Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/12911/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 27.10.2015. Зареєстровано: 30.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2015.
Дата набрання законної сили: 22.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"22" жовтня 2015 р.                               м. Київ                              К/800/24529/14 
		 
		     Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.
		при секретарі судового засідання - Вишняку О.М.
		за участю представника відповідача - Малько Т.В.  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у справі 
		за позовом       Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин»   
		до відповідача Державної фінансової інспекції в Харківський області 
		про визнання незаконною та скасування вимоги, -
		 
		В С Т А Н О В И В :       
		 
		    13.12.2013р. до суду надійшов позов Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин» (далі Підприємство) про визнання незаконною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції в Харківській області (далі Фінінспекція). Свій позов Підприємство обґрунтувало тим, що за наслідками проведеної ревізії Фінінспекція направила позивачу вимогу із зобов'язанням вчинити дії по усуненню порушень законодавства. Вважаючи що висновки про наявність порушень в діяльності Підприємства є помилковими, позивач просив задовольнити позов. 
		 
		    Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8.04.2014р., позов задоволено.  
		 
		    Не погодившись з судовими рішеннями, Фінінспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування вимоги.
		    У своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими. 
		              
		    Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		    Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної Фінінспекцією ревізії складено акт від 28.10.2013р. та направлено в адресу позивача вимогу №06-25/13214 від 2.12.2013р., в якій позивачу запропоновано здійснити дії по усуненню виявлених під час перевірки порушень, а саме - здійснити дії з відшкодування шкоди в сумі 13189864,02 гр., що виникла внаслідок пропуску Підприємством строку звернення до суду із відповідною заявою щодо боржника.
		 
		    Згідно зі статтею 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. 
		    В своїй постанові від 21.04.2015 року у справі №21-76а15 Верховний Суд України зазначив наступне :
		  «Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права у подібних відносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
		    Відповідно до статті 2 Закону № 5463-VI головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. 
		    Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. 
		    Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону № 5463-VI Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
		    Пунктом 46 Порядку визначено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
		    Таким чином, є підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. 
		    При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
		    Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
		    На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки. 
		    В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
		    У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 22 серпня 2012 року про усунення порушень, виявлених під час ревізії Підприємства № 58.
		    При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.
		    Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
		    Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14,  № 21-63а14) і 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14).
		    За таких обставин висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню».
		 
		    Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, адміністративний позов Підприємства про скасування вимоги №06-25/13214 від 2.12.2013р., яка стосуються відшкодування завданих збитків, задоволенню не підлягає, оскільки правильність визначення цих збитків може бути перевірена виключно в межах справи за позовом про стягнення завданих збитків, а не за позовом підконтрольної організації про визнання вимоги протиправною.
		    
		    Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
		 
		    Керуючись статтями 221,223,229,230,232,254 КАС України, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В :  
		 
		    Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській  області задовольнити. 
		    Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8.04.2014р. скасувати.
		    В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин» відмовити.
		    Постанова набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.
		 
		 
		      Судді                                                                                                                   А.О. Логвиненко
		                                                                                                                            
		                                                                                                                                          О.Є. Донець
		 
		                                                                                                                    В.Ф. Мороз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...