Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-4128/11/1070 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 15.06.2012. Зареєстровано: 08.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2015.
Дата набрання законної сили: 07.06.2012
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		 
		 
		Справа: №   2а-4128/11/1070                                   Головуючий у 1-й інстанції:  Панченко Н.Д.     
		Суддя-доповідач:  ОСОБА_1 
		 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		 
		"07" червня 2012 р.                                                                                                 м. Київ
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуюча суддя : Шелест С.Б.
		Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.
		За участю секретаря судового засідання : Гуменюк С.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської обласної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.12.11р. у справі №2а-4128/11/1070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лаверна»до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
		                                                    В С Т А Н О В И В:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаверна»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №75 від 21.06.2011, №76 від 21.06.2011, №77 від 21.06.2011 та №78 від 21.06.2011.
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.11р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
		Не погоджуючись з вказаною  постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій  просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. 
		Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що можливість здійснення митного контролю після пропуску товарів передбачена ст.69 МКУ; відповідно до чинного законодавства митний орган вправі здійснювати митний контроль і перевіряти документи, необхідні для здійснення митного контролю, після оформлення і пропуску товарів і транспортних засобів, а відтак, за наслідками такої перевірки робити висновок щодо повноти нарахування та сплати митних і інших платежів,  і,  у разі встановлення порушень - приймати відповідні рішення. Апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що з 15.03.11р. при митному оформленні сірників, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 3605 00 00 00, незалежно від країни походження та експорту, необхідно застосовувати спеціальні заходи у вигляді запровадження спеціального мита у розмірі 11,3% від митної вартості товару (згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09р. №СП-215/2009/4402-25), а не за ставкою 0% шляхом застосування спеціальної ліцензії.
		У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.
		Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Лаверна»здійснювало імпорт товару «сірники запалювальні»за кодом НОМЕР_1 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД) в режимі квотування імпорту цього товару шляхом застосування спеціальних ліцензій та сплатою митних платежів за ставкою у розмірі 0%.
		У період з 26.04.11р. по 12.05.11р. посадовими особами відповідача, на підставі наказу Київської обласної митниці від 26.04.11р. №334 та відповідно до положень статті 69 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 02.02.11р. «Про затвердження Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок» було проведено невиїзну документальну перевірку митного оформлення товару «сірники запалювальні», що ввозились на митну територію України позивачем за вантажними митними деклараціями (далі - ВМД) №125000019/2010/502899 від 26.11.10р., №125000019/2010/502907 від 29.11.10р., №125000019/2010/502908 від 29.11.10р., №125000019/2011/401056 від 15.03.11р., за результатами якої складено акт №н31/11/125000000/19407661 від 12.05.11р. (надалі - Акт перевірки). 
		Під час перевірки митним органом встановлено, що у період з 17.11.10р. по 02.12.10р. позивачем здійснено митне оформлення товару «сірники запалювальні», що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом НОМЕР_1 на підставі ВМД № 125000019/2010/502899 від 26.11.10р., № 125000019/2010/502907 від 29.11.10р., №125000019/2010/502908 від 29.11.10р. До митного оформлення надавалась спеціальна ліцензія від 09.11.10р. за №0061330СП000029 (строк дії до 22.02.11р.) на імпорт товарів, щодо яких застосовувались спеціальні заходи згідно з рішенням Міжнародної комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.2010 №СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09р. №СП-215/2009/4402-25».
		Крім цього, у період з 15.13.11р. по 04.04.11р. позивачем було здійснено митне оформлення товару «Сірники запалювальні», що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом НОМЕР_1 на підставі ВМД № 125000019/2011/401056 від 15.03.11р. До митного оформлення надавалась спеціальна ліцензія від 03.02.11р. за № 0061331СП000007 (строк дії до 28.05.11р.) на імпорт товарів, щодо яких застосовувались спеціальні заходи згідно з рішенням Міжнародної комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.10р. №СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09р. №СП-215/2009/4402-25».
