Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18774/15 : не визначено.
Надіслано судом: 24.09.2015. Зареєстровано: 25.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		УХВАЛА
		17.09.2015Справа №  910/18774/15
		За позовом  Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі
		1. Державного концерну "Укроборонпром"
		2. Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г.Івченка
		до  Міністерства економічного розвитку і торгівлі України                                                  
		про стягнення 34 000 000,00 грн. 
		Суддя Селівон А.М.
		 
		Представники сторін:
		від прокуратури: Стригун М.А. - службове посвідчення №034225 від 06.07.2015   
		від позивача 1: Смалюк Р.В. - представник, довіреність № Д-1354/2015  від 19.06.15  
		від позивача 2: Сидорова О.А. - представник, довіреність № 79-08/125  від 02.08.13  
		від відповідача: Коваленко О.М. - представник, довіреність № 2432-03/19  від 22.01.15  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України звернувся в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка (далі - ДП «Івченко - Прогрес») до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про стягнення заборгованості в сумі 34 000 000,00 грн..
		В обґрунтування позовних вимог прокурор в позовній заяві посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між позивачем 2 та відповідачем Договору № 41 на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за державні кошти від 06.12.2012 (далі - Договір № 41) в частині зобов'язань щодо своєчасної та повної плати за виконанні роботи, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 34 000 000,00 грн.. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 порушено провадження у справі № 910/18774/15 та призначено до розгляду на 18.08.2015.
		В судовому засіданні з 18.08.15 р. по 17.09.15 р. оголошувалась перерва.
		У судове засідання 18.08.2015 з'явились уповноважені представники сторін.
		У судове засідання  17.09.2015 з'явились уповноважені представники  сторін та прокурор.
		Судом повідомлено, що до початку судового засідання 18.08.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли наступні документи:
		- клопотання за вих. № 2432-06/417 від 04.08.2015 про припинення провадження у справі, у зв'язку з неправильно визначеною військовим прокурором предметною підсудністю та не дотриманням вимог ст. 12 ГПК України; 
		- клопотання за вих. № 2432-03/418 від 04.08.2015 про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що відповідно до п. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, оскільки ДП "Укробонпром" є державним господарським об'єднанням та суб'єктом, уповноваженим здійснювати функції держави щодо управління державним майном та управління підприємствами - учасниками об'єднання у оборонно-промисловому комплексі, а також може представляти власні інтереси учасників концерну (ДП "Прогрес") як самостійно так і за участю уповноваженого державою вищого органу виконавчої влади - Кабінету Міністрів України; прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах державних підприємств, а не в інтересах суб'єкта владних повноважень;
		-  відзив на позов за вих. № 2432-03/441 від 14.08.2015, в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись, зокрема, на те, що даний спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства;
		- клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача - Міністерство фінансів України №2432-03/451 від 18.08.2015, оскільки одним із основних завдань останнього є забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, визначає загальний рівень доходів, видатків і кредитування бюджету та дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання проекту Державного бюджету України;
		- клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  на стороні відповідача - Державну казначейську службу України № 2432-03/450 від 18.08.2015, оскільки основними завданнями останньої є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів;
		- клопотання № 2432-03/449 від 18.08.2015 про здійснення фіксації судового засідання.
		Вищезазначені документи долучені судом до матеріалів справи.
		Судом повідомлено, що до початку судового засідання 17.09.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача 1 надійшли пояснення № 2.2-8300 від 17.08.2015 та пояснення по суті спору № 2.2-8343 від 18.08.2015, які долучені судом до матеріалів справи.
		Також до початку судового засідання 17.09.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від прокуратури надійшла заява про уточнення позовних вимог № 3770 вих. 5 від 31.08.2015, в якій прокурор просить стягнути з відповідача 34  000  000,00 грн. боргу, 2  532  307,09 грн. пені, 2  711  228,31 грн. процентів річних, 25  434  213,56 грн. втрат від інфляції , всього 64  677  748,96 грн.. Заява судом долучена до матеріалів справи.
