Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/4608/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 20.10.2015. Зареєстровано: 22.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2015.
Дата набрання законної сили: 03.02.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  20/157/15
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		13.10.2015                                                                                                       Справа №  908/4608/15
		 
		 
		За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1) 
		до відповідачів: 1. Управління комунальної власності Бердянської міської ради Запорізької області (71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. І-ої Бердянської ради, буд. 2) 
		2. Товариства з обмеженою відповідальністю Ларга-М (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, буд. 21) 
		про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним
		 
		                                                                                                                 Суддя  Гандюкова Л.П.
		 
		Представники сторін:
		 
		Від позивача         не зявився;
		 
		Від відповідача 1  ОСОБА_2 (дов. № 1578 від 01.10.2015 р.);
		 
		Від відповідача 2  ОСОБА_3 (дов. № б/н від 25.08.2015 р.)
		 
		 
		СУТНІСТЬ СПОРУ:  
		 
		 
		Заявлений позов про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.08.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4608/15, справі присвоєно номер провадження 20/157/15, справу призначено до розгляду на 02.09.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 30.09.2015 р., 13.10.2015 р. 
		Справу розглянуто 13.10.2015 р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Позивач в судові засідання не зявлявся. 23.09.2015 р. та 12.10.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові клопотання про слухання справи без участі позивача, зазначено, що позов підтримує в повному обсязі.
		Позовні вимоги згідно з позовною заявою, з урахуванням письмових пояснень, отриманих судом 23.09.2015 р. та 12.10.2015 р. мотивовані слідуючими підставами. В друкованому засобі масової інформації «Південна зоря» від 12.09.2013 р. № 101(17111) було опубліковано оголошення про проведення конкурсу на право оренди комунального майна  нежитлового приміщення площею 19,30 кв.м першого поверху семиповерхового будинку хірургічного поверху за адресою: м. Бердянськ, вул. Комунарів, 23. Напрямок використання обєкту оренди  аптечний пункт. Позивачем для участі у конкурсі 30.09.2013 р. подано відповідну заяву, до якої додано копію документу, що посвідчує особу, копію виписки з ЄДРЮОтаФОП, податкову декларацію платника єдиного податку ФОП станом за 2012 рік. 27.09.2013 р. відповідачем-2 та іншою особою подано заяви про участь у конкурсі та додано відповідний пакет документів. Зазначені особи та позивач 04.10.2013 р. зареєструвалися для участі в конкурсі. Стосовно позивача комісією прийнято рішення про недопущення до участі у конкурсі у звязку з ненаданням довідки. Дозволено відповідачу -1 укласти на 2 роки 11 місяців договір оренди комунального майна з відповідачем-2 для використання під аптечний пункт у звязку з тим, що пропозиція претендента відповідає умовам конкурсу. 27.11.2013 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладений договір № 1358 оренди комунального майна: нежитлового приміщення площею 19,30 кв.м за адресою: м. Бердянськ, вул. Комунарів, 23. Вважає, що з непередбачених Порядком проведення конкурсу на право оренди комунального майна, затвердженого рішенням Бердянської міської ради від 12.07.2013 р. № 48, підстав, а саме: відсутності КВЕДу на певний вид діяльності, комісією було недопущено позивача до участі в конкурсі. Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2014 р. у справі № 310/3192/14-а дії постійно діючої конкурсної комісії на право оренди майна комунальної власності щодо не допуску ФОП ОСОБА_1 до участі в конкурсі про передачу в оренду майна комунальної власності, який проведений 04.10.2013 р., були визнані протиправними, а конкурс про передачу в оренду майна комунальної власності в частині визначення ТОВ «Ларга-М» переможцем конкурсу недійсним, результати конкурсу в цій частині були скасовані. