Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 925/794/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.09.2015. Зареєстровано: 30.09.2015. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2015.
Дата набрання законної сили: 16.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		 "08" вересня 2015 р.                                                  Справа № 925/794/13
		 
		Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В.., за участю представників сторін: позивача - не з'явились, відповідача - Верещака П.М., Лисака Ю.І. за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» про стягнення 803530 грн. 85 коп.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		27.05.2013 року позивач - ОСОБА_3 звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» (далі - відповідач), у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь 470996,33 грн. заборгованості від виплати його частки  у майні та прибутку товариства, 42569,94 грн. 3% річних за період користування його коштами, що разом складає 515536,27 грн., судові витрати - судовий збір за подання позову, від сплати якого він звільнений, покласти на відповідача.
		Позов мотивовано тим, що 01.11.2011 року рішенням загальних зборів відповідача - ТОВ «Полянецьке» позивач ОСОБА_3 був виключений зі списку учасників товариства та виплачено йому частку вартості частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства у розмірі 681783,67 грн. Проте, позивач вважає, що власний капітал ТОВ «Полянецьке», відповідно до звіту за 2011 рік та балансу станом на 01.11.2011 рік, складає 8593000,00 грн., 15% від цієї суми - це 1288950,00 грн. Таким чином, за вирахуванням сплаченої частки у розмірі 681783,67 грн., відповідач зобов'язаний йому доплатити ще 607166,33 грн., та відшкодувати інфляційні втрати і 3% річних за фактичний час користування його коштами.
		25.07.2013 року позивач за вх. № 15870 (т. 1 а.с. 193-194), в порядку ст. 22 ГПК України, подав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на його користь 607166,33 грн. заборгованості від виплати його частки у майні та прибутку товариства, 51063,10 грн. 3% річних за період користування його коштами з 02.11.2012 по 04.07.2013 року, що разом складає 658229,43 грн., ухвалою суду від 01.08.2013 року заява позивача прийнята до провадження.
		02.12.2014 року позивач за вх. №№ 26942, 27043 (т. 2 а.с. 190-193, 209-212, 220), в порядку ст. 22 ГПК України, повторно подав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій остаточно просив стягнути з відповідача на його користь 607166,33 грн. заборгованості від виплати його частки у майні та прибутку товариства, 76863,52 грн. 3% річних, 119501 грн. інфляційних втрат за період користування його коштами з 02.11.2012 по 31.10.2014 року, що разом складає 80530,85 грн., та відшкодувати понесені ним судові витрати - вартість оплачених ним експертиз та послуг аудитора на загальну суму 37118,20 грн. Ухвалою суду від 02.12.2013 року заява позивача прийнята до провадження.
		09.12.2014 року позивач за вх. № 27699 подав письмову заяву, в якій виклав додаткові пояснення до позову та додав письмові докази його обґрунтування ( т. 2, а.с. 236-238).
		Відповідач в особі своїх представників, в порядку ст. 59 ГПК України, подав письмові відзиви 07.06.2013 року (т. 2 а.с. 73), 28.08.2014 року  (т. 2 а.с. 137), 16.09.2014 року (т. 2 а.с. 145-147), 08.12.2014 року (т. 2 а.с. 230-233).
		В засіданнях суду позивач і його представник наполягали на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, заявах про збільшення розміру позовних вимог і додаткових письмових поясненнях, представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових відзивах.
		Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.01.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 607166,33 грн. 15% власного капіталу, 76863,52 грн. 3% річних, 119501 грн. інфляційних втрат, 34793,20 грн. судових витрат. З відповідача в доход державного бюджету стягнуто 16765,40 грн. судових витрат, від сплати яких позивач звільнений. В задоволенні решти вимог в частині стягнення 2379 грн. судових витрат відмовлено (т. 3 а.с. 19-25, 233-237).
		Постановою Вищого господарського суду України від 07.05.2015 року задоволено касаційну скаргу відповідача, рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2015 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т.4 а.с. 54057).
		Ухвалою судді господарського суду Черкаської області Грачова В.М. від 22.05.2015 року справу прийнято до свого провадження (т. 4 а.с. 62).