		Окрім того до початку судового засідання 17.09.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача 1 надійшли наступні документи:
		- заперечення проти клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду №UOP-2.2-9431 від 16.09.2015, в яких позивач 1 вважає, що неправомірні дії відповідача, які полягають у порушенні умов договору № 41 на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за державні кошти від 06.12.2012 щодо оплати виконаних ДП "Івченко-Прогрес" робіт, завдають шкоди інтересам позивача 1, а отже і держави, зазначаючи при цьому, що прокурор має право на звернення до суду з позовом до відповідача в інтересах держави в особі позивача 1 як суб'єкта владних повноважень, оскільки неправомірними діями відповідача щодо неоплати виконаних робіт  ДП "Івченко-Прогрес" за договором завдається істотна шкода інтересам держави та ставиться під загрозу нормальне функціонування державного підприємства та просить відмовити в його задоволенні. 
		- заперечення проти клопотання відповідача про залучення до участі у справі  співвідповідача - Міністерства фінансів України № UOP-2.2-9430 від 16.09.2015, посилаючись на те, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату за виконані роботи за договором № 41 на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за державні кошти від 06.12.2012 незалежно від реального фінансування видатків за бюджетною програмою, оскільки відносини між Мінекономрозвитку України та Міністерством фінансів України з приводу визначення видатків в бюджеті є бюджетними правовідносинами та не впливають на обов'язок відповідача щодо оплати виконаних робіт. Також позивач 1 заперечує проти тверджень, що оплата за договором належить до компетенції Міністерства фінансів та вважає останні необґрунтованими, зважаючи на  відсутність жодних зобов'язань вказаного міністерства за договором, яке до того ж взагалі не є стороною договірних відносин;
		- заперечення на відзив № UOP-2.2-9433 від 16.09.2015, в яких позивач 1 підтримує позовні вимоги прокурора з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях щодо суті спору;
		- заперечення проти клопотання відповідача про припинення провадження у справі № UOP-2.2-9432 від 16.09.2015, в яких позивач 1 заперечує проти поданого клопотання та просить відмовити у його задоволенні, враховуючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами договору, зокрема, юридичну рівність та вільне волевиявлення сторін при укладенні договору, майнову самостійність, а також той факт, що спір з приводу неналежного виконання відповідачем умов договору є господарським, оскільки стосується виконання відповідачем своїх зобов'язань за господарським договором.
		Вказані документи долучені судом до матеріалів справи. 
		Судом повідомлено, що до початку судового засідання 17.09.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на заяву військового прокурора про уточнення позовних вимог за вих. №2432-03/510 від 15.09.2015, який долучено судом до матеріалів справи.
		Клопотання представника відповідача про здійснення фіксації судового засідання технічними засобами судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено із застосуванням фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. 
		У судовому засіданні 17.09.15 р. прокурор та представник позивача 1 заперечили щодо задоволення клопотань представника відповідача про залучення до участі у справу  іншого відповідача - Міністерства фінансів України, про припинення провадження у справі та про залишення позову без розгляду.
		У судовому засіданні 17.09.15 р. представник позивача 2 також заперечив щодо задоволення вищеназваних клопотань та просив відмовити в їх задоволенні.
		Заслухавши в судовому засіданні 17.09.15 р. пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши надані прокурором та сторонами докази суд зазначає, що згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
		Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу (ст. 21 ГПК України).
		Важливим елементом у даному приписі процесуального закону є наявність у суб'єкта звернення (позивача) комплексу конкретно визначених суб'єктивних прав і обов'язків, які закріплені за відповідним суб'єктом нормами права (відповідного правового статусу). У випадку відсутності у позивача відповідного правового статусу є неможливим не тільки захист цього правового статусу (в силу відсутності самого суб'єктивного права на захист), а неможливим є саме порушення прав позивача (у зв'язку із відсутністю суб'єктивних прав та обов'язків у оспорюваних відносинах).
