Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/1369/15 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів підряду.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2015. Зареєстровано: 20.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2015.
Дата набрання законної сили: 12.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 359/1369/15   Головуючий у І інстанції Величко В.П. Провадження № 22-ц/780/5036/15   Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 27   12.10.2015 
		<s>                                                                                                                                                               </s>
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України 
		 
		12 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
		головуючого судді Воробйової Н.С.
		суддів: Гуля В.В., Антоненко В.І.
		при секретарі Бобку О.В.
		розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  15 липня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання недобудованої квартири приватною власністю подружжя,-
		ВСТАНОВИЛА:
		        У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа-ОСОБА_4. про стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди в процесі будівництва квартири. В подальшому позивач змінив предмет позову, звернувся з вимогами до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 та просив визнати недобудовану квартиру приватною власністю подружжя.
		       Посилався на те, що 19 серпня 2013 року між позивачем та відповідачем, який діяв за довіреністю, був укладений та нотаріально посвідчений попередній Договір по подальше набуття у власність квартири АДРЕСА_1.
		      Згідно з умовами Попереднього Договору, Позивач вніс необхідну суму, в розмірі коштів 67 500,00 грн., що відповідало 35% загальної вартості помешкання, так як повна вартість квартири складала 192 780,00 грн., а залишок вартості в розмірі 125 280,00 грн. мав бути згідно п.4.4 Договору сплачений рівними частинами до 19 жовтня 2015 року.
		Одночасно, 19.08.2013 року позивач уклав з відповідачем договір підряду №1, згідно з яким останній зобов»язався реконструювати терасу помешкання, а саме, виготовити та встановити металоконструкції, що несуть та захищають терасу, а також монтувати кровлю із полікарбоната на метало каркас. За цим договором позивач сплатив відповідачу 7000 грн., а в подальшому доплатив ще 3700 грн. Проте, відповідач взяті на себе зобов»язання не виконав. 
		   06 вересня 2013 року до попереднього договору було внесено зміни, згідно яких площа помешкання, яке мало бути передано позивачу за договором купівлі-продажу, збільшилася на 6 кв.м., у зв»язку з чим вартість квартири подорожчала і стала в розмірі 207580 грн. В цей день позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 9600 грн.
		    Позивач вказував на те, що відповідачем роботи, передбачені договором підряду виконані не були.
		    А тому, на думку позивача, відповідач має нести відповідальність згідно п. 5.1 попереднього договору.
		     Вказував на те, що усі умови попереднього договору він виконав, а відповідач - порушив умови договору та безпідставно відмовився від укладання основного договору, а тому мав повернути отримані кошти та сплатити штраф у сумі 50% від суми.
		Зазначав, що він з вересня до кінця листопада 2013 року намагався зустрітися з відповідачем, але останній уникав зустрічей, а коли вони зустрілися, то останній повідомив про труднощі, які виникли і які утруднюють виконання зобов»язань, а в лютому 2014 року відмовився від укладання основного договору з посиланням на обставини, пов»язанні з подіями на Майдані. Але в червні 2014 року відповідач запропонував позивачу продовжити співпрацю та запропонував внести додатково грошові кошти у сумі 30600 грн. і позивач вніс вказану суму. Відповідач також повідомив, що він оформляє необхідні документи та передає будинок у власність кооперативу, що на його думку зменшить розмір сплати податків.
		   21 липня 2014 року позивач сплатив ще ОСОБА_3 4500 грн. для буріння свердловини шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.
		   14 жовтня позивач при зустрічі з відповідачем ознайомився з документами про право власності на будинок на ім.»я ОК «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ». У листопаді 2014 року позивач черговий раз з»ясовував з відповідач питання, чому останній зволікає з укладанням договору купівлі-продажу квартири, але чіткої відповіді не отримав. 
		     У грудні 2014 року позивач погодився з усіма пропозиціями відповідача, а саме внесення коштів в сумі 50000 грн., а потім- що до 31 березня 2015 року ще буде внесено 42780 тис. грн.. , у зв»язку з чим він мусив продати свій автомобіль, зняти кошти з карткових рахунків у банку та отримати позику у матері, оскільки дані кошти необхідно було внести для вступу в члени   кооперативу «ЗАМІСЬКИЙ КЛУБ». 
		       27 грудня 2014 року мала бути зустріч з відповідачем з метою укладання договору про вступ до кооперативу, але її було відкладено на прохання відповідача. А 30 грудня 2014 року відповідач відмовився від укладання договору купівлі-продажу квартири з посиланням на відсутність грошових коштів для оформлення необхідних документів. 31 грудня відповідач запропонував новий план співпраці, від якого позивач відмовився; 05 січня 2015 року відповідач запропонував позивачу повернути грошові кошти, отримані від останнього в сумі 186200 грн. ( за валютним курсом на час їх отримання). Дана сума складається з сплачених позивачем відповідачу грошових коштів за попереднім договором та договором  підряду 131200 грн. та штрафу -55 тис. грн. Позивач від пропозиції відмовився, оскільки , на його думку, він сплатив 67% від повної вартості квартири ( за експертним висновком будівельна готовність квартири-67%), залишок-33%. Грошові ж кошти в національній валюті знецінено, а тому він наполягав саме на укладанні договору купівлі-продажу квартири на умовах, передбачених попереднім договором.
