Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11308/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання засновницьких (установчих) документів недійсними.
Надіслано для оприлюднення: 12.10.2015. Зареєстровано: 13.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.10.2015Справа №910/11308/15
		За позовом Першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави, м. Хмельницький
		до відповідача 1: Хмельницької обласної ради, м. Хмельницький 
		та відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Інвест Сіті", м. Старокостянтинів, Хмельницька область
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товарна біржа "Універсальна земельна товарна біржа "Придніпровська" в особі її Хмельницької філії
		про визнання недійсним пункту 7 додатку № 2 до рішення обласної ради " 31-16/2013 від 19.06.2013р. та договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 11.02.2014 р.
		 
		                                                                                                                Суддя О.С. Комарова 
		 
		В судовому засіданні брали участь: 
		від процесуального позивача          Колодчина Р.В. (посв. № 030247)
		від відповідача-1                                не з'явились            
		від відповідача-2                                не з'явились            
		від третьої особи                                не з'явились            
		 
		          В судовому засіданні 06 жовтня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		 
		СУТЬ СПОРУ:
		 
		Процесуальний позивач, Перший заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави, 30 квітня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 05/2/1-1310-15 від 09.04.2015 року до відповідача-1, Хмельницької обласної ради, та відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Інвест Сіті" в якій просив суд: 
		- визнати недійсним пункт 7 додатку №2 до рішення Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013, яким включено частину нежитлового приміщення ХОФ «Фармація», що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, загальною площею 188,5 кв.м. до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу;
		- визнати недійсним договір купівлі - продажу частини нежитлового приміщення площею 188,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, укладений 11.02.2014 між спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради, від імені якої діяв директор Хмельницької філії Товарної біржі - Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» та ТОВ «Поділля- Інвест Сіті», посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В.
		Крім того, з метою забезпечення позову позивач просив заборонити ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням нежитлового приміщення площею 188,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013 року, яким включено частину нежитлового приміщення ХОФ «Фармація», що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, загальною площею 188,5 кв.м. до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу, суперечить положенням ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки при його винесені було порушено встановлений законом порядок приватизації, а порушення законодавства при включенні майна до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу тягне за собою невідповідність вимогам закону договору купівлі-продажу спірного майна та є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.
		Ухвалою суду від 06.05.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/11308/15 та призначено розгляд справи на 02.06.2015 року.
		          Ухвалою суду від 02.06.2015 року керуючись ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України проаналізувавши матеріали справи, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що даний спір підсудний Господарському суду Хмельницької області - за місцезнаходженням відповідача.
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 року             № 910/11308/15 у складі колегії суддів: головуючого Куксова В.В., суддів: Гончарова С.А., Яковлєва М.Л. апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва  задоволено, ухвалу господарського суду № 910/11308/15 від 02.06.2015 скасовано, матеріали справи повернуто Господарському суду м. Києва для розгляду. 
		24.07.2015 року матеріали справи № 910/11308/15 супровідним листом № 09-08.1/6267/15 від 17.07.2015 року Київського апеляційного господарського суду направлено до Господарського суду міста Києва (відповідно до реєстраційних даних відділу діловодства Господарського суду міста Києва).
		24 липня 2015 року матеріали справи № 910/11308/15 передано на розгляд судді Комаровій О.С.
		Ухвалою суду від 27.07.2015 року справу № 910/11308/15 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.09.2015 року.
		В судовому засіданні 15.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. Представник відповідача-2 подав відзив (заперечення) на позовну заяву та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, проти позову заперечив та дав пояснення по суті спору, а також заявив клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів. Представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання 15.09.2015 року не з'явились, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки до суду не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2015 року судом, за клопотанням представника відповідача-2, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 06.10.2015 року.
		В судовому засіданні 06.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору. 
		Представники відповідачів-1, 2 та третьої особи у судове засідання 06.10.2015 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
		Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України. 
		Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
		Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
		У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень                     ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
		 
		                                                     ВСТАНОВИВ:
		 
