Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2495/15 : не визначено.
Надіслано судом: 12.10.2015. Зареєстровано: 13.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 19.10.2015.
Дата набрання законної сили: 31.05.2016
Результат оскарження 31.05.2016 Вищий господарський суд України: скасовано повністю постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"05" жовтня 2015 р.Справа № 916/2495/15
		Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Гуляк Г.І. та Цісельського О.В., розглянувши справу за позовом: Заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону (67707 Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Пушкіна, 11а) в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „БТК Агро (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Г.Трайкова, 92, код ЄДРПОУ 36340986) 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, 1а, код ЄДРПОУ 04056894)
		Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 Чапаївської дивізії, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
		про повернення земельної ділянки
		 
		Представники:
		Прокурор  Попазогло В.С. (довіреність від 10.11.2014 № 1599 вих.-14);
		Від позивача МОУ  Добров Ю.І. (довіреність від 09.12.2014 № 220/1037/д);
		Від відповідача  не з`явився;
		Від третьої особи - Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району - не з`явився;
		Від третьої особи  Військової частини НОМЕР_1 - не з`явився. 
		 
		Суть спору:
		Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі  Позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „БТК Агро (далі  Відповідач) про витребування з незаконного володіння Відповідача земельної ділянки із земель військового містечка № 121 (земельна ділянка №1) площею 330 га, нормативно-грошовою вартістю 6 189 773,70 грн., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Ухвалою суду від 22.06.2015 порушено провадження у справі, та призначено її розгляд на 08.07.2015.
		Ухвалою від 08.07.2015 розгляд справи відкладено на 16.07.2015.
		Ухвалою суду від 16.07.2015 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Білгород-Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району і Військову частину НОМЕР_1 , та відкладено розгляд справи на 18.08.2015.
		Ухвалою від 18.08.2015 продовжено строк розгляду спору на 15 календарних днів та відкладено розгляд справи на 02.09.2015. 
		Ухвалою від 02.09.2015 справу призначено до колегіального розгляду. 
		Ухвалою від 07.09.2015 справу прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів Гуляк Г.І. і Цісельського О.В., та призначено її розгляд на 05.10.2015.
		Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
		Позовні вимоги, із посиланням на статті 11, 210, 216, 235, 386, 387, 626, 640, 792 Цивільного кодексу України, статті 18, 77, 78, 92, 95, 116 Земельного кодексу України, статті 9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України», обґрунтовані тим, що, Договір про спільний обробіток земельної ділянки від 04.08.2014 № 168/10/11 є удаваним правочином, вчиненим його сторонами для приховання іншого правочину  договору оренди, спрямованого на виникнення у Відповідача тимчасового права володіння та користування земельною ділянкою, на якій він власними силами та коштами проводить необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, та щомісячно перераховує Військовій частині НОМЕР_1 грошові кошти. При цьому, оскільки державна реєстрація вказаного договору не здійснювалась, він не є вчиненим. А відтак, у Відповідача відсутні правові підстави для володіння і користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим, вона підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння. 
		У письмові Поясненнях на позовну заяву військового прокурора від 01.09.2015 (вхід. від 02.09.2015 № 21749/15) представник Міністерства оборони України також зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 за якою закріплені фонди військового містечка № НОМЕР_3 , позбавлена правомочності розпоряджатися земельною ділянкою полігону для проведення занять з бойової підготовки військовослужбовців, оскільки вказана ділянка належить на праві постійного користування Білгород-Дністровській квартирно-експлуатаційній частині району. Крім того, Позивач зазначає, що рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки уповноваженим органом не приймалося, згода Міністром оборони України на її вилучення та передачу в оренду ТОВ „БТК Агро не надавалася /а.с. 99-101/.
		Відповідач явку свого повноважного представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином /а.с. 125/. У письмових Запереченнях на позовну заяву від 18.08.2015 і від 21.08.2015 Відповідач просив відмовити в задоволені позовних вимог. Із посиланням на статті 204, 1130, 1132 Цивільного кодексу України, зазначає, що Договір про спільний обробіток земельної ділянки від 04.08.2014 № 168/10/11 не є удаваним правочином, а направлений на об`єднання його сторонами своїх вкладів та спільних дій з метою отримання прибутку. Також, відповідач, із посиланням на статтю 1 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1076-XIV, статті 1, 3 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003 № 1345-IV, статтю 77 Земельного кодексу України, постанову Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 № 1171, вказує на те, що вирощування сільськогосподарських культур, як господарська діяльність, може здійснюватись на землях оборони /а.с. 68-69, 80-82/. 
