Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19552/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2015. Зареєстровано: 30.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26.10.2015Справа №910/19552/15
		За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто" доДержавного підприємства "Антонов"                                    третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  Державна інноваційна фінансово-кредитна установапростягнення 16165094,00 грн.за зустрічним позовомДержавного підприємства "Антонов"                                    до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто" 2. Державної інноваційної фінансово-кредитної установи 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФАКТОР ПЛЮС»провизнання недійсним договорів
		Суддя  Грєхова О.А.
		Представники сторін:
		від позивача за первісним позовом: Ганькевич В.В. - представник за довіреністю;
		від відповідача за первісним позовом: Шварьов Р.В. - представник за довіреністю;
		від третьої особи (відповідача-2 за зустрічним позовом): не з'явилися;
		від відповідача-3 за зустрічним позовом: не з'явилися.
		 
		СУТЬ СПОРУ :          
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравто" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Антонов" 16165094,00 грн. заборгованості.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Інноваційного договору №07/98 від 05.10.1998.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 порушено провадження у справі №910/19552/15, розгляд справи призначено на 14.09.2015.
		10.09.2015 позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. 
		14.09.2015 відповідач через відділ діловодства суду подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи - Державної інноваційної фінансово-кредитної установи. Також, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що для виникнення права вимоги повернення інноваційного внеску обов'язкове настання передумов, таких як: виконання ДІФКУ своїх зобов'язань по перерахуванню інноваційного внеску в повному обсязі; закінчення інноваційного проекту, тоді як жодна з зазначених умов на даний момент не наступила. ДП «Антонов» наголошує і на тому, що з огляду на невиконання  ДІФКУ зобов'язань за договором, відсутня можливість завершити інноваційний проект та досягнути інноваційного результату відповідно до п. 4.1. договору. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну інноваційну фінансово-кредитну установу, розгляд справи відкладено до 28.09.2015.
		Позивач 28.09.2015 через відділ діловодства суду подав письмові пояснення, в яких зазначив, що питання закінчення будівництва літака Ан-140 досліджувалося при вирішенні справи №910/27862/14. Зокрема, рішенням суду в даній справі встановлено, що літак Ан-140 сертифіковано належним чином і наразі здійснюється його серійне виробництво, у зв'язку з чим, інноваційний проект завершено.
		28.09.2015 третя особа через відділ діловодства суду подала письмові пояснення, в яких зауважила, що на виконання умов Інноваційного договору №07/98 від 05.10.1998, перерахувала відповідачу грошові кошти в сумі 16165194,00 грн., в той час як ДП «Антонов» завершило інноваційний проект, проте позику не повернуло.
		28.09.2015 Державне підприємство "Антонов", на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто", Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №15/05/15 від 15.05.2015, що був укладений між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", а також про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №18/05-15/3 від 18.05.2015, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто".
		Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір про відступлення права вимоги №15/05/15 від 15.05.2015 та Договір про відступлення права вимоги №18/05-15/3 від 18.05.2015, укладені з недодержанням вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 зустрічний позов Державного підприємства "Антонов" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
		Враховуючи нез'явлення представника третьої особи в засідання господарського суду та прийняття судом зустрічного позову Державного підприємства "Антонов" для спільного розгляду з первісним позовом, суд ухвалою від 28.09.2015 продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи до 12.10.2015.
		09.10.2015 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа через відділ діловодства суду подала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому проти її задоволення заперечила, оскільки зміст Договору про відступлення права вимоги №15/05/15 від 15.05.2015 не суперечить положенням чинного законодавства України і не порушує інтересів суспільства та/або держави.
		12.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравто" через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подало відзив на зустрічний позов, в якому наголосило на тому, що відповідач-2 за зустрічним позовом на законних підставах здійснив уступку права вимоги за основним спірним договором, а доводи ДП «Антонов» є необґрунтованими.
