Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/10113/15-п : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Надіслано судом: 26.10.2015. Зареєстровано: 27.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 29.10.2015.
Дата набрання законної сили: 23.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 33/793/233/15  Справа № 712/10113/15-п  Головуючий по 1 інстанції Орленко В.В. Категорія:ч. 1 ст. 172-4 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		    "23" жовтня 2015 р. м. Черкаси
		 
		      
		Суддя апеляційного суду Черкаської області Іваненко І. В., за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області Остапенко Ю. А., секретаря Бєлан О. В., Бабенко Руслани Андріївни, її захисника адвоката Чубина Олексія Миколайовича, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2015 року, якою 
		ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Соболівка Теплицького району Вінницької області, на момент розгляду справи не працює, на момент вчинення правопорушення займала посаду головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення управління праці та соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1,
		визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1            ст. 172-4 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 (п'ять тисяч сто) гривень, з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності в сумі 300 (триста) гривень; стягнуто з ОСОБА_5 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп. -
		 
		в с т а н о в и в :
		    Постановою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2015 року ОСОБА_5 визнана винною за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, а саме у тому, що вона перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення управління праці та соціального захисту населення Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, будучи державним службовцем 7 категорії 13 рангу, тобто суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», порушила спеціальне обмеження, встановлене ч. 1 ст. 25 вказаного Закону, щодо заборони займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) діяльністю, а саме здійснювала посередницькі послуги у сфері нерухомості з метою отримання доходу (комісійних).
		Перевіркою встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до наказу Золотоніської районної державної адміністрації № 4 від 29.01.2004 року призначена на посаду головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення управління праці та соціального захисту населення Золотоніської РДА.
		Будучи ознайомленою із вимогами антикорупційного законодавства, в порушення вимог ст. 25 Закону України „Про запобігання корупції", 14.08.2015 року ОСОБА_5 уклала договір із ОСОБА_6 про надання останньому на платній основі в сумі 500 доларів США послуг з продажу 3-кімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3. В якості авансу за надані в майбутньому послуги ОСОБА_5 14.08.2015 одержала від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 300 грн.
		Не погодившись з указаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі, за відсутності складу адміністративного правопорушення.
		Вказує, що постанова суду є незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. В порушення вимог ст. ст. 247, 280 КУпАП, не з'ясовані усі обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.
		Зазначає, що складений старшим оперуповноваженим відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБ України в Черкаській області ОСОБА_7 відносно         ОСОБА_5 «Протокол № 13 про порушення вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» по формі не відповідає вимогам, передбаченим главою 19 КУпАП. 
		Так, відповідно до ст. 254 КУпАП при вчиненні адміністративного правопорушення повинен складатися «Протокол про адміністративне правопорушення», який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
		Статтею 255 КУпАП передбачено, що уповноважені особи органів Служби безпеки України мають право складати саме «Протокол про адміністративне правопорушення» при вчиненні особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 КУпАП. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справах про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та іншим.
		Тому апелянт вважає, що протокол № 13 про порушення вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» не може бути визнаним у якості доказу у справі та слугувати підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності.
		Крім того, зазначає апелянт, судом першої інстанції при розгляді справи було порушено вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП, а саме справа розглянута не всебічно, не повно та не об'єктивно. 
		Так, судом не було задоволено обґрунтоване клопотання захисника Чубина О. М. про допит ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо обставин нібито передачі ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 300 гри. 
		Водночас не задоволено клопотання про допит у якості свідка колишнього чоловіка апелянта ОСОБА_9, який, як впевнена ОСОБА_5, є організатором провокації, бо між ними тривають судові тяжби щодо спільно набутого майна. А також про допит теперішнього чоловіка апелянта, який був присутній під час її зустрічі з вищезазначеними особами і може підтвердити той факт, що грошові кошти вона не отримувала.