		Третя особа - Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району явку свого повноважного представника до судового засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином /а.с. 122/. Надала Заяву про підтримання позовних вимог від 26.08.2015 № 2022 (вхід. від 02.09.2015 № 21829/15), в якій повідомила суд, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити /а.с. 105/. 
		Третя особа  Військова частина НОМЕР_1 явку свого повноважного представника до судового засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином /а.с. 124/. 
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора та представника Позивача, суд
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		04.08.2014 між Військовою частиною НОМЕР_1 і ТОВ „БТК Агро підписано Договір про спільний обробіток земельної ділянки № 168/10/11 (далі  Договір від 04.08.2014) /а.с. 14-20/. 
		Згідно із пунктом 1.1 Договору від 04.08.2014 з метою відпрацювання моделі співпраці з підприємствами та залучення додаткових джерел фінансування життєдіяльності військової частини НОМЕР_1 , сторони за цим договором, зобов`язуються шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових засадах в межах діючого законодавства та у відповідності до статутів, спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей без створення юридичної особи, як то: вирощування, переробка та реалізація насіння всіх категорій (елітного та репродукційного); вирощування та реалізація товарної сільськогосподарської продукції; підвищення ефективності використання майна; впровадження сучасних технологій вирощування; зменшення сукупних та індивідуальних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів для максимального прибутку. 
		Відповідно до частини першої статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. 
		Суд не приймає довід Відповідача про те, що Договір від 04.08.2014 є не удаваним правочином, а договором про спільну діяльність, укладеним відповідно до статей 1130, 1132 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.
		Частинами першою, другою статті 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
		За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (частина перша статті 1132 Цивільного кодексу України).
		Як випливає зі змісту Договору від 04.08.2014 він містить елементи договору найму (оренди), і направлений не на встановлення зобов`язань з об`єднання вкладів сторін та спільних дій з метою одержання прибутку, а на передачу Відповідачу у тимчасове користування земельної ділянки.
		Зокрема, у пункті 1.2 Договору від 04.08.2014 сторони передбачили, що спільний обробіток земельної ділянки буде розподілятися наступним чином: ТОВ „БТК Агро бере на себе зобов`язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції яка обумовлена договором. А військова частина НОМЕР_1 бере на себе зобов`язання надати для спільного обробітку земельну ділянку Відповідачу площею 330 га, з земель, що знаходяться у неї в користуванні згідно Акту прийому-передачі будівлі, споруд та території військового містечка № 121 від 28.10.2010 та державного акту серії Б № 031745 від 12.02.1985. 
		У пункті 4.1 Договору від 04.08.2014 його сторони обумовили, що Відповідач не може відчужувати права користування земельною ділянкою, яка надана йому за цим договором без письмової згоди іншої сторони. 
		Пунктом 6.1 Договору від 04.08.2014 передбачено, що внеском військової частини НОМЕР_1 є вартість права користування земельною ділянкою загальної площею 330 га, згідно Акту обміру земельної ділянки який є невід`ємною частиною договору, яка взята з листа Відділу Дерземагентства у Болградському районі Одеської області Головного управління Держземагентства у Одеській області № 7-7-06/4602 від 22.11.2013, відповідно викопіюванню середня вартість 1 у.к. га по Одеській області складає 5 940,00 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації  3,2 та 1,756 станом на 2013 рік. 
		У пункті 8.6 Договору від 04.08.2014 передбачено, що Відповідач перераховує військовій частині НОМЕР_1 у строк до 20 числа кожного місяця 2014-2015 років грошові кошти у сумі 15 000,00 грн., але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 188 179,00 грн., які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у.к. га землі (5940 грн. х 3,2 = 19008 х 3% = 570,24 грн. за 1 у.к. га х 330 га = 188178 грн.) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі Відповідач самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог іншої сторони, розпоряджується своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку. 