		ДП «Антонов» 12.10.2015 до відділу діловодства суду подало ряд клопотань, а саме:
		- клопотання про витребування у Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Звіту про оцінку майна, проведеного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова група «АРГО-ЕКСПЕРТ» станом на 30 квітня 2015 року;
		- клопотання про призначення та проведення науково-технічної експертизи для вирішення питання - чи було виконано (завершено) ДП «Антонов» інноваційний проект  "Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань";
		- клопотання про повідомлення правоохоронних органів про виявлені ознаки кримінального правопорушення та зупинення розгляду справи.
		За результатом розгляду в судовому засіданні 12.10.2015 клопотання ДП «Антонов» про витребування доказів, судом відмовлено в його задоволенні, оскільки витребувані документи вже наявні в матеріалах справи.
		Клопотання про призначення по справі науково-технічної експертизи та клопотання про повідомлення правоохоронних органів про виявлені ознаки кримінального правопорушення та зупинення розгляду справи судом відкладено до встановлення фактичних обставин у справі.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено до 19.10.2015.
		19.10.2015 ДП «Антонов» через відділ діловодства суду подало клопотання про витребування у Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Звіту про оцінку майна, проведеного суб'єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова група «АРГО-ЕКСПЕРТ» станом на 30 квітня 2015 року.
		В судовому засіданні 19.10.2015 господарським судом задоволено клопотання відповідача за первісним позовом про витребування доказів, а в клопотаннях про призначення науково-технічної експертизи та про повідомлення правоохоронних органів про виявлені ознаки кримінального правопорушення і зупинення розгляду справи, судом відмовлено. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2015, у зв'язку з витребуванням доказів, розгляд справи відкладено до 26.10.2015.
		23.10.2015 від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи через відділ діловодства суду надійшов Звіт про оцінку майна ПП «Консалтингова група «АРГО-ЕКСПЕРТ» станом на 30 квітня 2015 року.
		Представник ТОВ "Інтеравто" у судовому засіданні 26.10.2015 первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти зустрічного позову заперечив.
		Представник ДП "Антонов" в засіданні господарського суду проти первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав у повному обсязі.
		Третя особа (відповідач-2 за зустрічним позовом) та відповідач-3 за зустрічним позовом в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. 
		Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Зважаючи на те, що неявка представників третьої особи (відповідача-2 за зустрічним позовом) та відповідача-3 за зустрічним позовом не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
		На виконання вимог ст. 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
		Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
		У судовому засіданні 26.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, які приймали участь у розгляді справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		05.10.1998 між Київським міським відділенням Державного інноваційного фонду України, правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (інвестор) і Державним підприємством "Авіаційний Науково-Технічний Комплекс ім. О.К. Антонова", правонаступником якого є Державне підприємство "Антонов" (підприємство) укладено Інноваційний договір №07/98, предметом якого є реалізація інноваційного проекту №30-0019/98 "Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків АН-140 і проведення сертифікаційних випробувань" (далі - Проект) з впровадження нових технологій та створення виробництва конкурентоспроможної продукції, в результаті чого підприємством створюється прибуток і досягається соціальний ефект. Для цього сторони домовляються докласти максимум зусиль для здійснення Проекту, а саме: інвестор зобов'язується внести для здійснення Проекту цільовий внесок у вигляді інноваційної позики у строки і розмірах, що визначені у календарному плані робіт, а підприємство - виконати всі роботи з реалізації і повернути інвестору його вклад у строки і розмірах, вказаних у плані повернення платежів (ст. 1 договору).
		За умовами п. 2.1. договору наукові, технічні, економічні та інші вимоги до Проекту, а також вимоги до виробництва та реалізації інноваційної продукції містяться в описі та характеристиках інноваційної продукції (або у техніко-економічних умовах до Проекту) (Додаток 1).
		Відповідно до пункту 2.2. договору загальна вартість Проекту 20000000,00 грн. Строки виконання Проекту: початок 05.10.1998; закінчення 05.10.2001.
		Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору інвестор зобов'язується внести у реалізацію Проекту цільовий внесок у сумі 20000000,00 грн. та перераховувати внески підприємству в розмірах і строки, вказані у календарному плані робіт.