		Під час нового розгляду справи позивач 19.06.2015 року і 13.07.2015 року (т. 4 а.с. 67-68, 101-102) подав клопотання про витребування, в порядку ст. 38 ГПК України, додаткових доказів, та 13.07.2015 року, в порядку ст. 22 ГПК України, заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій остаточно просив стягнути з відповідача на його користь 607166,33 грн. заборгованості від виплати його частки 15% власного капіталу товариства, 87742,61 грн. 3% річних, 461715,28 грн. інфляційних втрат за період користування його коштами з 02.11.2012 по 07.07.2015 року, що разом складає 1156624 грн. 22 коп., та відшкодувати понесені ним судові витрати - вартість оплачених ним експертиз та послуг аудитора (т. 4 а.с. 108-110). Ухвалами суду від 16.07.2015 року задоволені клопотання і заява позивача, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята до провадження (в протоколі судового засідання), у реєстраційної служби Уманського міжрайонного управління юстиції в Черкаській області витребувано із реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» реєстраційну картку товариства від 29.03.2000 року, документи, що підтверджують сплату позивачем внеску до статутного фонду товариства, на отримання цих документів і подачу їх до суду уповноважено представника позивача адвоката Кецкала В.В. Цією ж ухвалою судом зобов'язано позивача надати суду для огляду оригінал його Свідоцтва від 22.09.2010 року учасника товариства (т. 4 а.с. 135-136, 137-139).
		25.08.2015 року за вх. № 20029 представник позивача подав письмову заяву (т. 4 а.с. 143-144), 28.08.2015 року за вх. № 20310 (т. 4 а.с. 149-153) позивач подав письмове клопотання, в якому позивач і його представник просили долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду від 16.07.2015 року документи та додані до клопотання додаткові докази матеріального і правового обґрунтування позову, свій позов позивач підтримав і просив суд задовольнити його повність на загальну суму вимог 1156624,22 грн., розгляд справи позивач просив провести без його участі за наявними у справі матеріалами, постановлене за наслідками розгляду судове рішення позивач просив направити йому поштою.
		Відповідач в особі своїх представників подав суду 07.07.2015 року письмові заперечення на позов (т. 4 а.с. 96-99) і 16.07.2015 року письмові заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (т. 4 а.с. 126-130), за змістом яких заперечував проти задоволення позову з мотивів необґрунтованості і недоказаності позовних вимог.
		В засідання суду 08.09.2015 року позивач не з'явився, явку свого представника не забезпечив, телеграмою від 07.09.2015 року підтримав своє клопотання від 28.08.2015 року і просив розглядати справу без його участі. Представники відповідача в засіданні суду позов не визнали і просили суд в його задоволенні позивачу відмовити з підстав, викладених у письмових відзивах і запереченнях.
		Наявні у справі матеріали суд вважає достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому, з урахуванням вимог ст.ст. 69, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача за наявними в ній матеріалами.
		Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.
		Як докази обґрунтування позову позивач подав суду наступні документи.
		Із архівної довідки від 11.03.2015 року № 04-05/69 архівного відділу Уманської РДА Черкаської області вбачається, що КСПП «Полянецьке» було реорганізоване у товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Полянецьке» згідно з рішенням загальних зборів засновників від 25.03.2000 року протокол № 1, ТОВ «Полянецьке» виступило правонаступником КСПП «Полянецьке». В опис справ постійного зберігання ТОВ «Полянецьке» за 2000 рік серед інших внесено наступні справи: Статут товариства, зареєстрований в Уманській РДА 29.03.2000 року № 277; Установчий договір про створення та діяльність товариства, затверджений 21.03.2000 року. Зазначені справи зберігаються у ТОВ «Полянецьке», другі примірники - у реєстраційній справі товариства у державних реєстраторів реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції (т. 3 а.с. 216-217, 218, т. 4 а.с. 149-153, 161).
		Із виписки серія ААБ № 520161 від 10.08.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке», заповненої 27.03.2000 року директором товариства ОСОБА_3, вбачається, що державна реєстрація товариства як юридичної особи здійснена Уманською райдержадміністрацією 29.03.2000 року, ідентифікаційний код 02140917, номер реєстраційної справи 277, статутний фонд товариства складає 7440 грн., засновниками товариства є ТОВ «Аметист», внесок якого до статутного фонду складає 6324 грн., і громадянин України ОСОБА_3, внесок якого до статутного фонду складає 1116 грн., керівником - директором товариства є ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 239, т. 4 а.с. 89).
