Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/541/15-г : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2015. Зареєстровано: 21.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.10.2015Справа №910/541/15-г
		За позовомЗаступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі:  1. Київської міської ради 2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) До1.Шевченківської районної у м. Києві ради                                                           2.Акціонерного товариства відкритого типу "Компанія "Д.І.Б." 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській"                    Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів 1.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрова Світлана Миколаївна 2. Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"Треті особі, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивачів 3. Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 4. Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщиниПровизнання недійсним рішення, договорів купівлі-продажу, визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності, визнання права власності та витребування майна                                Колегія суддів у складі:  суддя Спичак О.М. - головуючий
		                                                                             суддя Андреїшина І.О.  
		                                                                            суддя Яковенко А.В.        
		 
		Представники сторін:
		від позивача-1: Власенко І.І. - дов. № 225-КР-3540 від 28.09.2015 року;
		від позивача-2:     Тетерятник О.В. - дов № 062/02/07-11625 від 29.12.2014 року; 
		від відповідача-1: ОСОБА_7. - дов. № 2 від 30.01.2015 року; 
		від відповідача-2: не з'явився;
		від відповідача-3: Гура Р.М. - дов. № 2 від 10.03.2015 року; Клименко М.С. - дов. № 8 від 17.12.2014 р. 
		від третьої особи- 1: не з'явився; 
		від третьої особи-2:   не з'явився;
		від третьої особи-3: Дядюк О.В. - дов. № 066-746 від 11.03.2015 р.; Панасенко І.І. - дов. № 060-5159 від 28.09.2015 року; 
		від третьої особи-4: Панасенко І.І. - дов. № 060-5159 від 28.09.2015 року; 
		прокурор: Жовтун Н.Б. - посвідчення № 002668 від 05.09.2015 року. 
		  
		На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні  13.10.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Заступник прокурора Шевченківського району міста Києва  звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі  Київської міської ради (позивач-1), Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради  (Київської міської державної адміністрації) (позивач-2) з позовом до Шевченківської районної у місті Києві ради (відповідач-1), Акціонерного товариства відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській», в якому просив: 
		- визнати недійсним рішення Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва від 04.02.1998 № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанія Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції»; 
		- визнати незаконними та скасувати свідоцтва про право власності на житлові будинки від 02.09.1998, що розташовані у м.Києві по вул. Пушкінській, № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б, видані 02.09.1998 Акціонерному товариству відкритого типу «Компанія Д.І.Б.»; 
		- визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку № 35-А по вул. Пушкінській у м.Києві, укладений 10.06.2010 між Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській»; 
		- визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку № 35-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, укладений 10.06.2010 між Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській»;
		- визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку № 37-А по вул. Пушкінській у м.Києві, укладений 10.06.2010 між Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській»;
		- визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, укладений 10.06.2010 між Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській»;
		- визнати право комунальної власності м.Києва на будинки № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві; 
		- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській» у комунальну власність територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради будинки № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві. 
		Ухвалою суду від 15.01.2015 року було порушено провадження у справі № 910/541/15-г, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Київського міського округу Петрову Світлану Миколаївну  та призначено її до розгляду на 02.02.2015 року.
		Представник позивача-1 у судовому засіданні 02.02.2015 року подав письмові пояснення по справі.
		02.02.2015 року представник відповідача-1 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнає у повному обсязі, та клопотання про витребування доказів, а в судовому засіданні підтримав зазначене клопотання.
		Представник відповідача-3 30.01.2015 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до  якого проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
		Третя особа в судове засідання 02.02.2015 року не з'явилась, проте 31.01.2015 року через канцелярію суду подала клопотання, відповідно до якого просила суд розглядати справу без її участі.
		Представник відповідача-2 в судове засідання 02.02.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. 
		У судовому засіданні 02.02.2015 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 09.02.2015 року.
		У судовому засіданні 09.02.2015 року прокурор та представники позивачів-1,2 надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримали.
		Представники відповідача-1 у  даному судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог не заперечували.
		У даному судовому засіданні представник відповідача-3 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання 09.02.2015 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Крім того, у даному судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав раніше подане ним клопотання про витребування доказів.
		Розглянувши зазначене клопотання представника відповідача-1, заслухавши учасників судового процесу, господарський суд прийшов до висновку, що зазначене клопотання є необґрунтованим у розумінні статті 38 Господарського процесуального кодексу України, крім того, зазначені документи не є необхідними для вирішення спору з заявлених позивачем підстав.
		Судом було повідомлено, що клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову та клопотання про залучення третьої особи будуть розглянуті судом у наступному судовому засіданні.
		У зв'язку неявкою в судове засідання представників відповідача-2 та третьої особи, суд відклав розгляд справи на 23.02.2015 року.
		Прокурор 23.02.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.
		Представник відповідача-2 23.02.2015 року через канцелярію суду  подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також подав письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Представник відповідача-1 у судовому засіданні 23.02.2015 року подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
		Суд, заслухавши присутніх учасників судового процесу, розглянув та задовольнив клопотання представника відповідача-1 про долучення доказів до матеріалів справи.
		Також представник відповідача-1 у даному судовому засіданні підтримав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивачів Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська", подане 09.02.2015 року через канцелярію суду, а також у судовому засіданні подав клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини.
		У судовому засіданні 23.02.2015 року присутні учасники судового процесу надали усні пояснення, відповідно до яких представники позивачів-1,2 підтримали клопотання представника відповідача-1 про залучення до участі у справі третіх осіб, прокурор підтримав клопотання про залучення третьою особою Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини, а вирішення клопотання про залучення до участі у справі третьою особою Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська" залишив на розсуд суду. Представник відповідача-3 вирішення даних клопотань залишив на розсуд суду.
		Ухвалою суду від 23.02.2015 року задоволено клопотання представника відповідача-1 про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Головне управління охорони культури, мистецтв та охорони культурної спадщини (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12).
		Клопотання представника відповідача-1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивачів Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська" судом відхилено, оскільки рішення у справі № 910/541/15-г не вплине на права та обов'язки даного органу.
		Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання 23.02.2015 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Судом повідомлено, що клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, подане прокурором 09.02.2015 року через канцелярію суду, буде розглянуто судом у наступному судовому засіданні.
		У зв'язку із залученням до участі у справі третьої особи, необхідністю витребування додаткових доказів та у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача-2 та третьої особи, суд відклав розгляд справи на 11.03.2015 року.
		Ухвалою суду від 11.03.2015 року виправлено описку, допущену у назві третьої особи-2 (вірна назва третьої особи Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		10.03.2015 року прокурор через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.
		У судовому засіданні 11.03.2015 року прокурор надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав раніше подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.
		Представники позивачів -1,2 відповідача-1 та третьої особи-2 надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали заяву прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову.
		У даному судовому засіданні представник відповідача-3 надав усні пояснення щодо заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до яких проти задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову заперечував.
		Заяву про вжиття заходів до забезпечення позову судом розглянуто та задоволено в частині накладення арешту на житловий будинок розташований по вулиці Пушкінській,  37-А в м. Києві, що належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській", про що винесено ухвалу від 11.03.2015 року.
		Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання 11.03.2015 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Судом з власної ініціативи залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "Альфа Банк" (01001,  м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714).
		У зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи, а також неявкою в судове засідання представника відповідача-2, суд відклав розгляд справи на 23.03.2015 року.
		Представник відповідача-1 23.03.2015 року через канцелярію суду подав заяву про відвід секретаря судового засідання Суботовської Л.М., а в судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав подану заяву.
		Суд, розглянувши вищезазначену заяву про відвід секретаря, її відхилив зважаючи на те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право заявлення відводу секретарю судового засідання. 
		У судовому засіданні 23.03.2015 року представник відповідача-3 підтримав подані через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку вирішення спору.
		Присутні у судовому засіданні 23.03.2015 року учасники судового процесу надали усні пояснення стосовно клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до яких прокурор, представники позивачів-1,2, представники відповідача-1 проти задоволення клопотання предстанвика відповідача-3 заперечували, представники відповідача-2 та третьої особи-3 підтримали зазначене клопотання, а представник третьої особи-2 проти задоволення даного клопотання не заперечував.
		Клопотання представника відповідача-3 про відкладення розгляду справи судом розглянуто та відхилено, оскільки наведені представником відповідача-3 доводи не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
		Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
		Зважаючи на складність спору, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 року призначено колегіальний розгляд справи № 910/541/15-г.
		Керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України, суддя Спичак О.М. звернувся до Голови Господарського суду м. Києва із заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 910/541/15-г.
		Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 23.03.2015 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Босий В.П., Чинчин О.В.
		Ухвалою суду від 23.03.2015 р. справу № 910/541/15-г прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів, розгляд справи призначено на 21.04.2015 р.
		У судовому засіданні представником Шевченківської районної в м. Києві ради ОСОБА_7 було подано письмову заяву про відвід судді Босому В.П.
		Також у даному судовому засіданні представником третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивачів Дядюком О.В. було заявлено про відвід колегії суддів від розгляду справи № 910/541/15-г.
		Ухвалами суду від 21.04.2015 р. судом було розглянуто та відмолено в задоволенні заяви № б/н від 20.04.2015 року представника Шевченківської районної в м. Києві ради про відвід судді Босого В.П. від розгляду справи № 910/541/15-г та у задоволенні заяви № б/н від 21.04.2015 року представника Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про відвід колегії від розгляду справи № 910/541/15-г.
		Представник відповідача-1 у даному судовому засіданні надав усні пояснення, в яких повідомив підстави неможливості надання витребуваних ухвалою суду від 23.03.2015 р. документів.
		У зв'язку з необхідністю витребування Регламенту Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва, який був чинним на момент прийняття рішень № 171 від 11.09.1997 року та № 202 від 04.02.1998 року, стенограм Старокиївської  районної Ради ХХІІ скликання від 11.09.1997 р. та від 04.02.1998 р. судом вирішено направити запит до Державного архіву міста Києва. 
		У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, судом відкладено розгляд справи на 25.05.2015 року.
		До Господарського суду міста Києва 13.05.2015 року надійшла відповідь Державного архіву міста Києва на запит від 21.04.2015 року, однак, у відповідь на судовий запит надано не оригінали, а копії витребуваних документів.
		У зв'язку з тим, що  суддя Чинчин О.В. 25.05.2015 року перебувала у відпустці, судове засідання 25.05.2015 року не відбулося.
		Ухвалою суду від 26.05.2015 року розгляд справи № 910/541/15-г призначено до розгляду на 09.06.2015 року та продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
		У зв'язку з тим, що суддя Босий В.П. перебуває у творчій відпустці, судове засідання 09.06.2015 року не відбулось.