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 р. вищевказані висновки суду першої інстанції були підтверджені. Також зазначено, що висновок суду першої інстанції щодо не порушення прав позивача укладенням договору оренди № 1358 від 27.11.2013 р. є помилковим, оскільки недопущення позивача до участі в конкурсі з оренди нежитлового приміщення призвело до укладання договору оренди з іншою особою та позбавило позивача можливості реалізувати свій намір проводити підприємницьку діяльність в цьому напрямку. Зазначена постанова позивачем в касаційному порядку не оскаржувалась. Отже, укладення договору з переможцем конкурсу, проведеного з порушенням процедури, безпосередньо зачіпає права позивача. Таким чином, незаконність конкурсу, на підставі якого був укладений спірний договір оренди, підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 203 ЦК України, яка визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Просить врахувати при розгляді справи приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якими органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені, зокрема, Конституцією і законами України. Таким чином, спірний договір оренди від 27.11.2013 р. підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог законодавства. Просить визнати недійсним на майбутнє договір № 1358 оренди нежитлового приміщення площею 19,30 кв.м, розташованого по вул. Комунарів, 23 в м. Бердянську Запорізької області на першому поверсі семиповерхового будинку «Ш» хірургічного комплексу Бердянської міської лікарні, укладеного 27.11.2013р. між відповідачем-1 та відповідачем-2. Позов обґрунтовано ст.ст. 179, 180, 207 ГК України, ст.ст. 203, 215, 236 ЦК України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади міста Бердянська, який затверджений рішенням Бердянської міської ради від 12.07.2013 р. № 48, постановою Бердянського міськрайонного суду від 07.11.2014 р., постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 р., договором оренди комунального майна від 27.11.2013 р.
		Відповідач-1 позов не визнав, зазначивши в письмовому відзиві, що договір оренди № 1358 укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 27.11.2013 р. на підставі рішення постійно діючої конкурсної комісії на право оренди майна комунальної власності від 04.10.2013 р. та у звязку з перемогою в конкурсі ТОВ «Ларга-М». Постановою Бердянського міськрайонного суду від 07.11.2014 р. вказаний конкурс в частині передачі майна комунальної власності визнано недійсним та скасовано в цій частині. Постанова суду набрала законної сили 02.06.2015 р. На момент укладення оскаржуваного договору оренди (момент вчинення правочину) конкурс в частині передачі ТОВ «Ларга-М» майна в оренду не було скасовано. Тобто, на момент вчинення правочину  укладання оскаржуваного договору, сторони мали необхідний обсяг дієздатності та діяли на підставі рішення уповноваженого органу. Їх дії відповідали діючому законодавству. Оскаржуваний договір не суперечить жодному акту цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства та моральним засадам суспільства. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Відповідач-2 вважає позовні вимоги безпідставними. В письмовому запереченні зазначив, що підставою для недопущення позивача до участі в конкурсі 04.10.2013 р. стала відсутність відповідного коду КВЕД у його правовстановлюючих документах. У позивача на момент конкурсу не було ні ліцензії на роздрібну торгівлю лікарськими засобами, ні працюючої аптеки, а також не було встановлено відповідний код економічної діяльності в його правовстановлюючих документах. Позивач, не надавши комісії витягу з необхідним у даному випадку кодом КВЕД, не виконав вимоги, порушив їх. Бердянським міськрайонним судом при розгляді справи № 310/3192/14-а (постанова від 27.11.2014 р.) було встановлено, що Управління комунальної власності не повинно було взагалі включати претендентів, які не надали відповідних документів, зокрема, ФОП ОСОБА_1, до участі в конкурсі. Таким чином, не допуск ФОП ОСОБА_1 до участі в конкурсі 04.10.2013 р. та правомірність укладення договору оренди з ТОВ «Ларга-М», як з єдиним можливим претендентом, підтверджені рішенням суду, яке набрало законної сили. На дату звернення позивача з позовом договір оренди № 1358 від 27.11.2013 р. з таким предметом, як зазначив позивач у позові (площа 19,30 кв.м), був відсутній, оскільки існує договір оренди вже з іншим предметом  орендованим приміщенням площею 33,30 кв.м. Після проведення конкурсу відповідачем-2 були понесені витрати, повязані з орендною (оплата експертної оцінки приміщення, ремонт холу, страхування обєкту оренди тощо). Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
		Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність позивача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.  
		          Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників відповідачів-1, 2, суд
