Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/22804/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Розгляд клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні; Клопотання про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2015. Зареєстровано: 21.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/22804/15-ц
		Провадження № 2-к/761/14/2015
		У Х В А Л А 
		Іменем України
		17 вересня 2015 року                        Шевченківський районний суд м. Києва
		в складі : 
		головуючого судді :     Осаулова А.А.
		при секретарі:                Вольда М.А., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва матеріали клопотання представника Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання в Україні остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року про стягнення заборгованості, - 
		       встановив:
		          У серпні 2015 року представник Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва із клопотанням про надання дозволу на примусове виконання в Україні остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» до Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-західна залізниця» про стягнення заборгованості в сумі - 23 437 743,97 доларів США; суму 3% річних від суми - 20 059 120.00 доларів США основної заборгованості у розмірі - 1 104 625,51 доларів США; витрат на арбітраж в розмірі - 609 000 доларів США та юридичні та інші витрати в розмірі - 13 373 доларів США,   352 086,70 Євро,  75 845,74 фунтів стерлінгів, 1 991 758,40 швейцарських франків та 55 005 грн.
		Під час розгляду справи судом із врахуванням остаточного рішення іноземного суду представником позивача було збільшено суму 3% річних від суми - 20 059 120.00 доларів США основної заборгованості до розміру, який станом на 16.09.2015 року становить - 1 221 682,84 доларів США. 
		В обґрунтування поданого клопотання представник стягувача зазначає, що арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року про стягнення заборгованості набрало законної сили та є остаточним, тому просив суд його визнати та надати дозвіл на примусове його виконання на території України. Крім того, представником стягувача було зазначено, що вказане рішення оскаржувалось боржником до Федерального суду Швейцарії у порядку розгляду цивільних справи у зв»язку із звинуваченням Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати у порушенні процедурного публічного порядку Швейцарії. Між тим, Федеральним судом Швейцарії вказані посилання боржника визнано безпідставними та рішенням від 27.05.2014 року апеляційну скаргу боржника було відхилено, а рішення Арбітражного суду від 06.09.2013 року залишено в силі. Необхідність визнання вказаного рішення іноземного суду в Україні представник стягувача обґрунтував наявністю Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, що укладена в м.Нью-Йорк в 1958 році, що ратифікована Указом Президії Верховної ради УРСР 22.08.1960 року із посиланням на те, що Україна застосовуватиме її на умовах взаємності. При цьому, стягувач зазначає, що Швейцарія, де було постановлене вказане рішення, також є учасником Ньо-Йоркської конвенції.      
		У судовому засіданні представник представник Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» ОСОБА_2 підтримав подане клопотання в повному обсязі та з викладених у ньому підстав і просив суд надати дозвіл на примусове виконання на території України остаточного рішення іноземного суду та видати на його підставі виконавчий лист про стягнення відповідної суми боргу. При цьому, зазначив, що жодних підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання стороною боржника не зазначено та суду не надано, а наведені ними у судових засіданнях і в запереченнях обставини не вказують на можливість прийняття судом рішення про відмову у задоволенні клопотання.  
		Представник Боржника Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-західна залізниця» в судовому засіданні заперечували проти задоволення вказаного клопотання та надання дозволу на примусове виконання в Україні зазначеного іноземного суду з огляду на те, що вказаний спір було розглянуто у іноземному суді у відсутність угоди сторін про розгляду такого спору саме у цьому суді, спір взагалі не міг розглядатись у міжнародному арбітражному суді, а тільки в господарських судах України, а також його визнання суперечить публічному порядку в Україні. 
		Розглянувши подані заявником документи, вислухавши пояснення представників стягувача та боржника, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
		           Так, остаточним арбітражним рішенням Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року було задовлено позов Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» та стягнуто з Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-західна залізниця» заборгованість в сумі - 23 437 743,97 доларів США; суму 3% річних від суми - 20 059 120.00 доларів США основної заборгованості у розмірі - 1 104 625,51 доларів США; витрат на арбітраж в розмірі - 609 000 доларів США та юридичні та інші витрати в розмірі - 13 373 доларів США,   352 086,70 Євро,  75 845,74 фунтів стерлінгів, 1 991 758,40 швейцарських франків та 55 005 грн. (т.1 а.с.183-250, т.2 а.с.1-89)
		27.11.2013 року було внесено виправлення до вказаного остаточного арбітражного рішенням Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року, а саме в частині вірного визначення суми боргу в графі «оплата звершених робіт» на суму - 4 195 027 доларів США (т.2 а.с.168-172).