		Зважаючи на те, що суддя Босий В.П. перебуває у творчій відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/541/15-г, яким визначено новий склад колегії суддів у складі: Спичак О.М. (головуючий), Яковенко А.В. та Чинчин О.В.
		Ухвалою суду від 09.06.2015 року справу № 910/541/15-г прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено її до розгляду на 23.06.2015 року.
		У судовому засіданні 23.06.2015 року прокурор надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, подану через канцелярію суду 09.06.2015 року.
		Представники учасників судового процесу надали усні пояснення щодо заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до яких представники позивачів-1,2, відповідача-1 та третьої особи-2 підтримали дану заяву, а представники відповідачів-2,3 проти задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову заперечили.
		Представник відповідача-3 у даному судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав заяву про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 11.03.2015 року шляхом накладення арешту на житловий будинок розташований по вулиці Пушкінській,  37-А в м. Києві, що належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській".,
		Присутні у судовому засіданні учасники судового процесу надали усні пояснення, відповідно до яких прокурор, представники позивачів-1,2, відповідача-1 та третьої особи-2 проти задоволення клопотання представника відповідача-3 заперечували, а представник відповідача-2 підтримав дане клопотання.
		Також у даному судовому засіданні представник відповідача підтримав подане ним 03.06.2015 року клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів.
		Прокурор, представники позивача-1,2 та відповідача-1 проти задоволення клопотання про призначення судової експертизи заперечували.
		Судом зазначено, що заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, клопотання представника відповідача-3 про скасування заходів, вжитих до забезпечення позову, та клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів будуть розглянуті судом у наступному судовому засіданні.
		У зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, суд відклав розгляд справи на 15.07.2015 року, а також направлено запит до Державного архіву м. Києва про надання оригіналів стенограм 12-ої та 15-ої сесій Старокиївської  районної Ради народних депутатів міста Києва ХХІІ скликання від 11.09.1997р. та 04.02.1998 р. відповідно.
		Представник відповідача-1 14.07.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також заяву, відповідно до якого представник відповідача-1 підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову. 
		15.07.2015 року представник відповідача-1 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву (доповнений та уточнений), а в судовому засіданні 15.07.2015 року підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову.
		Представники відповідачів-2, -3 у даному судовому засіданні надали усні пояснення, відповідно до яких проти заяви про вжиття заходів до забезпечення позову заперечували.
		Представники третьої особи-1, -3 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
		Крім того, 03.07.2015 року від Державного архіву м. Києва надійшов лист, у якому зазначено, що Державний архів міста Києва не правомочний вилучати архівні документи зі справ, які прошиті, пронумеровані та передані на постійне зберігання. Однак, у разі необхідності, уповноваженими представниками Державного архіву м. Києва будуть надані архівні справи, у яких містяться витребувані судом документи.
		Заява прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, клопотання представника відповідача-3 про скасування заходів, вжитих до забезпечення позову, та клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів будуть розглянуті судом у наступних судових засіданнях.
		Ухвалою суду від 15.07.2015 р. розгляд справи № 910/541/15-г було відкладено до 22.07.2015 р.
		У судовому засіданні 22.07.2015 р. представником відповідача-3 було подано клопотання про надіслання прокурору або органу досудового розслідування повідомлення щодо діяльності Шевченківської районної у м. Києві ради та її представника ОСОБА_7 Також просив суд винести окрему ухвалу щодо порушення законності посадовими особами Шевченківської районної в місті Києві ради.
		В обґрунтування поданого клопотання відповідач-3 зазначив про те, що в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа № 826/20133/14 за позовом заступника голови постійної комісії Київради з питань культури та туризму, депутата Київської міської ради ОСОБА_20, секретаря постійної комісії Київради з питань культури та туризму, депутата Київської міської ради ОСОБА_21, депутата Київської міської ради ОСОБА_22 до Шевченківської районної у м. Києві ради, Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації за участю третіх, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору  - Департаменту комунальної власності м. Києва; Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); органу самоорганізації населення "Будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська"; громадської організації "Кияни, об'єднуємось"; Акціонерного товариства відкритого типу компанії "Д.І.Б." про визнання нечинними рішень та розпоряджень.
		Інтереси одного із позивачів у справі - ОСОБА_23, на підставі довіреності, представляє ОСОБА_7., і саме він підписав позовну заяву про уточнення позовних вимог до Шевченківської районної у м. Києві ради, тобто ОСОБА_7 фактично  судиться із Шевченківською районною у місті Києві радою.
		Підстави позовних вимог у справі № 910/541/15-г і у справі № 826/20133/14 є тотожними.
		Враховуючи зазначене, відповідач-3 вважає, що посадові особи Шевченківської районної у м. Києві ради, після отримання прозову з уточненими позовними вимогами у справі № 826/20133/14, в якій Шевченківська районна рада вступає в якості відповідача, мали б негайно вжити заходів про відкликання  довіреності на ім'я ОСОБА_7 у справі № 910/541/15, адже останній є представником особи, яка позивається до ради, тобто їх інтереси є таким, що суперечить один одному, внаслідок чого має місце конфлікт інтересів, проте такого відкликання не відбулося.  
		З огляду на зазначене, відповідач-3 підозрює про задіяння ОСОБА_7 разом із Шевченківською районною у м. Києві радою в корупційній схемі.        
		Учасники судового процесу надали усні пояснення з приводу поданого клопотання. 
		Розглянувши зазначене клопотання, суд його відхилив з огляду на наступне.
		Частиною 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. 
		Частино 4 зазначеної статті встановлено, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.
		Оскільки заявником не доведено, які саме норми права порушуються діями вказаних осіб, то суд не вбачає підстав для реагування в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України. 
		У судовому засіданні 22.07.2015 п. представником відповідача-1 було подано відзив на позовну заяву прокурора Шевченківського району міста Києві (доповнений вдруге та уточнений), в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі.
		Через канцелярію суду 21.07.2015 від Київського міського голови надійшов відзив на позов, в якому останній просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		У судовому засіданні 22.07.2015 р. представником відповідача-2 було подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.
		Представником відповідача-3 ТОВ "Дім на Пушкінській" було подано клопотання про заміну у справі № 910/541/15-г неналежного відповідача-1 - Шевченківську районну в місті Києві раду, на належного відповідача - Київську міську раду.
		Представник Київської міської ради заперечував проти цього клопотання.
		Відповідно до ч. 3 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
		Частиною 4  даної статті встановлено, що про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
		Суд розглянув та відмовив в задоволенні клопотання відповідача-3 про заміну неналежного відповідача-1 - Шевченківську районну в місті Києві раду, на належного відповідача - Київську міську раду з огляду на те, що вчинення такої процесуальної дії можливо лише за згоди позивачів та прокурора, яку останні  суду не надали.
		Представник відповідача-1 у даному судовому засіданні підтримав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивачів Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська", подане 21.07.2015 року через канцелярію суду.
		Учасники судового процесу надали усні пояснення з приводу поданого клопотання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. 
		Частиною 3  даної статті встановлено, що питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. 
		Розглянувши клопотання представника відповідача-1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивачів Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет "Квартал Пушкінська-Червоноармійська" суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки рішення у справі № 910/541/15-г не вплине на права та обов'язки даного органу.
		Також у судовому засіданні представником Шевченківської районної в м. Києві ради ОСОБА_7 було подано письмову заяву про відвід судді Спичаку О.М.
		Ухвалою суду від 22.07.2015 р. судом було розглянуто та відмолено в задоволенні заяви представника Шевченківської районної в м. Києві ради про відвід судді Спичака О.М. від розгляду справи № 910/541/15-г з підстав, викладених у зазначеній ухвалі
		Також судом було розглянуто та відхилено раніше подане клопотання відповідача-3 про скасування заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.
		В силу норм ст. 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі. 
		В п.10 постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, внаслідок чого  господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи  інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
		З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що хоч і обставини, які були підставою для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок 37-А по вул. Пушкінській умісті Києві і відпали, проте виникли інші обставини, які у випадку задоволення позову, можуть призвести до утруднення виконання рішення суду.
		У даному судовому засіданні судом було розглянуто та частково задоволено  клопотання прокурора та відповідача-1 про вжиття заходів до забезпечення шляхом накладення арешту на житлові будинки, розташовані по вулиці Пушкінській,  35-А, 35-Б та 37-Б в м. Києві.
		Також у даному судовому засіданні судом було залишено без розгляду раніше подане клопотання відповідача-3 про призначення технічної експертизи документів, у зв'язку з відмовою останнього від зазначеного клопотання.
		Відповідно до ч.ч. 1 та 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. 
		У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. 
		Судом було встановлено, що процесуальний  строк вирішення справи 910/541/15-г спливає 25.08.2015 р., проте у зв'язку з перебуванням у період з 27.07.2015 р. по 28.08.2015 р. членів колегії суддів у планових щорічних відпустках, з метою дотримання принципу незмінності колегії суддів та оперативного вирішення справи по суті, враховуючи принцип розумності та доцільності, суд визнав за можливе відкласти розгляд справи до 31.08.2015 р. 
		31.08.2015 р. представником Приватного акціонерного товариства "Компанія "Д.І.Б." через канцелярію суду було подано клопотання про призначення у справі № 910/54115-г судової технічної експертизи документів, а саме - Стенограми Старокиївської районної ради народних депутатів ХV сесії ХХII скликання від 04.02.1998 р.
		У судовому засіданні 31.08.21015 р. представником Приватного акціонерного товариства "Компанія "Д.І.Б." було підтримано подане через канцелярію суду клопотання про призначення судової технічної експертизи.
		Представники відповідачів-2,3 надали пояснення з приводу поданого клопотання, відповідно до яких підтримали його у повному обсязі. 
		Прокурор, представники позивачів-1,2, представник відповідача-1 та представники Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надали усні пояснення з приводу поданого клопотання, відповідно до яких проти його задоволення заперечували у повному обсязі.
		Умовами ч. 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.  
		Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
		Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
		Суд,  дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що клопотання, подане відповідачем-2 про призначення експертизи, задоволенню не підлягає, оскільки потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні даного спору - у суду відсутня, а отже відсутні і підстави для призначення у справі судової експертизи. Крім того, судом зазначається, що в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії Стенограми Старокиївської районної ради народних депутатів ХV сесії ХХII скликання від 04.02.1998 р., які були надані Державним архівом м. Києва, а оригінали зазначених документів були оглянуті судом в судовому засіданні.
		У судовому засіданні 31.08.2015 р. представником  відповідача-2 Земницьким О.П. було подано заяву  про відвід колегії суддів від розгляду справи № 910/541/15-г.
		Ухвалою суду від 31.08.2015 р. судом було відмовлено у задоволенні заяви № б/н від 31.08.2015 року представника Акціонерного товариства відкритого типу "Компанія "Д.І.Б." про відвід колегії суддів від розгляду справи № 910/541/15-г.
