Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/10354/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 28.09.2015. Зареєстровано: 01.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2015.
Дата набрання законної сили: 23.11.2015 (частково)
Результат оскарження 10.02.2016 Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ: скасовано рішення апеляційної інстанції частково і передано справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Cправа № 127/10354/15-ц
		Провадження № 2/127/3659/15 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		    22 вересня 2015 року             Вінницький міський суд Вінницької області
		                        в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,
		                                                        при секретарі Поливаній Ю.В.,
		               за участю позивача ОСОБА_1,
		                                 її представника ОСОБА_2,
		                                 представника відповідача ОСОБА_3,                                   
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи  підприємця ОСОБА_5 про встановлення періоду роботи та стягнення заробітної плати,-
		                           В С Т А Н О В И В:
		В травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до фізичної особи  підприємця ОСОБА_5 про встановлення періоду роботи та стягнення заробітної плати.
		Позовні вимоги ОСОБА_4 мотивувала тим, що з 01 квітня 2013 року по 31 березня 2014 року вона працювала продавцем в магазині "Насолода", який знаходиться в м. Вінниці спочатку по вул. Першотравневій, 72/1, а згодом по вул. 600-річчя на трамвайній зупинці та належить ФОП ОСОБА_5 Підтвердженням даному факту є договір від 01.04.2013 року, укладений між сторонами. За весь час роботи відповідач ОСОБА_4 заробітну плату не виплачував, а лише іноді видавав допомогу, про що їй стало відомо після припинення трудових відносин та отримання з Пенсійного фонду відомостей про застраховану особу. 
		ОСОБА_4 зазначає, що під час прийому її на роботу відповідач запевнив, що заробітна плата буде не менше 3000 грн., однак даний факт вона підтвердити не може, тому вважає, що розмір заробітної плати необхідно вираховувати від розміру середньої заробітної плати, визначеної органами статистики. Так, згідно даних Головного управління статистики у Вінницькій області середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника на кінець 2013 року становить 2894 грн., а за період січень-березень 2014 року  2806 грн. Таким чином, заробітна плата позивача складатиме 34 464 грн. У зв'язку з цим позивач звернулася до суду з даним позовом та просить встановити період її роботи у ФОП ОСОБА_5 без оформлення трудових відносин із 01.04.2013р. по 31.03.2014 р. та стягнути з ФОП ОСОБА_5 на її користь 34464 грн. невиплаченої за вказаний період заробітної плати.
		Під час розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно яких вона просить зобов'язати ФОП ОСОБА_5 оформити належним чином трудові відносини із позивачем; нарахувати та виплатити на її користь заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної плати у сфері торгівлі у м. Вінниці в період з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року та нарахувати і сплатити, відповідно до законодавства, податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період роботи.
		Також, під час закінчення розгляду справи позивачем була подана заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої вона просить стягнути з ФОП ОСОБА_5 на її користь заробітну плату за період з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року в розмірі 33672 грн., з яких нарахувати і сплатити податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період роботи.
		В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог та про зміну позовних вимог. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, надала заперечення проти позову від ФОП ОСОБА_5 (а.с. 58) та пояснила, що трудовий договір між сторонами не укладався, а позивачу був наданий лише примірник трудового договору в якості пропозиції укласти даний договір. В даному договорі зазначалося, що заробітна плата становитиме - 1147 грн., тому вимоги позивача щодо визнання заробітної плати в розмірі 2894 грн. є безпідставними та необгрунтованими. Також представник відповідача зазначила, що  ОСОБА_4 було пропущено термін звернення до суду з даним позовом, позивач у відповідача, в зазначений нею період, не працювала, просила відмовити в задоволенні позову.              
		Вислухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача ОСОБА_3, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		З наявної в матеріалах справи довідки АА № 600185 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Насолода" є ОСОБА_5 (а.с. 67).
		Судом встановлено, що 01.04.2013 року між ФОП ОСОБА_5 та продавцем ОСОБА_4 було підписано Форму трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (а.с. 79-80). Відповідно до умов укладеного трудового договору, договір є безстроковим, працівник зобов'язаний виконувати роботу продавця. Фізична особа зобов'язується оплачувати працю працівника у розмірі мін. грн. на місяць.
		Згідно п. 8 трудового договору, він набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у договорі, але не пізніше дня фактичного донущення працівника до роботи.
		Трудовий договір повинен бути зареєстрований Фізичною особою (або за нотаріальним дорученням уповноваженою нею особою) у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи (п. 9 трудового договору).
		Пунктом 12 вищевказаного договору визначено, що працівники, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Сплата страхових внесків проводиться у розмірах і порядку, визначених законодавством.
		Також судом встановлено, що відповідач ФОП ОСОБА_5 є орендарем частини продовольчого магазину-кафетерію, загальною площею 45 м. кв., що розташований в м. Вінниці по вул. 1 Травня, 72/1, строком з 01.03.2013р. до 01.03.2014р., яка є власністю ФОП ОСОБА_6, що підтверджується договором № 14/11/12 найму (оренди) нежитлових приміщень від 01.03.2013р. (а.с. 36).
