Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/2825/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.10.2015. Зареєстровано: 21.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2015.
Дата набрання законної сили: 06.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"06" жовтня 2015 р.           Справа№ 911/2825/15
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Тищенко  О.В.
		суддів:            Іоннікової  І.А. 
		          Тарасенко К.В. 
		при секретарі судового засідання - Філімоновій І.Є.
		розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області 
		на рішення Господарського суду Київської області  від 27.08.2015 року по справі  №911/2825/15 (суддя - Лилак Т.Д.) 
		за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі 
		    1) Кабінету Міністрів України
		 2) Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства
		    3) Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство"
		до 1) Вишгородської районної державної адміністрації Київської області
		    2) Громадської організації "Садівниче товариство "Лебедівка"
		    3) Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ Долина Девелопмент"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13
		про визнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору оренди, визнання недійсними державних актів на право власності,  витребування земельних ділянок  
		ВСТАНОВИВ:
		На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, громадської організації «Садівниче товариство «Лебедівка»), товариства з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент»  про: визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №557 від 19.09.2005 року; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.09.2015 року між Вишгородською районною державною адміністрацією та громадською організацією «Садівниче товариство «Лебедівка», який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040534200006; визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №233 від 19.04.2006 року; визнання недійсними державних актів на право власності серії НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 на земельні ділянки площами 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_9), 0,1496 га (кадастровий номерНОМЕР_16), 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_10), 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_15), 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_11), 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_14), 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_12), 0,1216 га (кадастровий номер НОМЕР_13) видані 14.04.2010 року ТОВ «БІ ДОЛИНА ДЕВЕЛОПМЕНТ»; витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент» земельні ділянки загальною площею 1,1686 га з кадастровими номерами НОМЕР_9; НОМЕР_16; НОМЕР_10; НОМЕР_15; НОМЕР_11; НОМЕР_14; НОМЕР_12; НОМЕР_13, які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, з нормативною грошовою оцінкою 52 820,72 грн.
		Рішенням Господарського суду Київської області від 27.08.15р. в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, перший заступник прокурора Київської області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2015 року та прийняти нове рішення, яким  позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. 
		Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2015р. у справі №911/2825/15 передано на розгляд колегії суддів головуючий суддя Тищенко О.В., судді  Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.
		Склад колегії суддів у даній справі неодноразово змінювався у відповідності до вимог процесуального законодавства.
		Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015р., у зв'язку з виходом судді Іоннікової І.А. з лікарняного, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді: Тищенко О.В.,  Тарасенко К.В.,  Іоннікова І.А.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 06.10.2015 року.
		Прокурор, представники позивачів-1,3 в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просивли апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2015 року № 911/2825/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Представники відповідачів 2,3 у засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів скаржника викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.
		Представники позивача-2, відповідача 1 та третіх осіб в судове засідання 06.10.2015 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги. 
		Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
		Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу, у відсутності представників позивача 2, відповідача 1.
		          Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
		Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників позивачів 1, 3 та відповідачів-2,3, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
		Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №557 від 19.09.2005 року «Про передачу в оренду земельної ділянки садівницькому товариству «Лебедівка», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки садівницькому товариству «Лебедівка», розроблену Вишгородським районним відділом №11 Київської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», вилучено із земель державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (Пірнівське лісництво, квартал 161, виділ 1,2,6,8) на території Лебедівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 5,3954 га, надано садівницькому товариству «Лебедівка» в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 5,3954 га під розміщення садівницького товариства на території Лебедівської сільської ради за межами населеного пункту.
		22.09.2005 року на підставі вищезазначеного розпорядження №557 від 19.09.2005 року між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та громадською організацією «Садівниче товариство «Лебедівка» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (договір).
		29.09.2005 року договір зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040534200006.
		Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №233 від 19.04.2006 року «Про передачу у власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Лебедівка», затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Лебедівка»; передано безкоштовно у власність земельні ділянки членам садівницького товариства «Лебедівка» згідно із списком, що додається.
		На підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №233 від 19.04.2006 року «Про передачу у власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Лебедівка» третім особам 1-10 видані державні акти на право власності на земельні ділянки.
		Відповідно до договорів купівлі-продажу від 04.07.2006 року, 06.07.2006 року та 12.07.2006 року, копії яких наявні в матеріалах справи, належні третім особам 1-10 земельні ділянки були продані третій особі 11.
		Внаслідок укладання договорів купівлі-продажу від 20.07.2007 року, копії яких наявні в матеріалах справи,  земельні ділянки були відчужені третій особі 12, яка у свою чергу уклала договори купівлі-продажу від 25.12.2007 року з товариством з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент».
		На підставі договорів купівлі-продажу від 25.12.2007 року товариству з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент» 08.04.2008 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ №323472 на земельну ділянку площею 1,1686 га з кадастровим номером 3221884000:33:021:0155.
		Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент» здійснено поділ земельної ділянки площею 1,1686 га з кадастровим номером 3221884000:33:021:0155 на 8 (вісім) окремих земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_9; НОМЕР_16; НОМЕР_10; НОМЕР_15; НОМЕР_11; НОМЕР_14; НОМЕР_12; НОМЕР_13 та отримано державні акти на право власності на земельні ділянки від 14.04.2010 року НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 на земельні ділянки площами 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_9), 0,1496 га (кадастровий номерНОМЕР_16), 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_10), 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_15), 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_11), 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_14), 0,1496 га (кадастровий номер НОМЕР_12), 0,1216 га (кадастровий номер НОМЕР_13).
