Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/2087/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 27.10.2015. Зареєстровано: 28.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2015.
Дата набрання законної сили: 21.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		----------------------
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		21 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2087/15
		Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. 
		 
		Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого Золотнікова О.С.,
		суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,
		при секретарі Мадюді В.В.,
		за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Ткач В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної фіскальної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України та Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування висновку та довідки, 
		В С Т А Н О В И В:
		У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України про скасування розпорядження та поновлення на посаді голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті. З урахуванням зміни предмету позову ОСОБА_1 просив визнати протиправними та скасувати висновок Державної фіскальної служби України (далі ДФС України) від 16 січня 2015 року № 61/3/99-99-17-05-02-11 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», та довідку від 18 березня 2015 року № 39 про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», складену відносно позивача Секретаріатом Кабінету Міністрів України (т. 1 а. с. 87-93).  
		В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року за № 253-р позивача звільнено з посади голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (п. 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України). Виданню зазначеного вище розпорядження передував висновок ДФС України від 16 січня 2015 року № 61/3/99-99-17-05-02-11 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», зі змісту якого вбачалось, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні дані щодо наявності майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1. 18 березня 2015 року директором Департаменту кадрового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України складено довідку за № 39 про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», в якій зазначено, що до позивача застосовується заборона, визначена ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», як до особи, яка вказала недостовірні дані щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій ним за 2013 рік декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складеній за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону (п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону). Крім того, позивач зазначає, що оскаржений висновок відповідача складений без врахування пояснень, які були надані ним як письмово, так і усно, до ДФС України щодо належного йому майна, а тому складені відповідачами висновок від 16 січня 2015 року № 61/3/99-99-17-05-02-11 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», та довідка від 18 березня 2015 року № 39 про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», є протиправними та підлягають скасуванню.
		Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано висновок ДФС України від 16 січня 2015 року № 61/3/99-99-17-05-02-11 та довідку Секретаріату Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року № 39.
		Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Кабінету Міністрів України в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ч. 8 ст. 3 та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563, Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100.
		Представник ДФС України в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги положень Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», Закону України «Про очищення влади», Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563, Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100. На думку апелянта, при складанні названого вище висновку щодо перевірки поданої ОСОБА_1 декларації ДФС України діяла в межах наданих повноважень, на підставі норм законодавства та не порушувала права позивача. 
		У зв'язку з викладеним в апеляційних скаргах ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача (Кабінету Міністрів України) в підтримку апеляційних скарг, а також позивача та його представника про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність їх задоволення.
		Судом встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 432-р ОСОБА_1 призначено головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
		Згідно з Планом проведення перевірок відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади», затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1025-р, Секретаріатом Кабінету Міністрів України 18 листопада 2014 року відносно позивача розпочато названу перевірку.
		За результатами перевірки ДФС України 16 січня 2015 року стосовно ОСОБА_1 складено висновок за № 61/3/99-99-17-05-02-11 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», який надіслано на адресу Секретаріату Кабінету Міністрів України. 
		Зі змісту названого вище висновку вбачається, що головою Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, а саме в декларації не відображено відомості щодо володіння позивачем Ѕ частиною квартири.
		На виконання п. 35 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 та 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563, міністром Кабінету Міністрів України 21 лютого 2015 року за № 2801/0/2-15 на адресу ДФС України направлено листа про уточнення наведеної у висновку інформації.
		Листом від 5 березня 2015 року ДФС України повідомлено Секретаріат Кабінету Міністрів України про те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що позивачем в декларації вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1.
