Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2993/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 05.10.2015. Зареєстровано: 07.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2015.
Дата набрання законної сили: 04.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		            
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"28" вересня 2015 р.Справа  № 916/2993/15
		За позовом  Виконуючого обовязки заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора  інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації
		До відповідачів:   1. Білгород-Дністровської районної державної адміністрації
		                                2. Громадського організації "Товариство мисливців та рибалок ХХІ століття"
		 
		про  визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та витребування земельної ділянки
		   
		Суддя                                              Демешин О.А.
		Представники:
		Від прокуратури: ОСОБА_1 - посвідчення
		від позивача:    не з`явився
		від відповідача 1: ОСОБА_2 - довіреність
		від відповідача 2: ОСОБА_3 - довіреність
		 
		Суть спору: Виконуючий обовязки заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до господарського Одеської області з позовом та з уточненою позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі  Позивач) до  Білгород-Дністровської районної державної адміністрації  (далі  Відповідач 1) та  Громадської організації "Товариство мисливців та рибалок ХХІ століття" про:
		-  визнання незаконними та скасування розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області (далі  Відповідач 1) від 30.04.2002 за №240/2002, зі змінами, внесеними розпорядженням райдержадміністрації від 03.09.2002 №49/2002  „Про надання в оренду Громадській організації  «Товариство мисливців та рибалок XXI століття» , земельної ділянки площею 2 га в дельті річки  Дністер;
		-  визнання недійсним Договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), укладеного 03.09.2002 між Громадською організацією «Товариство мисливців та рибалок XXI століття» та Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією  щодо земельної ділянки загальною площею 2 га, у тому числі 0,25 га для будівництва будинку мисливця, 1,75 га водно-болотних угідь для розміщення біотехнічних споруд, розташовану на території Білгород-Дністровського  району в дельті річки  Дністер:
		- витребування у  Громадської організації «Товариство мисливців та рибалок XXI століття» земельної ділянки загальною площею 2 га, у тому числі 0,25 га для будівництва будинку мисливця, 1,75 га водно-болотних угідь для розміщення біотехнічних споруд, розташовану на території Білгород-Дністровського  району в дельті річки  Дністер  та повернення її до земель запасу Білгород-Дністровського району Одеської області.
		 
		Як на підставу свого позову прокурор послався на ті обставини, що Білгород-Дністровською міжрайонною прокуратурою у 2015 році в ході опрацювання стану додержання вимог земельного законодавства на території  Білгород-Дністровського району встановлено, що розпорядженням райдержадміністрації від 30.04.2002 № 240/2002, із і змінами внесеними розпорядженнями райдержадміністрації від 03.09.2002 № 649/2002 про надання в оренду Громадській організації  «Товариство мисливців та рибалок XXI століття», земельну ділянку 2 га в дельті річки  Дністер для відтворювальних цілей і розташування біотехнічних споруд, якими затверджено проект відведення земельної ділянки 2 га, у тому числі 0,25 га для будівництва будинку мисливця, 1,75 га водно-болотних угідь для розміщення біотехнічних споруд, розташовану на території Білгород-Дністровського  району в дельті річки  Дністер.  На підставі вказаного розпорядження між Громадською організацією «Товариство мисливців та рибалок XXI століття» (далі  ГО) та райдержадміністрацією 03.09.2002 укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), вищевказаної земельної ділянки (далі  договір оренди землі).
		Прокурор вважає, що вказане розпорядження суперечить чинному законодавству, у звязку з чим підлягає визнанню незаконним, а договір оренди, укладений на його підставі,  недійсним.
		Як на правову підставу свого позову прокурор послався на ст. ст.  19, 121  Конституції України, ст. ст.   50, 122, 123, 124 , 155, 210 ЗК України, ст. ст. 48, 71, 72 ЦК УРСР (в ред. 1963 року, станом на 2001 р.)ст. ст. 21, 202, 203, 215,  387, 388, Прикінцеві та перехідні положення  ЦК України, ст. 43 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру», Постанову ВР України від 14.01.2000 «Про Концепцію розвитку водного господарства України.
		Представник прокуратури у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.
		Представник позивача під час розгляду справи підтримав позов прокурора у повному обсязі.
		Відповідачі  з позовом не згоден, з підстав, викладених у відзивах.
		 
