Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/908/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2015. Зареєстровано: 04.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		Господарський суд
		Житомирської області
		_________________________________________
		______________________________________________________________________
		10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
		E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Від "22" вересня 2015 р.                                                     Справа № 906/908/15
		 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Ляхевич А.А. 
		 
		за участю представників сторін:
		від прокуратури: ОСОБА_1, старший прокурор відділу прокуратури Житомирської області, службове посвідчення №033617 вид. 06.05.2015р., 
		від відповідачів: 
		1) ДП "Україна": ОСОБА_2, керівник,
		                           ОСОБА_3, довіреність від 04.08.2015р.,
		2) ТОВ "Агростем": ОСОБА_4, довіреність №345 від 21.05.2015р.,
		                                ОСОБА_5, довіреність від 11.06.2014р.,
		від третьої особи: не з'явився, 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Прокурора Черняхівського району в інтересах держави  
		до 
		1) Державного підприємства "Україна"  (Житомирська обл., смт. Черняхів),
		2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" (Житомирська обл., Черняхівський р-н, с.Щеніїв)
		 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністерства аграрної політики та продовольства України (м.Київ) 
		про визнання недійсним договору №1 від 13.04.2011р. про спільний обробіток земельних ділянок 
		 
		Прокурор Черняхівського району  звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою в інтересах держави до Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету (Житомирська обл., смт. Черняхів), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" (Житомирська обл., Черняхівський р-н, с.Щеніїв), згідно з якою просив:
		- визнати недійсним договір №1 від 13.04.2011р. про спільний обробіток земельних ділянок, укладений між Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростем";
		- застосувати наслідки недійсності договору шляхом зобов'язання ТОВ "Агростем" звільнити земельні ділянки площею 1537,00 га, які розташовані на території Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області та Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району.
		Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.06.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/908/15, розгляд справи призначено на 06.08.2015р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
		Зважаючи на неявку в засідання суду представника другого відповідача, розглянувши клопотання відповідачів про відкладення розгляду справи, для надання прокурору та першому відповідачу можливості ознайомитися з відзивом ТОВ "Агростем" на позовну заяву, підготувати письмові пояснення (заперечення) на нього та письмово викласти свою позицію щодо клопотання про залучення третьої особи, а також, для надання другому відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні,  з метою  повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, господарський суд ухвалою суду від 06.08.2015р. відклав розгляд справи на 07.09.2015р., продовживши встановлений строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням першого відповідача. В цій же ухвалі судом зазначено про відкладення розгляду клопотання ТОВ "Агростем" за вих.№471 від 05.08.2015р. в частині залучення до участі у справі №906/908/15 Міністерства аграрної політики та продовольства України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. 
		07.09.2015р. до суду від прокурора Черняхівського району по справі надійшло клопотання (а.с.159-160, т.2), згідно якого прокурор Черняхівського району просить змінити назву першого відповідача - Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету на Державне підприємство "Україна". До клопотання додано копію наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №111 від 25.03.2015р. "Про перейменування та затвердження нової редакції Статуту державного підприємства "Україна", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на ДП "Україна" станом на 03.09.2015р.
		Також, прокурор подала пояснення (№06-26/1075 вих-15 від 04.09.2015р., а.с.165-167, т.2) на відзив другого відповідача на позовну заяву.
		Представники першого відповідача - ДП "Україна" подали до справи заяву про визнання позову по справі №906/908/15 (а.с.168-169, т.2). До заяви додано копію наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №111 від 25.03.2015р. "Про перейменування та затвердження нової редакції Статуту державного підприємства "Україна".
		Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зазначивши, що вважає за недоцільне залучати до участі у справі Міністерство аграрної політики та продовольства України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, оскільки рішення суду ніяким чином не вплине на його права чи обов'язки.
		Представники першого відповідача - ДП "Україна" визнали позов в повному обсязі, зазначивши про недоцільність залучати до участі у справі як третю особу Міністерство аграрної політики та продовольства України.
		Представники другого відповідача ТОВ "Агростем" проти позову заперечили в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та підтримали в повному обсязі клопотання про залучення до участі у справі Міністерства аграрної політики та продовольства України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, просять вказане клопотання задовольнити.