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		27.11.2013 р. між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавець, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ларга-М (орендар, відповідач-2) був укладений договір оренди комунального майна № 1358, за умовами якого (п. 1.1) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі підприємства (організації, закладу) Комунальної установи «Бердянська міська лікарня» Бердянської міської ради (надалі  майно), площею 19,30 кв.м згідно зі звітом про оцінку майна, розміщене за адресою: м. Бердянськ, вул. Комунарів, 23 нежитлове приміщення першого поверху семиповерхового будинку літ. «Ш» хірургічного комплексу міської лікарні (приміщення № 36 згідно з технічним паспортом). Вартість приміщення визначена згідно зі звітом про оцінку майна і становить за оцінкою 56820,00 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою використання під аптечний пункт. Пункт 1.1.1 рішення 39 сесії Бердянської міської ради 6 скликання від 12.07.2013 р. № 37 «Про оголошення конкурсу на право оренди комунального майна» та протокол від 04.10.2013 р. засідання постійно діючої конкурсної комісії на право оренди майна комунальної власності. 
		Згідно з п. 2.1 вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту здачі-приймання вказаного майна.
		27.11.2013 р. між балансоутримувачем  КП «Бердянська міська лікарня» БМР та орендарем (відповідач-2) підписаний акт здачі-приймання нежитлового приміщення площею 19,30 кв.м у будинку № 23 по вул. Комунарів.
		Згідно з п. 3.1 договору орендна плата визначається за результатами проведення конкурсу, який відбувся 04.10.2013 р., і складає на 01.10.2013 р. 694,80 грн. з ПДВ.
		Договір діє з 27.11.2013 р. до 27.10.2016 р. строком на 2 роки 11 місяців (п. 10.1 договору).
		Обґрунтовуючи позов ч. 1 ст. 203, ст.ст.215,236 ЦК України, ст.ст.179,180,207 ГК України, просить суд визнати недійсним на майбутнє укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір оренди комунального майна від 27.11.2013 р. № 1358, як такий, що укладений з порушенням вимог законодавства. 
		Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши дослідженні докази, суд вважає, що позовні вимоги  задоволенню не підлягають на наступних підставах. 
		Статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема: свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.    
		У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (далі  постанова Пленуму) розяснено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).
		Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Оспорюваний договір № 1358 від 27.11.2013 р. за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна. 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування  щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
		Порядок проведення конкурсу для обєктів, що перебувають у комунальній власності, визначається органами місцевого самоврядування (ст. 9 даного Закону).
		Статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить повноваження з управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Відповідно до ч.3 ст.24 цього Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Згідно з новою редакцією Положення про Управління комунальної власності Бердянської міської ради, основними завданнями Управління є, зокрема, реалізація державної політики у галузі управління сферою комунальної власності; здійснення повноважень орендодавця комунального майна відповідно до рішень міської ради.
		Рішенням 39 сесії Бердянської міської ради 6 скликання від 12.07.2013 р. № 48 затверджений Порядок проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади міста Бердянська. 
		Як слідує з матеріалів справи, договір оренди № 1358 від 27.11.2013 р. укладений на підставі рішення 39 сесії Бердянської міської ради 6 скликання від 12.07.2013 р. № 37 «Про оголошення конкурсу на право оренди комунального майна» та протоколу від 04.10.2013 р. засідання постійно діючої конкурсної комісії на право оренди майна комунальної власності. 
		Позивач просить визнати договір оренди № 1358 недійсним, оскільки він був укладений на підставі результатів конкурсу, який було визнано недійсним у судовому порядку.
		ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Постійно діючої конкурсної комісії на право оренди майна комунальної власності, Управління комунальної власності Бердянської міської ради, Бердянської міської ради, ТОВ «Ларга-М» про визнання протиправними дій субєкта владних повноважень, визнання конкурсу про передачу в оренду майна комунальної власності частково недійсним, часткове скасування результатів конкурсу та визнання договору оренди комунального майна недійсним.
		Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2014 р. у справі № 310/3192/14-а адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволений частково; дії Постійно діючої конкурсної комісії на право оренди майна комунальної власності щодо недопущення ФОП ОСОБА_1 до участі у конкурсі, проведеному 04.10.2013 р., про передачу в оренду майна комунальної власності: нежитлового приміщення площею 19,30 кв.м першого поверху семиповерхового будинку хірургічного комплексу, розташованого в м. Бердянськ по вул. Комунарів, 23, визнано протиправними; конкурс, проведений 04.10.2013 р., про передачу в оренду майна комунальної власності: нежитлового приміщення площею 19,30 кв.м першого поверху семиповерхового будинку хірургічного комплексу, розташованого в м. Бердянськ по вул. Комунарів, 23, визнано недійсним та скасовано результати конкурсу в цій частині; в задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