		Також у даному судовому засіданні представником  відповідача-3 Гурою Р.М. було подано заяву  про відвід колегії суддів від розгляду справи № 910/541/15-г.
		Ухвалою суду від 31.08.2015 р. судом було відмовлено у задоволенні заяви № б/н від 31.08.2015 року представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" про відвід колегії суддів від розгляду справи № 910/541/15-г.
		У судовому засіданні 31.08.2015 р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02.09.2015 р. 
		У судовому засіданні 02.09.2015 р. представником  відповідача-3 -  Р.М. Гурою було подано заяву про відвід колегії суддів від розгляду справи № 910/541/15-г.
		Ухвалою суду від 02.09.2015 р. судом було відмовлено у задоволенні заяви № б/н від 02.09.2015 року представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" про відвід колегії суддів від розгляду справи № 910/541/15-г.
		Також у даному судовому засіданні представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" було подано заяву про відвід судді Чинчин О.В. від розгляду справи № 910/541/15-г.
		Ухвалою суду від 02.09.2015 р. судом було розглянуто та відмолено в задоволенні заяви № б/н від 02.09.2015 року представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім на Пушкінській" про відвід судді Чинчин О.В. від розгляду справи № 910/541/15-г.
		Через канцелярію суду 02.09.2015 р. від представника відповідача-2 Земницького Д.П. надійшло клопотання про повідомлення у передбачений законодавством спосіб Приватне акціонерне товариство "Компанія Д.І.Б." про дату та місце проведення судового засідання у справі № 910/541/15-г.
		Також через канцелярію суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрової Світлани Миколаївни надійшло клопотання про повідомлення про дату, час  та місце проведення наступного судового засідання у справі № 910/541/15-г.
		Представником відповідача-3 через канцелярію суду було подано клопотання про забезпечення гласності і відкритості судового процесу, а саме - надати можливість  представникам телеканалів та інших засобів масової інформації  проводити аудіо та відео фіксацію судового процесу у справі № 910/541/15-г.
		Через канцелярію суду від представника масової інформації телеканалу NEWSONE надійшло клопотання про надання дозволу на здійснення фото-, відеозапису судового процесу у справі № 910/541/15-г.
		Через канцелярію суду від представника відповідача-3 надійшли додаткові письмові пояснення по справі, які судом були долучені до матеріалів справи № 910/541/15-г.
		Представником відповідача-3 ТОВ "Дім на Пушкінській" було подано клопотання про заміну у справі № 910/541/15-г Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) його правонаступником - Управлінням збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Суд розглянув та відмовив в задоволенні клопотання відповідача-3 про заміну Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) його правонаступником - Управлінням збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки відсутні докази на підтвердження виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		Також представником відповідача-1 ОСОБА_7 було подано заяву про зловживання процесуальними правами відповідачем-3.
		Розглянувши зазначену заяву, суд повідомив, що окремого процесуального документа за результатами розгляду зазначеної заяви не виноситься, разом з тим, суд повідомив представнику відповідача-3, що численне неодноразове заявлення відводів та клопотань, спрямованих на затягування процесу, являється зловживанням процесуальними правами, у зв'язку з чим останньому протокольно судом робиться зауваження.
		Судом з власної ініціативи вирішено витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрової Світлани Миколаївни оригінали свідоцтв на право власності на будинки № 35-А, 35-Б, 37-А, 37-Б, розташовані по вул. Пушкінській у м. Києві, видані 02.09.1998 р. Старокиївською районною державною адміністрацією Акціонерному товариству відкритого типу компанія "Д.І.Б". 
		Зі спеціального витягу з ЄДРПОУ вбачається, що найменування відповідача-2 було змінено на Приватне акціонерне товариство "Компанія "Д.І.Б.". 
		Ухвалою суду від 02.09.2015 року залучено третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивачів Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини (місцезнаходження:01004,  Київ, бульвар Шевченка, 3).
		У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі, а також у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників судового процесу, ухвалою суду від 02.09.2015 року розгляд справи відкладено на 10.09.2015 року.
		Розпорядженням № 04-23/1358 від 10.09.2015 року, у зв'язку з перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справ, за результатом якого визначено колегію суддів у складі: суддя Спичак О.М. (головуючий), суддя Яковенко А.В. та  суддя Андреїшина І.О. 
		Ухвалою суду від 10.09.2015 року справу № 910/541/15-г прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: суддя Спичак О.М. (головуючий), суддя Яковенко А.В. та  суддя Андреїшина І.О., та призначено її до розгляду на 17.09.2015 року.
		У судовому засіданні 17.09.2015 року представник відповідача-1 надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав подану через канцелярію суду заяву про відвід судді Спичаку О.М.
		Ухвалою суду від 17.09.2015 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Спичаку О.М.
		У судовому засіданні 17.09.2015 року присутні учасники надали усні пояснення щодо можливості чи неможливості розгляду справи без участі представника третьої особи-4.
		Представники відповідача-2 та третіх осіб-3,4 в судове засідання 17.09.2015 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Клопотання фракції  радикальної партії Олега Ляшка у Київській міській раді, подане 16.09.2015 року через канцелярію суду, буде вирішено судом у наступному судовому засіданні.
		У зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача-2 та третіх осіб-3,4, суд відклав розгляд справи на 24.09.2015 року.
		У судовому засіданні 24.09.2015 року представник відповідача-1 надав усні пояснення, відповідно до яких підтримав подані через канцелярію суду клопотання про долучення копії вимог учасників мітингу та письмові пояснення. 
		Клопотання про долучення копії вимог учасників мітингу судом розглянуто та задоволено.
		16.09.2015 року до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про вступ  у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів фракції Радикальної партії Олега Ляшка у Київській міській раді.
		У судовому засіданні 24.09.2015 року прокурор та присутні представники учасників судового процесу надали усні пояснення щодо даного клопотання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. 
		Частиною 3  даної статті встановлено, що питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. 
		Третіми особами у судовому процесі можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а також громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності (абз. 3 п. 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
		Зважаючи на те, що фракція не має статусу юридичної особи, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про вступ  у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - фракції Радикальної партії Олега Ляшка у Київській міській раді.
		21.09.2015 року через канцелярію суду надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - депутата Київської міської ради М. Гресь. 
		У судовому засіданні 24.09.2015 року прокурор та присутні представники учасників судового процесу надали усні пояснення щодо даного клопотання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
		Суд, розглянувши клопотання депутата Київської міської ради М. Гресь про залучення його у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не знаходить підстав для його задоволення, зважаючи на те, що ним не обґрунтовано яким чином рішення у даній справі вплине на його права та обов'язки.
		Також, у судовому засіданні 24.09.2015 року прокурор, представники позивачів-1,2, третіх осіб-2,4 надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.
		Представник відповідача-1 надав усні пояснення суті спору, відповідно до яких позовні вимоги визнав та просив суд їх задовольнити.
		У даному судовому засіданні представник відповідача-3 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.
		Представники відповідача-2, третіх осіб-1,3 в судове засідання 24.09.2015 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 24.09.2015 року судом оголошено перерву до 13.10.2015 року.
		09.10.2015 через канцелярію Господарського суду міста Києва від заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надійшли уточнення позовних вимог, в  яких прокурор просив суд задовольнити заявлений позов з врахуванням  уточнення площ спірного майна - будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві, в яких прокурор просив суд: 
		- визнати недійсним рішення Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва від 04.02.1998 № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанія Д.І.Б,» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції»; 
		- визнати незаконними та скасувати свідоцтва про право власності на житлові будинки від 02.09.1998, що розташовані у м.Києві по вул. Пушкінській, № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б, видані 02.09.1998 Акціонерному товариству відкритого типу «Компанія Д.І.Б.»; 
		- визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку № 35-А по вул. Пушкінській у м.Києві площею 2  749,3 кв.м., укладений 10.06.2010 між Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській»; 
		- визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку № 35-Б по вул. Пушкінській у м.Києві площею 2  388,30 кв.м., укладений 10.06.2010 між Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській»;
		- визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку № 37-А по вул. Пушкінській у м.Києві площею 2  662,90 кв.м., укладений 10.06.2010 між Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській»;
		- визнати недійсним договір купівлі - продажу будинку № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві площею 2  177,10 кв.м., укладений 10.06.2010 між Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській»;
		- визнати право комунальної власності м.Києва на будинки № 35-А площею 2  749,3 кв.м, № 35-Б площею 2  388,30 кв.м., № 37-А площею 2  662,90 кв.м., № 37-Б  площею 2  177,10 кв.м. по вул. Пушкінській у м.Києві; 
		- витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській» у комунальну власність територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради будинки № 35-А площею 2  749,3 кв.м, № 35-Б площею 2  388,30 кв.м., № 37-А площею 2  662,90 кв.м., № 37-Б  площею 2  177,10 кв.м. по вул. Пушкінській у м.Києві. 
		В судовому засіданні 13.10.2015 уточнення позовних вимог прийняті судом до розгляду в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, і подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих уточнень. 
		В судовому засіданні 13.10.2015 прокурор заявлений позов (з урахуванням здійснених уточнень) підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. 
		Вимоги прокурора у позові мотивовані тим, що за зверненням депутатів Київської міської ради проведено перевірку щодо правомірності набуття у власність комерційною структурою будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві, і за результатами проведеної перевірки встановлено, що 11.09.1997 Старокиївською районною радою народних депутатів прийнято рішення № 171 «Про передачу на баланс АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві, що підлягають реконструкції». В подальшому, згідно рішення Старокиївської районної ради народних депутатів № 202 від 04.02.1998 «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції», АТВТ «Компанії Д.І.Б.» зазначені будинки були передані у власність, про що наведеному товариству були видані свідоцтва про право власності на житлові будинки від 02.09.1998, які в подальшому були відчужені за договорами купівлі - продажу від 10.06.2010 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській». 
		Прокурор у позові наголошує на тому, що при вивченні копії стенограми сесії Старокиївської районної ради народних депутатів від 04.02.1998, встановлено, що на даній сесії рішення про передачу  у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві - не обговорювалось, тобто питання про передачу майна у власність вирішено без обговорення радою, у зв?язку з чим належне волевиявлення власника - відсутнє, а тому рішення Старокиївської районної ради народних депутатів № 202 від 04.02.1998 щодо передачі у власність спірного майна, суперечить ст. ст. 16 п. 5, 59 ч. 2, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» (у відповідній редакції), що є підставою для визнання його недійсним. 
		Крім того, прокурор у позові вказував на те, що при відчуженні будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві не було дотримано приватизаційної процедури згідно вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакціях, чинних на момент проведення сесії Старокиївської районної ради народних депутатів від 04.02.1998). 