		У відповідності до ч. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
		Відповідно до положень абзацу 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.
		Згідно частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судових рішень господарських судів, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.
		За приписами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. 
		Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. 
		Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
		У рішенні Конституційного суду України від 04.04.1999 №3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах і є фактично позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.
		Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Тобто, положення абзацу четвертого частини першої ст. 2 Арбітражного (нині Господарського) процесуального кодексу України в контексті пункту 2 ст. 121 Конституції України належить розуміти так, що прокурори подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
		Відповідно до вказаного вище Рішення Конституційного суду України державні інтереси закріплюються як нормами  Конституції  України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди  є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих  на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
		Як свідчать матеріали справи, звертаючись з даним позовом до суду військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України  визначив в якості позивачів, за захистом порушених прав і охоронюваних законом інтересів яких в інтересах держави він звернувся до суду, Державний концерн "Укробопронпром" та Державне підприємство "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка, правовідносини між якими виникли на підставі Договору № 41 на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт за державні кошти від 06.12.2012 та згідно умов якого у відповідача виникли зобов'язання з оплати позивачу 2 виконаних останнім робіт відповідно до підписаних сторонами актів здавання - приймання науково - технічної продукції за договором.  
		При цьому наявність у господарських відносинах позивача 2 та відповідача за відповідним Договором № 41 інтересів держави прокурором обґрунтовується посиланням на те, що ДП «Івченко - Прогрес» засноване на державній власності, передане в управління Державному концерну «Укроборонпром» та є його учасником. Відповідно до Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.11 р. № 993, Державний концерн «Укроборонпром» є державним господарським об'єднанням, створеним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.10 р. № 1221 «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром», функції з управління та контролю за діяльністю якого здійснює Кабінет Міністрів України. Посилаючись на положення ст. 2 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі», згідно якої до об'єктів управління державної власності в оборонно - промисловому комплексі належить майно державних підприємств оборонно - промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну «Укроборонпром», серед яких, зокрема, Державне підприємство "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі» Державний концерн  "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління  об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До  складу  Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства, на основі фінансової залежності від одного або групи учасників  Концерну,  який  виконує  функції  із забезпечення  науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну,  фінансову,  зовнішньоекономічну  та  інші види діяльності.  Учасники  Концерну  не  перебувають  в  управлінні органів виконавчої влади.
		Таким чином, в якості органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах прокурором визначено Державний концерн «Укроборонпром», з посиланням на той факт, що вказаний концерн є суб'єктом, уповноваженим державою здійснювати функції держави щодо управління державним майном та управління підприємствами - учасниками об'єднання у обороно - промисловому комплексі та має право представляти власні інтереси та інтереси учасників концерну як самостійно, так і за участю уповноваженого державою вищого органу виконавчої влади - Кабінету Міністрів України. 
		Разом з тим судом встановлено, що згідно поданої прокурором позовної заяви предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 34  000  000,00 грн. вартості неоплачених робіт, виконаних позивачем 2 за Договором № 41, укладеним між ДП «Івченко - Прогрес» та Державним агентством України з питань управління державними корпоративними правами та майном, правонаступником якого є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, внаслідок чого у останнього утворився борг перед позивачем 2 у вказаній сумі. Тобто дана позовна заява вжита як захід прокурорського реагування з метою захисту державних інтересів в особі Державного концерну "Укроборонпром" та ДП «Івченко - Прогрес» щодо стягнення коштів на користь позивача 2. 
		Проте, суд звертає увагу, що спірні правовідносини виникли лише між суб'єктами господарювання: Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та ДП «Івченко - Прогрес», яке в даному випадку при виконанні господарського Договору № 41 не здійснює функції органу виконавчої влади. За висновками суду, вказані відносини за правовою природою є господарськими, і в межах цих відносин ДП «Івченко - Прогрес» не реалізовує взагалі повноваження держави або органу виконавчої влади, тобто не здійснює владних, управлінських функцій по відношенню до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а вказані особи в зазначених відносинах є рівноправними та незалежними одна від одної.   