		Додатковою угодою від 07.05.2015 № 168/10/7 пункт 8.6 Договору від 04.08.2014 викладено у новій редакції, згідно із якою сторони погодилися, що Відповідач перераховує військовій частині НОМЕР_1 у строк до 20 числа кожного місяця 2015 року грошові кошти у сумі 18 019,00 грн., але в загальній сумі за один сільськогосподарський рік на суму не менше 221 479,00 грн., які складаються з розрахунку 3% від середньої вартості за 1 у.к. га землі (в тому числі за період з 04.08.14  31.12.14 19 008 грн. х 3% х 330 га /365 х 150 діб = 77 334,00 грн. та за період з 01.01.2015  30.08.2015 19 008 грн. х 1,149 (індекс інфляції станом на 01.01.2015) х 3% х 330 га / 12 міс. Х 8 міс. = 144145,00 грн., що разом становить 221 479,00 грн.) та в подальшому з урахуванням щорічної індексації, як достроково розподілений прибуток від спільного обробітку землі у наступному сільськогосподарському році. В такому разі Відповідач самостійно на свій розсуд з урахуванням вимог іншої сторони, розпоряджується своєю частиною, отриманою від результату спільного обробітку /а.с. 23-24/. 
		Отже, з наведених умов Договору від 04.08.2014 вбачається, що його метою є надання Відповідачу у тимчасове користування земельної ділянки за плату у вигляді періодичних платежів, яка визначається на підставі розміру земельної ділянки, її вартості і відсоткової ставки  3 %, та корегується на індекс інфляції. 
		Наведене також підтверджується й Актом прийому-передачі земельної ділянки для спільного обробітку по вирощуванню сільськогосподарських культур, відповідно до якого комісія у складі голови - заступника командира військової частини НОМЕР_1 Кілафли О.Д., членів комісії: юриста відділу земельних ресурсів Станкова С.К., представника СПД «Кипишинов» Кипишинова Ц.С., представника ТОВ „БТК Агро Бринза І.Д., склала та визначила: передати земельну ділянку в кількості 330 га, в тимчасове користування ТОВ „БТК Агро згідно договору від 04.08.2014 № 168/10/11 для спільного обробітку земельної ділянки по вирощуванню сільськогосподарських культур в термін до 30.08.2015. Вказаний акт також підписаний під написом «Передав в тимчасове користування» - командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а під написом «Прийняв в тимчасове користування» - директором ТОВ „БТК Агро  ОСОБА_2 /а.с. 21/. 
		З огляду на наведені встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що Договір про спільний обробіток земельної ділянки від 04.08.2014 № 168/10/11 є удаваним правочином, оскільки укладений для приховання іншого правочину  договору оренди землі, який його сторони насправді вчинили. 
		Частиною другою статті 235 Цивільного кодексу України передбачено, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним (пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9). 
		Згідно із частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 
		Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи (частина сьома статті 93 Земельного кодексу України). 
		Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, з наступними змінами та доповненнями, орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
		Судом встановлено, що передана Відповідачу за Договором від 04.08.2014 земельна ділянка полігону для проведення занять з бойової підготовки військовослужбовців належить правонаступнику розформованої Болградської квартирно-експлуатаційної частини (району) - Білгород-Дністровській квартирно-експлуатаційній частині району на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія Б № 031745 (а.с. 25- 29, 106).
		При цьому, на підставі Акту прийому (передачі) будівель, споруд та території військового містечка під охорону від 28.10.2010, на який є посилання у Договорі від 04.08.2014, фонди військових містечок, зокрема № 121, які прийняті на картковий та бухгалтерський облік Білгород-Дністровської КЕЧ районну у м. Болград, згідно «Переліку комплексу будівель у м. Болград Одеської області, які передані у в державну власність з віднесенням до сфери управління Міноборони» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 № 1186-р, були передані військовій частині НОМЕР_1 лише під охорону /а.с. 107/. 
		Отже, військова частина НОМЕР_1 не може бути орендодавцем земельної ділянки, яка була передана Відповідачу у тимчасове користування за Договором від 04.08.2014. 