		За результатами перевірки посадові особи митного органу дійшли висновку про те, що оскільки, з 17.11.10р. до 23.12.10р. діяла ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову у справі №2а-16456/10/2670, відповідно до якої зупинено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.2010 №СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09р. №СП-215/2009/4402-25», а Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.11р. у справі №2а-16456/10/2670, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.11р., визнано протиправним та скасовано вказане рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.10р., то у період з 17.11.10р. по 23.12.10р. та з 15.03.11р. при митному оформленні сірників за кодом НОМЕР_1 згідно з УКТЗЕД, незалежно від країни походження та експорту, необхідно було застосовувати спеціальні заходи у вигляді спеціального мита у розмірі 11,3% від митної вартості товару (згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 20.09.09р. №СП-215/2009/4402-25), що є підставою для донарахування позивачеві за здійсненими поставками митних платежів на загальну суму 93 127,11 грн., в тому числі: 77 605,93 грн. спеціальне мито, 15521,18 грн. податок на додану вартість. 
		На підставі акту перевірки митним органом прийняті податкові повідомлення-рішення:
		- № 75 від 21.06.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності»на загальну суму 72 696,49 грн., з яких: 58 157,19 грн. за основним платежем, 14539,30 грн. - штрафні санкції; 
		- № 76 від 21.06.11р., яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «ПДВ з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності» на загальну суму 14 539,29 грн., з яких: 11 631,43 грн. - за основним платежем,             2 907,86 грн.- штрафні санкції. 
		- № 77 від 21.06.11р., яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «спеціальне мито на товари, що ввозяться на територію України субґєктами підприємницької діяльності» на загальну суму 19 449,74 грн., з яких: 19 448,74 грн.- за основним платежем, 1,00 грн. - штрафні санкції; 
		- № 78 від 21.06.11р., яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України субєктами підприємницької діяльності» на загальну суму 3 890,75 грн., з яких: 3 889,75 грн. - за основним платежем , 1,00 грн. - штрафні санкції.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що якщо митний орган, приймаючи вантажні митні декларації, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар через митну територію України (після сплати імпортером податків і зборів), то у подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень рішень про донарахування податкових зобовязань у звязку з виявленням  помилки стосовно розміру ввізного мита, зокрема, з посиланням на результати невиїзної перевірки.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Під час судового розгляду справи, судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.11.10р. по 02.12.10р. позивачем здійснено митне оформлення товару «Сірники запалювальні», що класифікуються за кодом НОМЕР_1 згідно з УКТЗЕД, на підставі ВМД № 125000019/2010/502899 від 26.11.10р., № 125000019/2010/502907 від 29.11.10р., №125000019/2010/502908 від 29.11.10р. та у період з 15.13.11р. по 04.04.11р. на підставі ВМД № 125000019/2011/401056 від 15.03.11р.
		Підставою для митного оформлення товару та особливого режиму нарахування та сплати митних платежів були, зокрема, Спеціальні ліцензії на імпорт товарів від 09.11.10р. за № 0061330СП000029 (строк дії до 22.02.11р.) та № 0061331СП000007 (строк дії до 28.05.11р.), видані позивачеві ОСОБА_2 економіки України на підставі рішення Міжнародної комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.10р. №СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09р. №СП-215/2009/4402-25». 
		Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, у період з 17.11.10р. по 23.12.10р. згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову дію рішення Міжнародної комісії з міжнародної торгівлі від 25.10.10р. №СП-244/2010/4403-25 «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09р. №СП-215/2009/4402-25»було зупинено.
		Постановою  Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.11р. у справі №2а-16456/10/2670, яке залишене без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.11р., визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.10р. «Про перегляд спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту, застосованих згідно з рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.09р. №СП-215/2009/4402-25». 