		Наведені вище обставини, на думку прокурора, є підставами для визнання недійсним рішення Старокиївської районної ради народних депутатів № 202 від 04.02.1998«Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції», а також визнання незаконними та скасування свідоцтв від 02.09.1998 про право власності на житлові будинки, що розташовані у м.Києві по вул. Пушкінській, № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б, видані 02.09.1998 Акціонерному товариству відкритого типу «Компанія Д.І.Б.». 
		Також, оскільки на думку прокурора, спірне нерухоме майно не могло бути предметом договорів купівлі - продажу від 10.06.2010, укладених між Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській», як покупцем, оскільки не передавалось продавцю у власність, а тому і не могло бути ним відчужено, у зв?язку з чим оспорювані правочини підлягають визнанню недійсними згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
		Крім того, прокурор вказував на те, що оскільки спірне нерухоме майно незаконно вибуло з комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва, і враховуючи те, що на даний час правомочності власника комунального майна перейшли до Київської міської ради згідно рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819,а тому на даний час наявні правові підстави для визнання права комунальної власності на спірне майно та витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській» вказаного майна у комунальну власність територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. 
		Також, у позові прокурор вказував на необхідність поновлення строку позовної давності щодо звернення з позовом до суду, оскільки про вищенаведені обставини прокуратурі стало відомо під час проведення перевірки за зверненням депутатів Київської міської ради, яке надійшло до прокуратури у 2014 році. 
		В судовому засіданні 13.10.2013 представник позивача-1 та представник позивача-2 підтримали заявлені прокурором у позові вимоги згідно вищенаведених підстав. 
		Крім того, у письмових поясненнях по суті спору Київська міська рада вказувала, що спірне нерухоме майно незаконно вибуло із комунальної власності міста Києва і підлягає поверненню у комунальну власність міста, оскільки рішення щодо передачу у власність не приймалось і на  відповідній сесії Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва 04.02.1998  не обговорювалось. 
		Представник відповідача-1 в судовому засіданні 13.10.2015  надав суду пояснення по суті заявленого позову прокурором, а також зазначав про те, що Шевченківська районна рада у місті Києві визнає позовні вимоги у повному обсязі. 
		У письмовому відзиві на позов (поданому через канцелярію суду 02.02.2015) представник відповідача-1 вказував на те, що протиправність оспорюваного рішення Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва від 04.02.1998 № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанія Д.І.Б,» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» випливає з порушення вимог ч. 20 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за якими до питань, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях, належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управління районних рад. Проте, рішення Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва від 04.02.1998 № 202 - на пленарному засіданні не обговорювалось і депутатами не приймалось, доказом чого, на думку представника відповідача-1, є відповідна стенограма сесії. 
		Також, представник відповідача-1 у письмових поясненнях наголошував на тому, що квартири у будинках № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві у 1995 році були незаконно внесені до статутного капіталу АТВТ «Компанії Д.І.Б.». 
		Крім того, представник відповідача-1 у письмових поясненнях вказував на те, що: 
		-  при відчуженні будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві не було дотримано приватизаційної процедури згідно вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакціях, чинних на момент проведення сесії Старокиївської районної ради народних депутатів від 04.02.1998), оскільки продаж будинків мав відбуватися шляхом проведенні аукціону; 
		- порушуються вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки відповідачем-3 не вживаються заходи щодо збереження пам'ятки архітектури. 
		До того ж, представник відповідача-1 вказував на те, що у АТВТ «Компанії Д.І.Б.» відсутнє право користування земельною ділянкою,на яких розташовані  будинки № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 в справі № 28/129-4/91 відмовлено у позові АТВТ «Компанії Д.І.Б.» до Київської міської ради , ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) про визнання права за земельну ділянку та укладення договору оренди землі щодо обслуговування наведених будинків. 
		Відповідач-2 в судове засідання 13.10.2015 представників не направив, проте, через канцелярію Господарського суду міста Києва подав письмову заяву про розгляд справи без участі представника відповідача-2. 
		У письмовому відзиві на позов відповідач-2 проти заявленого позову заперечував,  просив суд відмовити у задоволенні позову прокурора. В обґрунтування заперечень послався на те, що оспорюване рішення Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва від 04.02.1998 № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанія Д.І.Б,» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» є законним, прийнятим в межах її повноважень як органом, правомочним розпоряджатися об'єктами комунальної власності району. Стенограми сесій ради, на які прокурор посилається у позові як підставу задоволення позову, відповідач-2 вважає неналежними доказами, оскільки оригінали наведених стенограм  суду надані не були, а копії  є неналежно засвідченими. 
		Представник відповідача -3 в судовому засіданні 13.10.2015 проти заявленого позову заперечував,  просив суд відмовити у задоволенні позову прокурора. 
		Відповідач-3 у письмовому відзиві на позов в обґрунтування заперечень посилався на те, що обставини законності передачі у власність Акціонерному товариству відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» будинків  № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві були предметом дослідження під час розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи № 2а-157/07 за позовом ОСОБА_7 до Шевченківської районної у м.Києві ради, Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Київської міської ради, КП з утримання житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради, КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, треті особи - прокуратура м.Києва, Київський міський голова Черновецький Л.М., АТВТ «Компанія Д.І.Б.», ОСОБА_29, ОСОБА_30 про визнання неправомірними дій відповідачів по справі щодо видання актів, рішень, розпоряджень, реєстраційних записів щодо комунального майна громади Шевченківського району міста Києва, зокрема щодо будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2007 у справі № 2а-157/07, яка залишена в силі ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.05.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2009, в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
		Крім того, відповідач-3 вказував на те, що факт прийняття Старокиївською районною радою народних депутатів м.Києва рішення № 202 від 04.02.1998 «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» підтверджується тим, що до протоколу ХV  сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва ХХІІ скликання, до порядку денного було включено питання № 4.11 Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській, а також підписанням вказаного рішення головою ради та посвідчення його посадовими особами ради. 
		Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-ПАТ «Альфа-Банк» - в судове засідання 13.10.2015 представників не направила, причин неявки представника суду не повідомила. Про розгляд справи ПАТ «Альфа-Банк» був повідомлений належним чином. 
		Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрова Світлана Миколаївна - в судове засідання 13.10.2015 представників не направила, проте через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі. 
		Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі Управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини в судовому засіданні 13.10.2015 надав пояснення по суті спору. 
		Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів  Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в судовому засіданні 13.10.2015  надав пояснення по суті спору.
		Суд, дослідивши наявні матеріали справи,  дійшов висновку, що неявка представників ПАТ «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрової С.М. та відповідача-2 не є перешкодою для розгляду справи. 
		Крім того, сторонами у справі № 910/514/15-г через канцелярію суду було подано заяви про застосування до вимог прокурора строку позовної давності, а саме: 
		-  відповідачем -2 через канцелярію суду  21.04.2015 подано заяву про застосування до вимог прокурора строку позовної давності згідно ст.ст. 256, 257, 261 ч.1 Цивільного кодексу України; 
		- відповідачем -3 через канцелярію суду 30.01.2015 подано заяву про застосування до вимог прокурора строку позовної давності згідно ст.ст. 256, 257, 261 ч.1 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що про наявність обставин, які стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом прокурор дізнався ще під час розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи № 2а-157/07, оскільки представники прокуратури приймали участь під час розгляду справи, в якій досліджувались і стенограмам оспорюваного рішення і протокол порядку денного сесії; 
		- 12.10.2015 відповідачем -3 через канцелярію суду подано додаткову заяву про застосування до вимог прокурора строку позовної давності та незастосуванням до вимог прокурора приписів п. 4 ч. 1 статті 268 Цивільного кодексу України. 
		В свою чергу, представник відповідача-1 наголошував на тому, що строк позовної давності не пропущений, в обґрунтування чого посилався на припис пункту 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства». 
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши присутніх представників сторін та прокурора,   всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
		 
		                                                      ВСТАНОВИВ:
		 
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.07.1996 № 1198 «Про погодження акціонерному товариству відкритого типу компанії «Д.І.Б.» місця розташування готельного комплексу по вул.. Пушкінській у Старокиївському районі міста Києва», АТВТ «Компанія Д.І.Б.» погоджено місце розташування готельного комплексу на землях запасу міста Києва при умові виконання вимог архітектурно - планувального завдання Головархітектури та технічних умов відповідних служб на приєднання готельного комплексу до інженерних мереж міста.
		Пунктом 3 наведеного розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.07.1996 № 1198 виключено із затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11.03.1996 № 300 переліку будинків, які реконструюються та підлягають реконструкції в центральній частині міста Києва в 1996 році жилі будинки № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві. 
		31.07.1997 розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1141 «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.07.1996 № 1198 «Про погодження акціонерному товариству відкритого типу компанії «Д.І.Б.» місця розташування готельного комплексу по вул. Пушкінській у Старокиївському районі міста Києва»» внесено зміни до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.07.1996 № 1198 в частині погодження «Компанія Д.І.Б.» місця розташування житлово-громадського комплексу в складі реконструкції будинків по вул.. Пушкінській, № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б.
		Згідно з протоколом ХІІІ сесії Старокиївської районної ради народних депутатів ХХІІ скликання від 02.09.1997, до порядку денного сесії було внесено питання про передачу на баланс АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків, що підлягають реконструкції (пункт 4.16).
		11.09.1997 Старокиївською районною радою народних депутатів м.Києва на ХІІІ сесії ХХІІ скликання прийнято рішення № 171 «Про передачу на баланс АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків, що підлягають реконструкції», згідно якого вирішено передати з балансу Державного комунального підприємства житлового господарства Старокиївського району м.Києва на баланс АТВТ «Компанії Д.І.Б.» для проведення реконструкції будинки № 35-А, № 35-Б,  № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві, після виписки за новим місцем проживання усіх мешканців зазначених будинків та сплати компанією  АТВТ «Компанія Д.І.Б.» залишкової балансової вартості, вартості нежилих приміщень та компенсації службових квартир (п. 1), питання передачі на баланс будинку № 37-А по вул. Пушкінській у м.Києві доручено вирішити окремо Старокиївській райдержадміністрації після відселення усіх мешканців зазначеного будинку та сплати компенсації  залишкової балансової вартості порядку, передбаченому цим рішенням (п. 3).
		Згідно Стенограми ХІІІ сесії Старокиївської районної ради народних депутатів ХХІІ скликання від 11.09.1997, питання про передачу на баланс АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків, що підлягають реконструкції, обговорювалось на сесії ради (стор. 31 стенограми) і було прийнято голосуванням разом з рішенням щодо передачі будинків по вул. І.Франка. 
