Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22ц-2376/2008 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2009. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2009.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 серпня 2008 року м. Одеса
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М. суддів: Комаровської Н.В., Черевко П. В. при секретарі Протасенко О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19березня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб без самостійних вимог КП ЖКС «Пересипський», Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання посвідчення частково недійсним, виселення, вселення, та по зустрічній позовній заяві ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діяв від свого імені та від імені неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третіх осіб без самостійних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -
		 
		встановила:
		 
		ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що в 1992 році її сім'ї в кількості 3-х осіб надано кімнату НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1. В 2003 році за сімейними обставинами вона тимчасово переїхала проживати до своїх батьків, але у зазначений кімнаті залишився проживати її чоловік.
		У вересні 2006 року приїхавши зі своїм сином до спірної кімнати, вона не змогла ввійти в своє помешкання, оскільки замки кімнати були змінені та в ній проживали інші люди.
		Вважає, що вона не втратила права на користування кімнатою НОМЕР_1 в гуртожитку по АДРЕСА_1, оскільки вона судом не визнавалась особою, яка втратила право на користування зазначеною кімнатою, відповідачі вселилися до неї без ордеру, таким чином, вони не отримали права на проживання.
		Відповідачі позов ОСОБА_5 не визнали та звернулися з зустрічним позовом, в якому посилаються на те, що відповідачі не проживають в спірній квартирі понад 6 місяців у зв'язку з чим втратили право користування спірною кімнатою.
		 
		 
		Головуючий І інстанції суддя - Гусєв О.Г. Справа №22ц-2376/2008
		Доповідач суддя Гончаренко В.М.  Категорія № 44
		 
		Вони вселилися у вільну кімнату, отримавши дозвіл на вселення від керівництва «Стальканат».
		ОСОБА_5 зустрічний позов не визнала.
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.03.2008р. позов ОСОБА_5 задоволено, в задоволені зустрічного позову - відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2., ОСОБА_3., який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_4 просять дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх зустрічний позов, в задоволенні вимог ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6. - відмовити, вказуючи на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення не неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення зміні з частковим викладенням його резолютивної частини в іншій редакції.
		Судом першої інстанції встановлено, що будинок АДРЕСА_1 має статус гуртожитку та до 15.06.2004 року знаходився на балансі ЗAT «Стальметиз». В зазначену дату рішенням Одеської міської ради № 2657-XXIV, зазначений гуртожиток переданий з державної до комунальної власності територіальної громади м. Одеси гуртожитків, що не увійшли до статутного фонду ЗАТ «Стальметиз» /а.с. 40/.
		11.12.1992 року ОСОБА_7. отримав посвідчення на житлове приміщення НОМЕР_2 на право вселення в кімнату НОМЕР_1, за зазначеною адресою, з сімє'ю в складі 3-х чоловік
		В 1999 році за сімейними обставинами позивач ОСОБА_5 з неповнолітнім сином тимчасово переїхали проживати до батьків ОСОБА_5 Особами, які втратили право на користування спірною квартирою, вони не визнавалися та зареєстровані на зазначеній житловій площі. 10.12.1992 року ОСОБА_3. отримав посвідчення №1 на право вселення в кімнату НОМЕР_3 та НОМЕР_4, будинку АДРЕСА_1 на сім'ю в складі 4- х чоловік.
		10.08.2003 року, без отримання спеціального ордеру на вселення, на підставі листа-клопотання голови профкому ВАТ «Стальканат» №24/3 від 24.05.2003 року /а.с. 176/ та внесення до посвідчення №1 від 10.12.1992 року дописки про надання кімнати НОМЕР_1 згідно рішення адміністрації та профкому, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2., ОСОБА_3. та неповнолітній - ОСОБА_4. вселилися в спірну кімнату НОМЕР_1
		Статтею 128 ЖК України визначено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної чи іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету, на підставі якого, відповідно до ст. 129 цього ж Кодексу, адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
		Відповідачі не надали суду доказів, які б свідчили про їх вселення в спірну кімнату на законних підставах.
		Окрім цього, як вбачається із довідки від 18.03.2008 року четвертої ділянки КП ЖКС «Пересипський» квартирі НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 зареєстровані постійно ОСОБА_7 , ОСОБА_5, ОСОБА_6. з 30.07.1993 року по цей час/а.с. 177/.
		Відповідно до вимог ст. 129 ЖК України ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. При цьому жиле приміщення, на вселення за ордером, повинно бути вільним як юридично так і фактично. При наявності даної обставини житловий орган зобов'язаний до видачі ордеру прийняти заходи для звільнення цього приміщення.
		При таких даних, суд прийшов до правильного висновку, з чим погоджується і колегія суддів, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2., ОСОБА_3., та неповнолітній -ОСОБА_4. були поселені і проживають у спірному житловому приміщенні без відповідного дозволу міськвиконкому чи на підставі рішення адміністрації підприємства, 
		 
