Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/5173/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 27.10.2015. Зареєстровано: 28.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2015.
Дата набрання законної сили: 15.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                            
		                                    Справа № 199/5173/15-ц
		                                    (2/199/2529/15) 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		       
		        19 жовтня 2015 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська 
		в складі:    головуючого                        Якименко Л.Г.
		              при секретарі                  Лавріщевій Г.Є.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про стягнення боргу.
		В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 14 квітня 2006 року був укладений договір позики, відповідно до умов якого позивач передав ОСОБА_2 у борг 242000,00 гривень, про що відповідач надав власноруч написану розписку. Відповідно до умов угоди строк повернення отриманих у борг коштів зазначався з посиланням на договір займу. 
		22.04.2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення у тридцятиденний строк суми боргу у розмірі 242000,00 гривень.
		Оскільки до теперішнього часу ОСОБА_2 грошові кошти не повернув, позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням збитків від інфляції в розмірі 744 150,00 гривень, 3% річних в розмірі 67 786,50 гривень та судові витрати по справі.
		У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити. 
		Представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що позивач звертався до відповідача з усною вимогою про повернення суми позики та 22.04.2015 року направив письмову вимогу про повернення коштів у строк до 22.05.2015 року, у зв'язку з чим ним не пропущено строк позовної давності стосовно звернення до суду з даним позовом. Додатковий договір займу, на який іде посилання в розписці, був усним та передбачав повернення коштів за вимогою позивача.
		Відповідач проти позову заперечував та зазначив, що гроші у позивача він не позичав, а дана розписка є безгрошовою, була написана ним особисто та зберігалася у його сейфі у зв'язку зі здійсненням спільної господарської діяльності та розробленням нових проектів у бізнесі.
		Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову заперечувала та просила застосувати до даних правовідносин строк позовної давності.
		Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.  
		У судовому засіданні встановлено, що 14 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики відповідно до умов якого позивач передав ОСОБА_2 у борг 242000,00 гривень, про що відповідач надав власноруч написану розписку про отримання ним коштів та зобов'язання їх повернути. При цьому дата повернення отриманих у борг коштів у розписці не зазначалася. Факт написання даної розписки особисто відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не спростовував.
		Згідно з вимогами ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		В силу ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. 
		22.04.2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення у тридцятиденний строк  до 22.05.2014 року суми боргу у розмірі 242000,00 гривень, яка залишилась без виконання.
		Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Враховуючи, що відповідач борг до теперішнього часу не повернув, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому суд вважає стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 242000,00 гривень заборгованості за договором позики, 502150,00 гривень збитків від інфляції за час перебування коштів у відповідача, та 21780,00 гривень - три проценти річних від простроченої суми з урахуванням строку позовної давності.
		До посилань відповідача стосовно відсутності у нього боргових зобов'язань перед позивачем та написання ним даної розписки виключно через здійснення спільної господарської діяльності та розроблення нових проектів у бізнесі, суд ставиться критично, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин суду не надано.
		     Також, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд вважає стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3 654,00 гривень.
		Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212, 214, 215, 222 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - задовольнити частково.
		     Стягнути із      ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 242000,00 гривень заборгованості за договором позики, 502150,00 гривень збитків від інфляції, 21780,00 гривень - три проценти річних від простроченої суми, та 3654,00 гривень судових витрат, а всього 769 584 (сімсот шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.
		     В іншій частині позову, - відмовити.
		     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...