		Статут товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» (нова редакція), із якого вбачається, що цей Статут зареєстровано в Уманській РДА Черкаської області 29.03.2000 року реєстраційний № 277, його нова редакція затверджена зборами учасників товариства 15.05.2009 року, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 17.06.2009 року за № 10151050014000117. Згідно з п. 1.1. розділу 1 Статуту, учасниками товариства є громадяни України ОСОБА_5 і ОСОБА_3 Згідно з пунктми 7.1., 7.2., 7.3. розділу 7 Статуту товариства, для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників формується статутний капітал у розмірі 7440 грн. Вклади учасників в статутний капітал становлять: ОСОБА_5 - 6324 грн., що складає 85% статутного капіталу; ОСОБА_3 - 1116 грн., або 15 % статутного капіталу. Учасники вносять внески у статутний капітал у вигляді та в частках, що визначені установчим договором. До моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язаний внести в установу банку не менше 50% свого внеску, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Решту внесків учасники зобов'язані внести протягом одного року з моменту державної реєстрації товариства. Учасник товариства може уступити свою частку одному чи кільком учасникам товариства або третім особам. Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відчужує.
		Відповідно до поданої суду представником позивача копії квитанції № 10, ОСОБА_3 28.03.2000 року внесено до каси № 1 АППБ «Аваль» 335 грн. внеску у статутний фонд (т. 4 а.с. 88).
		22.02.2010 року директором товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» ОСОБА_3 видано собі ж свідоцтво № 1, яким підтверджується, що він з 29.03.2000 року являється учасником товариства з часткою 15% статутного капіталу цього товариства, що складає 1116,00 грн., які він повністю вніс до статутного капіталу товариства (т. 4 а.с. 87).
		Наявність корпоративних прав позивача - ОСОБА_3 у товаристві ним, на його думку, також підтверджується даними балансу ТОВ «Полянецьке» станом на 01.11.2011 року, даними протоколів зборів учасників товариства, поданих суду, фактом добровільної часткової виплати товариством позивачу вартості його частки активів товариства при його виключенні із засновників товариства, рішенням господарського суду Черкаської області від 28.03.2012 року у справі № 09/05/5026/1919/2011 (т. 1 а.с. а.с. 780-79, т. 2 а.с. 240-244, т. 4 а.с. 157-160).
		Із витягу з протоколу № 3 від 01.11.2011 року позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» вбачається, що 01.11.2011 року рішенням позачергових загальних зборів учасників товариства виключено ОСОБА_3 із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» за систематичне невиконання своїх обов'язків, перешкоджання своїми діями цілей, привласнення печатки, документів, грошових коштів та матеріальних цінностей товариства (т. 3 а.с. 14).
		Наказом генерального директора ТОВ «Полянецьке» № 73-г від 31.10.2012 року, на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 26.10.2012 року, вирішено виплатити в строк до 01.11.2012 року ОСОБА_3 кошти за вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі товариства в сумі 473276, 14 грн. та частину чистого прибутку станом на 01.11.2011 року в сумі 209190 грн. з урахуванням утримання податку в сумі 11010 грн. (т. 2 а.с. 245).
		Згідно з випискою із особового рахунку ОСОБА_3 філії Черкаського ОУ АТ «Ощадбанк», йому перераховано за період з 31.10. по 02.11.2012 року 681783,67 грн. від ТОВ «Полянецьке» за частку майна в статутному капіталі (т. 1 а.с. 29-31, т. 3 а.с. 2-7).
		За замовленням позивача ОСОБА_3 аудитором аудиторської фірми «Аудит К» надано позивачу послуги з розрахунку суми боргу за частку майна в статутному капіталі ТОВ «Полянецьке» з урахуванням втрат від інфляції та 3% річних за користування коштами станом на 07.07.2015 року. Відповідно до звіту незалежного аудитора від 07.07.2015 року, заборгованість за зобов'язаннями за частку майна в статутному капіталі ТОВ «Полянецьке» складає 607166,33 грн., втрати від інфляції 461715,28 грн., 3% річних за користування коштами 87742,61 грн., а разом - 1156624, 22 грн., вимога позивача про стягнення вищезазначених сум грошових коштів є предметом спору у справі, що розглядається.
