Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22-ц-19323/11 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2015. Зареєстровано: 01.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 06.10.2015.
Дата набрання законної сили: 25.10.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		   
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_________________________________________________________________
		Справа № 22-ц-19323 / 2011 р.                                                                     Головуючий: 1 інстанції
		 
		Категорія: захист честі, гідності                                                                                         ОСОБА_1
		                                                                                                                     Доповідач:    Даниленко В.М.
		                                                            
		                                                                                                                                                                                                                          
		У Х В А Л А
		 
		                                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		               25 жовтня 2011 року                                                                                  м. Харків
		 
		Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
		Головуючого:      судді - Даниленка В.М., 
		Суддів:                 Малінської С.М., Швецової Л.А.,
		при секретарі:      Подпрядовій В.Г., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, - 
		                                                                               
		                                                                                В С Т А Н О В И Л А:
		У лютому 2011 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в подальшому уточненим, у якому вказувала на те, що відповідачка ОСОБА_3 неодноразово, у тому числі й 05 серпня 2010 року поширювала відомості про те, що вона, позивачка займається чорною магією.
		Цю інформацію відповідачка ОСОБА_3 поширювала серед усіх мешканців вулиці, у дитячому садочку, який відвідує донька позивачки, серед близьких їй людей, працівникам міліції та ДАБКу.
		Але поширена ОСОБА_3 інформація не відповідає дійсності і є вкрай образливою і негативною. Через такі дії останньої у неї, позивачки, виникли постійні тривоги, що сусіди та інші знайомі сприйняли поширену останньою інформацію як достовірну й опасаються її. Як наслідок у позивачки виникли проблеми у спілкуванні з людьми.
		Посилаючись на вказані обставини, позивачка ОСОБА_2 просила суд зобовязати відповідачку ОСОБА_3 спростувати поширені нею недостовірні відомості щодо неї, а саме що до зайняття чорною магією, та стягнути з останньої на її користь 2000 грн. у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
		У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала заявлені нею позовні вимоги в повному обсязі й наполягала на їх задоволенні, додатково пояснивши, що 05 серпня 2010 року відповідачка ОСОБА_3 влаштувала з нею сварку та ображала її брутальною лайкою через те, що вона поливала квіти на спільній межі, тим самим наводивши порчу. При цьому донька відповідачки, яка також прийшла на місце конфлікту, почала звинувачувати її, позивачку, у зайнятті чорною магією, позаяк вони на своєму подвірї знайшли курячі яйця. Цю сварку чули сусіди, які в подальшому перестали з нею вітатися, а їй самій довелося пити валерянку.
		Представник позивачки заявлений нею позов також підтримав, посилаючись на те, що підкидання яєць, як один із засобів наведення порчі, це загальновідома обставина, на підтвердження чого надав до суду відповідні статті про чаклунство, роздруковані з інтернету.
		Представник відповідачки ОСОБА_3 заявлені до неї позивачкою вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
		Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року в задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись із таким рішення міського суду, та вважаючи його незаконним і необгрунтованим, позивачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги у повному обсязі.
		В обґрунтування своєї скарги позивачка посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
		Зокрема апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, не допитав заявленого стороною позивачки свідка ОСОБА_4, яка чула, як відповідачка ОСОБА_3 говорила, що позивачка займається чорною магією, а тому безпідставно відмовив у задоволенні заявлених нею позовних вимог.
		  
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення міського суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення. 
		Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		  
		Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог, міський суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий, і надав їм належну правову оцінку.
		Відмовляючи в задоволенні заявлених позивачкою ОСОБА_2 вимог за їх безпідставністю, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не представила належних та допустимих доказів на їх підтвердження.
		Судова колегія погоджується з таким висновком міського суду, оскільки цей висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам цивільної справи й ґрунтується на законі.
		Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.
		Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. 
		Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		При цьому кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
		Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). 
		При цьому статтею 68 Конституції України передбачено обовязок кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. 
		Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обовязок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію. 
		У звязку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї.
		Вказана конституційна норма кореспондується зі ст. 277 ЦК України, згідно з якою фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обовязок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. 
		  Як розяснено в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року N 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного звязку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. 
		Однак, при цьому судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням.
		Як встановлено судом по справі, позивачка ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку № 7 по пров. Колонському в м. Люботині Харківської області.
		Судом також встановлено, що між сторонами спору існують давні неприязні стосунки, що виникли з приводу спільного користування житловим будинком, присадибною земельною ділянкою та здійснення ними відповідних прибудов на території домоволодіння на власний розсуд.
		Зазначені стосунки, що мають місце між сторонами, час від часу перемежаються конфліктними ситуаціями, сварками, взаємними обвинуваченнями та образами, які неодноразово були предметом розгляду та реагування місцевої міліції.
		Черговий скандал та сварка між сторонами мали місце й 5 серпня 2010 року, за наслідками яких працівниками Люботинського МВ ГУМВС України в Харківській області було прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за вказаним фактом, а з позивачкою ОСОБА_2 проведено бесіду профілактичного характеру щодо необхідності дотримання правил і принципів добросусідства.
		 
		При цьому в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які належні та допустимі, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, докази на підтвердження заявлених позивачкою ОСОБА_2 вимог, а саме щодо факту поширення відповідачкою ОСОБА_3 негативної (недостовірної) стосовно неї інформації, яка б порушувала особисті немайнові права останньої.
		За таких обставин, враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги дефіцит доказової бази по справі, суперечливість пояснень сторін щодо конфліктної ситуації, яка мала місце між ними 5 серпня 2010 року, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених позивачкою ОСОБА_2 вимог за їх безпідставністю.
		Що ж стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, не допитав заявленого стороною позивачки свідка ОСОБА_4, яка в процесі сварки між сторонами чула, як відповідачка ОСОБА_3 говорила, що позивачка займається чорною магією, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки як пояснила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції сама позивачка, її подруга ОСОБА_4 була випадковим очевидцем виниклого конфлікту, а зазначені висловлювання ОСОБА_3 вони з ОСОБА_4 сприйняли не більш ніж як жарт, що викликав у них відповідну посмішку.
		Інші доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до переоцінки обставин справи, встановлених судом з дотриманням вимог чинного законодавства, в даному випадку є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті цивільно-правового спору, не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		Таким чином, приймаючи до уваги наведене, та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
		У Х В А Л И Л А :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити. 
		 
		Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року - залишити без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.
		      Головуючий:
		              Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...