		    Разом з тим слід зазначити, щ 6 січня 2014 року ФОП ОСОБА_5 звернувся до ФОП ОСОБА_6 з проханням припинити вищевказаний договір найму (оренди) з 01.02.2014 року (а.с. 37).
		З записів у Книгі відгуків і пропозицій у магазині "Насолода" розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. 1 Травня, 72/1 та м. Вінниця, вул. 600-річчя (трамвайна зупинка), виданої ФОП ОСОБА_5, вбачається, що продавцеві ОСОБА_4 дякують за домашній уют, привітність, смачні страви та інше. Дані записи було зроблено 24.07.2013 року, 08.09.2013 року та 27.09.2013 року покупцями Кузнеченко, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 8).
		З листа Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області № 16/5-1259/Гл від 22.04.2015 року встановлено, що ОСОБА_4 з 04.04.2013 року та до теперішнього часу включена до списку довірених осіб, відповідальних за здачу та зняття з охорони ПЦС магазину "Насолода", розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 72 та станом на 21.04.2015 року інформація про виключення ОСОБА_4 з вищевказаних списків магазину "Насолода" до УДСО не надходило (а.с. 9).
		Як вбачається з індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України, в ОСОБА_4 за період з 01.04.2013 року по 31.03.2014 року відсутні дані про її заробітну плату та про відрахування для пенсії (а.с.5-6).
		В судовому засіданні було допитані свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтвердили той факт, що позивач ОСОБА_4 дійсно працювала у ФОП ОСОБА_5 з квітня 2013 року по 31 березня 2014 року.
		Суд не приймає до уваги заяву ОСОБА_4 від 31.10.2014 року, адресовану ДПІ про отримання нею заробітної плати у період з квітня 2013 року по квітень 2014 року (а..с. 34-35) так, як правовий аналіз даної заяви вже був здійснений в постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.03.2015 року, яка набрала законної сили (а.с. 42-43). Згідно якої факт отримання ОСОБА_4 заробітної плати у період з березня 2014 року по травень 2014 року є недоведеним.
		В ч. 3 ст. 61 ЦПК України зазначено, що обставини, встановленні судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Згідно із частиною 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. 
		За змістом ст. 233 ч. 1 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
		Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		В зв'язку з вищевикладеним, суд не застосовую строк позовної давності до вимоги позивача, оскільки вона стосується стягненню заробітної плати.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно п. 2 "Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001р. № 260, укладений у письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою у трьох примірниках фізична особа повинна подати на реєстрацію до державної служби зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.
		З відміток на трудовому договорі вбачається, що він не був поданий відповідачем на реєстрацію до державної служби зайнятості, що є порушенням норм чинного законодавства.
		Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.92 року, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органом.
		Таким чином, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
		Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що сукупність встановлених фактів свідчить про постійний характер роботи ОСОБА_4, як працівника, у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи- підприємця ОСОБА_5, з його відома та згоди, отже вона дійсно перебувала з ним в трудових відносинах, хоча прийняття на роботу належним чином оформлене не було, а також про наявність заборгованості по заробітній платі.
		Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника. 
		Відповідно до ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
		Згідно п. 2.20-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням  послуг, зберігаються безпосередньо у працівників.
		Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Статтею 2 зазначеного Закону визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
		Згідно ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору.
		Оскільки середньомісячна заробітна плата одного штатного працівника за січень  березень 2014 року в м. Вінниці становила  2806, 00 грн.,що підтверджується листом Головного управління статистики у Вінницькій області від 15.04.2015 року (а.с. 7), то за 12 місяців роботи ОСОБА_4 необхідно сплатити 33672 грн.
		Частиною 6 ст. 235 КЗпП України, в новій редакції, визначено, що при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
		Суд вважає, що оскільки відповідач до цього часу не врегулював і не привів у відповідність із нормами законодавства про працю трудові відносини з позивачем, то таке порушення законодавства є триваючим. В зв'язку з цим норми ст. 235 КЗпП України, у новій редакції, розповсюджуються і на трудові відносини позивача із відповідачем, що до цього часу залишаються не вирішеними.
		На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність із суми заборгованості нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов′язкове державне соціальне страхування за зазначений період роботи.
		Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_4 до фізичної особи  підприємця ОСОБА_5 про встановлення періоду роботи та стягнення заробітної плати знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню. 
		На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 24, 47, 48, 233, 235 КЗпП України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 21 Закону України "Про оплату праці", п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.92 року, ст.ст. 10, 11, 57-61, 212-215 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		     Позов ОСОБА_4 до фізичної особи  підприємця ОСОБА_5 про встановлення періоду роботи та стягнення заробітної плати - задовольнити.
		    Встановити факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах в період з 01 квітня 2013 року по 31 березня 2014 року із ФОП ОСОБА_5 без оформлення трудових відносин.
		    Стягнути з ФОП ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 заробітну плату за період з 01 квітня 2013 року по 31 березня 2014 року в розмірі 33672 (тридцять три тисячі шістсот сімдесят дві) грн., з яких нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування за зазначений період роботи.
		Стягнути з ФОП ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_1 в дохід держави 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 32 коп. судового збору.
		Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.
		 Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...