Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/4584/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2015. Зареєстровано: 21.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2015.
Дата набрання законної сили: 18.11.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  20/153/15
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		13.10.2015                                                                            Справа №  908/4584/15
		 
		За позовом Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164) 
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжтеплогазбуд (69014,   м. Запоріжжя, вул. Листопрокатна, 12) 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Андрівська сільська рада (71150, Запорізька область, Бердянський район,                     с. Андрівка, вул. Радянська, 51)
		про визнання договору підряду на будівництво № 31 від 01.12.2009 р. недійсним
		 
		 
		                                                                                                           Суддя  Гандюкова Л.П.
		 
		 
		Представники сторін:
		Від позивача  ОСОБА_1 (дов. № 1/1304 від 31.07.2015 р.); 
		                        - ОСОБА_2 (дов. № 1/1305 від 31.07.2015 р.); 
		Від відповідача  ОСОБА_3 (дов. б/н від 07.08.2015 р.);
		Від третьої особи  не зявився 
		 
		 
		СУТНІСТЬ СПОРУ:  
		 
		Заявлений позов про визнання недійсним договору підряду на будівництво № 31 від 01.12.2009 р.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.08.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4584/15, справі присвоєно номер провадження 20/153/15, справу призначено до розгляду на 01.09.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 16.09.2015 р. Ухвалою від 16.09.2015 р. на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі залучено Андрівську сільську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 13.10.2015 р.
		13.10.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Позивач позов підтримав. На підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України просить задовольнити позовні вимоги, які мотивовані наступним. Відповідно до умов договору підряду на будівництво № 31 від 01.12.2009 р. підрядник (відповідач) мав забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт із нового будівництва обєкту «Газопостачання с. Андрівка Бердянського району Запорізької області, ІІ черга будівництва». Підрядник мав розпочати та закінчити виконання робіт в грудні 2009 р., строк дії договору закінчився 31.12.2009 р. Будівництво обєкту не здійснювалося в період дії договору № 31 та у строки, визначені договором. Із матеріалів судових справ, що розглядались в 2012 році господарським судом Запорізької області за позовом ТОВ «Запоріжтеплогазбуд» до Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення суми боргу за договором № 31, позивачу стало відомо, що обєкт будівництва, який планувався будуватись згідно з умов договору № 31, вже був побудований в 2008 році на замовлення іншої особи  Андрівської сільської ради. Як вбачається із змісту акту готовності обєкта до експлуатації, відповідачем виконано будівництво обєкту з газифікації ІІ черги с. Андрівка Бердянського району в 2008 році. Будівельно-монтажні роботи по обєкту були здійснені в термін: початок робіт  04.2008 р., закінчення робіт 12.2008 р. Замовником робіт у акті зазначена Андрівська сільська рада. Згідно ж договору № 31 замовником будівництва є позивач, а роботи відповідач повинен був розпочати в грудні 2009 р., а не в квітні 2008 р., як зазначено в акті. Наявний акт готовності обєкта до експлуатації у 2008 р. свідчить про навмисне введення відповідачем в оману щодо стану обєкта, який збудований до моменту укладення договору № 31. Таким чином, оскільки обєкт будівництва ІІ черги газопостачання с. Андрівка Бердянського району був вже побудований в 2008 році до моменту укладення договору № 31, то необхідність в його будівництві в 2009 році на замовлення позивача за договором № 31 була відсутня. Тому укладання договору № 31 не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідач проти позову заперечив із підстав, викладених у письмовому відзиві та додаткових поясненнях до відзиву від 16.09.2015 р., 13.10.2015 р. Рішення у справах №№ 5009/3042/12, 908/4126/14, 908/2745/15, що розглядалися господарськими судами, набрали законної сили та є виконаними. Вважає вказані судові акти преюдиційними у даній справі, оскільки стосуються тих самих учасників правовідносин за договором № 31 від 01.12.2009 р., а також тих самих обставин, що вже досліджувалися судами. У вказаних справах суди дійшли висновку про виконання зобовязань за спірним договором ТОВ «Запоріжтеплогазбуд» та існування правових підстав для оплати робіт з боку УКБ Запорізької ОДА, у т.