		Не погоджуючись із рішенням Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року, стороною боржника його було оскаржено до Федерального суду Швейцарії у порядку розгляду цивільних справи у зв»язку із звинуваченням Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати у порушенні процедурного публічного порядку Швейцарії. Рішенням Федерального суду Швейцарії від 27.05.2014 року вказану апеляційну скаргу боржника було відхилено, а рішення Арбітражного суду від 06.09.2013 року залишено в силі. При цьому, федеральним судом було зазначено у п.4.3, що звинувачення Арбітражного суду в тому, що рішення не узгоджується з процедурним публічним порядком, є безпідставним (т.2 а.с.144-157). 
		Таким чином, боржник приймав участь як у розгляді справи у арбітражному суді, такі і в федеральному суді під час оскарження рішення арбітражного суду та висловив своє думку щодо позову.
		Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (ст. 391 ЦПК України).
		Згідно з ч.1 ст. 81 ЗУ "Про міжнародне приватне право" в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
		Частиною 1 статті 82 ЗУ "Про міжнародне приватне право" унормовано, що визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
		Відповідно до ст.390 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
		Судом встановлено і не заперечується сторонами, що учасником Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, яка укладена у м. Нью-Йорку в 1958 р. (надалі - "Нью-Йоркська конвенція"), є Україна. 
		Зокрема, Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 серпня 1960 р. про ратифікацію Нью-Йоркської конвенції визначено, що Україна застосовуватиме її положення щодо арбітражних рішень, постановлених на території держав, які не є учасницями Нью-Йоркської конвенції, лише на умовах взаємності. 
		Арбітражне рішення було постановлене в Швейцарії, яка також є учасником Нью-Йоркської конвенції, і для якої Нью-Йоркська конвенція набула чинності 30.08.1965 р. (згідно з даними офіційною сайту Комісії ООН по праву міжнародної торгівлі, а отже вимоги вказаного застереження є дотриманими.
		Вказана позиція викладена і у п.3 постанови пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року N 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України».
		За таких обставин, рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року є таким, що набрало законної сили, раніше не виконувалось, прийнято за участі сторін та підлягає виконанню на території України в силу вимог Нью-Йоркської конвенції, яка ратифікована, як Україною, так і Швейцарією. 
		 
		Крім того, в силу положень ст.391 ЦПК України, яка визначає строки пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання, судом беззаперечно встановлено, що станом на час розгляду питання про надання дозволу на примусове виконання рішення суду строк пред'явлення його до примусового виконання не закінчився.
		Заперечуючи проти клопотання, представники боржника Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-західна залізниця» зазначили, що спір, вирішений рішенням Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року є таким, що був вирішений у іноземному суді у відсутність угоди сторін про розгляд такого спору саме у цьому суді, спір взагалі не міг розглядатись у міжнародному арбітражному суді, а тільки в господарських судах України, а також його визнання суперечить публічному порядку в Україні. 
		Разом з тим, з таким висновком представників боржника погодитись не можна, оскільки вказане спростовується матеріалами даного клопотання. 
		Так, боржник посилається на п.13.2 договору від 14.11.2004 року, що був укладений між сторонами, яким передбачено вирішення спорів в Міжнародному арбітражному суді м.Цюріх, а спір було розглянуто в Міжнародному арбітражному суді Міжнародної торгової палати, який знаходиться в м.Цюріх. 
		Вказана позиція була предметом розгляду відповідного суду від 06.09.2013 року (п.2-25 рішення), якою визначено, що поняття «Міжнародна торгова палата і закон Швейцарії в м.Цюрих, Швейцарія» було переведено на українську мову як «Міжнародний арбітражний суд м.Цюрих», що вказує на узгодження сторонами суду, у якому підлягають вирішенню спори між сторонами як Міжнародний арбітражний суд Міжнародної торгової палати, що знаходиться в м.Цюрих та рішення якого є предметом розгляду у цій справі. 
		Суд погоджуються із вказаною позицією та вважає рішення від 06.09.2013 року є таким, що прийнято у відповідності до п.13.2 договору від 14.11.2004 року, що був укладений між сторонами, а відтак відхиляє твердження сторони боржника в цій частині.