		                                                            ВСТАНОВИВ:
		 
		30.04.2002 року Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією було прийнято Розпорядження №240/2002, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка надається ГО для відтворювальних цілей і розташування біотехнічних споруд  та для забудови будинку мисливця; надано ГО у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку площею 2 га у тому числі 0,25 га для будівництва будинку мисливця, 1,75 га водно-болотних угідь для розміщення біотехнічних споруд, розташовану на території Білгород-Дністровського  району в дельті річки  Дністер; рекомендовано ГО в місячний термін укласти з райдержадміністрацією  договір оренди землі відповідно до чинного законодавства, нотаріально посвідчений та зареєстрований у районному відділі земельних ресурсів у книзі реєстрації договорів оренди.
		Як вбачається із вищевказаного розпорядження  земельну ділянку площею 2 га у тому числі 0,25 га для будівництва будинку мисливця, 1,75 га водно-болотних угідь для розміщення біотехнічних споруд, розташовану на території Білгород-Дністровського  району в дельті річки  Дністер передано в оренду із земель запасу.
		03.09.2002 року на підставі вищезазначеного розпорядження відповідачами по справі було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом  Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 за реєстровим №2864. 
		Згідно цього договору Відповідач 1 передав Відповідачу 2 у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельну ділянку, що знаходиться поза межами населеного пункту, загальною площею 2 га, для відтворювальних цілей, розміщення біотехнічних споруд, забудови будинку мисливця, із яких 0,25 га для будівництва будинку мисливця, 1,75 га водно-болотних угідь для розміщення біотехнічних споруд, розташовану на території Білгород-Дністровського  району в дельті річки  Дністер, згідно з планом (схемою) землекористування, який є невідємною частиною договору.
		 
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилається на те, що Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією при прийнятті спірного розпорядження та при укладенні спірного договору були перевищені повноваження, оскільки Відповідач 1 не мав права на розпорядження землями водного фонду, оскільки таким правом була наділена виключно Одеська обласна державна адміністрація  позивач по справі. 
		Представник позивача, також, дотримується аналогічної правової позиції і під час розгляду справи просив позов задовольнити. 
		Відповідач 1, заперечуючи проти позову, посилається на те, що спірне розпорядження та укладений з відповідачем 2 договір оренди земельної ділянки, відповідали чинному на той час законодавству, у т.ч. щодо наявності у  Білгород-Дністровської районної державної адміністрації повноважень на надання в оренду земельних ділянок , що перебувають у державній або комунальній власності. Також відповідач 1 стверджує, що прокурором у позові помилково застосовані норми статті 122 ЗК України,  якою встановлювались повноваження органів державної виконавчої влади щодо надання земельних ділянок в постійне користування, а не в оренду.  Також зазначеним вище відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.   
		Відповідач 2, заперечуючи проти позову, стверджує, що районним державним адміністраціям, чинною на той час статтею 122 ЗК України, надавалось право надавати земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства.  Також, як зазначає відповідач 2, прокурор в позові безпідставно вказав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреації, оскільки фактично вона відноситься до земель водно-болотного фонду.
		 
		Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
		 
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України  встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.
		Відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації"  місцеві державні адміністрації діють, зокрема, на засадах верховенства права та законності.
		У ст.14 Конституції України, ч. 1 ст. 1 ЗК України  закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Частиною 1, 2 ст. 84 ЗК України, в редакції станом на момент прийняття спірного розпорядження, передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної            Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.
		Згідно з пунктом 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
		Згідно ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України, в редакції станом на момент прийняття спірного розпорядження,   передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 123 цього Кодексу.
		Відповідно до положень ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 123 ЗК України, в редакції станом на момент прийняття спірного розпорядження,  надання земельних ділянок юридичним особам здійснюється, зокрема, на підставі рішень органів виконавчої влади  та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в оренду із земель державної, звертається з відповідним клопотанням до районної державної адміністрації або відповідної ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються передбачені документи/матеріали, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або відповідна  рада  розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які  їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або відповідної ради, яка розглядає його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки. При наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями районні державні адміністрації або відповідні  ради за місцем розташування земельної ділянки  подають свій висновок відповідно обласні державній адміністрації.
		Статтею 122 ЗК України, в редакції станом на момент прийняття спірного розпорядження, визначені повноваження органів щодо передачі в оренду тих чи інших земельних ділянок юридичним особам.
		Так, відповідно до частини третьої цієї статті  районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування (чи в оренду відповідно до ст. 124, 123 ЗК України) юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
		а) сільськогосподарського використання;
		б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
		в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
		Частиною 4 ст. 122 ЗК України  встановлено, що обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування (в оренду в контексті ст. 124, 123 ЗК України  ) юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
		 
		Частиною 1 статті 124 ЗК України в редакції станом на момент прийняття спірного розпорядження передбачалось,  що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. 
		 
		Таким чином, суд не погоджується із запереченнями відповідачів про наявність у Білгород-Дністровської райдержадміністрації повноважень щодо надання в оренду відповідачу 2 вищевказаної земельної ділянки, оскільки такі повноваження районних державних адміністрацій були обмежені частиною 3 статті 122 ЗК України, а пункт 12 Перехідних положень ЗК України, на який посилаються відповідачі у своїх запереченнях, не надає таких повноважень районним держадміністраціям, а зазначає, що повноваження щодо розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів до розмежування земель державної та комунальної власності  - мають  відповідні органи виконавчої влади. 
		В даному випадку, з огляду на вимоги ст..ст.122-124 ЗК України, таким „відповідним органом виконавчої влади повинна була бути виключно Одеська обласна державна адміністрація.
		Не приймаються до уваги судом і твердження відповідача 1 про помилкове застосування прокурором ст.122 ЗК України, якою регламентувались повноваження органів державної виконавчої влади щодо надання земельних ділянок в постійне користування, а не в оренду, оскільки такими ж повноваженнями як при наданні земельних ділянок в постійне користування, відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України, були наділені органи виконавчої влади і при наданні  земельних ділянок в оренду.
		Крім того, згідно ст. 19 ЗК України  землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
		а) землі сільськогосподарського призначення;
		б) землі житлової та громадської забудови;
		в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
		г) землі оздоровчого призначення;
		ґ) землі рекреаційного призначення;
		д) землі історико-культурного призначення;
		е) землі лісогосподарського призначення;
		є) землі водного фонду;
		ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.                   
		Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (ч. 2 ст. 19 ЗК України).)
		Відповідно до ч. 2 ст. 20 ЗК України  зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		Окрім ст. 19 ЗК України, класифікація земель за цільовим використанням на час виникнення спірних правовідносин була додатково визначена Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВК), затвердженим   Держкомземом України 24.04.1998 року за №14-1-7/1205.
		Розмежування компетенції районної державної адміністрації та обласної державної адміністрації на момент прийняття спірного розпорядження відбувалася в залежності від цільового призначення земельної ділянки, яка підлягала передачі в оренду, зміни її цільового призначення та намірів забудови. 
		Як зазначено в спірних розпорядженні райдержадміністрації та договорі оренди землі  метою її використання є тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки, що знаходиться поза межами населеного пункту, загальною площею 2 га, для відтворювальних цілей, розміщення біотехнічних споруд, забудови будинку мисливця, із яких 0,25 га для будівництва будинку мисливця, 1,75 га водно-болотних угідь для розміщення біотехнічних споруд.
		Отже, для визначення органу, який за законом уповноважений на передачу спірної земельної ділянки в оренду, необхідно виходити з того, яке цільове призначення  земельної ділянки, чи буде воно змінюватися, чи пов'язана мета використання  земельної ділянки з веденням водного господарства, чи підлягає земельна ділянка забудові.
		Земельна ділянка спірним розпорядженням не надавалась для  сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Лише у цих випадках Білгород-Дністровська райдержадміністрація мала повноваження надати в оренду земельну ділянку за межами населеного пункту у відповідності до вимог ч.1 ст.124 та ч.3 ст.122 ЗК України.
		Посилання відповідача 2 у запереченнях на приписи ст. 58 ЗК України, що встановлює категорії земель, що належать до земель водного фонду не можуть бути прийняті  до уваги, оскільки поняття водне господарство та водний фонд не є тотожними, з огляду на те, що Постановою ВР України від 14.01.2000р. «Про Концепцію розвитку водного господарства України" визначено, що водне господарство  галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.
		 