ч. і за договором № 31. Вказаного позивачем факту введення його в оману відповідачем не існувало, оскільки між сторонами до оформлення договору № 31 у письмовому виді тривали договірні стосунки з підряду, що підтверджується листуванням. Так, між сторонами у справі було досягнуто домовленість щодо газифікації с. Андрівка Бердянського району, при цьому було погоджено, що позивач є відповідальним за остаточний розрахунок за виконані роботи. Для початку будівництва було досягнуто домовленості, що для початку будівництва та розроблення всієї необхідної документації замовником виступить Андрівська сільська рада, якою було отримано дозвіл на виконання робіт та всі необхідні погодження. Роботи виконані в повному обсязі та належним чином, про що свідчить ОСОБА_1 готовності обєкту до експлуатації «Газопостачання с. Андрівка Бердянського району Запорізької області. ІІ черга будівництва». Після здійснення робіт, виконуючи раніше досягнуті домовленості, позивач проводить процедуру закупівлі робіт з добудови зазначеного обєкту, про що свідчить лист відповідача № 6/2084 від 04.11.2009 р. Сторонами підписується договір № 31. Позивачем у позові вказуються загальні норми Цивільного кодексу, однак, не зазначено правових підстав для визнання спірного договору недійсним, не зазначено якій саме нормі законодавства України не відповідає оспорюваний правочин. Предмет договору № 31 є готовим до експлуатації в результаті виконання робіт відповідачем, та таким, що експлуатується, тобто використовується за призначенням. Враховуючи обізнаність позивача з фактичним станом речей по виконанню підрядних робіт за спірним договором, позовна давність щодо визнання договору № 31 від 01.12.2009 р. недійсним є такою, що сплинула 01.12.2012 р. Тобто, відповідач заявляє про застосування строків позовної давності згідно зі ст. 267 ЦК України. Просить відмовити в задоволенні позовної вимоги.
		Представник позивача у судовому засіданні щодо заяви відповідача пояснив, що позовна давність не пропущена, оскільки про наявність  акту готовності обєкта до експлуатації дізналися лише з моменту отримання позовної заяви у справі господарського суду № 5009/3042/12, тобто у серпні 2012 р.  
		Представник третьої особи в судове засідання не зявився. Письмове пояснення по суті спору та витребувані судом документи від третьої особи до суду не надійшли.
		Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність третьої особи.
		15.10.2015 р., під час підготовки повного тексту рішення у справі, до суду надійшло письмове пояснення Андрівської сільської ради вих. № 361 від 06.10.2015 р. Зазначено, що 15.04.2015 р. в приміщенні Андрівської сільської ради був проведений обшук слідчим управлінням ГУМВС України в Запорізькій області та вилучені всі наявні документи, які стосувалися будівництва газопостачання І та ІІ черги с. Андрівка. На теперішній час Андріївська сільська рада не має можливості надати оригінали та копії зазначених документів. Повідомлено, що представник не може брати участь у судовому засіданні, в звязку з відсутністю фінансування. Просить розглянути справу без участі Андрівської сільської ради.
		          Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, оглянувши в судовому засіданні оригінал договору підряду на будівництво від 01.12.2009 р. № 31 (екземпляр відповідача), суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		01.12.2009 р. між Управлінням капітального будівництва Запорізької облдержадміністрації (замовник за договором, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Запоріжтеплогазбуд», повним правонаступником якого відповідно до статуту ТОВ «Запоріжтеплогазбуд» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжтеплогазбуд» (підрядник, відповідач), укладений договір підряду на будівництво № 31, за умовами якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобовязання відповідно до проектної документації та на умовах договору виконати будівельно-монтажні роботи з нового будівництва обєкту «Газопостачання с. Андрівка Бердянського району Запорізької області. ІІ черга будівництва». Основні параметри обєкта будівництва (техніко-економічні показники): газопровід середнього тиску довжиною 8,807 км (п.п. 1, 2 договору). 
		Відповідно до п. 4 договору підрядник розпочне виконання робіт: грудень 2009 року, закінчить виконання робіт  грудень 2009 року. Початок та закінчення робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невідємною частиною договору (п. 5).
		Згідно з п. 8 договору договірна ціна робіт визначається на основі інвесторського кошторису, що є невідємною частиною договору, є приблизною і складає 900,0 тис. грн. 
		У п. 38 договору № 31 встановлено, що фінансування робіт (будівництва обєкта) здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету (бюджету розвитку) та коштів НАК «Нафтогаз України».
		Відповідно до п. 48 договору приймання-передача закінчених робіт (обєкта будівництва) буде здійснюватися згідно з вимогами Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених обєктів в експлуатацію.
		Згідно з п. 69 договір починає діяти з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 р.
		Сторонами до договору підписана договірна ціна на загальну суму 900000,00 грн., календарний графік виконання робіт, план фінансування.