		Як встановлено судом з поданої до справи копії наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №111 від  25.03.2015р. "Про перейменування та затвердження нової редакції статуту державного підприємства "Україна", даним наказом перейменовано Державне підприємство "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету у Державне підприємство "Україна". При цьому, вказано, що Державне підприємство "Україна" є правонаступником майнових прав та обов'язків Державного підприємства "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету". За таких обставин, слід вважати правильним найменуванням першого відповідача - Державне підприємство "Україна", що ухвалено судом в ухвалі про відкладення розгляду справи на 22.09.2015р., яку винесено внаслідок встановленої судом необхідності задоволення клопотання другого відповідача ТОВ "Агростем" за вих.№471 від 05.08.2015р. Відповідно, ухвалою суду від 07.09.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністерство аграрної політики та продовольства України (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 24.); цією ж ухвалою відкладено розгляд справи на 22.09.2015 р. 
		21.09.2015р. до суду надійшли додаткові пояснення ТОВ "Агростем" по справі №906/908/15 (вх.№12614, а.с.178-180, т.2), в якому другий відповідач виклав свої доводи щодо неможливості застосування до спірних правовідносин розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання укладення деяких договорів" №703-р від 07.05.2008р., оскільки до 17.06.2011р. воно повністю суперечило положенням Закону України "Про управління об'єктами державної власності" №185-V.
		21.09.2015р. до господарського суду на виконання вимог ухвали суду від Прокуратури Черняхівського району з супровідним листом надійшли докази направлення позовної заяви з додатками третій особі.
		В засіданні суду прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та наголосив, що ДП "Україна" є лише користувачем земельної ділянки, а тому, не мало правомочностей розпоряджатися земельною ділянкою, а саме, передавати її як внесок у спільну діяльність. Прокурор вважає, що жодних спільних дій в обробітку земельної ділянки не здійснювалося, оскільки ДП "Україна" лише передало земельну ділянку як внесок у спільну діяльність, а іншої участі першого відповідача у спільному обробітку земельної ділянки умовами договору не передбачено. Прокурор вважає, що під договором про спільний обробіток земельної ділянки приховано договір оренди, тому просить визнати його недійним.
		Представник першого відповідача підтримав позицію прокурора та вважає, що під договором про спільний обробіток земельної ділянки приховано договір оренди. При цьому, представник зазначив, що ДП "Україна" не мало правомочностей розпоряджатися земельною ділянкою, оскільки є лише її користувачем.
		Представники другого відповідача зауважили, що в даному випадку була не передача земельної ділянки, а її залучення для спільної діяльності. Представники вважають доводи прокурора про удаваність правочину та визнання договору недійсним безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
		Представник другого відповідача подав клопотання (вх.№12764/15 від 22.09.2015р.) про долучення до матеріалів справи документів (платіжні доручення, копії договорів, видаткові накладні та акти приймання передачі наданих послуг), які, за доводами представника, підтверджують внесок ТОВ "Агростем" у спільну діяльність.
		Третя особа, Міністерство аграрної політики та продовольства України в засідання суду свого представника не направило, хоча про дату, час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення представнику третьої особи поштового відправлення з ухвалою суду від 07.09.2015 р. по справі на адресу Міністерство аграрної політики та продовольства України (а.с.177, т.2). 
		У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. 
		Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що третю особу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні остання не скористалась. 
		Відповідно до абз.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Враховуючи зазначене, належне повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостйних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні без участі представника третьої особи, запобігаючи одночасно невиправданому затягуванню розгляду спору по справі, яка вже тривалий час розглядається, як з урахуванням об'єктивних та поважних причин, так і з врахуванням невиконання вимог суду прокурором і сторонами, що перешкоджало забезпеченню повного та всебічного розгляду справи.
		Стосовно тривалості розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
		У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.
		Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007 р. у справі  "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника  і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у  цьому спорі.
		Відповідно до п.27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року  у справі  "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).  
		Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд справи за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, неодноразово для надання можливості сторонам подати відповідні докази в наступне слухання справи, призначене на іншу дату, суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав учасників даного судового процесу, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору.
		Заслухавши в судових слуханнях при розгляді справи пояснення та доводи сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЖТ-11-6-2 №00002, виданого на підставі рішення виконкому Великогорбашівської сільської ради від 22.07.1994 р. №1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №5 (а.с.17) учбово-дослідному господарству "Україна" надано у постійне користування 1619,6 га землі в межах згідно з планом землекористування для цільового призначення. Також, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЖТ №001150, виданого на підставі рішення виконкому Черняхівської селищної ради від 25.05.1994 р. №5, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №5 (а.с.18) учбово-дослідному господарству "Україна" надано у постійне користування 3294,0 га землі в межах згідно з планом землекористування для цільового призначення. 
