Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20565/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 22.09.2015. Зареєстровано: 23.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.09.2015Справа №910/20565/14
		За позовом                     Публічного акціонерного товариства «Актив - Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича
		До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет»
		Третьої особи          Мале приватне підприємство «Беркут»
		Про                              визнання правочину нікчемним
		 
		Суддя Мельник В.І.
		Представники: 
		від позивача:                    Шалашова В.І., довіреність № 315 від 01.07.2015
		від відповідача:          Прокопенко Т.Ю., довіреність № б/н від 01.04.2015
		від третьої особи:          Мошук М.В., паспорт (директор)
		                              Романчук О.А., довіреність № б/н від 27.08.2015
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Публічне акціонерне товариство «Актив - Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Олександра Володимировича (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арбімаркет» (далі - відповідач) про визнання правочину нікчемним.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір від 01.09.2014р. про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов`язанні було укладено з порушенням норм чинного законодавства України, внаслідок чого на думку позивача він підлягає визнанню нікчемним.
		Ухвалою суду від 01.10.2014р. порушено провадження у справі № 910/20565/14 та призначено розгляд на 27.10.2014 р.
		24.10.2014р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.
		27.10.2014р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.
		Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.
		Суд відклав розгляд справи на 24.11.2014р.
		19.11.2014р. відповідач подав через канцелярію суду документи по справі.
		24.11.2014р. позивач подав до канцелярії суду заяву про збільшення позовних вимог та клопотання про відкладення розгляду справи.
		24.11.2014р. представник позивача у судове засідання не з`явився.
		Представник відповідача проти позову заперечив.
		Суд вирішив відкласти розгляд заяви про збільшення вимог.
		Суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 08.12.2014р.
		08.12.2014р. позивач подав через канцелярію суду клопотання про призначення судової економічної експертизи.
		08.12.2014р. у судовому засіданні представник МПП «Беркут» заявив клопотання про залучення його до участі у справі, оскільки спірний договір стосується заборгованості підприємства МПП «Беркут»
		Представники позивача та відповідача надали пояснення по заявленому клопотанню, представник відповідача проти даного клопотання заперечив.
		Суд задовольнив клопотання представника МПП «Беркут та вирішив залучити його до участі у справі, у якості третьої особи без самостійних вимог на боці позивача.
		Крім того, позивачем було подано через канцелярію суду клопотання про призначення судової економічної експертизи, яке представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі.
		Представник відповідача проти такого клопотання заперечив. 
		Суд задовольнив клопотання про призначення судової експертизи, оскільки на вирішення даної експертизи було поставлене питання, щодо реальної вартості відступлення права вимоги у зобов'язанні від 01.09.2014р. Судові витрати по її проведенню суд поклав ПАТ «Актив - Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.
		Проведення вказаної експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
		14.01.2015р. справа № 910/20565/14 повернулась до суду з листом експертної установи, в якому було зазначено про неможливість проведення призначеної експертизи, оскільки відсутня методика щодо встановлення ринкової вартості відступлення права вимоги.
		Ухвалою суду від 19.01.2015р. поновлено провадження у справі № 910/20565/14 та призначено до розгляду на 06.02.2015р.
		30.01.2015р. позивач подав через канцелярію суду клопотання про призначення експертизи.
		03.02.2015р. відповідач подав через канцелярію суду документи по справі, а 04.02.2015р. заперечення на клопотання про призначення експертизи.
		06.02.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав подане клопотання про призначення експертизи.
		Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та поставлених питань у клопотанні про призначення судової експертизи, так як вони не стосуються предмету позову. поданого на розгляд суду позивачем.
		Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 13.02.2015р.
		09.02.2015р. відповідач подав через канцелярію суду пропозиції, щодо судового експерта та пояснення по справі.
		13.02.2015р. позивач подав через канцелярію суду клопотання про призначення судової експертизи.
		13.02.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав подане клопотання про призначення судової експертизи.
		Представник відповідача заперечив проти проведення експертизи, запропонував експертну установу та експерта, який має відповідну кваліфікацію для проведення визначеного судом виду експертизи.
		Суд задовольнив клопотання про призначення судової експертизи, оскільки на вирішення даної експертизи було поставлено питання, щодо реальної вартості відступлення права вимоги у зобов'язанні від 01.09.2014р., оскільки призначена експертиза згідно ухвали суду від 13.02.2015р. не відбулась, по причині відмови КНДІ судових експертиз у її проведення за відсутності необхідних спеціалістів та зупинив провадження у справі згідно ухвали від 13.02.2015р.