		Вищенаведені протокол ХІІІ сесії Старокиївської районної ради народних депутатів ХХІІ скликання від 02.09.1997, рішення Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва від 11.09.1997 № 171 «Про передачу на баланс АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків, що підлягають реконструкції», а також стенограма ХІІІ сесії Старокиївської районної ради народних депутатів ХХІІ скликання від 11.09.1997  були надані Державним архівом міста Києва в належним чином засвідчених архівних копіях, і наявні в матеріалів справи, а оригінали, надані Державним архівом м.Києва, досліджено судом в процесі розгляду справи. 
		Також прокурором до позову було долучено Акти приймання - передавання (внутрішнього переміщення) основних засобів № 19, № 20, № 21, №б/н від 07.05.1998, разом із сповіщеннями щодо передачі з балансу  Державного комунального підприємства житлового господарства Старокиївського району м.Києва на баланс АТВТ «Компанії Д.І.Б.» для проведення реконструкції будинки № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві. 
		02.02.1998 Старокиївською районною радою народних депутатів м.Києва прийнято розпорядження № 49 «Про скликання ХV  сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва», яким скликано ХV  сесію Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва 04.02.1998 у приміщенні районної державної адміністрації, внесено на розгляд сесії районної ради питання порядку денного (згідно додатку).
		При цьому, згідно Протоколу ХV  сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва ХХІІ скликання, до порядку денного було включено питання № 4.11 Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській. 
		04.02.1998 Старокиївською районною радою народних депутатів м.Києва оформлено рішення ХV  сесії ХХІІ скликання «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул.. Пушкінській, які підлягають реконструкції», в якому зазначено, що відповідно до рішення № 171 від 11.09.1997 АТВТ «Компанії Д.І.Б.»  вирішила питання відселення мешканців із будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, здійснила компенсацію залишкової балансової вартості будівель, житлових та нежитлових приміщень, службових квартир, та у відповідності з рішенням Старокиївської районної ради № 171 від 11.09.1997, вирішила: 
		- передати будинки № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінські йу м.Києві у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» із видачею усіх право установчих документів (пункт 1); 
		- будинок № 37-А по вул.. Пушкінській передати у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» із врахуванням того. що частина житлової площі кВ. НОМЕР_1 належить громадянам ОСОБА_31 та ОСОБА_32 на праві власності; питання придбання зазначеної житлової площі вирішити АТВТ «Компанії Д.І.Б.» окремо із власниками (пункт 2); 
		- контроль за виконанням рішення покладено на Першого заступника Голови Старокиївської райдержадміністрації Харитончука М.В. та Директора комунального підприємства житлового господарсьва Старокиївського району Шарко І.М. (пункт 3).
		Рішення Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» № 202 від 04.02.1998 містить відомості про те, що його підписано Головою ради  Андресюком Б.П., а на звороті вказаного рішення проставлено відмітки про те, що його підписано заступником голови Старокиївської РДА Харитончуком М.В. та начальником відділу Котіною О.Б.
		При цьому, згідно наявної в матеріалах справи Стенограми ХV  сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва від 04.02.1998, питання передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції -   стенограма не містить даних щодо як прийняття рішення з цього питання, проте, не містить і відхилення цього питання та виключення його з порядку денного.
		Вищенаведені Протокол ХV  сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва ХХІІ скликання, рішення Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва від 04.02.1998 № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанія Д.І.Б,» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» та Стенограма ХV  сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва від 04.02.1998, - були надані Державним архівом міста Києва в належним чином засвідчених архівних копіях, і наявні в матеріалах справи, а оригінали, надані Державним архівом м.Києва, досліджено судом в процесі розгляду справи. 
		Розпорядженням Старокиївської районної держаної адміністрації міста Києва № 476 від 31.08.1998 «Про видачу свідоцтва на право власності АТВТ «Компанії Д.І.Б.» на будинки № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві», згідно з рішенням Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва № 202 від 04.02.1998 АТВТ «Компанії Д.І.Б.» передано у власність будинки № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві доручено Управлінню майном Старокиївської райдержадміністрації видати  АТВТ «Компанії Д.І.Б.» свідоцтва на право власності будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, а також висловлено прохання Київському міському бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію наведених будинків як таких, що належать на праві власності АТВТ «Компанії Д.І.Б.».
		На підставі розпорядження Старокиївської районної держаної адміністрації міста Києва № 476 від 31.08.1998, АТВТ «Компанія Д.І.Б.»  видано: 
		- Свідоцтво від 02.09.1998 про право власності на 4-поверховий будинок, площею 2  675,2 кв.м., який розташований у м.Києві по вул.. Пушкінській № 35-А, який належить АТВТ «Компанія Д.І.Б.» на праві колективної власності; 
		- Свідоцтво від 02.09.1998 про право власності на 4-поверховий будинок, площею 2  521,6 кв.м., який розташований у м.Києві по вул.. Пушкінській № 37-А, який належить АТВТ «Компанія Д.І.Б.» на праві колективної власності; 
		- Свідоцтво від 02.09.1998 про право власності на 4-поверховий будинок, площею 2  164,2 кв.м., який розташований у м.Києві по вул.. Пушкінській № 37-Б, який належить АТВТ «Компанія Д.І.Б.»  на праві колективної власності; 
		- Свідоцтво від 02.09.1998 про право власності на 4-поверховий будинок, площею 2  328,6 кв.м., який розташований у м.Києві по вул.. Пушкінській № 35-Б, який належить АТВТ «Компанія Д.І.Б.» на праві колективної власності. 
		10.06.2010 між АТВТ «Компанія Д.І.Б.», як продавцем, та ТОВ «Дім на Пушкінській», як покупцем, укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. в реєстрі за № 1245, за умовами якого продавець продав і зобов'язався передати покупцю, а покупець купив та зобов'язався прийняти і оплатити об'єкт нерухомого майна: житловий будинок (літ. «Б»), розташований за адресою: Україна, м.Київ, вул.. Пушкінська, 35-Б (п.1.1), право власності продавця на нерухоме майно підтверджується Свідоцтвом про право власності, видане Старокиївською районною державною адміністрацією 02.09.1998 на підставі розпорядження Старокиївської районної держаної адміністрації міста Києва № 476 від 31.08.1998, та зареєстрованим Київським міським бюро технічної інвентаризації 16.11.2008 в реєстровій книзі за № 7221а.
		Відповідно до Акту прийому-передачі нерухомого майна від 10.06.2010, за договором купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М.  10.06.2010, АТВТ «Компанія Д.І.Б.», як продавцем, передано, а ТОВ «Дім на Пушкінській», як покупцем, прийнято житловий будинок (літ. «Б»), розташований за адресою: Україна, м.Київ, вул.. Пушкінська, 35-Б. 
		10.06.2010 між АТВТ «Компанія Д.І.Б.», як продавцем, та ТОВ «Дім на Пушкінській», як покупцем, укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. в реєстрі за № 1256, за умовами якого продавець продав і зобов'язався передати покупцю, а покупець купив та зобов'язався прийняти і оплатити об'єкт нерухомого майна: житловий будинок (літ. «Б»), розташований за адресою: Україна, м.Київ, вул. Пушкінська, 37-Б (п.1.1), право власності продавця на нерухоме майно підтверджується Свідоцтвом про право власності, видане Старокиївською районною державною адміністрацією 02.09.1998 на підставі розпорядження Старокиївської районної держаної адміністрації міста Києва № 476 від 31.08.1998, та зареєстрованим Київським міським бюро технічної інвентаризації 16.11.1998 в реєстровій книзі за № 7222а.
		Відповідно до Акту прийому-передачі нерухомого майна від 10.06.2010, за договором купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 10.06.2010, АТВТ «Компанія Д.І.Б.», як продавцем, передано, а ТОВ «Дім на Пушкінській», як покупцем, прийнято житловий будинок (літ. «Б»), розташований за адресою: Україна, м.Київ, вул.. Пушкінська, 37-Б. 
		10.06.2010 між АТВТ «Компанія Д.І.Б.», як продавцем, та ТОВ «Дім на Пушкінській», як покупцем, укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. в реєстрі за № 1251, за умовами якого продавець продав і зобов'язався передати покупцю, а покупець купив та зобов'язався прийняти і оплатити об'єкт нерухомого майна: житловий будинок (літ. «А»), розташований за адресою: Україна, м.Київ, вул.. Пушкінська, 37-А (п.1.1), право власності продавця на нерухоме майно підтверджується Свідоцтвом про право власності, видане Старокиївською районною державною адміністрацією 02.09.1998 на підставі розпорядження Старокиївської районної держаної адміністрації міста Києва № № 476 від 31.08.1998, та зареєстрованим Київським міським бюро технічної інвентаризації 16.11.1998 в реєстровій книзі за № 7221.
		Відповідно до Акту прийому-передачі нерухомого майна від 10.06.2010, за договором купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 10.06.2010, АТВТ «Компанія Д.І.Б.», як продавцем, передано, а ТОВ «Дім на Пушкінській», як покупцем, прийнято житловий будинок (літ. «А»), розташований за адресою: Україна, м.Київ, вул.. Пушкінська, 37-А. 
		10.06.2010 між АТВТ «Компанія Д.І.Б.», як продавцем, та ТОВ «Дім на Пушкінській», як покупцем, укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. в реєстрі, за умовами якого продавець продав і зобов'язався передати покупцю, а покупець купив та зобов'язався прийняти і оплатити об'єкт нерухомого майна: житловий будинок (літ. «А»), розташований за адресою: Україна, м.Київ, вул.. Пушкінська, 35-А (п.1.1), право власності продавця на нерухоме майно підтверджується Свідоцтвом про право власності, видане Старокиївською районною державною адміністрацією 02.09.1998 на підставі розпорядження Старокиївської районної держаної адміністрації міста Києва № 476 від 31.08.1998, та зареєстрованим Київським міським бюро технічної інвентаризації 16.11.1998 в реєстровій книзі за № 7221.
		Відповідно до Акту прийому-передачі нерухомого майна від 10.06.2010, за договором купівлі - продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М. 10.06.2010, АТВТ «Компанія Д.І.Б.», як продавцем, передано, а ТОВ «Дім на Пушкінській», як покупцем, прийнято житловий будинок (літ. «А»), розташований за адресою: Україна, м. Київ, вул.. Пушкінська, 35-А. 
		Згідно з листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого  майна від 20.02.2015 № 2166 (И-2015), будинки № 35-А, № 35-Б по вул.. Пушкінській у м.Києві зареєстровані на праві власності за ТОВ «Дім на Пушкінській» на підставі договорів купівлі - продажу від 10.06.2010.
		Відповідно до Акту візуального обстеження будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у Шевченківському районі м.Києва, складеного 23.03.2012 комісією у складі представників Головного управління охорони культурної спадщини, встановлено, що будинки № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у Шевченківському районі м.Києва перебувають у власності ТОВ «Дім на Пушкінській», яке не користується зазначеними будинками і не виконує вимог охоронних договорів від 16.11.2010 № 2538,№ 2539, № 2540, № 2541. 