		При цьому пунктами 4.1., 4.2., 4.9. договору визначено, що підприємство зобов'язується: реалізувати Проект згідно з календарним планом робіт і досягти інноваційного результату, що міститься в описі та характеристиках інноваційної продукції (або в техніко-економічних умовах) до Проекту; використовувати внесок інвестора (кошти, майно, об'єкти інтелектуальної або промислової власності) виключно на виконання Проекту відповідно до його календарного плану робіт та кошторису витрат; повернути інвестору його внесок у строки і розмірах, вказані у плані повернення платежів. Кінцевий строк перерахування всіх платежів інвестору - 05.10.2001.
		На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.1998 №1575 "Про фінансування інноваційного проекту виготовлення дослідної партії літаків типу Ан-140" повернення інвестору його вкладу забезпечується Міністерством промислової політики України у формі договору поруки від 08.10.1998 № 1625-19/07 (пункт 7.1. договору).
		Договір, у відповідності до  пункту 12.1., набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками інвестора та підприємства за умови забезпечення Міністерством промислової політики України гарантії повернення коштів та прийняття її інвестором. Дія Договору закінчується після виконання сторонами всіх своїх зобов'язань, що виникли з Договору та у зв'язку з ним.
		Статтею 325 Господарського кодексу України визначено, що інноваційною діяльністю у сфері господарювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.
		Згідно із частиною першою статті 326 ГК України інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.
		Частиною другою статті 326 ГК України встановлено, що формами інвестування інноваційної діяльності є: державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону; комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарювання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва; соціальне інвестування, що здійснюється в об'єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер; іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами; спільне інвестування, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями.
		У відповідності до частини другої статті 327 ГК України інноваційна діяльність здійснюється за такими напрямами: проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції; розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;  розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища; технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.
		Підпунктом "а" пункту 3.1 Порядку укладання інноваційних договорів при залученні інвестиційного керуючого, затвердженого наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 03.03.1998 №59 "Про затвердження нормативних актів щодо порядку фінансування інноваційних проектів" і зареєстрованого Міністерством юстиції України від 26.03.1998 за №200/2640 встановлено, що інноваційна позика - це господарська операція, яка передбачає передачу підприємству коштів інвестора у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості та цільового характеру їх використання.
		Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
		Враховуючи те, що права та обов'язки сторін за Інноваційним договором продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України, при вирішенні даного спору щодо стягнення основного боргу, підлягають застосуванню норми даного Кодексу.
		Частиною першою статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).
		За приписами частини другої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Як підтверджується наявними матеріалами справи, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа на виконання умов інноваційного договору перерахувала Державному підприємству "Антонов" грошові кошти в сумі 16165194,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №5 від 05.11.1998 на суму 7000000,00 грн.; №1 від 02.03.1999 на суму 4000000,00 грн.; №6 від 24.12.1999  на суму 2000000,00 грн. та №10  від 30.12.1999 на суму 3165194,00 грн.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		17.09.2014 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа направила на адресу ДП «Антонов» вимогу №12-555 про повернення позики у сумі 16165194,00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 17.09.2014 та фіскальним чеком №9864 від 17.09.2014, копії яких долучені до матеріалів справи.
		ДП "Антонов" отримало вимогу 22.09.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте, інноваційну позику у повному обсязі  не повернуло, сплативши на користь позивача лише 100,00 грн., у зв'язку з чим розмір неповернутої інноваційної позики складає 16165094,00 грн.
		Спеціальною нормою, яка регулює правовідносини з надання і повернення позики, а саме статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
		З огляду на викладене, оскільки умовами Інноваційного договору не встановлено чіткого строку повернення ДП "Антонов" інноваційної позики та з урахуванням того, що відповідач за первісним позовом отримав лист-вимогу 22.09.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, зобов'язання відповідача з повернення інноваційної позики виникло 22.09.2014 та з урахуванням місячного строку, встановленого статтею 1049 Цивільного кодексу України, мало бути виконано у строк до 22.10.2014 включно.