		 Судові витрати по її проведенню було покладено на ПАТ «Актив - Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації
		06.07.2015р. справа № 910/20565/14 повернулась до суду з висновком експертизи.
		Ухвалою суду від 17.07.2015р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 28.08.2015р.
		18.08.2015р. відповідач подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі.
		28.08.2015р. представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив, вимог ухвали суду від 17.07.2015р. не виконав.
		Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, надав пояснення по справі.
		Представники третьої особи надали пояснення по справі.
		Суд відклав розгляд справи на 14.09.2015р.
		07.09.2015р. до суду надішли письмові пояснення від експертної установи «Константа», щодо проведеної експертизи.
		11.09.2015р. третя особа подала через канцелярію  суду письмові пояснення по справі.
		14.09.2015р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по справі, заперечив проти експертизи проведеної у даній справі, просив суд призначити судову експертизу.
		Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення по справі.
		Представник третьої особи надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги позивача.
		Суд вирішив в задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі.
		Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
		Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Між позивачем та відповідачем укладений Договір про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р. 
		Як встановлено судом, відповідно до Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р. позивач як Первісний кредитор за плату відступає, а відповідач як Новий кредитор набуває права грошових вимог Первісного кредитора за наступними Кредитним договором, судовими рішеннями та договорами, що забезпечують зобов'язання боржника за Кредитним договором, а саме:  
		1. Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р., з усіма наступними змінами та доповненнями, що укладений між Первісним кредитором та Малим Приватним підприємством «БЕРКУТ» (Боржник);
		2. Договором застави основних засобів від 29.01.2010 р., що укладений між Первісним Кредитором та Боржником, відповідно до якого в заставу передано основні засоби Боржника, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2 та Київська обл., Васильківський район, смт. Гребінки, вул. Жовтнева, буд. 75;
		3. Договором застави товарів в обороті від 29.01.2010 р., що укладений між Первісним Кредитором та Боржником, відповідно до якого передано в заставу товари в обороті (вироби художньої ковки), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2;
		4. Договором застави товарів в обороті від 29.01.2010 р., що укладений між Первісним Кредитором та Боржником, відповідно до якого передано в заставу товари в обороті (одяг), які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2 та бульвар Лепсе, буд. 53;
		5. Рішенням господарського суду м. Києва № 33/476 від 07.20.2011 р. про стягнення з Боржника на користь Первісного кредитора суму основної заборгованості за кредитом в розмірі 3 500 000,00 грн., заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.01.2010 р. по 18.11.2010 р. в розмірі 25 890,41 грн., прострочену заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2010 року по 31.10.2010 р. в розмірі 136 918,03 грн., пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2 262,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
		6. На виконання рішення господарським судом м. Києва 08.04.2011 р. було видано наказ № 33/476, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 10.06.2011 р. було відкрито виконавче провадження № 27174020. 
		 
		Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладу фізичних осіб прийнято рішення від 02.09.2014 р. № 79 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК», згідно з яким з 03.09.2014 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКТИВ-БАНК». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ «АКТИВ-БАНК» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Шевченка Олександра Володимировича.
		Відповідно до частини другої ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Відповідно до частини третьої ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Як зазначено у п.п. 1, 2, 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		Відповідно до ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно ст.ст. 512 - 515 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
		Таким чином, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права. 
		Договір відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р., який укладений між позивачем та відповідачем та оскаржується, є оплатним і в ньому передбачений обов'язок нового кредитора (відповідача) надати попередньому кредитору (позивачу) майнову компенсацію замість отриманого права вимоги. 
		Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Відповідно до ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. 
		Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу. 
		Позивач за Договором відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р., що оскаржується, здійснив продаж на користь відповідача права вимоги заборгованості МПП «БЕРКУТ» за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р. у розмірі 2 021 443,36 грн. а ціною, що складає 1 200 000 гривень.
		Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.  У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
		Як зазначено у пункті 2.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачувалися за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна. 
		Відповідно до ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Як зазначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.02.2015 р. у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Київське бюро судових експертиз та досліджень «Константа». 
		На виконання ухвали господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. ТОВ «Київське бюро судових експертиз та досліджень «Константа» проведена судова економічна експертиза.
		Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 р. № 1950/5), оформлення результатів експертизи здійснюється шляхом складення висновку. Висновок експерта оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом, який проводив дослідження. 
		Відповідно до Висновку № SE/02/1502-05 судової економічної експертизи у господарській справі № 910/20565/14 від 29 травня 2015 р.:
		1. Станом на дату укладення Договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язані від 01.09.2014 р. документально підтверджується ринкова вартість відступлених прав вимоги за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р., визначена у Звіті суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Істерн Консалтинг Груп», про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги грошових коштів за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р. до МПП «Беркут», що належать ТОВ «ФК «Арбімаркет» згідно з Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р., у розмірі 121 500,00 грн.
		2. Вартість відступлених прав вимоги за Договором про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р. відповідає звичайній ціні, за якою ПАТ «КБ» Актив-Банк» передав ТОВ «ФК «Арбімаркет» права вимоги грошових коштів за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р. до МПП «Беркут» на умовах Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від  01.09.2014 р.
		Крім того, рівень ринкової ціни права вимоги, щодо якого укладений спірний Договір, підтверджений і іншими матеріалами справи. 
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. У цьому Законі майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, зокрема, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини).  Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. 
		 
		Відповідно до ст.ст. 12, 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень.
		Відповідно до «Звіту про оцінку права грошової вимоги за кредитним договором», складеним суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТЕРН КОНСАЛТИНГ ГРУП», ринкова вартість права грошової вимоги за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р. до МПП «БЕРКУТ» станом на 01.09.2014 р. складає 121 500 гривень.
		Звіт, складений суб'єктом оціночної діяльності «ІСТЕРН КОНСАЛТИНГ ГРУП», рецензований в порядку, встановленому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно із загальним висновком рецензії Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. В матеріалах справи містяться документи на підтвердження кваліфікації оцінювача та рецензента.
		При визначенні ринкової вартості права грошової вимоги експертом були прийняті до уваги фактичні обставини, пов'язані із стягненням заборгованості позивачем із боржника МПП «БЕРКУТ» в судовому порядку, виконанням судового рішення, майновим станом боржника, кредитоспроможністю боржника, тобто наявності у боржника передумов для проведення кредитної операції і його спроможність повернути борг у повному обсязі та в обумовлені договором строки.
		Крім того, суд враховує наступні обставини.
		Заборгованість МПП «БЕРКУТ» за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р. є простроченою з 2010 року. Рішенням господарського суду м. Києва № 33/476 від 07.02.2001 р. з МПП «БЕРКУТ» стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р., в тому числі основної заборгованості за кредитом в розмірі 3 500 000 гривень, заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.11.2010 р. по 18.11.2010 р. в розмірі 25 890,41 гривень, прострочена заборгованість за процентами за період користування кредитом з 01.08.2011 р. по 31.10.2010 р. в розмірі 136 918,03 гривень, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами в розмірі 2 262,03 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00 гривень та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення господарського суду м. Києва 08.04.2011 р. видано наказ № 33/476, на підставі якого підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 10.06.2011 р. було відкрито виконавче провадження № 27174020. У процесі виконавчого провадження позивачу на погашення частини заборгованості МПП «БЕРКУТ» було передано майно на суму 1 657 187,00 гривень. Щодо залишку заборгованості виконавче провадження триває станом на час розгляду даної справи.
		Відповідно до Глави 2 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 р. № 23, банк з метою формування резерву за активами здійснює оцінку ризиків таких активів, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи за такими категоріями якості: I (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; II - помірний ризик; III - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризик. Заборгованість за активами/наданими фінансовими зобов'язаннями, віднесеними до V категорії, є безнадійною.
		Банк самостійно встановлює порядок визначення показника ризику активу в межах діапазонів, визначених для відповідних категорій якості активів, у тому числі з урахуванням кредитної історії боржника, а також іншої інформації, що забезпечує об'єктивну оцінку подій та обставин, які можуть свідчити про наявність ризиків погашення боргу боржником із перевищенням строків, передбачених умовами договору, або невиконанням договірних умов. Банк класифікує не вище V категорії якості актив, за яким більше ніж 50 відсотків боргу прострочено понад 90 днів.
		Таким чином, заборгованість МПП «БЕРКУТ» за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р. тривалий час класифікувалася позивачем як проблемна з найнижчим (реалізованим) ризиком. З огляду на це, у суду відсутні жодні підстави вважати, що вартість права вимоги за Кредитним договором дорівнює номінальній вартості заборгованості, як на цьому стверджував позивач
		Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Таким чином, норми ст. 65 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази.
		Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до положень ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Матеріали справи містять необхідні, достатні та допустимі докази на підтвердження того, що вартість відступленого права вимоги відповідає ринковій вартості (звичайним цінам). Зазначені докази є достатніми для встановлення усіх обставин і вирішення спору по суті та не спростовані позивачем. 
		Так, позивачем наданий в матеріали справи Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Незалежна експертна компанія «Правий Берег», відповідно до якого ринкова вартість майнових прав вимоги за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р. станом на 02.09.2014 р. складає 1 606 914,77 гривень.
		Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону. 
		На запит відповідача здійснено рецензування Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав, складеного ТОВ «Незалежна експертна компанія «Правий Берег». Рецензування Звіту проведено оцінювачем-рецензентом ОСОБА_8, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серія НОМЕР_1 від 30.03.2012 р. видане Фондом державного майна України, Свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_3 від 30.03.2012 р., Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача серія НОМЕР_2 від 13.12.2013 р., Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_4 від 16.12.2013 р.
		За результатами рецензування встановлено наступне: В звіті визначається ринкова вартість, що не обґрунтована оцінювачем; Інформація та вихідні дані, на основі яких було проведено експертну грошову оцінку та складений звіт, не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та (або) непрофесійними і не можуть бути використані; Методологія оцінки вибрана не вірно з урахуванням мети і бази оцінки. Використані припущення не обґрунтовані оцінювачем у звіті. Застосовані у звіті методичні підходи, методи та оціночні процедури не повністю відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; Звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. 
		З чого слідує, що суб'єкт оціночної діяльності ТОВ «Незалежна експертна компанія «Правий Берег» використав при складанні Звіту неправильні вихідні дані та інформацію, внаслідок чого висновок експерта не відповідає чинному законодавству України. Так, експерт виходив із того, що заборгованість позичальника МПП «БЕРКУТ» за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р. складає 3 678 630,36 грн. Насправді, заборгованість позичальника, що відступлена, складає 2 021 443,36 грн., про що зазначено в п. 1.2.1 Договору відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р., що оскаржується.
		Також експерт виходив із того, що зобов'язання позичальника за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р. забезпечені іпотекою нерухомого майна за Договором іпотеки від 07.04.2006 р. В зв'язку з цим, експерт при здійсненні оцінки права вимоги використовував відомості про вартість іпотечного майна, яке забезпечує це право вимоги.
		Насправді, на майно за договором іпотеки від 07.04.2006 р. позивачем було звернуто стягнення на суму 1 600 000 грн., наслідком чого є зменшення суми заборгованості позичальника за Кредитним договором № 0513/01 від 13.05.2009 р. з суми 3 678 630,36 грн. до суми 2 021 443,36 грн., що відступлена відповідачу за спірним Договором відступлення права вимоги. Тобто експерт використовував невірну інформацію, що призвело до не коректного складання звіту. 
		Внаслідок чого, судом встановлено, що Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав, складений ТОВ «Незалежна експертна компанія «Правий Берег», мають недоліки, що вплинули на достовірність оцінки майна і не можуть використовуватись. 
		Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
		Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
		Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Як зазначено у п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. 
		 
		Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		За приписами ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подається позов. 
		Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
		Також, вирішуючи спір по суті, суд виходить із заявлених вимог, а також наведених позивачем обґрунтувань позову та наданих ним доказів, здійснюючи їх оцінку за правилами ст. 43 ГПК України та предмет їх доказовості та процесуальної належності. Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Таким чином, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, з урахуванням пояснень представників сторін, враховуючи заявлені позивачем вимоги та наведені ним обгрунтування, приймаючи до уваги заперечення відповідача та надані докази, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку обставин, з якими цивільне законодавство України пов'язує недійсність правочинів.
		Внаслідок чого, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Договору про відступлення права вимоги та зміни сторони у зобов'язанні від 01.09.2014 р. нікчемним, оскільки відсутні підстави, передбачені частиною третьою ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з якими Закон пов'язує нікчемність правочинів неплатоспроможного банку. 
		Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові у задоволенні позову, покладаються на позивача.
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу   України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову - відмовити.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		(Повний текст рішення складено: 21.09.2015р.)
		 
		Суддя                                                                                                            В.І.Мельник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...