		кооперативної або громадської організації та профкому, без належного оформлення їх поселення і видачі ордера, крім цього, ОСОБА_3. та ОСОБА_2., не перебували на обліку як особи, що потребують покращення житлових умов.
		В зв'язку з цим, судом першої інстанції вірно визнано недійсним посвідчення №1 від 10.12.1992 року, видане ОСОБА_3. на право зайняття з членами сім'ї кімнат НОМЕР_3, НОМЕР_4 в частині дописки про надання права на заняття житлової кімнати НОМЕР_1 згідно рішення адміністрації та профкому.
		З підстав наведеного, суд першої інстанції дійшов також до правильного висновку про виселення відповідачів з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку, оскільки вселення відповідачів в спірну кімнату з порушенням встановленого порядку не породжує для них право на користування цим житлом, відповідно до ст. 3 Житлового кодексу України, житлові відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами житлового законодавства України. Згідно із п. 1 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 p. N208, це Положення встановлює порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками та їх утримання. Відповідно до п. 1 Перехідних положень Конституції України, закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечать Конституції України. Таким чином, застосування судом Житлового кодексу України та Примірного положення про гуртожитки є правомірним. 
		Крім цього, відповідно до п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №2 від 10.03.1989 року, №13 від 25.12.1992 року, №НОМЕР_4 від 25.05.1998 року) з врахуванням схожості правовідносин щодо використання жилої площі в гуртожитку з правовідносинами, що регулюються ст. 117 Житлового кодексу України, відповідно до ст. 8 ЦПК України, необхідно застосувати норму ст. 117 Житлового кодексу України та виселити ОСОБА_1. , ОСОБА_2., ОСОБА_3., та неповнолітнього - ОСОБА_4 із кімнати НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1 в приміщення, яке вони займають на законних підставах, тобто в кімнати НОМЕР_3 та НОМЕР_4 за зазначеною адресою.
		У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню та необхідним згідно п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України змінити рішення та доповнити резолютивну частину рішення в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_4 судженням про їх виселення в кімнати НОМЕР_3, НОМЕР_4 будинку АДРЕСА_1
		Доводи апелянтів ОСОБА_1 , ОСОБА_2., ОСОБА_3., який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_4 про неврахування судом певних обставин у справі та доказів є надуманими та безпідставними.
		Але, заслуговують на увагу доводи зазначених апелянтів в частині описки, допущеної в рішенні суду першої інстанції по-батькові - ОСОБА_2, де зазначено =ОСОБА_1=. Така помилка, вважає колегія суддів, підлягає виправленню.
		Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, п.3 ч.1 ст. 309, п. 2 ст. 314 ЦПК України судова колегія судової палати, -
		 
		вирішила:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_4 відхилити.
		Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 березня 2008 року змінити.
		Доповнити резолютивну частину рішення в частині виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_4 судженням про їх виселення в кімнати НОМЕР_3, НОМЕР_4 будинку АДРЕСА_1
		 
		В решті частині рішення залишити без змін.
		Виправити описку, допущену в рішенні, вказавши прізвище ім'я та по-батькові ОСОБА_2 - замість ОСОБА_2
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...