		Також, сторона боржника посилається як підставу для відмови у задоволенні клопотання те, що укладений між сторонами договір від 14.11.2004 року є державним замовленням, а відтак регулююється Законом України «Про державне замовлення для задоволення приоритетних державних потреб».
		Між тим, суд не приймає до уваги та вважає необгунтованим належними і допустимими доказами вказані посилання боржника, оскільки станом на час укладення договору 14.11.2004 року Закону України із такою назвою ще прийнято не було, а діяв Закону України «Про поставки продукції для державних потреб", який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на наступне.
		         Так, між сторонами 14.11.2004 року був укладений договір на будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р.Дніпро у місті Києві, предметом якого не було Державне замовлення, а була Державна закупівля, оскільки Законом України «Про залучення кредитних ресурсів для фінансування проектування і будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через річку Дніпро в місті Києві» від 04.06.2004 № 1752-ІV в ч.2 п.2 викладено про надання державної гарантії на суму, еквівалентну 700 млн. доларів США, для залучення коштів інвесторів для проектування і будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через річку Дніпро в місті  Києві на залізничній дільниці Київ-Московський - Дарниця». 
		       Також у п.4.1 Договору від 14 листопада 2004 року зазначено,що гарантією финансированння робіт по цьому договору є кошти, отримані під гарантії Кабінету Міністрів України згідно постанови КМ Украіни від 15 жовтня 2004 р.
		        З огляду на викладене, вбачається, що Державні гарантії надавались не переможцю тендера, а інвестору у якого Держава планувала на той час отримати кредитні кошти, а відтак за відсутності третьої сторони угоди від 14.11.2004 року, яка б виступала гарантом обов»язких будь-кого з них при його підписанні, вказаний договір не є таким, що укладений за державним замовленням, що дозволяє і надає право сторонам звертатись до іноземного арбітражного суду для вирішення вказаного спору та н7е вказує на розгляд спору між сторонами виключно судами України. 
		     
		          Також, суд не приймає до уваги посилання боржника на порушення публічного порядку як на підставу для відмови в задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.
		     Так, п.12 постанови пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року N 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» визначено, що однією із підстав для відмови у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути те, що компетентна влада (в Україні - компетентний суд) держави, в якій вони запитуються, визнає, що визнання й виконання цього рішення суперечать її публічному порядку.
		Так, за умовами ч.1 ст.12 ЗУ «Про міжнародне приватне право» визначено поняття публічного порядку, що асоціюється із основами правопорядку.
		При цьому, за умовами ст.228 ЦК України - правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
		     Вимоги вказаної статті є підставою для визнання правочину недійсним, але станом на час розгляду вказаного клопотання стороною боржника не було надано суду належних і допустимих доказів того, що укладений між сторонами у цій справі правочин є таким, що порушує саме публічний порядок або доказів визнання вказаного правочину недійсним.
		     Між тим, в матеріалах справи наявна постанова Вищого 
		Господарського суду України від 13.05.2015 року про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2012 року за нововиявленими обставинами (т.2 а.с.99-110), якою заяву стягувача було задоволено та вказану постанову суду скасовано, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2012 року та рішення Господарського суду м.Києва від 06.12.2011 року було залишено без змін. 
		        При цьому, вказаними судовими рішенням (т.2 а.с.179-193) було відмовлено в задоволенні позовних вимог Київського транспортного прокурора до сторін у цій справі про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 2007 року до договору підряду від 14.11.2004 року.     
		       Згідно ч.2 ст.396 ЦПК України передбачено, що якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 
		1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 
		2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи; 
		3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 
		4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 
		5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 
		6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 
		7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 
		8) в інших випадках, встановлених законами України.
		Між тим, стороною боржника не було обґрунтовано та надано суду належних і допустимих доказів для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на примусове виконання зазначеного рішення іноземного суду у розумінні Глави №1 Розділу 8 ЦПК України, а тому клопотання представника Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання в Україні остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.
		Згідно з ч.8 ст.395 ЦПК України якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день постановлення ухвали.
		Враховуючи, що в рішенні Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року сума стягнення зазначена в іноземних валютах, тому кошти, які слід стягнути з боржника на користь стягувача, визначаються в національній валюті України за курсом Національного Банку України на день постановлення ухвали.
