Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7194/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2015. Зареєстровано: 06.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2015.
Дата набрання законної сили: 05.08.2016
Результат оскарження 05.08.2016 Київський апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		01 жовтня 2015 року                      № 826/7194/15
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу 
		за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2до  Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послугпровизнання незаконною та скасування постанови від 03.03.2015 року №583 та передати матеріали справи для спільного розгляду головуючому у справі №826/7194/15
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови № 583 від 03.03.2015, застосування наслідків недійсності, встановлення відсутності компетенції та зобов'язання вчинити дії.  
		Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/7194/15 від 28.04.2015 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови від 03.03.2015 року № 283.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/7922/15 від 14.05.2015 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		У судовому засіданні 04.06.2015 відмовлено у задоволенні клопотання  ОСОБА_3 щодо залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		У судовому засіданні 16.06.2015 в адміністративній справі № 826/7922/15 було відмовлено у залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".  
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 об'єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №826/7922/15 та №826/7194/15 за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови від 03.03.2015 року №583 та присвоєно об'єднаній справі  загальний №826/7194/15 за позовами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови від 03.03.2015 року №583 та передати матеріали справи для спільного розгляду головуючому у справі №826/7194/15.
		У судовому засіданні 25.06.2015 суд відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2015 ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні клопотання про винесення додаткової ухвали.
		 
		Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що оскаржувана постанова є економічно необґрунтованою та прийнята з порушенням норм чинного законодавства, зокрема: порушено порядок повідомлення інформації про засідання відповідач, проект постанови не був оприлюднений у спосіб, передбачений Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", порушено порядок реєстрації постанови як нормативно-правового акта, постанова не відповідає нормам Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011,збільшення тарифів на природний газ для населення здійснено за відсутності законодавчих підстав; відповідач не наділений повноваженнями на зміну чи встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, постанова обмежує існуючі права та свободи громадян та порушує конституційні права на достатній життєвий рівень.
		Позивачі у судове засідання не прибули, через канцелярію суду та електронною поштою подали клопотання в яких просили розглядати справу без їх участі.
		 
		Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанови прийнята в межах повноважень визначених Законом України "Про природні монополії", Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України № 715 від 10.09.2014 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та у спосіб, визначений законодавством України. 
		У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
		 
		Підчас судового розгляду справи, суд,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		03.03.2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України № 75 від 10.09.2014 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", розпорядження Кабінету Міністрів України №129-р від 27.02.2015 "Про схвалення проекту Листа про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та проекту Меморандуму про економічну та фінансову політику" та з урахуванням листа Міністерства фінансів України №  31-12240-03/6404 ВІД 28.02.2015 і положень Меморандуму про економічну та фінансову політику (Лист про наміри № 3080/0/2-15 від 27.02.2015  Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду) прийнято постанов № 583 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України  03.03.2015 за № 242/26687, в якій зазначено наступне: 
		"1. Встановити роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), у разі використання природного газу:
		1)     для приготування їжі та/або підігріву води - 7,188 грн. за 1 м-3;
		2) для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води):
		період з 01 травня по 30 вересня (включно) - 7,188 грн. за 1 м-3;
		у період з 01 жовтня по 30 квітня (включно):
		за обсяг, спожитий до 200 м-3 природного газу на місяць (включно), - 3,600 грн. за 1     м-3;
		за обсяг, спожитий понад 200 м-3 природного газу на місяць, -      7,188 грн. за 1 м-3.
		2. Для потреб населення смт. Солотвине Закарпатської області, яке використовує природний газ безпосередньо із Солотвинського родовища, роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, встановлені згідно з пунктом 1 цієї постанови, за вирахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом, застосовуються з урахуванням коефіцієнта 0,8.
		3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, від 03 квітня 2014 року №420 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2014 року за №388/25165.
		4. Департаменту із регулювання відносин у нафтогазовій сфері в установленому порядку забезпечити подання цієї постанови на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
		5.     Ця постанова набирає чинності з 01 квітня 2015 року, але не раніше дня її офіційного опублікування".
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погоджуючись з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконною та скасування постанови № 583 від 03.03.2015 звернулись з відповідним позовом до суду.
		 
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 781/11/13-10 від 01.06.2010 зазначено наступне.
		Нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування. 
		Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами. 
		З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.
		З аналізу змісту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015 вбачається, що її дія поширюється на необмежене коло суб'єктів - на населення, що споживає природний газ, встановлює роздрібні ціни на природний газ, що використовується населенням, тобто містить норми права, її дія поширюється на територію України, норми зазначеної постанови призначені для неодноразового застосування, а отже  постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015 є нормативно-правовим актом, що визнається сторонами.
		Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначено статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Частина перша статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що  правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим, законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		У пункті 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06    березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" Вищий адміністративний суд України вказав, що судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. 
		Таким чином, у  випадку оскарження нормативно - правового акту право на захист виникає за умови доведення факту застосування до особи позивача норм оскаржуваного акта, та/або того, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, тобто Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість оскарження нормативно-правового акта не лише під час безпосереднього його застосування, але й на майбутнє - щоб запобігти такому застосуванню.
		Зі змісту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015 вбачається, що вона встановлює роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, тобто застосовується до населення (людей/фізичних осіб, які живуть на території України) яке використовує природний газ для приготування їжі та/або підігріву води, для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води).
		Позивачі є представниками населення, яке споживає природний газ, та, відповідно, мають право оскаржити норми Постанови у судовому порядку.
		 