		13.04.2011р. між Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету, правонаступником якого є Державне підприємство "Україна", (сторона 1 / відповідач 1) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростем" (сторона 2 / відповідач 2) укладено договір №1 про спільний обробіток земельних ділянок (а.с.13-16, т.1; 53-57, т.1).
		Відповідно до предмету і мети договору, визначених  в пункті 1 договору, за даним договором сторони зобов'язуються об'єднати зусилля для досягненння наступних господарських цілей, у рамках чинного законодавства України для: вирощування зернових культур; вирощування олійних культур; вирощування буряків; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; заготівля, виробництво та переробка сільськогосподарської продукції; надання послуг у сфері сільського господарства (інші необхідні види діяльності згідно класифікатору КВЕД). Проект Договору, погоджено Міністерством аграрної політики України листом від 13.04.2011 № 37-11-1-13/3789, про що підтверджено, зокрема, в аудиторському звіті Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.12.2013 р. №24-17/10 (а.с.22, т.1).
		Договір зареєстрований в органах Державної податкової служби 26.04.2011р. за №10568. 
		Пунктом 8.1. договору сторони визначили термін його дії з дати підписання і до 13 квітня 2016 року.
		За змістом п.6.1. договору, внеском відповідача-1 у спільну діяльність є земельні ділянки згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору (а.с.60, т.1) загальною площею 4939,00 га, з них ріллі 3501,00 га. В додатку №1 до договору визначено вартість внеску сторони 1/відповідача 1, виходячи з вартості земельних ділянок 3501,00 га ріллі відповідно до вказаної в додатку грошової оцінки 1 га сільськогосподарських угідь 2389 грн., в загальній сумі 167000,00 грн. (водночас, розрахунку вказаної вартості 1 гектара сільськогосподарських угідь суду не надано); доля сторони 1 складає 20%. Трудова участь сторони 1 як внесок у спільну діяльність не передбачалась. 
		В пп.6.1.5. договору земельні ділянки, які надаються до спільного обробітку, є державною власністю, знаходяться у спільному користуванні сторони 1 і підлягають використанню за призначенням, передбаченим земельним законодавством України та іншими нормативними актами. Земельні ділянки не підлягають вилученню, їх статус залишається незмінним на весь період дії договору. 
		Згідно з пунктом 6.2. договору, внеском сторони 2/ відповідача 2 є послуги, майно та грошові кошти, к розмірах необхідних для обробітку площ земельних ділянок, які підлягають спільному обробітку, згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору. Порядок і терміни подачі внесків: по мірі необхідності проведення фінансування робіт. Частка сторони 2 складає 80%. В додатку №1 до договору вказано, що при зміні обсягів виконуваних робіт сторони вносять відповідні зміни і доповнення в цей додаток і уточнюють свою пайову участь в спільній діяльності; відповідно до додатків №1, №2, №3 (а.с.58,59,60) до договору, встановлено, що внеском сторони 2 є: а) майно: постачання матеріально-технічних ресурсів та ін.; б) трудова участь: послуги техніки і обладнання по обробітку землі та ін.; в додатках №2 і №3 зазначено також "в)" фінансова участь: шляхом внесення грошових коштів. Остаточна сума фінансової участі визначається за результатами річної діяльності, з урахуванням фактичного внесення грошових коштів. Доля сторони 2 складає 80%. 
		В пункті 6.3. договору встановлено, що внески сторін здійснюються по актам приймання - передачі, підписаними їх повноважними представниками.
		На виконання умов договору, на підставі акту-приймання (надання) земельних ділянок від 28.04.2011р., що є додатком до договору (а.с.16, т.1) сторона 1 надала, а сторона 2 прийняла земельні ділянки (рілля) площею 1537 га, що знаходяться в постійному користуванні ДП "НДГ "Україна" ДАУ" та розташовані на території Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області та Великогорбашівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.
		Таким чином, за вказаним договором TOB "Агростем" передано в користування 1537 га земель.
		При цьому, акт прийому-передачі внеску стороною 2 стороні 1 не складався.
		Розглядаючи позов прокурора про визнання недійсним договору №1 про спільний обробіток земельних ділянок, укладеного 13.04.2011р. між Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростем" господарський суд приймає до уваги вищевикладені встановлені обставини справи, а також, наступне.
		Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. 
		Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. 
		Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Згідно з ч.1 ст.1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. 
		Відповідно до ч.2 ст.1131 Цивільного кодексу України, умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
		Відповідно до ч.ч.1-5 ст.203 Цивільного кодексу України, яка визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.  Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		Удаваний правочин як неправомірний може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст.215, ч.З ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею.
