Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-17090/12/2670 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Адміністративне провадження (КАСУ).
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2015. Зареєстровано: 11.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2015.
Дата набрання законної сили: 07.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           24 вересня 2015 року                                  м. Київ                              К/800/25691/13 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		Олексієнка М.М. (доповідач), Тракало В.В., Штульман І.В.,
		здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Національного агентства України з питань державної служби (далі - Нацдержслужба України) про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності за касаційною скаргою позивача на судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, 
		 
		                                               встановила:
		 
		У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив визнати незаконним та зобов'язати відповідача скасувати наказ від 01.11.2012 року №428-к/о про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
		Посилався на те, що порушень трудової дисципліни та посадових обов'язків не допускав.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
		У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що виконання доручення Кабінету Міністрів України було покладено на іншого працівника, а він лише виконував усні вказівки щодо його виконання, тому відповідальність за неналежне розпорядження повинен нести той працівник, який відповідно до резолюції керівництва мав його виконувати.
		З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
		Порядок проходження державної служби, особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців визначений Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ) та законодавством про працю України в частині, що не врегульовано спеціальним законом..
		Відповідно до статті 14 вище згаданого Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. 
		Вирішуючи питання про те, чи є  неналежне виконання службових обов'язків державним службовцем, необхідно виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення. При цьому варто установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених фактичних обставинах, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення. 
		Позивача притягнуто до відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків, що виразилося у не виконанні усного доручення керівника. Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, Прем'єр-міністром України доручено Голові Нацдержслужби України провести службове розслідування стосовно голів комісій з проведення реорганізації (ліквідації) центральних органів виконавчої влади та урядових органів, які зволікають із завершенням процедури реорганізації (ліквідації) відповідних органів, за результатами перевірки внести пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності. Організацію роботи по проведенню службового розслідування покладено на начальника  контрольного управління, який доручив позивачу, як головному спеціалісту відділу контрою за дотриманням законодавства по боротьбі з корупцією, який в період з 16 серпня по 11 вересня 2012 року виконував обов'язки начальника відділу контролю за дотриманням законодавства по боротьбі з корупцією контрольного управління, організувати роботу щодо проведення службових розслідувань, підготувати протокол наради та сформувати аналітичну довідку про стан виконання процесу реорганізації (ліквідації). Проте, станом на 2 жовтня 2012 року доручення належним виконано не було у зв'язку з чим наказом Голови Нацдержслужби України від 1 листопада 2012 року №428-к/о ОСОБА_4 оголошено догану.
		Факт вчиненого проступку ґрунтується на  зібраних у справі письмових доказах, досліджених судами, зокрема на службових записках начальника управління від 02.10.2012 року, начальника відділу контролю за дотриманням законодавства по боротьбі з корупцією від 01.11.2012 року, листами від 14.09.2011 року.
		З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність позову.
		Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати рішення судів такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права. 
		Згідно з пунктом 13 розділу 10 «Організація роботи з документами» Регламенту Головного управління державної служби України та його територіальних органів, затвердженого наказом Головдержслужби 26.03.2008 року №71, під час підготовки проектів доручень Начальника Головдержслужби до вхідної кореспонденції визначається перший заступник чи заступник Начальника Головдержслужби - головний виконавець і, що найбільше, один співвиконавець над текстом резолюції. Усі інші особи, які можуть бути співвиконавцями зазначеного доручення - це, зокрема, заступники Начальника Головдержслужби, директор Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, директор Школи вищого корпусу державної служби, а також один керівник структурного підрозділу, куратором якого є головний виконавець, і контролер виконання доручення зазначаються після тексту резолюції до відома. У цьому випадку особи, які зазначені у дорученні до відома, мають право внести головному виконавцю свої пропозиції по змісту доручення у терміни визначені цією Інструкцією. Вказаний порядок не поширюється на доручення типу: "Для керівництва в роботі", "Для врахування в роботі", "До відома".
		Аналогічні положення закріплені в пункті 3.4.2. Інструкції з діловодства Головного управління державної служби України, затвердженої наказом Головдержслужби України 20.07.2006 року №262.
		За правилами пункту 3.5.3. вказаної Інструкції керівник структурного підрозділу розподіляє документи та доручення, що надійшли, між співробітниками підрозділу, вносячи їх до робочих планів виконавців із зазначенням терміну отримання документа/ доручення безпосереднім виконавцем.
		Як установлено судами, саме за дорученням керівника структурного підрозділу позивачу розподілено до виконання розпорядження Кабінету Міністрів України він вчиняв дії по його виконанню, тому відсутність резолюції керівництва щодо залучення його до роботи не звільняє від відповідальності за невиконану роботу.
		На підставі наведене, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Судді:                                                                                          М.М. Олексієнко
		 
		 
		                                                                                          В.В. Тракало
		 
		 
		                                                                                          І.В. Штульман

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...