		Обґрунтовуючи позов виконанням відповідачем робіт, визначених договором № 31, до укладення даного договору та за замовленням іншої сторони (третьої особи у справі), позивач звернувся до суду з позовом та на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України просить суд визнати недійсним укладений між ним та відповідачем договір підряду на будівництво № 31 від 01.12.2009 р., як такий, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, введенням в оману щодо стану обєкта, який збудовано до моменту укладання договору № 31. 
		Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши дослідженні докази,  суд вважає, що позовні вимоги  задоволенню не підлягають на наступних підставах. 
		Вирішуючи спір, суд враховує наступне. 
		Статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема: свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.    
		У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними  розяснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).
		Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною  (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з ч. 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Оспорюваний договір № 31 від 01.12.2009 р. за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
		Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.     
		Оскільки позивач стверджує, що договір підряду на будівництво № 31 від 01.12.2009 р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то при вирішенні спору суд бере до уваги, що законом передбачено спеціальну норму для визнання недійсним договору з цих підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
		Згідно п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
		У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
		Позивач у судовому засіданні пояснив, що при укладенні договору № 31 йому (позивачу) не було відомо про наявність уже збудованого в 2008 році обєкту, який є предметом договору № 31. Тобто, за твердженням самого позивача, позивач при укладенні договору № 31 мав намір створити правові наслідки, а саме: отримати від відповідача збудований за умовами договору газопровід у с. Андрівка Бердянського району та провести розрахунки.
		Зокрема, позивач посилається на ОСОБА_1 готовності обєкта до експлуатації, про існування якого йому стало відомо у 2012 році під час розгляду господарським судом Запорізької області спорів про стягнення з Управління капітального будівництва Запорізької облдержадміністрації заборгованості за договором № 31 від 01.12.2009 р.
		Відповідно до ОСОБА_1 готовності обєкта до експлуатації (без номеру та без дати) (а.с. 18) генеральним підрядником ЗАТ «Запоріжтеплогазбуд» здійснено будівництво газопроводу високого та середнього тиску, ГРПШ-2В по обєкту: «Газифікація с. Андрівка Бердянського району. ІІ черга будівництва (нове будівництво). Газопровід середнього тиску по вул. Поштовій, Шкільній, Комунарів, Степній, Молодіжній, провул. Сонячному, Луговому, адреса розташування обєкту: Запорізька область, Бердянський район, с. Андрівка».
		   В акті зазначено, що будівельно-монтажні роботи здійснено в терміни: початок робіт  29.04.2008 р., закінчення робіт  03.12.2008 р. Замовником вказано голову Андрівської с/р. Разом з тим, ОСОБА_1 готовності обєкта до експлуатації, в якому вказано, що будівельно-монтажні роботи здійснено в терміни: початок робіт 29.04.2008 р., закінчення 03.12.2008 р., не містить номеру, дати його складання, а сама форма ОСОБА_1 затверджена в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 534, про що зазначено у верхньому правому куті першого аркушу. Тобто, Акт не міг бути складений у 2008 р. і у будь-якому випадку раніше прийняття постанови КМУ № 534.  Суд також бере до уваги, що відповідно до п. 17 «Порядку  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого в новій редакції постановою КМУ № 534 від 20.05.2009 р., який був чинний у 2009 році, датою прийняття в експлуатацію  закінченого  будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю свідоцтва.   Доказів видачі такого свідоцтва до укладення спірного договору № 31 від 01.12.2009 р. суду не надано.
		У матеріалах справи мається листування стосовно будівництва обєкту газопроводу в с. Андрівка Бердянського району. Відповідно до листа Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області від 26.05.2015 р. № Ч-08/01инф.зап (а.с. 64) Бердянська районна державна адміністрація не виступала замовником будівництва обєкту: газопостачання с. Андрівка Бердянського району Запорізької області. І та ІІ черги будівництва. Зазначено, що за рішенням правління НАК «Нафтогаз України» від 27.10.2009 р. № 198 вказаний газопровід був включений до переліку підвідних газопроводів з високим рівнем будівельної готовності по Запорізькій області, які були передбачені до фінансування у 2009 році.
		Відповідно до листа Запорізької обласної державної адміністрації від 02.07.2010 р. № 03996/08-22 (а.с. 65), адресованого Андрівському сільському голові, до переліку підвідних газопроводів з високим рівнем будівельної готовності, затвердженим рішенням правління НАК «Нафтогаз України» від 27.10.2009 р. № 198, включено у т.ч. обєкт «Газопостачання с. Андрівка Бердянського району. ІІ черга будівництва.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» погоджено з пропозицією Міністерства палива та енергетики та Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» щодо фінансування компанією робіт з добудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого НАК «Нафтогаз України» переліку (п. 1 розпорядження). Для забезпечення добудови газопроводів НАК «Нафтогаз України» укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва (п. 2). Замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, повязаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством.
