Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 12/69-09-1662 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.07.2009. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		__________________________________________________________________________________________________________________________________________
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"01" липня 2009 р.Справа № 12/69-09-1662  
			 
		
		За позовом: субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
		до відповідача: Балтської районної державної адміністрації Одеської області
		про визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди. 
		 Суддя Цісельський О.В.
		 За участю представників сторін:
		від позивача: ОСОБА_1 - підприємець
		від відповідача: не зявився
		 СУТЬ СПОРУ: Позивач, субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Балтської районної державної адміністрації Одеської області про визнання інформації поширеної Балтською районною державною адміністрацією Одеської області у зверненні від 12.01.2009 р. за № 01-21/31 на адресу господарського суду Одеської області такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію субєкта підприємницької діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 недостовірною та негативною, а саме наступну інформацію:
		„Намагаючись запобігти банкрутству акціонери підприємства, маючи на меті збереження цілісного майнового комплексу та відновлення роботи підприємства, знайшли вихід з ситуації, запропонували арбітражному керуючому ОСОБА_1 призначеному ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.07року, провести погашення боргу перед УПФ України у Балтському районі в розмірі 33284,13 грн., але позитивної відповіді не отримали, по причині чого самостійно за згодою УПФ України у Балтському районі, 29.12.2008р. перерахували грошові кошти на рахунок фонду, про що отримали довідку.”
		„Арбітражний керуючий в порушення умов Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” діє недобросовісно, не розумно, не враховуючи інтереси боржника і кредитора, діє не на відновлення роботи підприємства, а на його ліквідацію.”
		„В цілях зменшення соціальної напруги в районі, викликаної діяльністю арбітражного керуючого ОСОБА_1, ліквідації конфлікту, що виник між акціонерами ВАТ „Балтська хутрова фабрика” та арбітражним керуючим ОСОБА_1, збереження робочих місць на підприємстві, зважаючи на те, що підприємство виконало усі зобовязання перед УПФ України в Балтському районі” та зобовязати відповідача спростувати вказану недостовірну та негативну інформацію в такий самий спосіб шляхом направлення аналогічного звернення на адресу господарського суду Одеської області та про стягнення 50000 грн. моральної шкоди. 
		Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у наданих суду запереченнях від 21.04.2009р. за № 01-25/955.
		07.05.2009р. позивач надав суду уточнення до позовних вимог (вх. № 11096) відповідно до яких просить суд додатково стягнути з відповідача 10000 грн. витрат на послуги адвоката.
		Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 29.05.2009р. термін розгляду справи було продовжено на один місяць до 01.07.2009р.
		15.06.2009р. у звязку із систематичною неявкою представника відповідача у судове засідання судом винесено окрему ухвалу.
		30.06.2009р. позивач надав суду заяву (вх. № 16062) про уточнення правових підстав для відшкодування збитків.
		Відповідач Балтська районна державна адміністрація Одеської області про місце та час судових засідань, згідно повідомлень про вручення поштового відправлення, повідомлявся вчасно та належним чином. Поряд з цим, в судові засідання не зявлявся. 
		Справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив:
		Постановою господарського суду Одеської області від 25.09.2007р. по справі № 2/181-07-6211 було визнано банкрутом відкрите акціонерне товариство „Балтська хутрова фабрика”. 
		Позивач, був призначений ліквідатором банкрута як арбітражний керуючий на підставі ліцензії серії АБ № 271772 від 04.04.2006р.
		12.01.09р. до господарського суду Одеської області по справі № 2/181-07-6211 надійшло звернення за № 01-21/31 Балтської районної державної адміністрації Одеської області за підписом голови Усатенко М.Г., в якому ставиться питання про припинення провадження по справі з мотивів виконання ВАТ„Балтська хутрова фабрика” всіх боргових зобовязань перед кредиторами.
		Одночасно у вказаному зверненні відповідач виклав інформацію, яка на думку позивача не відповідає дійсності, принижує його ділову репутацію не відповідає дійсності, а тому є недостовірною та негативною.
		Позивач зазначає, що внаслідок розповсюдження недостовірної та негативної інформації він зазнав моральної шкоди, яку він обґрунтовує наступним.
		Ст. 3-1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що розмір оплати послуг арбітражного керуючого здійснюється у розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат, що на час розгляду спору становить 1210 грн. Позивач, як субєкт господарської діяльності був призначений арбітражним керуючим постановою господарського суду Одеської області від 25.09.2007р., тобто він виконував свої обовязки протягом 17 місяців, за які він мав можливість отримати 17х1210 = 20570 грн. Однак до цього часу позивач ніяких коштів за надання послуг арбітражного керуючого не отримав, а оспорюванна заява підриває можливість отримання зазначеної винагороди. Стільки ж зусиль, на думку позивача, було витрачено на спростування наведеної відповідачем інформації. Крім того, вказані неправдиві відомості глибоко вразили позивача, він деякий час переживав, хвилювався і від цього у нього були проблеми із здоровям, він не міг повноцінно працювати, що він також оцінює не менш ніж в половину вказаної суми додатково. Підсумовуючи вказані обставини та фактори визначення розміру суми шкоди, позивач вважає, що йому завдана моральна шкода на загальну суму 50000 грн.
		Позивач мотивує звернення до суду необхідністю захисту немайнового права й інтересу позивача. Способом захисту позивачем обрано зобовязання відповідача спростувати розповсюдження недостовірної та негативної інформації та відшкодування моральної шкоди.
		Право на відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує п. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, заподіяна фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, що її заподіяла, при наявності її провини.
		Також позивач посилається на ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Крім того, позивач посилається на Закон України „Про інформацію” тому, що відповідачем була в судові органи надана інформація, що не відповідає дійсності, і згідно ст. 47 вказаного закону, відповідач повинен нести відповідальність за порушення цього закону.
		Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, які він змушений був зробити для захисту свого порушеного права, а саме витрати повязані з оплатою послуг адвоката на суму 10 000 грн.
		Позивач наполягає, що відповідач своїми діями порушив законні немайнові права позивача, тим самим опорочив ділову репутацію позивача та створив шкоду його інтересам, що й зумовило звернення з вказаним позовом. 
		Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи позивача, суд визнає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Стаття 94 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлює, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. 
		Згідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: ділова репутація.
		Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. 
		Приписами ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Відповідно до ст. 1. Закону України „Про інформацію” під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. 
		Стаття 14 зазначеного закону встановлює, що основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. 
		Відповідно до ст. 47 Закону України „Про інформацію” порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: поширення відомостей, що не відповідають дійсності. 
		У випадках, коли правопорушенням, вчиненим суб'єктом інформаційної діяльності, завдано матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, винні особи відшкодовують її добровільно або на підставі рішення суду.(ст. 49 Закону України „Про інформацію”).
		Відповідно до Постанови Пленуму ВС України № 7 від 28.09.1990 року „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” при розгляді цивільних справ суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, викладення в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що ганьблять особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі. 
		Як встановлено судом, 12.01.09р. відповідач направив в адресу господарського суду Одеської області звернення за № 01-21/31 в якому виклав інформацію, що стосується позивача у вигляді, що порочить ділову репутацію позивача.
		Інформація, викладена у зверненні до господарського суду Одеської області відповідачем в судовому засіданні підтверджена не була. Натомість, позивач надав суду докази сумлінного та доброякісного виконання обовязків арбітражного керуючого, що підтверджується протоколом зборів комітету кредиторів ВАТ „Балтська хутрова фабрика” від 14.04.2009р.
		З огляду на вищезазначене, суд вважає що позовні вимоги в частині визнання інформації, поширеної Балтською районною державною адміністрацією Одеської області у зверненні від 12.01.2009 р. за № 01-21/31 на адресу господарського суду Одеської області такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію субєкта підприємницької діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 недостовірною та негативною та у зобовязані відповідача спростувати вказану недостовірну та негативну інформацію в такий самий спосіб шляхом направлення аналогічного звернення на адресу господарського суду Одеської області такими що є повністю обґрунтовані і підлягають задоволенню.
		Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
		Ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Правильне застосування ст. 1167 ЦК України можливе лише з врахуванням ст. 23 ЦК України, яка надає особі право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 
		Частина друга статті 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода може бути виражена: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди” визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у звязку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
		Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Як випливає з положень Цивільного кодексу України, який регулює спірні правовідносини позивач у справі про стягнення моральної шкоди повинен довести факти, з якими закон повязує настання відповідальності за завдану моральну шкоду. 
		Позивачем не надані суду докази що підтверджують заподіяння йому моральної шкоди.
		Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. 
		На підставі вищевикладеного суд вважає недоведеним факт заподіяння позивачу саме моральної шкоди, тому в позові в цій частині слід відмовити.
		Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 10000 грн. за послуги адвоката суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно доп.11. Розяснень президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98р. № 02-5/78 (із наступними змінами) вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
		Як встановлено судом, адвокат позивача приймав участь тільки в одному судовому засіданні по справі, натомість позивач особисто здійснював захист своїх прав та порушених інтересів. З урахуванням цього суд приходить висновку, що витрати на послуги адвоката повинні бути відшкодовані у розмірі 500 грн.
		Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
		Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		 1.Позов задовольнити частково.
		2.Визнати інформацію поширену Балтською районною державною адміністрацією Одеської області (66100, Одеська обл., м. Балта, вул. Котовського, 193) у зверненні від 12.01.2009 р. за № 01-21/31 на адресу господарського суду Одеської області такою, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію субєкта підприємницької діяльності  арбітражного керуючого ОСОБА_1 недостовірною та негативною.
		3.Зобовязати Балтську районну державну адміністрацію Одеської області (66100, Одеська обл., м. Балта, вул. Котовського, 193) спростувати вказану недостовірну та негативну інформацію в такий самий спосіб шляхом направлення аналогічного звернення на адресу господарського суду Одеської області на протязі одного місяця з дати набрання рішення законної сили.
		4.Стягнути з Балтської районної державної адміністрації Одеської області (66100, Одеська обл., м. Балта, вул. Котовського, 193) на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1) витрати на оплату державного мита у розмірі 85 (вісімдесят пять) грн.; витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять грн.) грн.; витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 500 (пятсот) грн.
		 
			 Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України. 
			Наказ видати в порядку, передбаченому ст.116 ГПК України.
			 
				 Суддя Цісельський О.В.

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...