		01 червня 2011 року між Хмельницькою обласною фірмою «Фармація» (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля-Інвест Сіті» (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) №150 (надалі - договір оренди), який був погоджений Хмельницькою обласною радою 05.08.2011 року.
		Пунктом 1.1. договору оренди визначено, що предметом договору є оренда окремо визначеного майна, нежитлового приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, яке використовується для здійснення торгівлі непродовольчими товарами та під склад непродовольчих товарів.
		Відповідно до п. 1.2. договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення площею 188,5 м2, (в т.ч. приміщення першого поверху загальною площею 66,4 кв.м та підвальне приміщення загальною площею 122,1 кв.м), розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 з метою використання його для здійснення торгівлі непродовольчими товарами (приміщення першого поверху загальною площею 66,4 кв.м) та під склад (підвальне приміщення загальною площею 122,1 кв.м).
		Пунктом 1.3. договору оренди сторони погодили, що термін дії цього договору починається за згодою сторін з 01 червня 2011 року та закінчується 30 квітня 2014 року.
		Власником орендованого майна залишаються територіальні громади сіл, селищ, міст області, а орендар користується ним протягом терміну дії оренди, обумовленим цим договором (п. 1.4. договору оренди).
		Відповідно до п. 2.4. договору оренди, експертна (самостійна або незалежна) оцінка приміщення становить 156 040,00 грн.
		З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду узгоджене відповідним правочином приміщення, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого приміщення (копія акту приймання-передавання орендованого приміщення  міститься в матеріалах справи).
		Як встановлено судом, рішенням Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013 року внесено зміни до рішення обласної ради від 18.05.2011 року №22-4/2011 «Про Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки», виклавши додатки 2 і 3 зазначеного рішення у новій редакції згідно з додатками 1 і 2 до цього рішення.
		Так, пунктом 7 додатку №2 до рішення Хмельницької обласної ради №31- 16/2013 від 19.06.2013 року визначено, що до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу, включено частину нежитлового приміщення обласної фірми «Фармація», яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, загальною площею 188,5 кв.м.
		Судом встановлено, що 16 липня 2013 року між Хмельницькою обласною радою (надалі - замовник) та Хмельницькою філією Товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» (надалі - виконавець) було укладено договір про виконання делегованих повноважень з приватизації об'єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області №131п (надалі - договір № 131п від 16.07.2013 року), відповідно до п. 1.1. якого, на виконання рішення сесії Хмельницької обласної ради від 19 червня 2013 року № 31-16/2013 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 18 травня 2011 року № 22-4/2011 «Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки» (далі - програма), та висновку постійної комісії обласної гади з питань власності, приватизації та інвестицій від 13.06.2013 3амовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок надавати послуги по виконанню делегованих повноважень з приватизації об'єктів (майна), що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області а саме:          частина нежитлового приміщення Хмельницької обласної  фірми «Фармація» загальною площею 188,5 м2, розташованих за адресою: вул. Кам'янецька, б. 14, м. Хмельницький (далі - Майно, об'єкт приватизації) визначеним програмою шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом чи шляхом викупу на умовах, передбачених чинним законодавством України, цим договором та програмою.
		Пунктом 1.2. договору № 131п від 16.07.2013 року визначено, що виконавець зобов'язується надати комплекс послуг по організації приватизації майна на конкурентних та інших засадах згідно з чинним законодавством України, надавати потенційним покупцям за їх рахунок інформаційні послуги, що стосуються купівлі майна, умов участі в аукціонах, конкурсах та викупі (надалі - торги), порядку розрахунків, інші послуги, пов'язані з приватизацією Майна та забезпечити прийом заявок від потенційних покупців.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 звернувся до Хмельницької обласної фірми «Фармація» з листом № 43 від 29.11.2013 року, в якому просив надати дозвіл на виконання ремонтних робіт по поліпшенню орендованого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 без відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням цих робіт (копія листа наявна в матеріалах справи). 
		В свою чергу, Хмельницька обласна фірма «Фармація» звернулась до голови Хмельницької обласної ради з листом №3/622 від 23.12.2013 року щодо погодження надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділля-Інвест Сіті» дозволу на проведення  ремонтних робіт орендованого приміщення (копія листа наявна в матеріалах справи). 
		У відповідь на лист Хмельницької обласної фірми «Фармація» №3/622 від 23.12.2013 року, Хмельницька обласна рада листом №2505/01-15 від 30.12.2013 року погодила проведення ремонтних робіт ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» орендованих приміщень, які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 без відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням цих робіт (копія листа наявна в матеріалах справи). 
		З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ремонтні роботи по поліпшенню орендованих приміщень, які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 виконані ТОВ «Юніпром-Поділля» на загальну суму 112 779,86 гри., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року та актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року та банківськими виписками ПАТ КБ «Правекс-банк» по особовим рахунком ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).
		11 лютого 2014 року між Спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (на праві повного господарського відання Хмельницької обласної фірми «Фармація»), в особі директора Хмельницької філії Товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля-Інвест Сіті» (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами п. 1.1. якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність 45/100 частки у праві власності на будівлю аптеки літ. «А-1» загальною площею 418 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14. 
		У власність покупця переходить 45/100 частки у праві власності на будівлю аптеки. Площа 45/100 частки у праві власності на будівлю аптеки становить 188,5 кв.м (п. 1.2. договору купівлі-продажу).
		Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 195.
		Так, на виконання умов договору купівлі-продажу, продавець передав, а покупець прийняв у власність 45/100 частки у праві власності на будівлю аптеки літ. «А-1» загальною площею 418 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 11.02.2014 року (копія акту наявна в матеріалах справи).
		Звертаючись з даним позовом, прокурор зазначає, що рішення Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013 року щодо включення частини нежитлового приміщення Хмельницької обласної фірми «Фармація», яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, загальною площею 188,5 кв.м., до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу було прийняте з порушенням порядку приватизації майна шляхом викупу, оскільки спірне приміщення не виставлялось на продаж на аукціоні або за конкурсом, а договором оренди не передбачено право орендаря на приватизацію орендованого майна шляхом викупу.
		Оцінивши в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, не підлягають задоволенню з наступних підстав.   
		Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
		Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу справедливість, добросовісність та розумність.
		За приписами ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
		При цьому, суд відзначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Частиною п'ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. 
		Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"   територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. 
		Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.
		Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації.
		Положеннями ст. 327 Цивільного кодексу України визначено, що   у комунальній власності є   майно,   у   тому   числі   грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління   майном,   що   є   у   комунальній   власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
		За приписами ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна"  відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
		Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено, що державна програма приватизації (далі - програма) розробляється Фондом державного майна України, затверджується законом України строком на три роки і діє до завершення її виконання.
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення)  об'єктами малої приватизації є: 
		- єдині майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб'єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група А);
		- окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А);
		- об'єкти незавершеного будівництва, законсервовані об'єкти, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (група Д);
		- об'єкти соціально-культурного призначення, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації (група Ж).
		Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) визначено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).
		Нормами ст. 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які, зокрема, встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. 
		Положеннями ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду.
		Частиною 2 статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що у випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством. 
		У статті 12 вищевказаного Закону визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України. 
		Пунктом 15 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891 (далі за текстом - Методика) встановлено, що для проведення незалежної оцінки майна суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання визначаються державними органами приватизації у таких випадках: приватизації (корпоратизації); внесення державного або комунального майна до статутних капіталів господарських товариств, у тому числі холдингових і державних акціонерних компаній; повернення об'єктів приватизації у державну власність. 
		За приписами ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
		При цьому, пунктом 1 частини 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) визначено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Тобто, вищенаведеними положеннями встановлено обставини, відповідно до яких у орендаря комунального майна виникає переважне право на його викуп у випадку прийняття відповідним органом приватизації рішення щодо відчуження такого майна шляхом його приватизації. 
		Разом з цим, наведені обставини не виключають права відповідного органу приватизації самостійно встановити будь-який спосіб приватизації (в т.ч. шляхом викупу), зокрема в частині приватизації комунального майна. 
		Так, приписами статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.            
		Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. 
		Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності (ст.ст. 142, 143 Конституції України).
		Як вже було зазначено судом, частинами 5, 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. 
		З огляду на викладене вбачається, що умови приватизації комунального майна територіальної громади (в т.ч. визначення способу) визначаються відповідним органом місцевого самоврядування. 
		Судом встановлено, що обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначає, що рішення Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013 року щодо включення частини нежитлового приміщення Хмельницької обласної фірми «Фармація», яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, загальною площею 188,5 кв.м., до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу було прийняте з порушенням порядку приватизації майна шляхом викупу, оскільки спірне приміщення не виставлялось на продаж на аукціоні або за конкурсом, а договором оренди не передбачено право орендаря на приватизацію орендованого майна шляхом викупу. Прокурор стверджує, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля-Інвест Сіті" не виникло права на приватизацію спірного нежитлового приміщення, а відтак - Хмельницькою обласною радою безпідставно застосовано такий спосіб приватизації як викуп, що, на думку прокурора, свідчить про проведення Хмельницькою обласною радою приватизації спірного майна з порушенням норм чинного законодавства України. Також прокурор зазначає, що при прийнятті спірного розпорядження не враховано, що орендарем за рахунок власних коштів не здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Як вже було встановлено судом, у відповідності до пункту 7 додатку № 2 до рішення Хмельницької обласної ради №31- 16/2013 від 19.06.2013 року нежитлове приміщення обласної фірми «Фармація», яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, загальною площею 188,5 кв.м. включено до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу, включено частину нежитлового приміщення обласної фірми «Фармація», яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, загальною площею 188,5 кв.м.
		З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до протоколу Хмельницької обласної ради №2 від 10.02.2011 року щодо визначення переможця на право проведення експертної оцінки майна та послуги зі страхування нерухомого майна об'єктів спільної власності територіальних громад області,  переможцями на право проведення експертної оцінки майна об'єктів спільної власності територіальних громад області володіють ПП Калинюк В.О., ТОВ «Експерт» та Хмельницька обласна товарна біржа.
		Судом встановлено, що на підставі листа Хмельницької обласної ради №2505/01-15 від 30.12.2013 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля-Інвест Сіті» були проведенні ремонтні роботи по поліпшенню орендованих приміщень, які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 виконані ТОВ «Юніпром-Поділля» на загальну суму 112 779,86 гри., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року та актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року та банківськими виписками ПАТ КБ «Правекс-банк» по особовим рахунком ТОВ «Поділля-Інвест Сіті».
		При цьому, в матеріалах справи міститься висновок про вартість об'єкта приватизації, складений оцінювачем ТОВ «Подільська незалежна оцінка» Карпенком О.В., затверджений Хмельницькою обласною радою, відповідно до якого ринкова вартість невід'ємних поліпшень (частка орендаря) становить 112 779,86 грн.  
		Отже, з огляду на те, що розмір проведених Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля-Інвест Сіті» ремонтних робіт по поліпшенню орендованих приміщень, які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 становить більше 25 відсотків ринкової вартості майна, тому в порядку п. 1 ч. 1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у відповідача виникло право на викуп спірного майна. 
		Таким чином, суд не приймає до уваги посилання прокурора на те, що рішення Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013 року щодо включення частини нежитлового приміщення ХОФ «Фармація», яке знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, загальною площею 188,5 кв.м., до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу було прийняте з порушенням порядку приватизації майна шляхом викупу, з підстав того, що спірне приміщення не виставлялось на продаж на аукціоні або за конкурсом, а договором оренди не передбачено право орендаря на приватизацію орендованого майна шляхом викупу, оскільки матеріалами справи підтверджується факт набуття Товариством з обмеженою  відповідальністю «Поділля-Інвест Сіті» права на викуп спірного майна, в силу положень п. 1 ч. 1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в результаті проведених ремонтних робіт по поліпшенню орендованих приміщень, які знаходяться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, ринкова вартість, яких відповідно до висновку про вартість об'єкта приватизації.  
		 