		Оскаржуваним розпорядженням райдержадміністрації  фактично передбачено зміну цільового призначення, переданої із земель запасу земельної ділянки водного фонду під забудову, що за приписами ч.3 ст. 124 ЗК України (в редакції, що діяла у 2002 р.)  мало  здійснюватись за проектами відведення в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу. 
		За таких обставин,  суд вважає, що згідно вищевказаних положень  чинного на той час законодавства, питання про надання спірної земельної ділянки в оренду мало вирішуватися  виключно Одеською обласною державною адміністрацією.
		Таким чином, райдержадміністрацією були перевищені надані їй законом повноваження при зміні цільового призначення та наданні в оренду спірної земельної ділянки. 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України  у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Статтею 21 ЗК України  передбачено, що   порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.               
		Відповідно до ст.48 ЦК УРСР, який діяв на час укладення спірного договору оренди,  недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.   
		 
		З огляду на вказане підлягає задоволенню вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки. 
		Таким чином і позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі  Одеської обласної державної адміністрації щодо витребування у відповідача 2 спірної земельної ділянки з поверненням її до земель запасу Білгород-Дністровського району Одеської області  також підлягають задоволенню.
		Встановивши та з'ясувавши факт порушення суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу держави в особі позивача - Одеської облдержадміністрації, за захистом якого звернувся прокурор до господарського суду, суд доходить до висновку про обґрунтованість викладених у позові доводів.
		 
		Що стосується, заяви відповідача 1 про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України  перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно зі ст. 257 ЦК України  загальний строк позовної давності встановлено строком 3 роки. Указаний строк обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися  про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч.1 ст.261 ЦК України).
		З наданих суду доказів вбачається, що позивачу не було відомо про прийняття оспорюваних розпоряджень райдержадміністрацією та укладення спірних договорів до моменту отримання листа райдержадміністрації  від 08.07.2015 р., що не спростовано відповідачами.
		Відповідач 1, заявляючи про застосування строків позовної давності,  посилає на те, що  позивач міг довідатися про порушення свого права з огляду на надані йому статтею 33  Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження щодо контролю за діяльністю районних державних адміністрацій.
		Дійсно відповідно до ч.1 ст.33 вказаного Закону,  обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.
		Однак, згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Таким чином, облдержадміністрації здійснюють контроль за діяльністю районних державних адміністрацій в межах повноважень, у формі та у спосіб, що передбачений законом.
		Частинами другою та третьою ст.33 вищевказаного Закону передбачено один із способів здійснення такого контролю та повноваження голів облдержадміністрацій.
		Так, з метою здійснення контролю районні державні адміністрації регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними. Отже, законодавець з метою здійснення облдержадміністраціями контролю за діяльністю райдержадміністрацій покладає на останніх певний обов'язок щодо інформування своєї діяльності, зокрема, щодо виданий розпоряджень.
		На реалізацію такого обов'язку райдержадміністрації відповідно до п.3.3.3 Розділу III Регламенту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням №194/2002 від 15.04.2002 року, передбачено надсилання до облдержадміністрації в місячний строк прийнятих власних розпоряджень.
		Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
		Інші способи здійснення контролю, зокрема, проведення перевірок голови райдержадміністрації головою облдержадміністрації, не належать до повноважень, передбачених законом. Закон серед повноважень облдержадміністрацій не передбачає ні порядку, ні підстав проведення таких перевірок, ні виду, ні форми таких перевірок. Голови облдержадміністрацій здійснюють контроль за законністю розпоряджень голів райдержадміністрацій в тому разі, коли такі розпорядження надані облдержадміністрації в установленому порядку або про їх прийняття стало відомо іншим чином.
		 