		      У зв»язку з викладеним, позивач, посилаючись на ст.ст.16,23,872 ЦК України, просив ухвалити рішення, яким визнати його власником квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача 5 тис.грн. за надання правової допомоги. 
		     Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 15 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
		       В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення вимог законну, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		       Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
		               Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		              Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
		      Статтею 872 ЦК України визначено права замовника у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду.
		    Відповідно до ст..626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.
		   Відповідно до положень ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін),встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
		     Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
		Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
		Згідно ч.1 ст..384 ЦК України будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним ( житловим) кооперативом, є його власністю. 
		По справі встановлено, що 19 серпня 2013 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_5, від імені якої за нотаріально посвідченою довіреністю, діяв ОСОБА_3 , був укладений та нотаріально посвідчений попередній договір по подальше набуття у власність квартири АДРЕСА_1.
		Згідно з умовами Попереднього Договору, Позивач вніс необхідну суму, в розмірі коштів 67 500,00 грн., що відповідало 35% загальної вартості помешкання, так як повна вартість квартири складала 192 780,00 грн., а залишок вартості в розмірі 125 280,00 грн. згідно п.4.4 Договору підлягав сплаті рівними частинами до 19 жовтня 2015 року. (а.с.24-25).
		Відповідно до п. 6.2. даного договору нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься 19 лютого 2014 року, тобто, основний договір купівлі-продажу сторони повинні були підписати 19 лютого 2014 року (а.с.25). 
		06 вересня 2013 року до попереднього договору сторонами були внесені зміни у зв»язку з тим, що загальна площа квартири збільшилася на 6 кв.м., її вартість подорожчала до 207580 грн. В день підписання даних змін до договору покупець вніс продавцю 9600 грн. , у зв»язку з чим гарантійні забезпечувальні кошти сплачені покупцем становили зазальну суму 77100 грн.(а.с.27 зв.). В іншій частині-попередній договір залишено в первинній редакції.
		      У визначений сторонами строк основний договір укладений не був.
		       Крім того, 19.08.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір підряду №1, згідно з яким останній зобов»ячався реконструювати терасу помешкання, а саме, виготовити та встановити металоконструкції, що несуть та захищають терасу, а також монтувати кровлю із полікарбоната на метало каркас. За цим договором позивач сплатив відповідачу 7000 грн., а в подальшому доплатив ще 3700 грн. (а.с.30). В жовтні 2013 року в якості оплати за будівельні роботи на терасі позивачем сплачено ще 2000 грн. (а.с.33).
		   21 липня 2014 року позивач сплатив ще ОСОБА_3 4500 грн. для буріння свердловини шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача ( а.с. 34,35).
		    Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно видно від 13 жовтня 2014 року об»єкт нерухомого майна, а саме будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 512,5 кв.м., житловою 311,6 кв.м. належить на праві приватної власності обслуговуючому кооперативу «Заміський клуб» (а.с.38).  
		      З пояснень сторін в судовому засіданні встановлено, що 05 січня 2015 року ОСОБА_3 запропонував позивачу повернути грошові кошти, отримані від останнього в сумі 186200 грн. ( за валютним курсом на час їх отримання). Дана сума складалася з сплачених позивачем грошових коштів за попереднім договором та договором  підряду 131 200 грн. та штрафу - 55 тис. грн. за неналежне виконання умов, передбачених договором. Позивач від пропозиції відмовився. Дана обставина підтверджується, зокрема і змістом позовних вимог позивача ( а.с.124,126-127).
		    Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторонами протягом встановленого строку з моменту укладення Попереднього договору не укладений основний договір, зобов'язання за даним Попереднім договором є припиненими; позивач передав відповідачеві вказані кошти з метою укласти у подальшому договір купівлі-продажу, який укладений так і не був, визначення даних переданих коштів як завдатку є таким, що не відповідає закону, правова природа отриманих відповідачем коштів є авансом. Так як договір купівлі-продажу, в якості платежів по якому передавався аванс, укладеним не був, то суд вважав, що передані відповідачем кошти збережені ними без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню позивачу. Проте, беручи до уваги, що позивач відмовився отримати від відповідача сплачені ним кошти та наполягав на передачі йому у власність лише квартиру, суд дійшов висновку, що у даному випадку, вимоги позивача слід залишити без задоволення. Крім того,суд, посилаючись на положення ст..331 ЦК України, вважав, що у позивача право власності на нерухоме майно до завершення будівництва (створення) майна, прийняття його в експлуатацію та реєстрацію, не виникло, а тому підстави для визнання права приватної власності подружжя на спірну недобудовану квартиру відсутні.
		      Колегія суддів не може погодитися у повному обсязі з висновками суду, викладеними в рішенні з наступних підстав.