		Заперечуючи проти позову відповідач зазначає про необґрунтованість і недоказаність позовних вимог, а саме - розрахунок вартості частки 15% в майні ТОВ «Полянецьке» станом на 01.11.2011 року відповідачем здійснено неправильно, а виплата цієї частки позивачу здійснена помилково, оскільки той права на неї не мав.
		Обґрунтовуючи свої висновки посилається на наступні докази.
		Відповідно до Звіту Черкаської торгово-промислової палати № 0-385 від 30.06.2012 року (т. 3 а.с. 84-211), ринкова вартість частки в розмірі 15,0% від загальної вартості підприємства - ТОВ «Полянецьке» станом на 01.11.2011 року складає 473276,14 грн.
		За результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та судово-економічної експертизи, призначеної судом, експертами Черкаського відділення КНДІСЕ надано суду висновок від 18.07.2014 року № 1659/13-23, 1660/13-23, 1152-1157/14-23 (т. 2 а.с. 78-105). Відповідно до цих висновків, експерт, відповідаючи на 3 і 4 питання експертизи, зазначив, що визначити вартість частки 15% в майні ТОВ «Полянецьке» станом на 01.11.2011 року, визначити вартість документально і нормативно підтвердженої частки учасника товариства ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ «Полянецьке» станом на 01.11.2011 року можливо тільки після приведення станом на 01.11.2011 року показників балансу товариства у відповідність із нормами Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку № 1 та № 2, затверджених відповідними наказами Мінфіну України, зареєстрованими в Мінюсті України. По питанню 4 експертизи експерт зазначила, що підтвердити документально та нормативно (відповідно до вимог чинного законодавства щодо бухгалтерського обліку) внесення учасником ТОВ «Полянецьке» ОСОБА_3 до статутного капіталу товариства майна (коштів) на оплату вартості частки в розмірі 15%, що становить 1116 грн., не надається можливим.
		Із повідомлень начальника Центрального Уманського відділення «Райффайзен банк Аваль» від 08.06.2015 року, начальника відділу обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» від 26.05.2015 року вбачається, що в зазначених банківських установах інформація про внесення громадянином ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 1116,00 грн. на рахунок ТОВ «Полянецьке» як внесок до статутного фонду товариства за період з 01.04.2000 по 01.11.2011 року або відсутня або не знайдена (т. 4 а.с. 77, 79).
		Відповідно до акту робочої комісії ТОВ «Полянецьке» від 12.06.2015 року, первинних документів, які б підтверджували факт внесення гр. ОСОБА_3 грошових коштів або майна до статутного капіталу товариства за період з 01.04.2000 року по 01.11.2011 року комісією не виявлено (а.с. 78, 80).
		На вимогу суду, викладену в ухвалі суду від 16.07.2015 року, державним реєстратором реєстраційної служби Уманського міжрайонного управління юстиції в Черкаській області із реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» надано суду реєстраційну картку товариства від 29.03.2000 року, документи, що підтверджують сплату позивачем внеску до статутного фонду товариства, зокрема квитанція № 10 від 28.03.2000 року, в матеріалах реєстраційної справи відсутня. Цією ж ухвалою судом було зобов'язано позивача повторно надати суду для огляду і дослідження оригінал його Свідоцтва № 1 від 22.09.2010 року учасника товариства, зазначена вимога позивачем не виконана (т. 4 а.с. 143-147).
		З урахуванням зазначених обставин судом відмовлено (ухвала суду у протоколі судового засідання від 08.09.2015 року) у задоволенні клопотання представника відповідача у призначенні судової почеркознавчої експертизи документа - Свідоцтва № 1 від 22.09.2010 року.
		Оглядом квитанції № 10 від 28.03.2000 року встановлено, що відповідно до копії цієї квитанції, ОСОБА_3 28.03.2000 року внесено 335 грн. внеску у статутний фонд товариства до каси № 1 АППБ «Аваль». Із письмової заяви позивача від 12.03.2015 року (т. 3 а.с. 216-217) слідує, що кошти до статутного фонду ТОВ «Полянецьке» під час його утворення у 2000-у році учасниками товариства вносились на його рахунок у Уманській філії банку «Україна», надати документальні докази цього неможливо через ліквідацію банка.