		При цьому, відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг знати про наявність зазначених вище рішень, як і доказів офіційного їх опублікування у порядку, встановленому законом України, як то передбачено приписами статті 31 Митного кодексу України.
		Пунктом 19 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
		Згідно зі статтею 42 Митного кодексу України, митні органи під час проведення митного контролю самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.
		Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
		Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.06р. №80. До таких документів, належать, зокрема, митна декларація та документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.
		Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів.
		Відповідно до статті 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Декларування товарів і транспортних засобів здійснюється декларантами - юридичними чи фізичними особами, які в силу частини другої статті 88 Митного кодексу України зобовязані здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97р. № 574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію (чинна на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 2 цього Положення, вантажна митна декларація письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.
		Відповідно до статті 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту. 
		Згідно з пунктом 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.05р. № 314, під час прийнятття ВМД до оформлення здійснюється, зокрема, перевірка за допомогою програмного забезпечення правильності заповнення декларантом ВМД відповідно до вимог, встановлених Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574.
		При здійсненні митного контролю проводиться перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами), перевірка правильності нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.
		Таким чином, митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку класифікації та кодування товару, правильності нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.
		Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.11.10р. по 02.12.10р. та 15.03.11р. перевірка правильності класифікації товару за кодом НОМЕР_1 згідно УКТЗЕД, правильності нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) та застосування пільг у їх сплаті за ВМД №125000019/2010/502899 від 26.11.10р., № 125000019/2010/502907 від 29.11.10р., №125000019/2010/502908 від 29.11.10р. та за ВМД № 125000019/2011/401056 від 15.03.11р. проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар та Спеціальних ліцензій на імпорт товарів від 09.11.10р. за № 0061330СП000029 (строк дії до 22.02.11р.) та від 03.02.11р. № 0061331СП000007 (строк дії до 28.05.11р.), відповідно, видані позивачеві ОСОБА_2 економіки України.
		Будь - які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару, правильності нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем у митного органу сумнівів не викликали.
		Згідно з частиною першою статті 15 Митного кодексу України, митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.
		Як вбачається з даних акта перевірки, товар, заявлений позивачем до митного оформлення згідно ВМД № 125000019/2010/502899 від 26.11.10р., №125000019/2010/502907 від 29.11.10р., №125000019/2010/502908 від 29.11.10р., № 125000019/2011/401056 від 15.03.11р., пропущено на митну територію України.
		Таким чином, оформлення відповідачем зазначених ВМД свідчить про надання позивачеві права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права та обов`язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.
		Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
		Відповідно до статті 70 Митного кодексу України, метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю. 
		В силу статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
		При цьому, згідно з пунктом 14 статті 1 цього Кодексу, митне оформлення-це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
		Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
		Податкова декларація в силу приписів пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України є документом, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Митна декларація прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
		Згідно з приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до закінчення митного оформлення товарів, якщо інше не передбачено податковим законодавством.
		Разом з тим, відповідно до пункту 12 статті 1, статті 81 Митного кодексу України, митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
		Таким чином, митна декларація є лише підставою для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики та подальшого нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів . 
		Згідно з підпунктом 54.3.3 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, є контролюючий орган.
		Згідно зі статтею 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.92р. №2097-XII (надалі Закон України №2097-XII), товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Статтею 8 Закону України №2097-XII передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.
		Відповідно до статті 17 Закону України №2097-XII, мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.
		Таким чином, в силу приписів підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 17 Закону України №2097-XII відповідальним за нарахування податкових зобов`язань з ввізного мита, що нараховується на товари та інші предмети безпосередньо при їх ввезенні на митну територію України, є митний орган.
		Згідно з приписами пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання.
		Зі змісту вказаних вище правових норм вбачається, що у разі, якщо податкове зобовязання, визначене контролюючим органом, є узгодженим, платник податків зобовязаний його погасити.
