Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-13942св15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		9 вересня 2015 року                                                                              м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах 
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого                       Луспеника Д.Д.,
		 
		суддів:                                        Гулька Б.І.,       Закропивного О.В.,      
		 
		                                                                           Черненко В.А.,            Штелик С.П.,
		 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство» до ОСОБА_3 про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування ділянкою та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Київської області від 7 квітня 2015 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У квітні 2014 року заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») із указаним вище позовом, у якому просив розірвати договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 7 вересня 2012 року                        № 16, укладений між ДП «Київське лісове господарство» та ОСОБА_3; повернути ДП «Київське лісове господарство» лісову ділянку площею                   18,2 га, яка розташована у виділах № 7, 8, 9, 10, 11, 15, 16, 17, 18 кварталу               № 36 Приміського лісництва в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
		На обґрунтування позову зазначав, що прокуратурою Київської області перевірено дотримання виконання антикорупційного законодавства з питань законності набуття права власності, користування на об'єкти нерухомого майна та земельні ділянки на території Києво-Святошинського району Київської області колишніх керівників держави, вищих посадових осіб центральних органів влади, народних депутатів України та депутатів усіх рівнів. Даною перевіркою встановлено, що між ДП «Київське лісове господарство» та ОСОБА_3 укладено договір про передачу останньому в довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих цілей земельну ділянку площею 18,2 га, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради                                     Києво-Святошинського району Київської області. Разом з тим, на порушення положень та умов договору, вимог Лісового Кодексу України (далі - ЛК України) та відповідних правил без дозволу ДП «Київське лісове господарство» відповідач здійснив часткове пошкодження лісових насаджень та установив капітальний бетонний паркан на лісовій ділянці.
		Ураховуючи викладене, прокурор просив задовольнити позов.
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого 2015 року у задоволенні позову заступника прокурора Київської області відмовлено.
		Рішенням апеляційного суду Київської області від 7 квітня 2015 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов заступника прокурора Київської області задоволено. Розірвано договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 7 вересня                2012 року № 16, укладений між ДП «Київське лісове господарство» та ОСОБА_3 Повернуто ДП «Київське лісове господарство» лісову ділянку площею 18,2 га, яка розташована у виділах № 7, 8, 9, 10, 11, 15, 16, 17, 18 кварталу № 36 Приміського лісництва в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні відомості про те, що саме відповідачем після укладання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від             7 вересня 2012 року № 16, була розширена ґрунтова дорога і квартальні просіки з 4 до 10 метрів, а також пошкоджені лісові насадження (дерева). Позивач не довів, що здійснення відповідачем часткового пошкодження лісових насаджень та встановлення капітального бетонного паркану на спірній лісовій ділянці проведено без дозволу постійного лісокористувача - ДП «Київське лісове господарство». 
		Зазначені висновки районного суду є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та нормам права.
		Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що               ОСОБА_3 на порушення вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснив будівництво капітального паркану з бетонних плит, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 16 квітня 2014 року. Крім того, висновки експертного будівельно-технічного дослідження від 23 серпня 2013 року та від 13 жовтня 2014 року про те, що встановлена відповідачем огорожа не є капітальною спорудою, не є належними та допустимими доказами відповідно до норм ст. ст. 58, 59 ЦПК України, оскільки судова експертиза у справі не призначалась, а вказані висновки були проведені на замовлення представника відповідача. Крім того, ДП «Київське лісове господарство» відповідно до                        ст. 69 ЛК України не видавало ОСОБА_3 дозвільних документів на проведення рубок дерев та робіт, не пов'язаних із веденням лісового господарства. 
		Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.
		Судами установлено, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 7 вересня 2012 року за № 366 виділено             ОСОБА_3 лісову ділянку площею 18,2000 га у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» (квартал 36 Приміського лісництва) та розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. 
		7 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та ДП «Київське лісове господарство» укладено договір № 16 про довгострокове тимчасове користування вищевказаною лісовою ділянкою. Договір зареєстровано у Київському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис від 7 вересня 2012 за № 30.
		Відповідно до пп. 4.3.3 договору ОСОБА_3 зобов'язаний дотримуватись норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, а також правил техніки безпеки та охорони праці.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. 
		Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Частиною 2 статті 22 ЛК України встановлено підстави припинення права користування лісами, зокрема використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення. 
		Відповідно до пп. 5.6, 6.4 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 14 серпня 2012 року № 502 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 року за № 1536/21848, при використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території. Спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).
		Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від               26 березня 2014 року № А 44/170, серед іншого, встановлено, що спірна земельна ділянка огороджена парканом, складеним із бетонних конструкцій. Листами ДП «Київське лісове господарство» від 27 березня 2013 року                   № 02-235 та № 02-237 відповідно до пункту 4.3.3 договорів від 7 вересня 2012 року та від 1 серпня 2012 року № 197 про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою з метою забезпечення утримання лісових ділянок в належному санітарному стані, недопущення їх засмічення побутовими та промисловими відходами у майбутньому гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов'язано провести роботи з прибирання та вивезення побутових відходів та за рахунок власних коштів встановити паркан по периметру території лісових ділянок. При цьому слід зазначити, що                        п. 2 ст. 20 ЛК України передбачено право зведення тимчасових будівель та споруд, необхідних для ведення господарської діяльності за погодженням із власниками лісів та постійними лісокористувачами. Відомості про погодження встановлення капітального бетонного паркану відсутні. Згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства виробничої частини державного лісогосподарського об'єднання «Київліс» і таксаційного опису, поквартальних сум площ та загальних запасів насаджень Приміського лісництва визначено ширину ґрунтових доріг і квартальних просік - 4 метри. При проведенні обстеження встановлено, що ширина ґрунтової дороги і квартальних просік, які розміщено продовж всього бетонного паркану, складає орієнтовно 10 метрів. 
		Отже, посилання апеляційного суду на те, що саме ОСОБА_3 здійснено незаконну рубку дерев, у зв'язку з чим розширено квартальні просіки з 4 до 10 метрів, про що свідчить акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства державної інспекції сільського господарства у Київській області від 26 березня 2014 року, є помилковим, оскільки про таке у акті не зазначено. 
		Згідно із листом ДП «Київське лісове господарство» від 27 березня 2013 року № 02-235 ОСОБА_3 зобов'язано провести роботи з прибирання та вивезення побутових відходів з лісової ділянки, а також зобов'язано за рахунок власних коштів встановити паркан по периметру території лісової ділянки.
		На виконання вимог, викладених у листі ДП «Київське лісове господарство» від 27 березня 2013 року № 02-235, уповноваженим представником ОСОБА_3 повідомлено про проведення робіт з прибирання та вивезення побутових відходів з лісової ділянки та викладено прохання погодити робочий проект тимчасової огорожі лісової ділянки, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, а також надати дозвіл на встановлення тимчасової огорожі.
		Державне підприємство «Київське лісове господарство» листом від  18 липня 2013 року № 01-531 погодило робочий проект тимчасової огорожі лісової ділянки та надало дозвіл на встановлення тимчасової огорожі спірної лісової ділянки. 
		Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 23 серпня 2013 року № 7736/7737/13-42 огорожа, яка запроектована «Робочим проектом тимчасової огорожі лісової ділянки, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради                                       Києво-Святошинського району Київської області (шифр Проекту: 12-06/13)», відповідно до положень нормативно-правових актів є спорудою. Віднесення даної споруди до капітальної чинним законодавством України не визначено. 
		Згідно із висновком експерта за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження від 13 жовтня 2014 року              № 33/50-14 існуюча огорожа, яка фактично встановлена у виділах                           № № 7, 8, 9, 10, 11, 15, 16, 17, 18 кварталу 36 Приміського лісництва                    ДП «Київське лісове господарство» в адміністративних межах Дмитрівської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідає робочому проекту тимчасової огорожі лісової ділянки. Огорожа є тимчасовою, може бути переміщена без її знецінення, зміни функціонального призначення і технічних показників. 
		Апеляційний суд дійшов висновку про те, що спірна тимчасова огорожа є капітальною спорудою, оскільки судова експертиза не призначалась, а надані експертні дослідження, на які посилається суд першої інстанції як на підставу відмови у задоволенні позову, були проведені на замовлення представника відповідача. 
		Разом з тим за клопотанням прокурора ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 жовтня 2014 року призначено у справі будівельно-технічну експертизу на вирішення якої поставлено питання, чи є встановлена спірна огорожа капітальною спорудою або тимчасовою спорудою. 
		У зв'язку з тим, що попередня оплата призначеної судової будівельно-технічної експертизи з моменту надходження ухвали в інститут не проведена, строк проведення експертизи не погоджено, відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та досліджень, матеріали справи повернулися на адресу суду, а ухвала залишена без виконання.
		Таким чином, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що судова будівельно-технічна експертиза у справі призначена не була. Крім того, поза увагою суду залишились підстави невиконання ухвали суду, зокрема, несплата заявником клопотання проведення експертизи та непогодження строків її проведення. 
		Незважаючи на це, посилання апеляційного суду на недопустимість доказів, якими є висновки експертних досліджень, безпідставні й не відповідають вимогам закону. Так, згідно із ст. 64 ЦПК України такі висновки є письмовими доказами, що відповідає ст. ст. 57-59 ЦПК України і повинні оцінюватися згідно вимог ст. 212 ЦПК України. Позивач їх не спростував. 
		Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
		Отже, підстав для розірвання договору за наведених прокурором підстав не встановлено і такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 12 травня 2013 року у справі № 6-25цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
		Крім того, висновок суду про те, що ДП «Київське лісове господарство» звернулося до орендаря 27 березня 2013 року із зобов'язанням проведення робіт з прибирання та вивезення побутових відходів з лісової ділянки, а також встановлення паркану по периметру території останньої, а тому не можна вважати споруду, яка огороджує земельну ділянку, такою, що встановлена з дозволу ДП «Київське лісове господарство», є помилковим. 
		Судом апеляційної інстанції не було звернуто уваги на те, що ДП «Київське лісове господарство» листом від 18 липня 2013 року                               № 01-531 погодило робочий проект тимчасової огорожі лісової ділянки та надало дозвіл на встановлення тимчасової огорожі спірної лісової ділянки.
		Також, звертаючись до суду з позовом прокурор посилався на положення ст. 651 ЦК України як на підставу для розірвання договору і саме з таких позицій виходив апеляційний суд. Проте колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач набув право довгострокового тимчасового користування земельною лісовою ділянкою згідно умов договору, а підстави такого припинення зазначені у ст. 22 ЛК України та ст. ст. 141, 143 ЗК України. 
		Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
		З урахуванням наведеного оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції. 
		Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, задовольнити.
		Рішення апеляційного суду Київської області від 7 квітня 2015 року скасувати, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого 2015 року залишити в силі. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                           Д.Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                                     Б.І. Гулько
		 
		О.В. Закропивний
		 
		В.А. Черненко
		 
		С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...