		Листом від 18.12.2014 № 08/292-164 постійна комісія з питань культури та туризму Київської міської ради звернулась до прокурора Шевченківського району міста Києва, в якому вказувала на те, що при розгляді матеріалів з обставин відчуження будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві, встановила порушення вимог законів, зокрема, згідно стенограм, одержаних з Державного архіву м.Києва, рішення Старокиївської районної ради народних депутатів № 202 від 04.02.1998 «Про передачу у власність  АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» - не приймалось, у зв?язку з чим просили прокуратуру звернутися до суду в інтересах територіальної громади Шевченківського району м.Києва.  
		Також, прокурором до матеріалів позову було долучено: 
		- рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 18.11.1986 № 1107 «Про затвердження переліку пам'ятників архітектури місцевого значення», згідно якого затверджено Перелік пам'ятників архітектури місцевого значення, до якого віднесено зокрема будинок № 35-В по вул. Пушкінській Ленінського (Шевченківського) району м.Києва; 
		- наказ Міністерства культури і туризму України № 747/0/16-06 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», згідно якого до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення занесено об'єкти культурної спадщини згідно переліку, до якого включено і будинки № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві. 
		Як встановлено судом, комунальна власність Старокиївського району міста Києва була сформована рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 «Про формування комунального майна міста та районів», згідно якого до комунальної власності району передано житловий фонд району, у складі якого були будинки № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві.
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.08.2001 № 1625 «Про утворення районних у м.Києві державних адміністрацій», прийнятого на виконання рішень Київської міської ради від 30.01.2001 № 162/1139 «Про адміністративно - територіальний устрій м.Києва», від 27.04.2001 № 280/1257 «Про межі нових адміністративних районів м.Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно - територіальної реформи», на базі Старокиївської районної у м.Києві ради утворено Шевченківську районну у м.Києві раду.
		До Шевченківської районної у м.Києві ради перейшли повноваження розпорядження майном територіальної громади Шевченківського району міста Києва та розпорядження комунальним майном на території цього району , оскільки згідно рішень Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642  «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва», від 06.09.2001 № 3/1437 «Про районні в м.Києві ради» та від 08.11.2001 № 71/1505 «Про хід адміністративно - територіальної реформи», стала правонаступником Старокиївської районної ради. 
		В подальшому, рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві», з 31.10.2010 припинено шляхом ліквідації районні в місті Києві ради та їх виконавчі органи. 
		Згідно вимог ст. 4 Закону України "Про власність" (який був чинний на момент виникненян спірних правоідносин), саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.
		Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про власність" та п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Згідно вимог ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (частини 5, 6 вказаної норми).
		Статтею 26 зазначеного Закону визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.
		Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення ю об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого з установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ га організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
		Згідно ст. 59 зазначеного Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених ним Законом.
		Відповідно до розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", комунальна власність є спільною власністю відповідних громад, сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
		Таким чином, виходячи з аналізу зазначених вище норм права, підставою набуття права власності на комунальне майно може бути лише відповідне рішення органу місцевого самоврядування, прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. При цьому, волевиявлення органу місцевого самоврядування оформлюється саме у вигляді відповідного рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу суду пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.    
		Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Враховуючи наведене вище, судом встановлено, що згідно з протоколом ХV  сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва ХХІІ скликання, до порядку денного було включено питання № 4.11 Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській".
		При цьому, згідно з стенограмою ХV  сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва від 04.02.1998, виступів депутатів під час сесії, копія якої наявна в матеріалах справи, депутати Старокиївської районної у м. Києві ради прийняли порядок денний в цілому без зауважень. 
		Також, згідно наявної в матеріалах справи Стенограми ХV  сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва від 04.02.1998, питання передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції -   стенограма не містить даних щодо як прийняття рішення з цього питання, проте, не містить і відхилення цього питання та виключення його з порядку денного.
		Відповідно до статей 140, 144 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		Отже, в якості належного доказу, в розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджує волевиявлення органу місцевого самоврядування, згідно з нормами Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", є відповідне рішення цього органу, яке, зокрема і породжує виникнення певних прав і обов'язків у осіб, яким воно адресовано.
		При цьому, суд приймає до уваги, що рішення Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» № 202 від 04.02.1998 містить відомості про те, що його підписано Головою ради  Андресюком Б.П., а на звороті вказаного рішення проставлено відмітки про те, що його підписано заступником голови Старокиївської РДА Харитончуком М.В. та начальником відділу Котіною О.Б.
		Крім того, судом встановлено, що Старокиївською районною ради народних депутатів м.Києва вчинено дії на виконання оспорюваного рішення, зокрема оформлено свідоцтва про право власності на житлові будинки від 02.09.1998, що розташовані у м.Києві по вул. Пушкінській, № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б, видані 02.09.1998 Акціонерному товариству відкритого типу «Компанія Д.І.Б.». 
		Відповідач-1 також посилався на те, що згідно письмових пояснень депутата Климко О.І., який приймав участь ХV  сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва ХХІІ скликання 04.02.1998, на якій приймалось оспорюване рішення, вказаний депутат наголосив на тому, що питання про передачу  у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві - не обговорювалось,  і рішення з цього питання - не приймалось. 
		Проте, вказаний довод представника відповідача-1 судом відхиляється як безпідставний та необґрунтований, з огляду на те, що пояснення депутата Климко О.І., який приймав участь ХV  сесії Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва ХХІІ скликання 04.02.1998 - є оціночними судженнями наведеної особи подій, які відбувалися, які не можуть бути прийняті судом як належний і допустимий доказ в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. 
		Крім того, судом встановлено, Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» ще до оформлення рішення Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» № 202 від 04.02.1998, було набуто у власність квартири у наведених будинках.
		Наведені обставини підтверджуються зокрема відповіддю Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 24.02.2015 № 2360 (И-2015), наданому прокуратурі Шевченківського району міста Києва, а також доданими до неї матеріалами (копії яких долучені судом до матеріалів справи та оформлені окремим додатком № 2 до матеріалів справи), згідно яких за актами приймання - передачі (датованими 1995 роком) Головою Старокиївської райвиконкому м.Києва передано на підставі розпорядження представника Президента України в Старокиївському районі м.Києва № 697 від 30.06.1993 на користь АТЗТ «Дніпро-Інком» квартири в спірних будинках, які в подальшому були відчужені за договорами купівлі - продажу на користь фізичних осіб, якими, в свою чергу, квартири були відчужені за договорами купівлі - продажу на користь АТВТ «Компанія Д.І.Б.». 
		В свою чергу, обставини законності набуття у власність Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» будинків  № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві були предметом дослідження під час розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи № 2а-157/07 за позовом ОСОБА_7 до Шевченківської районної у м.Києві ради, Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Київської міської ради, КП з утримання житлового господарства Шевченківської районної у м.Києві ради, КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, треті особи - прокуратура м.Києва, Київський міський голова Черновецький Л.М., АТВТ «Компанія Д.І.Б.», ОСОБА_29, ОСОБА_30 про визнання неправомірними дій відповідачів по справі щодо видання актів, рішень, розпоряджень, реєстраційних записів щодо комунального майна громади Шевченківського району міста Києва, зокрема щодо будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві. 
		Пунктом 4 листа Вищого господарського суду України 24.07.2008 року № 01-8/451 "Про внесення змін до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" передбачено, що згідно з практикою Суду одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).
		Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.02.2007 у справі № 2а-157/07, яка залишена в силі ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.05.2007 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.02.2009, в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
		Судовими рішеннями встановлено зокрема наступні факти: 
		- 02.02.1993 розпорядженням Представника Президента України № 114 інвестором та  генпідрядником по реконструкції будинку № 37-Б по вул.. Пушкінській у м.Києві було затверджено фірму «Дніпро-Інком»; 
		- 04.02.1994 між Представником Президента України у Старокиївському районі міста Києва та АТЗТ «Дніпро-Інком» було укладено договір на проведення останнім реконструкції будинку по вул.. Пушкінській, 35-А, відповідно до якого нежилі приміщення, квартири, мешканці яких відселені на постійне місце проживання за рахунок інвестора, переходять у власність інвестора після проведення реконструкції. Квартири, мешканці яких тимчасово відселяються на період реконструкції, можуть перейти у власність АТЗТ «Дніпро-Інком» при умові відселення наймачів (за їх згодою) інвестором за його власні кошти; 
		- розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.06.1994 № 503 у зв'язку з відмовою Адміністрації Президента України від реконструкції закріплених за нею житлових будинків № 35-б, 37-а по вул.. Пушкінській, АТЗТ «Дніпро-Інком» було залучено як інвестора та генерального підрядника до реконструкції вказаних будинків,  зобов'язано оформити через комітет економіки міської державної адміністрації перерахування коштів на будівництво загальної площі житла в порядку компенсації за вже витрачену на відселення та необхідної для завершення відселення мешканців на постійне місце проживання з площі, яка після реконструкції передається АТЗТ «Дніпро-Інком»; 
		- договором переуступки від 07.04.1994 № 454  Зональне агентство повітряних сполучень передало фірмі АТЗТ «Дніпро-Інком» право на реконструкцію житлового будинку по вул.. Пушкінській, 35-а. Зональне агентство повітряних сполучень в порядку компенсації на будівництво нового житла загальною площею 4658 кв.м. у зв'язку з відселенням мешканців із зазначеного будинку сплачено 28  337  075 млн.крб.; 
		- відповідно до переліку будинків, які підлягають реконструкції в центральній частині міста на 1995 рік (додаток до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 19.12.1994 № 16) станом на 01.12.1994 родини жильців будинків № 35А, № 35Б, № 37Б по вул. Пушкінській повністю відселені; у будинку № 37А по вул. Пушкінській на 01.12.1994 відселенню підлягали 14 родин; 
		- протягом 1993-1994 років фірмою «Дніпро-Інком» були перераховані в якості пайової участі кошти на суму 54  592  154 млн.крб; 
		- ЗАТ фірма «Дніпро-Інком» на підставі угоди від 27.02.1996 передало АТВТ «Компанія Д.І.Б.» усі права, належні ЗАТ фірма «Дніпро-Інком» щодо будинків № 35А, № 35Б, № 37А,№ 37Б по вул.. Пушкінській та приміщень, розташованих у даних будинках; 
		- листом Управління економіки КМДА від 10.06.1995 № 57, повідомлено Київське міське управління земельних ресурсів про те, що фірмою «Дніпро-Інком» і АТВТ «Компанія Д.І.Б.» перераховані кошти на будівництво житлових будинків загальною площею 12  968 кв.м. для відселення мешканців з будинків № 35А, № 35Б, № 37А,№ 37Б по вул.. Пушкінській і на містобудівній раді схвалено ескізний проект реконструкції цих будинків під готельний комплекс; 
		- протягом 1997-1998 років АТВТ «Компанія Д.І.Б.» виконала обов'язок, покладений розпорядженням КМДА від 29.07.1996 № 1198 та рішенням Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва від 11.09.1997 № 171 по компенсації залишкової балансової вартості будинків № 35А, № 35Б, № 37А,№ 37Б по вул.. Пушкінській у м.Києві. 