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.
		Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить, зокрема забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу.
		Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
		Частиною першою статті 2 Закону України "Про природні монополії" встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках. Передбачене цим Законом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що діють на суміжних ринках, не застосовується до діяльності таких суб'єктів у сферах, що не належать до природних монополій та суміжних ринків, визначених цим Законом.
		Згідно з частиною першою статті 4 зазначеного Закону державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону. 
		Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про природні монополії" національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.
		Відповідно до пункту 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердженого указом Президента України № 715/2014 від 10.09.2014 основними завданнями НКРЕКП, зокрема є державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.
		Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення.
		Таким чином, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України "Про природні монополії", наділена повноваженнями по встановленню роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення.
		 
		Суд не погоджується із доводами позивачів про відсутність у НКРЕКП повноважень по зміні чи встановленню тарифів на природній газ, виходячи з того, що Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" наділяє такими функціями лише національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, з урахуванням наступного.
		Указом Президента України №693/2014 від 27.08.2014 "Про ліквідацію Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики" ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та відповідно до Указу Президента України №694/2014 від 27.08.2014 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
		Суд враховує, що Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг формально не визначено є правонаступником Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, однак, виходячи із завдань та функцій, покладених на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до неї перейшли всі повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а тому Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг можна вважати функціональним правонаступником.
		Отже, передбачені статтею 4 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" функції з державного регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, та щодо забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу перейшли до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Згідно з пунктом 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердженого указом Президента України № 715/2014 від 10.09.2014 рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об'єднань споживачів і громадськості.
		Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого наказом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3 від 17.09.2014, основною формою роботи Комісії є засідання. Засідання можуть бути плановими та позачерговими; засідання Комісії є відкритими і гласними, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством та цим Регламентом.
		Пункт 27 зазначеного Регламенту інформація про місце, дату і час проведення засідань у формі відкритих слухань, порядок денний (крім розділу "Різне") оприлюднюються на офіційному веб-сайті НКРЕКП не пізніше ніж за три робочих дні до дня проведення засідання Комісії.
		 
		З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що засідання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 03.03.2015 на якому розглядалось питання про прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення", проводилось у формі відкритого слухання; оголошення про проведення вказаного засідання опубліковано на офіційному веб-сайті НКРЕКП 28.02.2015 за посиланням http://www.nerc.gov.ua/index.php?news=4261.
		Таким чином будь-які заінтересовані особи, у тому числі і позивачі, мали змогу прийняти участь у засіданні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 03.03.2015 та висловити свою думку під час слухання питання про установлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, що спростовує доводи позивачів про неможливість громадського обговорення оскаржуваної постанови.
		 
		Суд також вважає помилковими доводи позивачів про те, що оскаржувана постанова є регуляторним актом та прийнята з порушенням норм Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", оскільки положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015 не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, відтак, не потребує процедур, визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, щодо порядку оприлюднення проекту та здійснення аналізу регуляторного впливу.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015 прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
		 