		29.10.2009 р. на 34 сесії 5 скликання Запорізької обласної ради прийнято рішення № 16 «Про внесення змін і доповнень до рішення обласної ради від 15.01.2009 № 4 «Про обласний бюджет на 2009 рік», зі змінами та доповненнями». Згідно з додатком 7 до зазначеного рішення до переліку обєктів, видатки на які у 2009 році будуть проводитися за рахунок коштів бюджету розвитку, включено обєкт «Газопостачання с. Андрівка Бердянського району Запорізької області. ІІ черга будівництва», завершення проектів газифікації сільських населених пунктів з високим ступенем готовності, головним розпорядником коштів визначено Управління капітального будівництва облдержадміністрації.
		Відповідно до матеріалів справи, при укладенні договору підряду № 31 від 01.12.2009 р. було застосовано процедуру закупівлі у одного учасника відповідно до умов застосування процедури згідно з абзацом 7 ст. 83 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ від 17.10.08 № 921. Предметом закупівлі були роботи з добудови обєкту «Газопостачання с. Андрівка Бердянського району Запорізької області. ІІ черга будівництва», очікувана вартість закупівлі 900000,00 грн. 
		Згідно з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
		Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 5009/3042/12, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012 р., встановлений факт виконання ТОВ «Запоріжтеплогазбуд» підрядних робіт по обєкту  газифікація с. Андрівка Бердянського району ІІ черги будівництва за умовами договору № 31 від 01.12.2009 р. У постанові Вищого господарського суду України від 26.02.2013 р. у справі № 5009/3042/12, якою залишено без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2012 р., зазначено, що між сторонами (Управлінням капітального будівництва Запорізької облдержадміністрації та ТОВ «Запоріжтеплогазбуд») виникли правовідносини з договору підряду, укладеного у спрощений спосіб, належне виконання якого позивачем ТОВ «Запоріжтеплогазбуд» підтверджується наявними актами готовності обєкта до експлуатації. У подальшому існуючі договірні правовідносини були оформлені сторонами господарського зобовязання шляхом укладання відповідного договору № 31 від 01.12.2009 р. у письмовій формі, що не суперечить положенням чинного законодавства.
		Аналогічне встановлено при розгляді господарським судом Запорізької області спорів у справах 908/4126/14, 908/2745/15, рішення по яким набрали законної сили.
		Доказів визнання недійсним (скасування) рішення №16 Запорізької обласної ради  «Про внесення змін і доповнень до рішення обласної ради від 15.01.2009 № 4 «Про обласний бюджет на 2009 рік» від 29.10.2009 р. ( додаток 7) щодо спірного обєкту не надано. Згідно з листом ПАТ «Запоріжгаз» № 41/10023 від 11.11.2014 р.(а.с. 88) датою вводу в експлуатацію ІІ черги будівництва газопроводу с. Андрівка є 2009 р. 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами  вчинені усі необхідні дії, спрямовані на реальне виконання договору № 31 від 01.12.2009 р. 
		           Позивач також заявляє, як підставу для визнання недійсним договору, введення його в оману щодо стану обєкта, який збудовано до моменту укладання договору №31. 
		         Законом також передбачено спеціальну норму для визнання недійсним правочину з цих підстав: відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий  правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		         Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин,  шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання  правочинів (господарських договорів) недійсними»). Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання  правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного ведення іншої сторони в оману щодо обставин, які пливають на вчинення правочину; на відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину; наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.
		Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.  
		Оцінивши представлені сторонами доказами, суд приходить до висновку, що позивачу на момент укладення спірного договору було достовірно відомо про стан газопроводу, будівництво якого  є предметом договору,  оскільки укладенню спірного договору передувало, зокрема: 1) прийняття Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів», 2)  прийняття рішення сесією Запорізької обласної ради № 16 від 29.10.2009 р. «Про внесення змін і доповнень до рішення обласної ради від 15.01.2009 № 4 «Про обласний бюджет на 2009 рік», зі змінами та доповненнями», де згідно з додатком 7 до зазначеного рішення до переліку обєктів, видатки на які у 2009 році будуть проводитися за рахунок коштів бюджету розвитку, включено обєкт «Газопостачання с. Андрівка Бердянського району Запорізької області. ІІ черга будівництва», завершення проектів газифікації сільських населених пунктів з високим ступенем готовності, і головним розпорядником коштів визначено Управління капітального будівництва облдержадміністрації; 3) направлення листа  звернення позивача № 6/2084 від 04.11.2009 р. до Міністерства економіки України щодо застосування процедури закупівлі у одного учасника, в якому вказано роботи з добудови обєкту  Газопостачання с. Андрівка Бердянського району Запорізької області. ІІ черга будівництва», 4) проведення позивачем процедури  закупівлі за державні кошти. 
