Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7162/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2015. Зареєстровано: 01.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.10.2015.
Дата набрання законної сили: 24.09.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Справа: №   826/7162/15                                                Головуючий у 1-й інстанції:   Аблов Є.В.                                                                                                      Суддя-доповідач:  Желтобрюх І.Л. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		24 вересня 2015 року                                      м. Київ
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючої-судді:                                         Желтобрюх І.Л.,
		суддів:                                                              Мамчура Я.С.,
		                                                                         Шостака О.О.,
		при секретарі:                                                  Оліщук А.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України та Державної фіскальної служби України про визнання протиправними і скасування рішення, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України та Державної фіскальної служби України та просив:
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2015 №121-р «Про відсторонення ОСОБА_3 від виконання повноважень за посадою першого заступника Голови Державної фіскальної служби України», від 23 березня 2015 року №233-р «Про звільнення ОСОБА_3 з посади першого заступника Голови Державної фіскальної служби України» та Наказ від 24 березня 2015 року №924-о ДФС України щодо оголошення розпорядження КМУ від 23 березня 2015 року №233-р; 
		- визнати протиправними дії ДФС України щодо внесення запису №13 від 24 березня 2015 року до трудової книжки ОСОБА_3 про звільнення з посади першого заступника Голови ДФС України за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» та зобов'язати вчинити дії щодо внесення до трудової книжки позивача запис про визнання недійсним запису від 24 березня 2015 року №13;
		- зобов'язати відповідачів змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_3, шляхом видання Кабінетом Міністрів України розпорядження, а ДФС України, - відповідного наказу, - про звільнення з посади першого заступника Голови ДФС України за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та поданої ним заяви від 04 серпня 2015 року.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2015 №121-р, від 23.02.2015 №233-р та Наказ ДФС  від 24 березня 2015 року №924-о;  визнано протиправними дії ДФС щодо внесення до трудової книжки ОСОБА_3 запису від 24 березня 2015 року №13 про звільнення з посади першого заступника Голови ДФС України за порушення Присяги державного службовця, на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу», зобов'язано відповідачів внести до трудової книжки позивача запис про визнання недійсним запису №13 від 24 березня 2015 року та змінити формулювання причин його звільнення з посади першого заступника Голови Державної фіскальної служби України на «Звільнення за власним бажанням» на підставі  статті 38 КЗпП України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. 
		Так, на обґрунтування вимог апеляційної скарги Кабінет Міністрів України посилається на те, що він уповноважений призначати на посаду, відсторонювати від виконання повноважень та звільняти з посади першого заступника Голови Державної фіскальної служби України за поданням Прем'єр - Міністра України.
		В свою чергу, Державна фіскальна служба на обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні оскаржуваного Наказу від 24.03.2015 №925-о діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, натомість судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.06.2014 №625-р «Про призначення ОСОБА_3 першим заступником Голови Державної фіскальної служби України» ОСОБА_3 призначено першим заступником Голови Державної фіскальної служби України.
		На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2015 №121-р ОСОБА_3 відсторонено від виконання повноважень за посадою першого заступника Голови Державної фіскальної служби України до завершення службового розслідування.
		23 Березня 2015 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №233-р про звільнення ОСОБА_3 з посади першого заступника Голови державної фіскальної служби України за порушення Присяги державного службовця на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу».
		24 Березня 2015 року Державна фіскальна служба України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.03.2015 №233-р прийняла наказ №924-о «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 березня 2015 року №233-р».
		Того ж дня до трудової книжки позивача було внесено відповідний запис за №13 щодо звільнення його із займаної посади за порушення Присяги державного службовця. 
		Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок, який підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу, однак в даному випадку відповідачами не вказано, які саме дії (бездіяльність) позивача як посадової особи  підривають авторитет державного органу чи довіру до такого органу, акт службового розслідування взагалі не містить обґрунтувань та вказівок на докази, що підтверджували б вчинення ОСОБА_3 саме таких порушень, - а тому дійшов висновку про протиправність звільнення позивача з посади першого заступника Голови ДФС України на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу».
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
		Статтею 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
		Згідно з ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: 1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; 2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; 3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; 5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; 6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; 7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; 8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; 9 1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; 9 2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України; 10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
		Водночас, порядок відсторонення від виконання повноважень за посадою визначено ст. 22 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), згідно якої невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець.
		Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №950 від 13.06.2000 (далі - Порядок №950), рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.
		Згідно п. 10 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №236 від 21.05.2014, ДФС очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра фінансів. 
		Частиною 1 п. 4 Порядку №950 визначено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа.
		Як вбачається з матеріалів справи, підставою для видання оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України №121-р від 24.02.2015 «Про відсторонення ОСОБА_3 від виконання повноважень за посадою першого заступника Голови Державної фіскальної служби України» слугувало проведення службового розслідування, яке здійснювалось за дорученням Прем'єр-міністра України №7993/0/1-15.
		При цьому, у вищеозначеному розпорядженні не наведено жодних з визначених законодавством підстав, які зумовлюють можливість відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою.
		Крім того, як вже зазначалось, оскаржуване розпорядження Кабінетом Міністрів України №121-р прийнято 24.02.2015, в той час як рішення про проведення службового розслідування у вигляді доручення Прем'єр-міністра України прийнято 25.02.2015, тобто днем пізніше, ніж розпорядження про відсторонення від виконання повноважень за посадою.
		Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2015 №121-р.
		Вирішуючи питання щодо правомірності розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.03.2015 №233-р «Про звільнення ОСОБА_3 з посади першого заступника Голови Державної фіскальної служби України», суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
		Основні принципи державної служби визначені статтею 3 Закону №3723-XII.
		Так, державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян. 
		Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця (ст.5 Закону № 3723-XII).
		Статтею 10 Закону №3723-XIІ встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. 
		Пунктом 6 частини 1 статті 30 № 3723-XII визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. 
		Відповідно до ст.17 №3723-XII громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».     
		Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
		Тобто, як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм. Водночас, дисциплінарне правопорушення, не за порушення присяги, пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
		Відповідно до частини першої статті 14 Закону №3723-ХІІ за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
		Частиною другою цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
		В аспекті наведеного, колегія суддів зазначає, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.
		При цьому, суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій.
		Крім того, з об'єктивної сторони порушення Присяги державного службовця передбачає дію або бездіяльність державного службовця, які порушують одне або декілька зобов'язань, які складають зміст Присяги.
		Поряд з цим, враховуючи зміст присяги державного службовця, як порушення Присяги може бути кваліфіковано лише недотримання Конституції України та законів України, а не будь-яких нормативно-правових актів взагалі. Тому недотримання, в тому числі невиконання, порушення підзаконних нормативних актів не становить порушення Присяги державного службовця.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.06.2013 № 21-171а13.
		Так, в ході судового розгляду справи було встановлено, що підставою для прийняття розпорядження №233-р від 23.03.2015 слугував Акт службового розслідування від 17.03.2015 проведеного на виконання доручення Прем'єр-міністра України від 25.02.2015 №7993/0/1-15(44), щодо неналежного виконання службових обов'язків, у тому числі позивачем.
		З висновків акту службового розслідування вбачається, що комісія встановила, зокрема, неефективність виконання службових обов'язків першим заступником Голови ДФС України ОСОБА_3, формальне виконання поставлених перед ним завдань, відсутність реального поліпшення роботи митниці та податкової міліції, неефективну антикорупційну діяльність в органах Державної фіскальної служби України; крім того, ОСОБА_3 не отримав доступу до державної таємниці, що є обов'язковим для виконання функцій на займаній посаді.
		Поряд з цим, комісією конкретно не зазначено, яких саме етичних правил, загальних обов'язків державного службовця чи безпосередніх обов'язків першого заступника Голови ДФС України ОСОБА_3 не виконав. Жодне з наведених формулювань не містить складу порушення Присяги  державного службовця.
		Так, відповідно до абзацу 5 пункту 8 Порядку № 950, у разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.
		Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
		Водночас, в акті службового розслідування не визначено, якими є результати щорічної оцінки виконання ОСОБА_3 функцій, покладених на нього відповідно до законодавства, завдань та обов'язків, видів заохочення та дисциплінарних стягнень, які до нього застосовувались, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань). Також, не встановлено обставин, які обтяжують та пом'якшують відповідальність.
		Відповідачами не вказано, які саме дії (бездіяльність) позивача як посадової особи  підривають авторитет державного органу чи втрачається довіра до такого органу.
		Таким чином, виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, враховуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.03.2015 № 233-р «Про звільнення ОСОБА_3 з посади першого заступника Голови Державної фіскальної служби України», а зважаючи на те, що наказ Державної фіскальної служби України від 24.03.2015 № 924-О «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.03.2015 року № 233-р» прийнято на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.03.2015 № 233-р, протиправність та необхідність скасування якого встановлена судом апеляційної інстанції вище, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний наказ також є протиправним та підлягає скасуванню.
		Стосовно обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо необхідності зміни формулювання підстави звільнення ОСОБА_3 з посади першого заступника Голови ДФС України із звільнення з посади за порушення Присяги державного службовця (пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу") на звільнення за власним бажанням (стаття 38 Кодексу законів про працю України), суд виходить із наступного.
		Так, 04.08.2015 ОСОБА_3 звернувся до Кабінету Міністрів України із заявою про звільнення його із займаної посади першого заступника Голови Державної фіскальної служби України за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з 24.03.2015, що підтверджується відбитком штемпелю Секретаріату КМУ з вх. №41-Х-016094/26П.
		У відповідності до ст. 30 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється як на загальних підставах, передбачених у Кодексі законів про працю України, так і на підставах, передбачених у ст. 30 Закону України «Про державну службу».
		Згідно частини 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
		Згідно частини 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
		Зі змісту ч. 3 ст. 235 КЗпП вбачається, що наведені положення можуть застосовуватись у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі.
		Враховуючи, що позивач не ставить перед судом вирішення питання про поновлення на роботі (чи посаді), та на те, що під час розгляду даної справи встановлено факт протиправного звільнення позивача із займаної посади першого заступника Голови ДФС України з підстав порушення Присяги державного службовця, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язання відповідачів змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_3 з посади першого заступника Голови Державної фіскальної служби України на звільнення за власним бажанням у порядку статті 38 КЗпП України.
		Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для їх задоволення відсутні.
		Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
		УХВАЛИВ :
		Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2015 року, - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Головуюча:                                                                                  
		 
		Судді:        
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст ухвали виготовлено 29 вересня 2015 року.                                                                                                      
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.
		 
		Головуючий суддя                                                                 Желтобрюх І.Л.            
		 
		Судді:                                                                                           Мамчур Я.С 
		 
		                                                                                                                    Шостак О.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...