		Частинами першою, другою статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII, з наступними змінами і доповненнями, передбачено, що Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
		Згідно із статтею 1, частинами першою, другою статті 2, частиною першою статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003 № 1345-IV, з наступними змінами і доповненнями, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. 
		Наразі порядок надання військовими частинами дозволу фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування, Кабінетом Міністрів України не визначений. 
		Проте, надання земельної ділянки у користування повинно відбуватись із дотриманням положень земельного законодавства, зокрема, частин першої, другої статті 124 Земельного кодексу України, відповідно до яких, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		При цьому, отримання погодження Міністерства оборони України або уповноваженого ним органу на передачу в тимчасове користування земельної ділянки із земель оборони є обов`язковим, оскільки відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, з наступними змінами та доповненнями, а також частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-XIV, саме це міністерство є уповноваженим державою органом управління військовим майном. 
		Відповідно до пунктів 38, 39, 40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, ділянки, території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об`єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) військовим радгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам. Передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об`єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об`єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.
		В матеріалах справи відсутні докази дотримання порядку передачі земельної ділянки в оренду, встановленого частинами першою, другою статті 124 Земельного кодексу України, а також отримання відповідного погодження Міністерства оборони України або уповноваженого ним органу. А відтак, Договір від 04.08.2014 суперечить вказаним нормам законодавства. 
		Частиною першою статті 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9). 
		Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (статті 125 Земельного кодексу України).
		Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, в редакції Закону України від 11.02.2010 № 1878-VI, встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
		Згідно із частиною третьою статті 3, пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, з наступними змінами та доповненнями, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки. 
		Отже, за відсутності державної реєстрації права оренди земельної ділянки, Договір від 04.08.2014 є не вчиненим. А відтак, у Відповідача відсутні правові підстави для володіння та користування земельною ділянкою із земель військового містечка № 121 (земельна ділянка №1) площею 330 га, нормативно-грошовою вартістю 6 189 773,70 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко № 121. 
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 Цивільного кодексу України). 
		Отже, Міністерство оборони України в праві вимагати витребувати нерухоме майно, що знаходиться у володінні ТОВ „БТК Агро без відповідної правової підстави. 
		На підставі викладеного, суд вважає такими, що обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „БТК Агро (68702, Одеська область, м. Болград, вул. Г. Трайкова, 92, код ЄДРПОУ 36340986) на користь держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), земельної ділянки із земель військового містечка № 121 (земельна ділянка №1) площею 330 га, нормативно-грошовою вартістю 6 189 773,70 грн., яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко № 121. 
		При розподілі господарських витрат суд виходить з положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 12 жовтня 2015 р.
		Керуючись частиною першою статті 210, частинами першою, другою статті 235, частиною першою статті 387, частинами першою, другою статті 1130, частиною першою статті 1132 Цивільного кодексу України, частинами першою, четвертою статті 77, частиною сьомою статті 93, частинами першою, другою статті 124 Земельного кодексу України, частиною четвертою статті 4, частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, частинами першою, другою статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII, статтею 1, частинами першою, другою статті 2, частиною першою статті 4 Закону України «Про використання земель оборони» від 27.11.2003 № 1345-IV, частиною другою статті 10 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII, частиною другою статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 № 1075-XIV, частиною третьою статті 3, пунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV, пунктами 8, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, статтями 1, 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити в повному обсязі.
		2. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „БТК Агро (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Г. Трайкова, 92, код ЄДРПОУ 36340986) на користь держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), земельну ділянку із земель військового містечка № 121 (земельна ділянка № 1) площею 330 га, нормативно-грошовою вартістю 6 189 773,70 гривень, яка розташована за адресою: Одеська область, Болградський район, військове містечко № 121. 
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БТК Агро (68702, Одеська обл., м. Болград, вул. Г.Трайкова, 92, код ЄДРПОУ 36340986) в доход Державного бюджету України (УК у м. Одесі/Приморський район, код 38016923, р/р № 31210206783008, МФО 828011, КБК 22030001, або на інші рахунки) суму судового збору у розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 коп.).
		Видати накази після набрання рішенням законної сили.
		 
		Головуючий Ю.А. Шаратов
		 
		СуддяГ.І. Гуляк
		 
		СуддяО.В. Цісельський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...