		Досліджуючи питання обґрунтованості установлення роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, суд керується викладеним нижче.
		Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом" установлено, що потреба населення в природному газі задовольняється з ресурсу природного газу, який формується за рахунок продажу підприємствами, частка держави у статутному фонді яких становить 50 відсотків та більше, господарськими товариствами, 50 відсотків та більше акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій яких володіє держава, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими такими договорами особами Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" всього обсягу природного газу (в тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку, який здійснюється на підставі спеціальних дозволів на користування надрами (за винятком обсягів газу, що використовується видобувними підприємствами відповідно до напрямів, визначених прогнозним річним балансом находження та розподілу природного газу по Україні, що затверджений Кабінетом Міністрів України), а у разі нестачі - за рахунок інших ресурсів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
		На час прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015 механізм встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення, визначав Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".
		Відповідно до пункту 7 Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 НКРЕКП, виходячи із: середньозваженої ціни природного газу як товару; питомих витрат уповноваженого суб'єкта, пов'язаних із закупівлею та реалізацією природного газу населенню; збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (на обсяги природного газу, що постачається населенню) (далі - цільова надбавка); загального тарифу на транспортування природного газу; середньозваженого тарифу на постачання природного газу; податку на додану вартість; планованого річного обсягу споживання природного газу населенням, передбаченого прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу; планованих річних обсягів розподілу природного газу для потреб населення, що видобувається суб'єктами, та інших ресурсів природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта, передбачених прогнозним річним балансом надходження та розподілу природного газу.
		Пунктом 17 зазначеного Порядку передбачено, що перегляд установлених цін на природний газ здійснюється НКРЕКП у разі зміни складових середньої ціни реалізації природного газу, вимог законодавства та інших обставин, що значено впливають на їх величину.
		За визначенням пункту 2 Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 середня ціна реалізації природного газу - це середня ціна 1000 куб. метрів природного газу, що реалізується для потреб населення, розрахована виходячи з цін природного газу як товару, питомих витрат уповноваженого суб'єкта, тарифів на послуги з його транспортування, розподілу і постачання за регульованим тарифом, податків і зборів; середньозважена ціна природного газу як товару - розрахункова середньозважена ціна 1000 куб. метрів товарного природного газу, що видобувається суб'єктами, зазначеними у частині першій статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (далі - суб'єкти), природного газу, що належить до інших ресурсів уповноваженого суб'єкта.
		Як встановлюється у пункті 15 зазначеного Порядку, середня ціна реалізації природного газу (без урахування податку на додану вартість) визначається за такою формулою:
		Цсередня     = (Цтов     + Вр) х Кцн     + Тзаг     + Тпост,
		де Цтов     - середньозважена ціна природного газу як товару (без урахування податку на додану вартість);
		Вр     - питомі витрати уповноваженого суб'єкта (без урахування податку на додану вартість);
		Кцн     - коефіцієнт, що враховує цільову надбавку;
		Тзаг     - загальний тариф на транспортування природного газу (без урахування податку на додану вартість);
		Тпост     - середньозважений тариф на постачання природного газу (без урахування податку на додану вартість).
		Таким чином, перегляд установлених цін на природний газ може бути здійснений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у разі зміни складових середньої ціни реалізації природного газу, зокрема таких як середньозважена ціна природного газу як товару та питомі витрати уповноваженого суб'єкта, вимог законодавства та інших обставин, що значено впливають на їх величину.
		Як зазначає відповідач у письмовому запереченні проти позову, основними факторами, які вплинули на зростання роздрібних цін на природний газ для потреб населення є: дефіцит ресурсу природного газу, пов'язаний, зокрема зі зменшенням його видобутку; необхідність збільшення цін на товарний природний газ для газодобувних підприємств, які підпадають під вимоги статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та здійснюють продаж газу власного видобутку для потреб населення, у зв'язку із збільшенням ставки рентної плати за користування надрами та з метою збільшення капітальних інвестицій у газовидобувну галузь; зростання ціни на імпортований газ у зв'язку з девальвацією гривні до долара США; необхідність перегляду тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами у зв'язку із підвищенням рівня ціни на природний газ, який використовується на виробничо-технологічні потреби газотранспортних та газорозподільних підприємств та зменшенням обсягів транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами та його постачання. 
		Детальні розрахунки роздрібних цін на природний газ для потреб населення, затверджених постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015, наведені відповідачем у письмовому запереченні проти позову , з яких вбачається дотримання вартісного балансу.
		Крім того, судом встановлено, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015 прийнята також на виконання вимог пункту 4    Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", яким Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у першому кварталі 2015 року доручено здійснити перегляд цін на природний газ для споживачів з метою зменшення дефіциту ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
		Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 583 від 03.03.2015 прийнята у відповідності до Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011"Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".
		Суд не приймає до уваги доводи позивачів про ймовірні порушення при реєстрації постанови як нормативно-правового акта, оскільки дотримання процедури реєстрації нормативно-правового акта не є предметом спору у даній справі.
		Так само безпідставними є доводи позивачів про обмеження оскаржуваною постановою конституційного права на достатній життєвий рівень та порушення принципу гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, передбаченого Законом України "Про житлово-комунальні послуги", так як Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не є органом, що встановлює та забезпечує, такі функції в силу положень статті 116 Конституції України відносяться до компетенції Кабінету Міністрів України.
		 
		Належить звернути увагу, що з метою уникнення надмірного фінансового навантаження на населення через підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №83 від 05.04.2014 "Про    посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги", якою установлено, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги, здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, та затверджено Порядок призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги.
		Таким чином, у разі дотримання умов, передбачених Порядком призначення і надання населенню компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 05.04.2014  "Про посилення соціального захисту населення в умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги", позивачі мають право звернутись до відповідних органів з метою отримання компенсації додаткових витрат на оплату комунальних послуг в умовах підвищення цін і тарифів на послуги.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		 
		З огляду на зазначене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		У задоволенні адміністративного позову  - відмовити повністю.
		 
		Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. 
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		 
		Суддя                                                                                                                          О.П. Огурцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...