		Окрім того суд зазначає, що Державний концерн "Укроборонпром" не є стороною у даних спірних правовідносинах, що виникли у зв'язку із виконанням сторонами умов укладеного між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України договору та ДП «Івченко - Прогрес», а останнє не є органом, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави в межах даних спірних правовідносин щодо виконання даним підприємством робіт в рамках його господарської діяльності.
		Отже, як встановлено судом, прокурором в позовній заяві та в судовому засіданні 17.09.15 р. не обґрунтовано та не наведено достатніх правових підстав для зазначення Державного концерну "Укроборонпром" в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 
		Суд звертає увагу сторін та прокурора, що Державний концерн «Укроборонпром» відповідно до п.п. 6, 7 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 31.08.11 р., діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань; відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном, на яке згідно із законодавствам може бути звернено стягнення.
		Концерн не несе відповідальності за зобов'язаннями його учасників. Учасники не несуть відповідальності за зобов'язаннями Концерну. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями Концерну, а Концерн не відповідає за зобов'язаннями держави (п.п.8 - 10 Статуту).
		Окрім того, згідно положень п. 13 Статуту учасники Концерну зберігають господарську самостійність з урахуванням обмежень, передбачених законодавством та цим Статутом, а також у відповідності до п. 14 мають право самостійно від свого імені укладати договори з іншими учасниками, Концерном, а також з іншими підприємствами, установами та організаціями. 
		Більш того, як свідчать матеріали справи, а саме Статут Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка, позивач 2 є державним комерційним підприємством, має статус юридичної особи, згідно п.п.9, 10 Статуту має відокремлене майно, самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг, логотип тощо; здійснює вільний вибір видів підприємницької діяльності, самостійно формує програми діяльності, обирає постачальників та споживачів продукції, робіт та послуг, встановлює ціни відповідно до чинного законодавства України з урахуванням обмежень, передбачених чинним законодавством України та Статутом Концерну. Підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями всіма належними йому коштами та іншим майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути звернено стягнення. 
		Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями Концерну та держави. Концерн та держава не несуть  відповідальності за зобов'язаннями підприємства (п.п. 11, 12 Статуту).
		Також у відповідності до п.28 Статуту позивач 2 має право з метою одержання прибутку самостійно, на власний ризик здійснювати на комерційній основі свою діяльність відповідно до стратегічного  плану розвитку підприємства, затвердженого Концерном; самостійно від свого імені укладати договори і іншими підприємствами, установами, організаціями; організовувати свою діяльність щодо забезпечення виконання укладених договорів та контрактів. 
		Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (із змінами та доповненнями) господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України.
		Судом враховано, що наведене прокурором обґрунтування підстав пред'явлення позову не містить посилань на обставини, що свідчать про порушення чи загрозу інтересам держави та правового обґрунтування визначення органу державної влади, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; позов заявлено, зокрема, в інтересах суб'єкта господарювання, управління господарською діяльністю якого здійснюється через його органи управління, та в інтересах державної компанії, тобто всупереч імперативному припису пункту 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». 
		Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що прокурором фактично поданий позов в інтересах державної компанії та самостійного суб'єкта господарювання - Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка, а не в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (органу державної влади, місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень), окрім того з матеріалів справи не вбачається порушення інтересів держави в особі Державного концерну «Укроборонпром», суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК.
		Зважаючи на залишення позову без розгляду подані представником відповідача клопотання про припинення провадження у справі, про залучення до участі у справі іншого відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача також розгляду не підлягають.
		Згідно ч.4 ст.81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
		Керуючись п.1 ч.1 ст.81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		У  Х  В  А  Л  И  В:
		 
		Позов залишити без розгляду.
		 
		 
		 
		       Суддя                                                                                               А.М.Селівон

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...