		Тобто, наявність  зазначених дій позивача та документів свідчить, що позивач, укладаючи спірний договір, був поінформований про стан обєкта і поінформованість позивача виключає висновок про замовчування відповідачем обставин, що мали істотне значення для правочину.  
		   За таких обставин судом не встановлено наявності умислу сторін, а отже  фіктивності договору,  також не встановлено введення в оману позивача відповідачем щодо стану обєкта  та підстав для визнання його у звязку з цим недійсним. Інші письмові докази, що містяться в матеріалах справи (в тому числі листи № 6/430 від 10.02.2014 р., № 1/1809 від 23.10.2014 р., № 05/2-963 вих-14 від 28.10.2014 р., № 1/2210 від 16.12.2014 р., № 05/2-836 вих-15, № 1/1596 від 08.09.2015 р., № 305 від 09.09.2015 р., № 1/1609 від 09.09.2015 р., № 6/8772 від 10.09.2015 р. (а.с.122-126, 128-132) не спростовують висновки суду. Зокрема, відповідно до договору № 6 від 18.02.2008 р. (копія залучена до матеріалів справи, оригінал не надано), передбачено, що Андрівська сільська рада доручає, а відповідач бере на себе зобовязання  виконати роботи по газифікації с. Андрівка Бердянського району Запорізької області І та ІІ черги будівництва, і підрядник не заперечує, що розрахунок по договору може бути (буде) проведений третьою стороною в інтересах замовника.  Згідно з робочим проектом та пояснювальної записки замовник проекту Андрівська сільська рада, загальна протяжність газопроводів (ІІ черги будівництва) становить 8,807 км. Робочий проект затверджений наказом позивача - Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації № 116 від 27.11.2009 р., тобто до укладення спірного договору № 31 від 01.12.2009 р. Позивачем не надано доказів видачі інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю свідоцтва  про відповідність збудованого об'єкта  проектній  документації,  вимогам  державних  стандартів, будівельних норм   і   правил, дата видачі якого  свідчила б про дату прийняття в експлуатацію  закінченого  будівництвом об'єкта, збудованого на підставі  договору № 6 від 18.02.2008 р., тобто до укладення спірного договору №31 від 01.12.2009 р. (п.п. 14,15 «Порядку  прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», в редакції, чинній з 01.01.2009 р. по 20.05.2009 р., п. 17 в редакції, чинній з 20.05.2009 р.)  Із змісту листа позивача  № 1/0317 від 19.02.2015 р. вбачається, що саме відповідача було запрошено на переговори щодо виконання робіт з будівництва обєкта (а.с.127). Із вказаного вище листування сторін із правоохоронними органами вбачається, що проводилось кримінальне провадження за фактом незаконних дій посадових осіб ТОВ  «Запоріжтеплогазбуд» (зокрема, листи № 6/8772 від 10.09.2015 р., № 1/0317 від 19.02.2015 р.), однак в силу приписів ст. 35 ГПК України для господарського суду обовязковим є лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.    
		У звязку з викладеним, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, у задоволенні позову з підстав, які заявлено, відмовляється у повному обсязі.
		У письмовому відзиві на позов від 01.09.2015 р. відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача про визнання договору недійсним.
		Відповідно до ст.ст. 256, 260, 261 ЦК України позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст. 253-255 ЦК України. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його настання. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. 
		Відповідно до ст. 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		            Суд  враховує, що відповідно до ст. 267 ЦК України правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого порушеного суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
		         Оскільки судом відмовляється в позові по суті у звязку з необґрунтованістю заявлених вимог, заява відповідача про застосування позовної давності  не розглядається. 
		Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,   суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		                  
		Повне рішення складено 19 жовтня 2015 р.
		 
		                                   Суддя                                                                   Л.П. Гандюкова
		 
		 
		Рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до  апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд, який розглянув справу. У разі неподання скарги, рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання у повному обсязі.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...