Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-14021св15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Ухвала
		іменем  україни
		 
		09 вересня 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого                     Висоцької В.С.,
		суддів:                       Кафідової О.В.,  Попович О.В.,
		                                                                           Умнової О.В.,     Фаловської І.М.,                               
		розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»  на рішення апеляційного суду м. Києва від    31 березня 2015 року, 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк) звернулося до суду із указаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 01 червня 2007 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 92 000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 31 травня 2015 року.
		Відповідач в порушення умов договору не виконує взяті на себе договірні зобов'язання зі сплати кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість у сумі           1 517 369 грн 39 коп.
		Враховуючи наведене, банк просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вищезазначеній сумі.
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року позов задоволено, стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 517 369 грн 39 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішенням апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. 
		У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. 
		Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Судом апеляційної інстанції  встановлено, що 01 червня 2007 року між сторонами у справі було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику окремими частинами (траншами) кредит в розмірі 92 000 доларів США зі сплатою 12,25 % річних, з кінцевим терміном повернення до 31 травня 2015 року.
		01 та 07 червня 2007 року позичальник звернулася до банку із заявами про видачу траншу, відповідно у сумі 27 000 доларів США та 60 000 доларів США. Зазначені кошти ОСОБА_3 отримала.
		Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювала погашення кредиту, останній платіж нею було здійснено 13 листопада 2008 року. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду із зазначеними вимогами, оскільки останній платіж відповідачем було здійснено 13 листопада 2008 року, а тому право дострокової вимоги виникло у банку 14 лютого 2009 року (згідно з         п. 4.5 договору - 13 листопада 2008 року + 90 днів). Крім того, в         2009 році банк направляв на адресу відповідача вимогу про погашення кредиту.
		Проте  повністю з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на наступне. 
		Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
		Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
		Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до              ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
		Таким чином, оскільки умовами кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2911/ed_2013_07_04/pravo1/T041618.html?pravo=1> є обов'язковою для всіх судів України. 
		Разом з тим, повністю відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, апеляційний суд не встановив, чи скористався банк правом дострокового повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, чи направлена на адресу позичальника вимога про це, якщо так, то коли вона останньою отримана.
		При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що якщо банком не було змінено строк виконання основного зобов'язання, то строк позовної давності звернення до суду починається з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу окремо.
		Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування вказаного рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.
		Рішення апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                            В.С. Висоцька                                                                                                                                                                                                                                                                                                    
		Судді:                                                                                                                        О.В. Кафідова
		 
		 
		                                                                                                                                             О.В. Попович
		 
		 
		                                                                                                                                             О.В. Умнова
		 
		 
		                                                                                                                                             І.М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...