		Та обставина, що п.3.3.3 Розділу III Регламенту Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням №194/2002 від 15.04.2002 року, передбачено надсилання районною державною адміністрацією до облдержадміністрації в місячний строк прийнятих власних розпоряджень, жодним чином не підтверджує, що це положення Регламенту відповідачем 1 було виконане, а відповідне спірне розпорядження було направлене відповідачем на адресу облдержадміністрації.
		Суд звертає увагу, що слід розрізняти початок перебігу строків позовної давності щодо оскарження розпорядження та договору оренди, так як це два окремих, хоча і пов'язаних, предмета оскарження.
		Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Відповідач як на підставу своїх заперечень проти позову посилається на пропущення строків позовної давності. Таким чином відповідач зобов'язаний надати суду належні та допустимі докази, що позивач знав або повинен був знати про прийняття спірного розпорядження, зокрема, у зв'язку з тим, що відповідне розпорядження було направлене облдержадміністрації відповідно до Регламенту, а також докази того, що позивач знав або повинен був знати про укладення спірного договору оренди.
		Однак, відповідач таких доказів суду не надав. Як і не надав доказів того, що позивачем (прокурором) пропущено строк позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди.  
		За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності при вирішення спору по цій справі, оскільки відповідачами не доведено що Одеській обласній державній адміністрації було або могло бути відомо про прийняття Білгород-Дністровською районною адміністрацією спірного рішення та про укладення між відповідачами спірного договору оренди. 
		                
		З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідачів судових витрат.
		 
		                 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		          1. Позов задовольнити повністю.
		                   
		       2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області  від 30.04.2002 № 240/2002, із і змінами внесеними розпорядженням райдержадміністрації від 03.09.2002 № 649/2002 "Про надання земельної ділянки Громадській організації  «Товариство мисливців та рибалок XXI століття», для відтворювальних цілей і розташування біотехнічних споруд».
		 
		               3. Визнати недійсним  договір тимчасового довгострокового користування землею (в тому числі на умовах оренди) укладений 03.09.2002р. між  Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та  Громадською організацією  «Товариство мисливців та рибалок XXI століття» та посвідчений 03.09.2002 р. приватним нотаріусом  Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 за реєстровим №2864.
		 
		           4. Витребувати у Громадської організації  «Товариство мисливців та рибалок XXI століття» (65059, м.Одеса, вул..Малиновського, 1/1, код 22475809)   на користь Одеської обласної державної адміністрації (65032, м.Одеса, пр-т Шевченка, 4, код 00022585) земельну ділянку, що знаходиться поза межами населеного пункту, загальною площею 2 га у тому числі 0,25га д ля будівництва будинку мисливця, 1,75га водно-болотних угідь для розміщення біотехнічних споруд, розташовану на території Білгород-Дністровського  району в дельті річки  Дністер з поверненням її до земель запасу Білгород-Дністровського району Одеської області
		 
		         5.   Стягнути з Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області 67700, Одеська обл.. м.Білгород-Дністровський, вул..Леона Попова, 24, код 04056813)  до Державного бюджету України (№ рахунку  31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі, Код отримувача ЄДРПОУ     38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО:  828011, Код класифікації:  22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області   03499997).
		2740гривень 50 коп. судового збору
		 
		             6.   Стягнути з Громадської організації  «Товариство мисливців та рибалок XXI століття», (65059, м.Одеса, вул..Малиновського, 1/1, код 22475809)  до Державного бюджету України (№ рахунку  31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі, Код отримувача ЄДРПОУ     38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО:  828011, Код класифікації:  22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області   03499997) 1827 гривень судового збору 
		 
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
		Накази видати після набрання рішенням законної сили.
		                                              Повне рішення складено 05.10.2015р.
		 
		 
		Суддя                                                                                       О.А. Демешин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...