		У даному випадку, з аналізу поданих до справи документів вбачається, що оспорюваний договір про спільний обробіток земельних ділянок, укладений між відповідачами, за своєю суттю є договором оренди землі, з огляду на те, що основною ознакою оспорюваного договору є надання за плату земельних ділянок у володіння і користування на певний строк.
		Так, прийнявши від відповідача 1 відповідно до акту приймання-передачі (надання) земельних ділянок від 28.04.2011р. (додатку до договору №1 про спільний обробіток земельних ділянок, а.с.16, т.1) земельні ділянки (ріллю) площею 1537 га, TOB "Агростем" сплачувало стороні 1 за договором кошти в якості розподілення прибутку від спільної діяльності, а саме, відповідно до інформації щодо укладених договорів ДП НДГ "Україна" ДАУ (а.с.27, т.1), за договором №1 від 13.04.2011 р. про спільну діяльність ТОВ "Агростем" у 2012 році сплачено 40749,20 грн., у 2013 році - 245689,08 грн. та в 2014 році 39913,65 грн., що фактично є орендною платою за користування землею.
		При цьому, сторони не вчиняють всі необхідні дії, передбачені оспорюваним договором. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростем" не виконує зобов'язання, визначені в п.4 договору: не надає стороні 1 інформацію про виконання даного договору; не подає щоквартально фінансовий звіт про результати виконання даного договору (лише квартальну звітність форма №1 "Баланс" та форма №2 "Звіт про фінансові результати"), тощо. Відповідачами не подаються до Міністерства аграрної політики України звіти про ведення спільних справ, як це передбачено, зокрема, в п.5.4. договору. Взаємні зобов'язання, передбачені в пункті 2 договору сторонами не виконуються: не обмінюються інформацією з аспектів взаємного інтересу; не проводяться консультації та семінари з питань виконання договору; не відбувається обговорення планів та результатів, що стосуються питань виконання договору.
		Слід зазначити, що за своєю правовою природою, договір про спільну діяльність передбачає обов'язок сторін діяти спільно для досягнення певної мети.
		Проте, в даному випадку, за оспорюваним договором спільна діяльність сторонами не ведеться, а фактично одна сторона передала земельні ділянки іншій стороні, яка здійснює їх обробіток, та сплачує за це кошти. Враховуючи умови договору, право власності на плоди, продукцію від користування цими земельними ділянками має одна сторона 2 / відповідач 2, який самостійно реалізовує сільськогосподарську продукцію, вирощену в процесі спільної діяльності, самостійно укладає договори купівлі-продажу, розпоряджається плодами, продукцією від користування цими земельними ділянками. Вказане вбачається з поданих до справи другим відповідачем доказів на підтвердження виконання оспорюваного договору (укладених другим відповідачем договорів на виконання робіт, надання послуг, підряду, тощо, з видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжними дорученнями щодо виконання ТОВ "Агростем" вказаних договорів і перерахування коштів на фінансування виробництва за оспорюванним договором.)  
		Стосовно доводів другого відповідача по справі суд також приймає до уваги, що відповідно до акту  прийому-передачі (надання) земельних ділянок від 28.04.2011р., що є додатком до оспорюваного договору, сторона 1 надала, а сторона 2 прийняла саме земельні ділянки площею 1537 га, а не право доступу до них з метою спільного обробітку, як вказує TOB "Агростем", заперечуючи позовні вимоги. 
		Крім того, TOB "Агростем" підтверджує перерахування ним коштів першому відповідачу, тобто, сплату коштів за користування земельними ділянками, фактично, орендну плату.
		Якщо основною метою договору є передача за плату земельної ділянки у володіння і користування на певний строк, то відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" цей договір є договором оренди землі.
		З наведених встановлених судом обставин справи вбачається, що при укладенні оспорюваного договору №1 про спільний обробіток земельних ділянок від 13.04.2011р. його сторонами - Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростем" приховано договір оренди землі. 
		Правовідносини сторін щодо оренди землі регулюються нормами Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі". 
		За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки у сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу  України, має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
		Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.
		Як уже зазначалось, відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а згідно з ч.5 даної статті ЦК, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		У даному випадку, оспорюваний у справі договір вимогам ч.1, ч.5 ст.203 ЦК України не відповідає, що саме по собі є підставою для визнання недійсним даного правочину.