		Стягувачем було визначено згідно заяви (т.2 а.с.53-54) суму до стягнення із врахуванням уточнень станом на 16.09.2015 року, а тому саме на вказану дату необхідно розрахувати суму боргу згідно курсу НБУ, оскільки в іншому разі підлягає перерахунку на 17.09.2015 року сума 3% річних, яку станом на цей час стягувач не просив стягнути.    
		Так, станом на 16.09.2015 року Національним Банком України встановлено офіційний курс гривні до іноземної валюти - долара США, який становить за 1 долар - 21,998165 грн., до Євро - 24,901923 грн., до Англійського фунта стерлінга - 33,898615 грн. та до швейцарського франка - 22,697952 грн.
		Таким чином, з боржника Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-західна залізниця» підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» заборгованість в розмірі - 23 437 743,97 доларів США; сума у розмірі 3% річних від суми - 20 059 120.00 доларів США основної заборгованості, яка станом на 16.09.2015 року становить - 1 221 682,84 доларів США, а також витрати на арбітраж в розмірі - 609 000 доларів США та юридичні та інші витрати в розмірі - 13 373 доларів США, а всього сума в доларах США становить - 25 281 799,81 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 16 вересня 2015 року становить - 556 153 203,70 грн.;  352 086,70 євро, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 16 вересня 2015 року становить - 8 767 635, 89 грн., 75 845,74 фунтів стерлінгів, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 16 вересня 2015 року становить - 2 571 065 грн. 53 коп.;  1 991 758,40 швейцарських франків, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 16 вересня 2015 року становить - 45 208 836 грн. 55 коп. і 55 005 грн., а всього в розмірі - 612 755 746 гривень 50 копійок
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.390-398 ЦПК України, Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, яка укладена у м. Нью-Йорку в 1958 р., Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 серпня 1960 р., постанови пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року N 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», суд, -
		У Х В А Л И В :
		Клопотання представника Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання в Україні остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року про стягнення заборгованості, - задовольнити.
		           Визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України остаточного арбітражного рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 06 вересня 2013 року у справі №17208/GZ/MHM та видати виконавчий лист про стягнення з Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-західна залізниця» (код ЄДРПОУ 04713033) на користь Акціонерного товариства «Догуш Іншаат ве Тіджарет А.Ш.» (Doguc Іnsaat ve Ticaret A.C., Проспект Джумхурієт, №2, 34810, Каваджик- Бейкоз, Стамбул, Туреччина [Cumhuriyet Cad. No:2, 34810 Kavacik-Beykoz / Istanbul, TURKiYE|) заборгованості в розмірі - 23 437 743,97 доларів США (двадцять три мільйони чотириста тридцять сім тисяч сімсот сорок три долари США дев'яносто сім центів); суму у розмірі 3% річних від суми - 20 059 120.00 доларів США основної заборгованості, яка станом на 16.09.2015 року становить - 1 221 682,84 доларів США (один мільйон двісті двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят два долари та вісімдесят чотири центи), а також витрати на арбітраж в розмірі - 609 000 доларів США та юридичні та інші витрати в розмірі - 13 373 доларів США (тринадцять тисяч триста сімдесят три долари США), а всього сума в доларах США становить - 25 281 799,81 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 16 вересня 2015 року становить - 556 153 203 (п»ятсот п»ятдесят шість мільйонів сто п»ятдесят три тисячі двісті три) гривні 70 коп.;  352 086,70 євро, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 16 вересня 2015 року становить - 8 767 635 (вісім мільйонів сімсот шістдесят сім тисяч шістсот тридцять п»ять) гривень 89 коп.,    75 845,74 фунтів стерлінгів, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 16 вересня 2015 року становить - 2 571 065 (два мільйони п»ятсот сімдесят одна тисяча шістдесят п»ять) гривень 53 коп.;  1 991 758,40 швейцарських франків, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 16 вересня 2015 року становить - 45 208 836 (сорок п»ять мільйонів двісті вісім тисяч вісімсот тридцять шість) гривень 55 коп. і 55 005 грн., а всього в розмірі - 612 755 746 (шістсот дванадцять мільйонів сімсот п»ятдесят п»ять тисяч сімсот сорок шість) гривень 50 копійок.
		На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м.Києва протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. 
		Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...