		Крім того, відповідачем-3 до матеріалів справи було надано лист Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради України № 24/17-467 від 02.10.2003, яким було встановлено, що згідно з рішенням Київської міської ради від 30.11.2000 № 89/1066 АТВТ «Компанія Д.І.Б.» виступає замовником по будівництву «Багатофункціонального готельно-офісного комплексу по вул. Пушкінській, № 33А-37-Б» у складі реконструкції будинків № 35А, № 35Б, № 37А,№ 37Б з їх розширенням», розробка та погодження проектно - кошторисної документації відповідає встановленому порядку, передача будинків № 35А, № 35Б, № 37А,№ 37Б по вул.. Пушкінській у власність компанії «Д.І.Б.» відповідає вимогам чинного законодавства. 
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» ще до оформлення рішення Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» № 202 від 04.02.1998, було набуто у власність квартири у наведених будинках, а тому оспорюване рішення жодним чином не порушує права та охоронювані законом права позивачів у даній справі. 
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що спірні будинки споруджені у 1888-1889 роках і в сучасний час складались з окремих квартир для проживання, а отже, з плином часу на них розповсюджувався і відповідний правовий режим, встановлений актами чинного законодавства. 
		Зокрема, Конституцією УРСР від 11.06.1937 року визначено, що економічну основу Української PCP становлять соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, що утвердилися внаслідок ліквідації капіталістичної системи господарства, скасування приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і знищення експлуатації людини людиною (стаття 4), соціалістична власність в Українській PCP має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).
		Статтею 6 Конституції УРСР від 11.06.1937 року чітко було визначено, що земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т. п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.
		Відтак, спірні будинки за радянський час належали до державної форми власності, в яких квартири становили основний житловий фонд.  
		Також, державна форма власності на житловий фонд була закріплена і у Конституції СРСР 1977 року та у Житловому кодексі УРСР 1984 року.
		Статтею 4 Житлового кодексу УРСР 1984 року було встановлено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української PCP, утворюють житловий фонд. 
		Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу PCP і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
		Як встановлено судом вище, після набуття Україною незалежності, комунальна власність Старокиївського району міста Києва була сформована рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13.01.1992 № 26 «Про формування комунального майна міста та районів», згідно якого до комунальної власності району передано житловий фонд району, у складі якого були будинки № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві.
		Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01.08.2001 № 1625 «Про утворення районних у м.Києві державних адміністрацій», прийнятого на виконання рішень Київської міської ради від 30.01.2001 № 162/1139 «Про адміністративно - територіальний устрій м.Києва», від 27.04.2001 № 280/1257 «Про межі нових адміністративних районів м.Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно - територіальної реформи», на базі Старокиївської районної у м.Києві ради утворено Шевченківську районну у м.Києві раду.
		До Шевченківської районно у м.Києві ради перейшли повноваження розпорядження майном теиторіальної громади Шевченківського району міста Києва та розпорядження комунальним майном на території цього району , оскільки згідно рішень Київської міської ради від 27.12.2001 № 208/1642  «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва», від 06.09.2001 № 3/1437 «Про районні в м.Києві ради» та від 08.11.2001 № 71/1505 «Про хід адміністративно - територіальної реформи», стала правонаступником Старокиївської районної ради. 
		В подальшому, рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві», з 31.10.2010 припинено шляхом ліквідації районні в місті Києві ради та їх виконавчі органи. 
		Тобто, судом встановлено, що будинки до моменту їх набуття у власність відповідачем-2 належали до комунальної власності, а квартири у будинках № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві за актами приймання - передачі (датованими 1995 роком) Головою Старокиївської райвиконкому м.Києва передано на підставі розпорядження представника Президента України в Старокиївському районі м.Києва № 697 від 30.06.1993 на користь АТЗТ «Дніпро-Інком» квартири в спірних будинках, які в подальшому були відчужені за договорами купівлі - продажу на користь фізичних осіб, якими, в свою чергу, квартири були відчужені за договорами купівлі - продажу на користь АТВТ «Компанія Д.І.Б.».  
		Згідно рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 1-2/2004 у справі конституційним зверненням ОСОБА_38 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1,10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні та інш.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинках. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
		Таким чином, АТВТ «Компанія Д.І.Б.» набуло правовий статус власника квартир у будинках № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві, якому зокрема належать і інші приналежності нежитлового будинку (місця загального користування, проходи, загальні приміщення, вхідні групи) ще до оформлення рішення Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» № 202 від 04.02.1998. 
		Проте, до вимоги прокурора про визнання недійсним рішення Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» № 202 від 04.02.1998 та визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на житлові будинки від 02.09.1998, що розташовані у м.Києві по вул. Пушкінській, № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б, видані 02.09.1998 Акціонерному товариству відкритого типу «Компанія Д.І.Б.», суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності з огляду на наступне. 
		Відповідно до статті 71 ЦК УРСР, що був чинним до 1 січня 2004 року (тобто на момент прийняття оспорюваного рішення та видачі свідоцтв про право власності), позовна давність - це строк, у межах якого особа, право якої порушено, може звернутися до суду з вимогою про його захист. Позовні вимоги про визнання угод недійсними не належали до вимог, на які відповідно до статті 83 ЦК УРСР не поширювалася позовна давність, до них застосовувався загальний строк позовної давності - три роки (стаття 71 ЦК УРСР).
		Згідно зі статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		П. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року встановлює, що щодо  цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України 2004 року, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
		Оскільки оскаржуване рішення датоване 04.02.1998, а свідоцтва - 02.09.1998, тобто  під час дії ЦК УРСР 1963 року, яким передбачено позовну давність у три роки ст. ст. 71, 80 ЦК УРСР, який, відповідно сплив 02.02.2001 та 02.09.2001.   
		При цьому суд зазначає, що прокуратура була обізнана про наявність оспорюваного рішення, про що свідчить зокрема лист прокуратури Шевченківського району міста Києва № 2222-03/2991, датований вереснем  2004 року, наявний в матеріалах справи, в якому на запит АТВТ «Д.І.Б.» прокуратурою повідомлено про те, що на звернення народного депутата стосовно законності придбання АТВТ «Д.І.Б.» будинку № 37-А та приватизації дитячого закладу по вул. Пушкінській у м.Києві, підстав для вжиття заходів прокурорського реагування - не вбачається. Зокрема, у листі зазначено, що згідно рішення Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва від 04.02.1998 № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанія Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» АТВТ «Компанія Д.І.Б.»  передано у власність № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві з видачею правовстановлюючих документів. 
		Таким чином, прокуратурою було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним рішення Старокиївської районної ради народних депутатів м.Києва «Про передачу у власність АТВТ «Компанії Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б,  № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» № 202 від 04.02.1998 та визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на житлові будинки від 02.09.1998, що розташовані у м.Києві по вул. Пушкінській, № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б, видані 02.09.1998 Акціонерному товариству відкритого типу «Компанія Д.І.Б.», у зв'язку з чим підставою для відмови у задоволенні вказаних вимог є сплив строку позовної давності. 
		Також, прокурором та позивачами в обґрунтування позову наголошувалось про те, що спірне майно вибуло з комунальної власності всупереч Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
		Проте, вказані твердження судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне. 
		Згідно  ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
		Приватизація - це відчуження майна, що перебуває у державній (комунальній власності) на користь юридичних та фізичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону (ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна").
		Одним із принципів приватизації, згідно ч.2 ст.2 Закону України "Про приватизацію державного майна", є продаж об'єктів приватизації виключно за кошти.
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 15 вказаного Закону, приватизація майна невеликих державних підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)".
		Стаття 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)", визначає такі способи приватизації як викуп, продаж на аукціоні, за конкурсом.
		Викуп застосовується до об'єктів малої приватизації не проданих на аукціоні, за конкурсом.
		Частинами 1 та 3 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)" визначено, що місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають у комунальній власності і підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом або викупу.
		Включення об'єктів малої приватизації до вказаних переліків здійснюється відповідно до Держаної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців.
		При цьому, у статті 11 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції від 21.12.2000р.) визначено, що порядок приватизації державного майна передбачає: опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі; прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта; проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації); затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.
		Відповідно до Закону України "Про Державну програму приватизації" (в редакції від 07.12.2000 р.), до об'єктів приватизації Групи Ж відносяться: незалежно від вартості об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об'єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їх невключення до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується, крім об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".
		Відповідно до п. 2.1. Положення про порядок приватизації об'єктів групи Ж, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 14 серпня 2000 року № 169,3 органи, уповноважені управляти майном об'єктів групи Ж, подають до державних органів приватизації переліки об'єктів, що підлягають щиватизапії.
		Пунктом 98 Закону України "Про Державну програму приватизації" визначено, що органи, вповноважені управляти майном об'єктів, віднесених до групи Ж, подають до державних органів іриватизації переліки об'єктів групи Ж, що підлягають приватизації. Державні органи приватизації за погодженням з відповідними місцевими державними адміністраціями щоквартально затверджують переліки об'єктів, що підлягають приватизації.
		У Рішенні Київської міської ради від 23.03.2000 р. № 59/780 "Про затвердження переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації"(в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин), спірні будівлі № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б  по вул. Пушкінській у м.Києві не були включені до переліку об'єктів, що підлягали приватизації. 
		Крім того, виходячи з положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин сторін законодавства, приватизація не була єдиним можливим, передбаченим законодавством, способом відчуження майна комунальної власності на користь юридичної особи.
		Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
		Отже, цивільні права і обов'язки могли виникати як з угод, передбачених законом, так і не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; наслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків. 
		Як зазначалось вище, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень про відчуження відповідно до закону комунального майна.
		Частиною 5 статтею 60 зазначено Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. 
		З огляду на викладене, посилання прокурора як на підставу задоволення позову на те, що спірне майно вибуло з комунальної власності всупереч Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» - судом відхиляються як безпідставні та необґрунтовані. 
		Також, Господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити про наявність судової практики Європейського суду з прав людини у національному законодавстві як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства України.
		Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. 
		Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини"    1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини       1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
		Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається   законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.
		Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі №21-8во07.