		             Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		     Вирішуючи спір по суті, суд не звернув увагу на те, що сторонами попереднього договору, укладеного 19 серпня 2013 року про подальше набуття у власність квартири №1 в недобудованому будинку є ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_5.(продавець) ( інтереси якої по довіреності представляв ОСОБА_3.). Проте, остання до справи, в якості відповідача не залучена, будь-які вимоги до неї позивачем не заявлялися. Крім того, як видно з матеріалів справи, власником будинку, в якому знаходиться недобудована квартира, на яку позивач ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності і яка, на його думку, є приватною власністю подружжя, а саме будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій знаходиться даний будинок, належить на праві приватної власності обслуговуючому кооперативу «Заміський клуб» (а.с.98-99). 
		     Відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині визнання його власником квартири №1 в будинку АДРЕСА_1, суд не з»ясував, кому належить зазначена квартира, які права щодо даної квартири має продавець ОСОБА_5, чому вимоги заявлено до представника продавця і хто , у даному випадку, має бути належним позивачем у справі.
		    Не звернув уваги при розгляді справи, суд також на те, що грошові кошти, передані позивачем ОСОБА_3 і які, на думку суду, за правовою природою є авансом, сплачено покупцем в рахунок попереднього договору від 19 серпня 2013 року і складаються з суми, внесеної в якості гарантійних забезпечувальних коштів за попереднім договором (п.4-1, 4.2, а.с.24 зв.,27 зв.) та сум, сплачених ОСОБА_2 ОСОБА_3 за договором підряду в рахунок виконання будівельних робіт (а.с.30-35). 
		    Крім того, вирішуючи спір по суті, суд залишив поза увагою, що предметом позву позивача є визнання прав власності на недобудовану спірну квартиру, а в обґрунтування позову, останній посилався, зокрема, на невиконання необхідних обсягів будівельних робіт та порушення умов договору підряду, підставою ж позовних вимог позивачем зазначено ст..16,23, 872 ЦК України.   
		    З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд, в порушення вимог ЦПК України, належним чином не з»ясував дійсні обставини справи, не встановив , які правовідносини виникли між сторонами і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що стало наслідком до ухвалення необґрунтованого рішення.   
		      Рішення суду не може бути залишеним без змін та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
		       В силу ст..11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		     Згідно ч.2 ст.11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїм правом на власний розсуд.
		      Відповідно до ч.1 ст..303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		    Як вже наголошувалося, позивач звернувся з позовом про визнання його власником недобудованої спірної квартири №1, посилаючись на укладений 19 серпня 2013 року попередній договір, за яким він в подальшому має набути право власності на квартиру в недобудованому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1. Основний договір повинен був бути укладений 19 лютого 2014 року. Сторонами у договорі визначено : покупець - ОСОБА_2 та продавець - ОСОБА_5 інтереси продавця за довіреністю представляв ОСОБА_3
		    Позивач наголошував на тому, що з вини продавця, а саме у зв»язку з нечесними та шахрайськими діями останнього, основний договір у визначений договором строк укладено не було, а його родина була позбавлена права отримати омріяне житло. При цьому, позивач посилався на те, що згідно з умовами попереднього договору відповідач повинен був виконати будівельні роботи в помешканні та облаштувати його до стану можливості подальшої цільової експлуатації, а також виконати інші будівельні роботи.
		     Разом з тим, позивач вказував на те, що він та ОСОБА_3 уклали договір підряду від 19.08.2013 року, за яким останній взяв на себе відповідні зобов»язання по виконанню будівельних робіт. На виконання умов даного договору він сплатив підрядчику відповідну суму грошових коштів, але зобов»язання за договором підряду належним чином виконано не були.
		    Посилаючись на норми матеріального права, що регламентують права замовника у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду, позивач пов»язує дані дії ОСОБА_3 з відмовою укласти з ним основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , у зв»язку з чим просив визнати за ним право власності на спірну квартиру.
		     Проте, як встановлено з матеріалів справи попередній договір від 19 серпня 2013 року було укладено з ОСОБА_5, будь-які зобов»язання щодо проведення ремонтних робіт в квартирі №1 попередній договором не передбачалося, відповідальність за невиконання таких робіт сторонами не обумовлювалася. Крім того, ОСОБА_5 залучена до справи в якості відповідача не була, вимоги до неї, як сторони в договорі, позивачем не заявлялися; не залучався також до справи власник будинку АДРЕСА_1, загальна площа якого складається з 512,5 кв.м. та житлової - 311,6 кв.м, яким на час розгляду справи був обслуговуючий кооператив «Заміський клуб», що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно. Дані про те, чи входить площа спірної квартири №1 до загальної та житлової площі будинку, власником якого є кооператив, матеріали справи не містять.
		      У зв»язку з тим, що на стадії апеляційного розгляду справи, апеляційний суд позбавлений можливості встановити та залучити до участі у справі належного відповідача, а позовні вимоги позивача щодо визнання його власником квартири АДРЕСА_1 не підтверджено, у відповідності до положень ст..ст.57-60 ЦПК України, належними та допустимими доказами, колегія суддів вважає, що з урахуванням викладеного вище, у задоволенні позову останньому слід відмовити.
		     Керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія
		ВИРІШИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від  15 липня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		Головуючий                                                 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...