		Стосовно заявленої прокурором позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу частини нежитлового приміщення площею 188,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, укладеного 11.02.2014 між спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради, від імені якої діяв директор Хмельницької філії Товарної біржі - Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» та ТОВ «Поділля- Інвест Сіті», посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В., суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
		Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р. визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. 
		За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. 
		Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. 
		Приписи п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику   розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р.     передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
		За положеннями абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику   розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р.   відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. 
		За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст  правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"  № 9 від 06.11.2009р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. 
		Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. 
		Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
		Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
		З огляду на вищевикладене, дослідивши матеріали справи в цілому, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, з огляду на те, що прокурором не доведено, а судом не встановлено невідповідності проведеної процедури приватизації спірного майна та укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу такого майна положенням законодавства України з наведених у позові підстав.
		Розглянувши клопотання позивача, викладеного в прохальній частині позовної заяви, про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділля-Інвест Сіті» вчиняти будь-які дії пов'язані з відчуженням нежитлового приміщення площею 188,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1  ст. 67 Господарського процесуального кодексу України  позов забезпечується:
		- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;
		- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
		- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
		- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		За приписами п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
		Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання процесуального позивача про забезпечення позову.
		Як визначено в п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).
		За змістом п.4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.
		Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р.,  судовий збір не стягується.
		Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		2. В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
		3. Копію рішення надіслати відповідачам та третій особі у справі № 910/11308/15.
		 
		 
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст рішення складено 12.10.2015 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                         О.С. Комарова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...