		Отже, суд, врахувавши приписи ст.9 Конституції України ст.ст.17, 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.19 Закону України "Про міжнародні договори" та положення Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, дійшов висновку, що Акціонерне товариство відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» отримуючи у власність спірне нерухоме майно на підставі оформленого рішення Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва від 04.02.1998 № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанія Д.І.Б,» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції», на підставі якого в подальшому зазначеним органом було видано свідоцтва про право власності на житлові будинки від 02.09.1998, що розташовані у м.Києві по вул. Пушкінській, № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б, видані 02.09.1998 Акціонерному товариству відкритого типу «Компанія Д.І.Б.», правомірно очікував  на набуття права власності  на спірне майно в значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, і набув його у розумінні чинного на той час Закону України «Про власність».
		Також, розглянувши вимоги прокурора про визнання недійсними договорів купівлі - продажу будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, укладених 10.06.2010 між Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській», суд дійшов висновку, що в цій частині вимоги прокурора також задоволенню не підлягають з огляду на наступне. 
		Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  
		Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
		Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. 
		Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового цивільного права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду. Одним із способів захисту порушеного права закон визначає визнання правочину (господарських угод) недійсними з підстав, передбачених законом.
		Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства. 
		При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. 
		Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. 
		Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). 
		Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно вимог ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
		Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		У відповідності до приписів ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товарів, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
		При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За таких обставин, приймаючи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
		У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		З огляду на викладене, оскільки судом на час вирішення спору не встановлено обумовлених законом підстав для недійсності рішення Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва від 04.02.1998 № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанія Д.І.Б,» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» та визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на житлові будинки від 02.09.1998, що розташовані у м.Києві по вул. Пушкінській, № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б, видані 02.09.1998 Акціонерному товариству відкритого типу «Компанія Д.І.Б.», суд дійшов висновку, що на момент укладення оспорюваних правочинів   відповідач-2 мав статус власника нерухомого майна, а тому в силу правомочностей власника на розпорядження майном, визначених приписами ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, відповідачем було правомірно відчужено спірне майно на користь відповідача-3.
		У зв'язку з наведеним, у суду відсутні підстави згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України  для визнання недійсними договорів купівлі - продажу будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, укладених 10.06.2010 між Акціонерним товариством відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській».  
		Також, розглянувши вимоги прокурора про визнання права комунальної власності м.Києва на будинки № 35-А площею 2  749,3 кв.м, № 35-Б площею 2  388,30 кв.м., № 37-А площею 2  662,90 кв.м., № 37-Б  площею 2  177,10 кв.м. по вул. Пушкінській у м.Києві та витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській» у комунальну власність територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради будинки № 35-А площею 2  749,3 кв.м, № 35-Б площею 2  388,30 кв.м., № 37-А площею 2  662,90 кв.м., № 37-Б  площею 2  177,10 кв.м. по вул. Пушкінській у м.Києві, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають з огляду на наступне. 
		Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. 
		Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд, в разі виникнення спору, здійснює це доведення.
		Отже, рішення суду про визнання права власності, яке приймається за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 Цивільного кодексу України, є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.
		Тобто, позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. У зв'язку із цим, момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття рішення є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.
		Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України, є оспорення або не визнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.
		Отже, позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документа, який засвідчує її майнове право.
		Аналогічну правову позицію наведено у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014.
		У постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року міститься висновок про те, що відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача в тому разі, якщо майно було викрадене в нього або вибуло з його володіння не з його волі іншим шляхом. У випадку, якщо майно вибуло з володіння власника на підставі вчиненого правочину, перевірці судом при вирішенні справи підлягає чинність правочину. Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх сукупності.
		Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
		З огляду на абсолютність права власності власнику надається багато прийомів, способів та засобів захисту свого права.     
		Одним із таких засобів є витребування майна із чужого незаконного володіння.
		Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. 
		Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
		Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом (постанова Верховного Суду України від 01.07.2015)
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідач-2 на підставі отримання  свідоцтв про право власності на житлові будинки від 02.09.1998, що розташовані у м.Києві по вул. Пушкінській, № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б, видані 02.09.1998 Акціонерному товариству відкритого типу «Компанія Д.І.Б.» був наділений  правомочностями власника нерухомого майна (будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, а до того, набувши у власність квартири у зазначених будинках на підставі правочинів купівлі - продажу), які набуті ним на законних підставах та у встановленому законом порядку, а тому суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про визнання права власності та витребування спірного майна у комунальну власність є необґрунтованими, оскільки таку вимогу може заявляти лише власник майна, проте жодних доказів того, що спірне майно на даний час належить до комунальної власності в особі Київської міської ради, або доказів того, що воно вибуло з комунальної власності всупереч волі власника, прокурором не надано, як не доведено і незаконності набуття відповідачем-2, а в подальшому і відповідачем-3 права власності на спірне майно. 
		Посилання відповідача-1 на те, що відповідачем-3 порушуються вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки відповідачем-3 не вживаються заходи щодо збереження пам'ятки архітектури - судом відхиляються, оскільки недотримання вимог законодавства щодо охорони культурної спадщини є підставами застосування обумовленої законом відповідальності за відповідне порушення, проте, не є підставою для позбавлення особи права власності на набуте майно. 
		Таким чином, обумовлені законом підстави для   визнання права комунальної власності м.Києва на будинки № 35-А площею 2  749,3 кв.м, № 35-Б площею 2  388,30 кв.м., № 37-А площею 2  662,90 кв.м., № 37-Б  площею 2  177,10 кв.м. по вул. Пушкінській у м.Києві та витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Пушкінській» у комунальну власність територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради будинки № 35-А площею 2  749,3 кв.м, № 35-Б площею 2  388,30 кв.м., № 37-А площею 2  662,90 кв.м., № 37-Б  площею 2  177,10 кв.м. по вул. Пушкінській у м.Києві - у суду відсутні. 
		З огляду на викладене, оцінивши наявні докази в сукупності та перевіривши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов прокурора (з урахуванням здійснених уточнень) - не  є законним та обгрунтованим, не був доведений належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягає. 
		Крім того, сторонами у справі № 910/514/15-г було подано заяви про застосування до вимог прокурора строку позовної давності, а саме: 
		-  відповідачем -2 через канцелярію суду  21.04.2015 подано заяву про застосування до вимог прокурора строку позовної давності згідно ст.ст. 256, 257, 261 ч.1 Цивільного кодексу України; 
		- відповідачем -3 через канцелярію суду 30.01.2015 подано заяву про застосування до вимог прокурора строку позовної давності згідно ст.ст. 256, 257, 261 ч.1 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що про наявність обставин, які стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом прокурор дізнався ще під час розгляду Шевченківським районним судом міста Києва справи № 2а-157/07, оскільки представники прокуратури приймали участь під час розгляду справи, в якій досліджувались і стенограмам оспорюваного рішення і протокол порядку денного сесії; 
		- 12.10.2015 відповідачем -3 через канцелярію суду подано додаткову заяву про застосування до вимог прокурора строку позовної давності та незастосуванням до вимог прокурора приписів п. 4 ч. 1 статті 268 Цивільного кодексу України.
		В свою чергу, представник відповідача-1 наголошував на тому, що строку позовної давності не пропущений, в обгрунтування чого посилався на припис пункту 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства»
		Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
		При цьому суд зазначає, що прокуратура була обізнана про наявність оспорюваного рішення, про що свідчить зокрема лист прокуратури Шевченківського району міста Києва № 2222-03/2991, датований вереснем  2004 року, наявний в матеріалах справи, в якому на запит АТВТ «Д.І.Б.» прокуратурою повідомлено про те, що на звернення народного депутата стосовно законності придбання АТВТ «Д.І.Б.» будинку № 37-А та приватизації дитячого закладу по вул. Пушкінській у м.Києві, підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не вбачається. Зокрема, у листі зазначено, що згідно рішення Старокиївської районної ради народних депутатів міста Києва від 04.02.1998 № 202 «Про передачу у власність АТВТ «Компанія Д.І.Б.» будинків № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві, які підлягають реконструкції» АТВТ «Компанія Д.І.Б.»  передано у власність № 35-А, № 35-Б, № 37-А, № 37-Б по вул. Пушкінській у м.Києві з видачею правовстановлюючих документів. 
		Відповідно до статті 71 ЦК УРСР, що був чинним до 1 січня 2004 року (тобто на момент прийняття оспорюваного рішення), позовна давність - це строк, у межах якого особа, право якої порушено, може звернутися до суду з вимогою про його захист. Позовні вимоги про визнання угод недійсними не належали до вимог, на які відповідно до статті 83 ЦК УРСР не поширювалася позовна давність, до них застосовувався загальний строк позовної давності - три роки (стаття 71 ЦК УРСР).
		Згідно зі статтею 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Аналогічні положення містяться й у статтях 256, 257, 267, 268 ЦК України.
		Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4).
		Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10 роз'яснено, що частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.  
		Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.
		Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. 
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
		Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.
		Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
		При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
		Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України).
		Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК України.
		Згідно із частиною першою статті 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
		Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у своїх постановах від  25.03.2015, від 23.12.2014 та від 01.07.2015 (6-178цс15).
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 268 ЦК України передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.
		Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня           2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено.
		Цей Закон набрав чинності 15 січня 2012 року.
		Відповідно до пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
		Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
		До правовідносин, які виникли під час дії нормативно-правового акта, який згодом втратив чинність, застосовуються його норми. До правовідносин, які виникли раніше і регулювалися нормативно-правовим актом, який втратив чинність, але права й обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.
		Проте положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлене на захист прав власників та інших осіб від держави.
		Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
		Отже з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
		На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
		Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
		Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
		Наведена позиція узгоджується також з постановою Верховного Суду України судової палати у цивільних та господарських справах від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15. 
		При цьому, виходячи із заявлених сторонами спору заяв про застосування до вимог прокурора строку позовної давності, суд зазначає, що оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, про захист яких прокурор просить суд у позові, відповідачами не порушено, і суд відмовляє прокурору у позові (в частині позовних вимог щодо визнання недійсними правочинів, визнання права комунальної власності щодо спірного майна та витребування з володіння відповідача-3 спірного майна) по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору в цій частині застосуванню не підлягає. 
		Щодо розподілу судових витрат, суд враховує приписи п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», яким визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.  
		Керуючись ст. ст. 32,33,49, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.  В задоволенні позовних вимог відмовити.
		2. Стягнути з Київської міської ради (місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ    22883141) на користь Державного бюджету України 40  803 (сорок тисяч вісімсот три) грн. 00 коп. судового збору.
		3. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код ЄДРПОУ 19020407) на користь Державного бюджету України 40  803 (сорок тисяч вісімсот три) грн. 00 коп. судового збору
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повне рішення складено 19.10.2015 р.
		 
		Головуючий суддя                                                                    О.М. Спичак  
		         
		 
		 
		         
		Суддя                                                                                            І.О. Андреїшина      
		         
		       
		          
		 
		Суддя                                                                                            А.В. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...