		Крім того, земельні ділянки, загальною площею 1537 га, які передавалася у володіння та користування TOB "Агростем" за спірним договором є державною власністю і перебуває у постійному користуванні ДП "Україна", тому орендодавцем земельної ділянки в даному випадку не мало виступати ДП "Україна", яке не є власником земельних ділянок, а лише постійним користувачем.
		Відповідно до ч.7, ч.8 ст.93 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
		У відповідності до ч.4 ст.4 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації. Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
		Враховуючи, що земельна ділянка площею 1537 га, надана у володіння та користування TOB "Агростем" за оспорюваним договором, є державною власністю та перебувала у постійному користуванні ДП "НДГ "Україна" ДАУ", орендодавцем земельної ділянки, в даному випадку, мала виступати Черняхівська РДА, яка на час виникнення даних правовідносин мала право розпоряджатися вказаними земельними ділянками.
		Суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.
		Так, відповідно ч.1 ст.78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
		У відповідності до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Згідно з п."а)", п."ґ" ч.2 вказаної статті, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.
		Відповідно до п.6.1. Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/302 від 28.04.1995р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність" (в редакції зі змінами згідно  з Роз'ясненням Вищого господарського суду №04-5/609 від 31.05.2002р.), укладаючи договір про сумісну діяльність,   сторони визначають обов'язок  кожної  з  них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної діяльності.  Такими внесками можуть бути грошові суми,  майно,  трудова участь,  надання послуг, розробка і забезпечення  проектною документацією тощо. Водночас, ДП "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету" за оспорюваним договором надало земельні ділянки, якими згідно державних актів на постійне користування мало право лише користуватися.
		Таким чином, перший відповідач не вправі був передавати земельну ділянку для спільної діяльності за актом прийому-передачі, а отже, такими діями відповідач 1 перевищив свої повноваження та розпорядився земельними ділянками, які перебували в нього не на праві власності, а на праві постійного користування.
		З огляду на викладене, фактичне здійснення TOB "Агростем" господарської діяльності на земельних ділянках сільськогосподарського призначення площею 1537 га на умовах, які встановлені для державних підприємств є причиною ненадходження належного розміру коштів до бюджету та порушує законні інтереси держави, тому доводи прокурора з даного приводу суд вважає обґрунтованими. 
		Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Враховуючи недодержання сторонами при укладенні оспорюваного договору №1 про спільний обробіток земельних ділянок від 13.04.2011р. вимог частин 1, 2, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, у відповідності до приписів ст.215, ст.235 ЦК України, вказаний договір слід визнати недійсним. 
		Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин, або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		За змістом ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
		Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Частиною 3 ст.207 Господарського кодексу України визначено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
		Пунктом 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р №11 роз'яснено, що ч.3 ст.207 Господарського кодексу України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.
		У відповідності до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Водночас, доводи відповідача, якими останній мотивував заперечення позовних вимог прокурора, свого підтвердження при розгляді справи не знайшли, оскільки спростовуються зібраними у справі доказами та положеннями чинного законодавства України. 
		За таких обставин, позовна вимога прокурора щодо визнання недійсним договору №1 про спільний обробіток земельних ділянок, укладеного 13.04.2011р. між Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростем" підлягає задоволенню, при цьому, договір визнається судом недійсним на майбутнє.
		Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплата судового збору за розгляд справи покладається порівну на відповідачів, оскільки спірні правовідносини виникли внаслідок неправильних дій обох сторін договору. 
		 
		Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задоволити.
		 
		2. Визнати договір №1 про спільний обробіток земельних ділянок, укладений 13.04.2011р. між Державним підприємством "Навчально-дослідне господарство "Україна" Державного агроекологічного університету" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростем" недійсним на майбутнє.
		 
		3. Стягнути з Державного підприємства "Україна" (12301, Житомирська обл., Черняхівський р-н, смт.Черняхів, вул.Мельнична, буд.6, ідентифікаційний код 00487155) в дохід Державного бюджету України:
		- 609,00 грн. судового збору.  
		 
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" (12344, Житомирська обл., Черняхівський р-н, с.Щеніїв, вул.Поліщука, буд.3, ідентифікаційний код 37376945) в дохід Державного бюджету України:
		- 609,00 грн. судового збору.  
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повне рішення складено:  01.10.15 
		 
		Суддя                                                                     Ляхевич А.А.  
		 
		 
		віддрук.прим.: 
		1 - до справи
		2 -  прокурору Черняхівського району (реком.)
		3 - прокуратурі Житомирської області
		4,5 - відповідачам (реком.)
		6 - третій особі - Міністерству аграрної політики та продовольства України: 01001, м.Київ, вул. Хрещатик, 24. (реком.)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...