		Крім того, пункт 4.2 договору від 14.08.2015 року (далі - договір) свідчить про те, що замовник сплачує, а не вже сплатив, аванс 300 грн.
		Також є абсурдними показання ОСОБА_6, який працює на фірмі колишнього чоловіка апелянта ОСОБА_9, про те, що він випадково дізнався про ОСОБА_5 як рієлтора з інтернет оголошень.
		Апелянт звертає увагу суду на те, що колишній чоловік ОСОБА_9 був допитаний працівниками Золотоніського МРВ УСБУ в Черкаській області за три години до підписання договору і нібито передачі ОСОБА_6 коштів ОСОБА_5
		Разом з тим, зазначає, що вказаний договір вона підписала виключно на підтвердження факту отримання нею від ОСОБА_6 ключів від квартири АДРЕСА_3. Договір ОСОБА_5 мала намір віддати своєму колишньому чоловіку ОСОБА_9 на виконання, оскільки він офіційно займається рієлторством.
		Щодо номерів телефонів, зазначених в оголошеннях, апелянт вказує, що вони до розлучення з ОСОБА_9 використовувались як службові в АН «Крок». Після того як вони стали жити окремо, ОСОБА_5 забрала свої телефони разом з сім-картами і користується ними донині. Тому зазначення номерів в оголошеннях, що містяться в матеріалах справи, ніяк автоматично не означає, що вона дає оголошення про продаж житла від себе і на свої телефони.
		Між тим апелянт вважає, що навіть у випадку допустимого отримання нею грошових коштів, в її діях був би відсутній склад адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
		Статтею 25 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності особам, перелік яких зазначений у ст. 3 даного Закону, у тому числі державним службовцям. А саме займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
		Відповідно до п. 4 Постанови КМУ № 245 від 03.04.1993 року «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" зазначено, що законодавчими актами може бути встановлена заборона роботи за сумісництвом окремим категоріям працівників, як в даному випадку ЗУ « Про запобігання корупції».
		Крім того у п. 1 вказаної постанови КМУ зазначається, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи.
		Тобто сумісництво можливо лише за наявності укладеного трудового договору, чого у даному випадку не відбулося.
		Статтею 172-4 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо зайняття підприємницькою діяльністю.
		У свою чергу апелянт вказує, що не була зареєстрована підприємцем та не займалась підприємницькою діяльністю.
		ОСОБА_5 та її захисник у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали з мотивів, які в ній наведені, вказавши, що не вбачають в її діях порушення антикорупційного законодавства. 
		ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона є жертвою провокації, влаштованої відносно неї її колишнім чоловіком. Зокрема показала, що приблизно за два тижні до підписання нею указаного вище договору про продаж квартири до неї зателефонувала раніше незнайома їй людина на ім'я ОСОБА_10, яка попросила її допомогти їй, а саме проконсультувати її, щодо продажу її квартири, оскільки її колишній чоловік займається нерухомістю і вона має певні знання в цій сфері. Вона погодилася, приїхала до цієї людини з нинішнім чоловіком на квартиру, проконсультувала, але жодних коштів за це не брала, не маючи такої мети. Вона просто поспівчувала ОСОБА_10, яка казала, що їх більше немає до кого звернутися за допомогою. 
		Через два тижні їй зателефонував чоловік на ім'я ОСОБА_8, представився онуком ОСОБА_10, повідомив, що вона в лікарні і просив її від імені ОСОБА_10 допомогти у продажу квартири, а саме показувати квартиру можливим покупцям. Вечором вона разом зі своїм теперішнім чоловіком ОСОБА_11 зустрілися з цим ОСОБА_6. Він передав їй ключ від квартири і просив підписати договір як гарантію безпеки передання їй ключа від квартири. Він сам приніс зразки договору, заповнив їх, й вона цей договір підписала. При цьому жодних коштів від ОСОБА_6 вона не отримувала, хоча він пропонував їй взяти певну суму. Вказує, що насправді мала намір передати цей ключ від квартири разом з іншими документами своєму колишньому чоловікові ОСОБА_9, який займається нерухомістю. Вказує, що лише хотіла безкорисно допомогти іншій людині, а стала жертвою провокації. 