		18 березня 2015 року Секретаріатом Кабінету Міністрів України на виконання п. 36 названого вище Порядку стосовно позивача складено довідку за № 39 про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», за висновками якої до ОСОБА_1 застосовується заборона, визначена ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», як до особи, яка вказала недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданій ним за 2013 рік декларації про майно, доходи, витрати та зобов'язання фінансового характеру, складеній за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону (п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону).
		За результатами розгляду названої довідки, 25 травня 2015 року Прем'єр-міністром України до Кабінету Міністрів України внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 253-р позивача звільнено з посади голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (п. 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України).
		Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що при складанні висновку ДФС України суттєво порушило встановлену процедуру проведення перевірки та права особи, відносно якої проводилась перевірка, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржених висновку ДФС та довідки Секретаріату Кабінету Міністрів України.
		Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна. 
		Так, правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України «Про очищення влади».
		Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 5 названого Закону перевірці підлягає достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Згідно пунктам 19 та 20 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 та 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 (далі Порядок № 563), запит про проведення перевірки достовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідності вартості майна (майнових прав), зазначеного (зазначених) у декларації, поданій особою, яка підлягає перевірці, за минулий рік, набутого (набутих) за час перебування на посадах, зазначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, надсилається до ДФС разом з копією декларації особи, яка підлягає перевірці, засвідченою кадровою службою органу, в якому проводиться перевірка. ДФС проводить перевірку в порядку, визначеному Мінфіном.
		Процедуру проведення органами ДФС України перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1-11 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», визначено Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100 (далі Порядок №1100).
		Згідно з п. 6 цього Порядку для перевірки використовуються дані, що зазначені у відповідних розділах декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, зокрема про: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; суму нарахованих та/або виплачених доходів.
		Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
		На підставі п. 8 названого Порядку у розділі ІІІ декларації перевірці підлягають:
		достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про нерухоме майно такої особи;
		відповідність вартості нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.
		При перевірці даних про нерухоме майно, вказаних особою, стосовно якої проводиться перевірка, у розділі ІІІ декларації, враховується зазначена такою особою в декларації інформація щодо перебування такого нерухомого майна або його частини у власності, в оренді чи на іншому праві користування (у разі зазначення такої інформації декларантом).
		Для перевірки інформації про нерухоме майно використовуються дані, що надходять від суб'єктів інформаційних відносин: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримані відповідно до законодавства, - про виникнення, перехід чи припинення речових прав на нерухоме майно; Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - про набуті до 1 січня 2013 року речові права на земельні ділянки; платників податків - фізичних осіб - про об'єкти нерухомого майна, зазначені в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також наявна податкова інформація про нерухоме майно, одержана з інших джерел.
		Як встановлено матеріалами справи, за результатами перевірки достовірності відомостей, зазначених ОСОБА_1 в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», ДФС України складено висновок від 16 січня 2015 року за № 61/3/99-99-17-05-02-11, в якому зазначено, що позивачем вказано недостовірні відомості щодо наявного майна, набутого ним за час перебування на займаних посадах, зокрема, у позиції 25 розділу ІІІ декларації не відображено відомостей щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1, Ѕ частина якої належить йому на праві приватної власності (т. 1 а. с. 155 - 157).
		Названа обставина, встановлена під час перевірки ДФС України, підтверджується копією декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, заповненою ОСОБА_1 6 березня 2014 року (т. 1 а. с. 146-154), а також правовстановлюючими документами на вказаний вище об'єкт нерухомості, копії яких наявні в матеріалах справи та під сумнів позивачем не ставляться (т. 1 а. с. 171-174).
		Таким чином, за результатами проведеної перевірки, ДФС України об'єктивно встановлено факт не зазначення позивачем в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік відомостей про нерухоме майно (Ѕ частина квартири за адресою: АДРЕСА_1), яке перебуває у власності ОСОБА_1. Вказану обставину правомірно відображено органом, що проводив перевірку, у складеному висновку. При цьому у висновку також зазначено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані позивачем із законних джерел.
		За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що зазначення ДФС України в оскарженому документі об'єктивно встановленого факту недостовірності внесених позивачем до декларації відомостей про нерухоме майно, що перебуває у його власності, не порушує права та інтереси ОСОБА_1, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України виключає можливість задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування висновку ДФС України від 16 січня 2015 року № 61/3/99-99-17-05-02-11.
		Доводи позивача щодо порушення ДФС України встановленої процедури проведення перевірки не впливають на правильність даних, викладених у складеному відповідачем висновку, а тому не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у вказаній частині. При цьому, всупереч доводам позивача, ДФС України складено стосовно ОСОБА_1 висновок від 16 січня 2015 року за № 61/3/99-99-17-05-02-11 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», із врахуванням письмових пояснень позивача, що прямо зазначено у висновку та підтверджується наданою стороною відповідача копією письмових пояснень ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 107-108).