		Скасувавши рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2015 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року у цій справі, Вищий господарський суд України своєю постановою від 07.05.2015 року передав справу на новий розгляд до місцевого господарського суду і, при цьому, зазначив, що приймаючи оскаржувані рішення та постанову місцевий і апеляційний суди виходили з факту наявності у позивача корпоративного права на отримання вартості частини майна товариства відповідача, яка пропорційна його частці у статутному капіталі.
		Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо наявності у позивача корпоративного права на отримання вартості частини майна товариства відповідача, пропорційної 15% частки у статутному капіталі останнього, оскільки матеріали справи не містять первинних документів, які б засвідчували здійснення господарської операції по прийняттю від позивача коштів або майна до статутного капіталу товариства відповідача у розмірі, що відповідає 15% його статутного капіталу.
		Посилання судів на виписки з ЄДРПОУ, копії протоколів загальних зборів та наказ ТОВ «Полянецьке», як на належні докази наявності у позивача відповідного корпоративного права, є необґрунтованим та суперечить положенням статті 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів.
		З огляду на викладене, суд касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача частини несплаченої частки в розмірі 15% визнав необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням приписів статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, рекомендував місцевому господарському суду під час нового розгляду справи врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення суми грошових коштів, які є вартістю його частини майна товариства та частини прибутку, які він має право отримати як учасник товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» у зв'язку з виключенням його з товариства, а також відшкодування йому товариством інфляційних втрат і 3% річних за фактичний період незаконного користування цими коштами.
		Частинами 1 і 3 статті 167 ГК України визначено зміст корпоративних прав та корпоративних відносин, а саме: корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
		Поняття товариства з обмеженою відповідальністю визначено нормами ч. 1 ст. 140 ЦК України, ч. 3 ст. 80 ГК України, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства», за змістом яких це господарське товариство, засноване однією або кількома особами, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
		Згідно з приписами ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов'язані, зокрема, виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.
		Згідно з нормами ч.ч. 2-4 ст. 52 Закону України  в редакції, що діяла з 05.05.1999 року і була чинною на час реєстрації товариства, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
		Законом України від 21.09.2000 року N 1987-III змінено частину другу статті 52 Закону України «Про господарські товариства» і викладено її в наступній в редакції: до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду   не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Ця редакція статті 52 Закону України «Про господарські товариства» була чинна і на момент сплину 1 року від дати реєстрації товариства.
		Станом на дату виключення позивача із складу учасників товариства стаття 52 Закону України «Про господарські товариства», зокрема частини 1-3 цієї статті, були викладена в наступній редакції: «Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.
		Статтями 54, 64 Закону України «Про господарські товариства» також встановлено, що: при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди (ч.ч. 1, 2 ст. 54);
		учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере (ч.ч. 1, 2 ст. 64).
		Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Відповідно до п. 30 абз. 2-4 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.
		Пунктом 3.7. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 року «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» передбачено, що відповідно до статей 54 і 64 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства.
		Отже, відповідно до викладених обставин справи та в силу вищенаведених норм законодавства і статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке», для виникнення спірного корпоративного права позивач зобов'язаний був довести, що до моменту реєстрації товариства і протягом одного року з моменту державної реєстрації товариства він повністю вніс в установу банку свій внесок до статутного капіталу товариства, розмір якого складає 1116 грн. або 15% статутного капіталу та підтвердити це документами, виданими банківською установою.
		Згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
		Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.
		Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Відтак, з врахуванням обставин справи, та вищенаведених приписів законодавства і статуту товариства суд вважає позов недоказаним, подані позивачем докази його обґрунтування належними і допустимими, в розумінні ст. 34 ГПК України, не визнає, тому надає перевагу запереченням відповідача, а в задоволенні позову відмовляє повністю
		З огляду на прийняте рішення зі спору суд в задоволенні клопотання позивача (вх. № 1161 від 16.01.2014 року, т. 2 а.с. 66-67) про забезпечення позову  відмовляє з мотивів його безпідставності.
		На підставі статті 49 ГПК України, судові витрати - вартість оплачених ним експертиз та послуг аудитора на загальну суму (37118,20+1200) 38318,20 грн. покладаються на позивача, судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, не стягується.
		Керуючись ст.ст. 49, 68, 82-84 ГПК України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.
		 
		Повний текст рішення підписано 25.09.2015 року.
		 
		Суддя                                                                                    В.М.Грачов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...