		Судом, зокрема, встановлено, що за відсутності відповідного виду діяльності за КВЕД ФОП ОСОБА_1, умовам конкурсу відповідала лише пропозиція ТОВ «Ларга-М». Отже, згідно абзацу другому пункту 13 Порядку проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади міста Бердянська конкурс не проводиться, з даним претендентом укладається договір оренди.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 р. у справі № 310/3192/14-а постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2014 р. у справі № 310/3192/14-а скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди комунального майна № 1358 від 27.11.2013 р. недійсним та провадження в справі в цій частині закрито; в решті постанова суду залишена без змін.
		Згідно з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
		У пункті 2.9. постанови Пленуму розяснено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.
		Розглядаючи спір про визнання правочину недійсним, необхідно дослідити всі обставини, з якими закон повязує визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти субєктного складу; дефекти волі  невідповідність волі та волевиявлення. 
		Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Статтею 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди майна, що перебуває у комунальній власності, затверджують органи місцевого самоврядування. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.
		Досліджений судом договір оренди комунального майна від 27.11.2013 р. № 1358 містить всі істотні умови, визначені Законом України Про оренду державного та комунального майна, а саме: предмет договору (зазначення обєкту оренди), умови передачі та повернення орендованого майна, розмір орендної плати, використання амортизаційних відрахувань, права та обовязки сторін договору, зокрема, щодо страхування обєкта оренди та забезпечення його пожежної безпеки, відповідальність сторін, строк дії та умови зміни, розірвання договору.
		Спірний договір укладений між сторонами у передбаченій законом письмовій формі. Між сторонами за договором виникли правовідносини з оренди, обєкт оренди переданий орендарю за актом приймання-передачі, орендар використовує обєкт оренди за умовами, встановленими договором. Таким чином, схвалено, і вчинені усі необхідні дії, спрямовані на реальне виконання правочину. На момент укладення договору (вчинення правочину) протокол від 04.10.2013 р. засідання постійно діючої конкурсної комісії на право оренди майна комунальної власності, який є підставою для укладення договору оренди № 1358, був чинним, результати конкурсу в судовому порядку визнані недійсними не були. Судом встановлено, що згідно з абзацем  другим пункту 13 Порядку проведення конкурсу на право оренди комунального майна територіальної громади міста Бердянська конкурс не повинен був проводитися, оскільки пропозиції тільки одного претендента відповідала умовам конкурсу, з  претендентом повинен укладатися договір оренди.
		З огляду на викладене вище, позовні вимоги про визнання недійсним на майбутнє договору оренди нежитлового приміщення від 27.11.2013 р., укладеного між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради та ТОВ Ларга-М з підстав, які заявлено, задоволенню не підлягають. 
		Визнання згідно з постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.11.2014 р. у справі № 310/3192/14-а недійсним та скасування результатів конкурсу, проведеного 04.10.2013 р., про передачу в оренду майна комунальної власності: нежитлового приміщення площею 19,30 кв.м по вул. Комунарів, 23 в м. Бердянськ в частині недопущення ФОП ОСОБА_1 до участі в конкурсі не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки він (договір) вчинений 27.11.2013 р. та результати конкурсу в частині визначення переможцем конкурсу відповідача-2 в судовому порядку не скасовані.
		Згідно з ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
		Відповідно до приписів п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. 
		У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обовязок доведення наявності обставин, з якими закон повязує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. 
		У звязку з викладеним, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, тому у задоволенні позову з підстав, які заявлено, відмовляється у повному обсязі.
		Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
		Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		                         
		Повне рішення складено 19 жовтня 2015 р.
		 
		                                   Суддя                                                                   Л.П. Гандюкова
		 
		 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня  оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...