		Допитаний у судовому засіданні за клопотанням захисника свідок ОСОБА_12 (теперішній чоловік обвинуваченої) у судовому засіданні показав, що дійсно був присутній при зустрічі ОСОБА_5 з чоловіком на ім'я ОСОБА_6, коли вона підписала наданий ним договір. Вказав, що жодних коштів при цьому вона не отримувала. Вона взяла у нього ключ від квартири, який, як виявилося пізніше, до замка у квартирі зовсім не підходив. 
		Судом було відхилено клопотання захисника про допит у якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, оскільки їх письмові пояснення містяться у матеріалах справи, їх зміст цілком зрозумілий. Крім цього, суддя вбачає, що зміст їх показів не може мати жодного істотного значення для справи з мотивів, які викладені нижче.  
		Прокурор заперечив проти апеляційної скарги, просив її відхилити. 
		Заслухавши ОСОБА_5, її захисника, думку прокурора, свідка, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 172-4 КУпАП відповідальність встановлена за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.
		Чинне антикорупційне законодавство України, а саме ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, встановлює, що, особам, які є суб'єктами відповідальності за корупційне правопорушення, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
		Таким чином, для обвинуваченої як державного службовця відповідного рангу було категорично заборонено займатися будь-якою оплачуваною діяльністю, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту.
		Зі змісту підписаного обвинуваченою договору (а.с. 10) чітко слідує, що вона уклала з іншою особою договір на продаж квартири за винагороду в сумі 500 доларів США. А в день підписання договору замовник сплачує їй аванс в сумі 300 грн.
		Вказаний договір є чинним, немає даних про його розірвання чи визнання його недійсним. Тому суд зобов'язаний враховувати умови цього договору як дійсні обставини. А ці обставини вказують на те, що обвинувачена принаймні один раз вчинила дію, спрямовану на зайняття іншою оплачуваною діяльністю, що вже достатньо для існування об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП.
		При цьому, на думку судді, не має значення фактичне отримання нею коштів згідно з цим договором. Сам факт вступу в таку діяльність для обвинуваченої був діянням протиправним, адже диспозиція ч. 1 ст. 172-4 КУпАП носить формальний склад правопорушення. 
		Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав її винною і призначив стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 172-4 КУпАП. 
		Стосовно доводів апелянта про невідповідність форми протоколу про правопорушення, а саме його назви, вимогам КУпАП, суд не може з цим погодитися, оскільки за змістом вказаний протокол містить усі необхідні дані для належного притягнення особи до передбаченої законом відповідальності. 
		Також суд не вбачає обґрунтованими доводи апелянта про те, що склад правопорушення можуть складати лише дії особи щодо зайняття нею підприємницькою діяльністю з відповідною державною реєстрацією чи іншою діяльністю за сумісництвом на підставі укладеного трудового договору. 
		Суть указаного вище обмеження полягає в тому, що відповідна особа, уповноважена на виконання функцій держави, отримуючи заробітну плату за рахунок бюджетних коштів, не може займатися будь-яким іншим видом оплачуваної діяльності в принципі (крім зазначених у законі виключень). Це є однією з гарантій неупередженості такої особи при виконання нею своїх службових обов'язків. 
		Послуги ж іншій особі з продажу квартири за передбачену письмовим договором винагороду, незалежно від її фактичного отримання, на думку суду, однозначно такою оплачуваною діяльністю є.      
		 Тому, керуючись ст. 294 КУпАП, суд - 
		    
		п о с т а н о в и в :
		    Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2015 року відносно ОСОБА_5 залишити без змін. 
		Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.         
		 
		Суддя                                         І. В. Іваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...