		Відповідно до пунктів 56.1, 56.2, 56.3, 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Протягом зазначеного строку сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
		В силу підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
		Як вже зазначалось вище, митний орган здійснив розмитнення товару позивача та визначив ставку ввізного мита у розмірі 0%.
		Відповідно до вимог підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
		З аналізу вказаної норми вбачається, що підставою для її застосування є виявлені факти заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
		Проте, у митних деклараціях податкові зобовязання платником податків не визначаються, а особою, обовязок щодо визначення податкових зобовязань під час здійснення митного оформлення в силу закону покладається на митний орган.
		Повторного визначення податкових зобовязань контролюючим органом закон не допускає.
		Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у пункті 2 оглядового листа Верховного Суду України від 01.03.2010 №21-13/2010, постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 по справі №21-474во09 та постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 по справі №21-64а10.
		При цьому, слід звернути увагу на наступне.
		Статтею 16 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», якщо зростання обсягу імпорту в Україну відбувається у таких розмірах та (або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує загроза заподіяння значної шкоди, з метою захисту національних інтересів Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (Комісія) може прийняти рішення про застосування таких спеціальних заходів: запровадження режиму квотування імпорту в Україну, що є об'єктом спеціального розслідування, з визначенням обсягів квот та порядку їх розподілу; установлення спеціального мита щодо імпорту в Україну, який є об'єктом спеціального розслідування.
		Встановлене Комісією спеціальне мито сплачується імпортером товару в Україну незалежно від інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються при імпорті в Україну. Квотування імпорту в Україну товарів, які є об'єктом спеціальних заходів, здійснюється шляхом видачі ОСОБА_2 спеціальних ліцензій.
		29 вересня 2009 року Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі було прийняте рішення «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну сірників незалежно від країни походження та експорту», яким застосовано спеціальні заходи щодо імпорту в Україну товару «сірники, крім піротехнічних виробів товарної позиції 3604, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 3605 00 00 00»шляхом запровадження строком на 3 роки спеціального мита у розмірі 11,3 %.
		Проте, 25 жовтня 2010 року Комісією було прийняте рішення № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.10р., згідно з яким Комісією було переглянуто вжиті нею спеціальні заходи, та вирішено застосувати спеціальні заходи шляхом запровадження строком на 2 роки квотування імпорту в Україну товару.
		Як передбачено рішенням Комісії № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.10р., квотування імпорту в Україну товару здійснюється шляхом видачі ОСОБА_2 спеціальних ліцензій. Митне оформлення товару здійснюється на підставі спеціальної ліцензії, виданої відповідно до наказу ОСОБА_2 економіки та з питань європейської інтеграції України від 01.08.02р. № 232 та встановлено, що імпорт в Україну товару має супроводжуватися поданням спеціальної ліцензії та сертифіката походження.
		Тобто, митне оформлення товару здійснюється не на підставі рішення Комісії № СП-244/2010/4403-25 від 25.10.10р., яке у подальшому було скасовано, а на підставі відповідної ліцензії, яка була видана на виконання вказаного рішення.
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у встановленому порядку отримані Спеціальні ліцензії на імпорт товарів від 09.11.10р. за № 0061330СП000029 (строк дії до 22.02.11р.) та № 0061331СП000007 (строк дії до 28.05.11р.).
		В ході розгляду справи суду не надано доказів того, що строк дії Спеціальних ліцензій позивача під час митного оформлення товару закінчився, вказані ліцензії були зупинені, скасовані, припинені або анульовані. 
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про наявність правових підставі для задоволення позову.
		Приймаючи до уваги те, що  судом першої інстанції правильно встановлені  обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
		                                                                      У Х В А Л И В:
		апеляційну скаргу Київської обласної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.12.11р. у справі №2а-4128/11/1070 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.12.11р. у справі №2а-4128/11/1070 - без змін.
		 
		Дана ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                       Шелест С.Б. 
		           
		Судді:                                                                                              Романчук О.М 
		                                                                                                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...