		Згідно з частинами першою і другою статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; при цьому законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду перевіряється у повному обсязі.
		Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. N 01-08/369, апеляційний господарський суд не лише вправі, а й зобов'язаний перевірити законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в частині, зокрема, з'ясування цим останнім наявності чи відсутності поважних причин пропущення строку позовної давності. 
		15.07.2015 року через відділ діловодства господарського Київської області відповідач 2 подав заяву про застосування строків позовної давності від 15.07.2015 року б/н.
		Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного кодексу України.
		Як зазначив Конституційний Суд України у абзаці п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин 
		Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		За загальним правилом, перебіг загальної або спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний - сам факт порушення права, суб'єктивний - особа дізналася або могла дізнатися про це порушення.
		Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не є обов'язковою обставиною. Тому при вирішенні початку перебігу позовної давності береться момент коли особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення. В даному випадку йдеться не про те. коли особа з'ясувала для себе, що певні дії, вчинки, правочини пов'язані з її особою є порушення її прав, свобод чи інтересів, а про те коли вона дізналася саме про фактичне вчинення цих порушень.
		Подальшому з'ясуванню підлягає реальна можливість учасника правовідносин дізнатися про наявність порушення з моменту його настання або найближчого часового відрізку від цього моменту.
		Перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з настанням події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст. 253 ЦК України).
		Як вбачається з матеріалів справи предметом спору являється визнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору оренди, визнання недійсними державних актів на право власності,  витребування земельних ділянок 
		Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Як було достовірно встановлено місцевим господарським судом 16 серпня 2005 року ДП «Вищедубечанське лісове господарство» надано висновок №425, яким погоджено вилучення земельної ділянки площею 5,4 га під розміщення садівницького товариства «Лебедівка», враховуючи позитивні висновки всіх заінтересованих служб району та області.
		Згідно пункту 1 розділу IX Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 p. N915, Кабінет Міністрів здійснює контроль за виконанням Конституції та законів України, актів Президента України та власних актів центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими підвідомчими йому органами, установами та організаціями (далі - органи (організації)), систематично розглядає ці питання на своїх засіданнях.
		У відповідності до частин 2, 3 ст. 30 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України та підзвітні і підконтрольні йому. 
		Голови обласних державних адміністрацій інформують Президента України і Кабінет Міністрів України та щорічно звітують перед ними про виконання місцевою державною адміністрацією покладених на неї повноважень, а також суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне та інше становище на відповідній території, вносять пропозиції з питань удосконалення чинного законодавства України і практики його реалізації, системи державного управління. 
		Згідно Положення про Державний комітет лісового господарства України, затвердженого Указом Президента України віл 14 серпня 2000 року N969/2000, державний комітет лісового господарства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		Оскільки розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №557 видано 19.09.2005 року, то перебіг позовної давності, в межах якої Кабінет Міністрів України, Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство» та територіальний орган Держлісгоспу України могли звернутися в суд з позовом про визнання його недійсним, а також про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, що є похідним від визнання розпорядження недійсним, почався 20.09.2005 року, а сплив 20.09.2008 року.
		Перебіг позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №233 від 19.04.2006 року розпочався 20.04.2006 року, а сплив 20.04.2009 року.
		Перебіг позовної давності для вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих 14.04.2010 року, почався 15.04.2010 року та закінчився 15.04.2013 року, а перебіг позовної давності для вимог про витребування земельних ділянок, вилучених з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №557 від 19.09.2005 року у складі земельної ділянки площею 5,3954 га, почався 20.09.2005 року, а сплив 20.09.2008 року.
		Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
		Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
		Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
		Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.
		При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
		За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).
		Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 03.08.2010р., чинній на момент пред'явлення позову) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
		Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
		Таким чином, не слід наділяти прокурора статусом самостійного позивача, а отже відлік позовної давності не можна починати з моменту отримання прокуратурою відомостей про порушення законодавства при укладанні спірного договору, що були виявлені в ході проведення відповідної перевірки. Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу (позивача), який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.
		Колегія суддів враховує, що правова позиція щодо неправильності визначення прокурора самостійним позивачем та відліку строку позовної давності з моменту обізнаності прокуратури з порушенням прав держави в особі компетентного державного органу, висловлена Верховним Судом України у постановах від 27.05.2014р. по справі №5011-32/13806-2012, від 23.12.2014р. по справі №916/2414/13, від 22.04.2015 по справі №916/2122/13 та від 13.05.2015р. по справі №903/543/14, які в силу приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
		Зокрема, Верховний Суд України у постанові від 22.04.2015 по справі №916/2122/13 (предмет позову - визнання недійсним договору купівлі-продажу військового майна) зазначив про встановлення судами тих обставин, що про порушене право Кабінет Міністрів України, який є позивачем у справі, дізнався 29 листопада 2011 року із листа військового прокурора Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 23 листопада 2011 року, а тому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг позовної давності починається від дня, коли саме позивач довідався про порушення свого права.
		Жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності ні позивачі ні сам прокурор суду не надали, натомість взагалі прокурором та позивачами не було подано жодної заяви на відновлення пропущеного строку позовної давності, а відтак у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
		З врахуванням викладеного колегія суддів вважає правомірним висновок суду, першої інстанції про пропущення позивачами строку позовної давності щодо даного предмету спору.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.
		Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14  «Про судове рішення у цивільній справі»,  рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -         
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області 27.08.2015 року по справі  № 911/2825/15 залишити без змін. 
		Матеріали справи № 911/2825/15повернути до Господарського суду Київської області.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
		 
		Головуючий суддя                                                             О.В. Тищенко 
		 
		Судді                                                                                І.А. Іоннікова
		 
		                                                                                К.В. Тарасенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...