		Посилання позивача на те, що у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулі роки ним також не зазначались відомості про наявність у власності частини вказаної квартири, а також на проходження без зауважень при призначенні на посаду спеціальної перевірки, передбаченої Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», не звільняють останнього від обов'язку достовірного зазначення відомостей в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік. 
		Відповідно до п. 36 Порядку № 563 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на підставі відповіді/висновку/копії судового рішення, що надійшли від органів перевірки за результатами перевірки, відповідальний структурний підрозділ в одноденний строк (з дня надходження останньої відповіді/висновку/копії судового рішення або з дня надходження відповіді/висновку/копії судового рішення, який є підставою для застосування заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону) готує довідку про результати перевірки за формою згідно з додатком 5 та подає її керівнику органу.
		Як встановлено матеріалами справи, на підставі висновку, що надійшов від ДФС України за результатами перевірки стосовно ОСОБА_1 достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», Секретаріатом Кабінету Міністрів України 18 березня 2015 року складено довідку за № 39 про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», за висновками якої до позивача застосовується заборона, визначена ч. 3 ст. 1 названого Закону, як до особи, яка вказала недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), у поданій ним за 2013 рік декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складеній за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 ч. 1 ст. 2 цього Закону (п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону). 
		Оцінюючи викладені у складеній стосовно позивача довідці висновки, апеляційний суд виходить з наступного.
		Згідно ч. 8 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Аналізуючи наведені положення Закону, апеляційний суд виходить з того, що вживання у тексті ч. 8 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» єднального і розділового сполучників «та/або» дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох критеріїв.
		За першим критерієм необхідно враховувати, що підставами для звільнення є недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру та невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Отже, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Ця обставина обов'язково повинна бути поєднана з висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.
		За другим критерієм достатньою підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
		Таким чином, для вжиття заборони за першим критерієм необхідно встановити недостовірність відомостей та невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначених у деклараціях, доходам, отриманим із законних джерел.
		Матеріалами справи встановлено, що за результатами проведеної стосовно позивача перевірки, ДФС України встановлено недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації ОСОБА_1 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік. Проте, органом перевірки не встановлено невідповідність вартості майна (майнових прав), зазначених у названій декларації, доходам, отриманим із законних джерел.
		За таких обставин, із врахуванням наведених вище положень ч. 8 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», висновок про застосування до позивача заборони, визначеної ч. 3 ст. 1 названого Закону, не є обґрунтованим.
		Разом з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування довідки від 18 березня 2015 року № 39 про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», складеної Секретаріатом Кабінету Міністрів України відносно позивача, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 14 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
		Аналогічні положення містяться і в п. 37 Порядку № 563.
		Як встановлено матеріалами справи, за результатами розгляду названої довідки, 25 травня 2015 року Прем'єр-міністром України до Кабінету Міністрів України внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 253-р позивача звільнено з посади голови Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади» (п. 7-2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України).
		В судовому засіданні апеляційного суду позивач зазначив, що після зміни під час розгляду справи судом першої інстанції предмету позову, ним оскаржено в судовому порядку по даній справі виключно висновок ДФС України від 16 січня 2015 року № 61/3/99-99-17-05-02-11 та довідку від 18 березня 2015 року № 39 про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади».
		Проте, визнання протиправною та скасування довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», без скасування розпорядження Кабінету Міністрів України про звільнення позивача з підстав, передбачених названим Законом, не призведе до поновлення прав позивача, на захист яких подано позов, що свідчить про обрання ОСОБА_1 неналежного способу захисту порушеного права, а, отже, і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
		Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.
		Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Державної фіскальної служби України задовольнити.
		Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
		 
		Повний текст постанови складено 26 жовтня 2015 року.
		 
		 
		 
		Головуючий:                                                                                         О.С. Золотніков
		 
		Судді:                                                                                                          Ю.В. Осіпов
		 
		                                                                                                            В.О. Скрипченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...