		Але, оскільки відповідачем за первісним позовом умови Інноваційного договору не виконано та у встановлений  ст. 1049 ЦК України місячний строк з моменту отримання листа-вимоги грошові кошти у сумі 16165194,00 грн.  Державній інноваційній фінансово-кредитній установі не повернуто, суд дійшов висновку, що ДП «Антонов» порушено свої зобов'язання з повернення інноваційної позики, встановлені договором, а також приписи ст.ст. 526, 1049 Цивільного кодексу України.
		В якості погашення інноваційної позики 08.10.2014 ДП "Антонов" перерахувало Державній інноваційній фінансово-кредитній установі грошові кошти у сумі 100,00 грн., отже, станом на момент вирішення спору по суті у відповідача існує непогашене грошове зобов'язання з повернення інноваційної позики в сумі 16165094,00 грн.
		Суд наголошує і на тому, що згідно з імперативними приписами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Як роз'яснено в п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
		Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №910/27862/14 за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Державного підприємства «Антонов» про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконання умов Інноваційного договору від 05.10.1998 №07/98 встановлено, що «у відповідача станом на момент вирішення спору по суті в суді першої інстанції існувало непогашене грошове зобов'язання з повернення інноваційної позики в сумі 16165094 грн., з виконання якого відповідачем допущено прострочення, що згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України є підставою для застосування до відповідача цивільно - правової відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат».
		При цьому доводи ДП «Антонов» в частині того, що у зв'язку з невиконанням ДІФКУ своїх зобов'язань по перерахуванню інноваційного внеску в повному обсязі, неможливо завершити інноваційний проект та досягнути інноваційного результату, також спростовуються вищезазначеними судовими рішеннями.
		Зокрема в постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 у справі №910/27862/14 встановлено наступне: «з уточненого календарного плану виконання робіт з інноваційного проекту (додаток № 2 до Договору) вбачається, що сторони узгодили такі заходи (етапи роботи): виготовлення стендів систем та обладнання літака; сертифікаційні стендові випробування систем та обладнання літака; завершення побудови літака №01-02 та проведення сертифікаційних міцностних випробувань; сертифікаційні випробування нових модернізованих комплектуючих виробів; сертифікаційні наземні та льотні випробування.
		Оскільки відповідач здійснює серійне виробництво модифікацій літака Ан-140, то доводи ДП "Антонов" про незавершення робіт з проекту "Реалізація програми побудови дослідної партії пасажирських літаків Ан-140 і проведення сертифікаційних випробувань" є безпідставними.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під результатом завершення робіт з інноваційного проекту слід розуміти новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що коли відповідач налагодив серійне виробництво літака Ан-140 та його модифікацій, а також те, що відповідача було внесено до Переліку організацій, які мають сертифікат розробника цивільної авіаційної техніки, як таке, що отримало 24.07.2013 сертифікат №Р-2 як розробник ряду літаків, у тому числі Ан-140, наведені обставини в сукупності підтверджують досягнення соціального ефекту та реалізацію у повному обсязі інноваційного проекту шляхом створення нового літака, що було предметом Договору від 05.10.1998.
		Крім того, доводи апелянта про те, що інноваційний проект не завершено, у зв'язку із нереалізацією варіантів спеціального призначення літака Ан-140 внаслідок неповного перерахування позивачем суми інноваційної позички - суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані з огляду на наступне.
		Уточнений календарний план не містить такого виду робіт як створення варіантів літака спеціального призначення.
		З опису та характеристики інноваційної продукції (Додаток №1 до Договору) вбачається таке: створення та серійне виробництво літака Ан-140 визначено пріоритетним напрямом авіаційної промисловості до 2000 року; на базі літака Ан-140 передбачається створення різних варіантів літаків спеціального застосування.
		Таким чином, відповідач, описуючи та характеризуючи інноваційну продукцію (літак Ан-140), вказав на можливість створення різних варіантів літаків спеціального застосування.
		Станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, а також на момент апеляційного провадження  у справі, належних і допустимих доказів того, що сторони узгодили створення різних варіантів літаків спеціального застосування чи призначення на базі Ан-140 - відповідачем в обґрунтування своїх доводів - не подано.
		Що ж до тверджень апелянта про те, що Державною інноваційною фінансово-кредитною установою виконано не в повному обсязі  свій обов'язок з перерахування інноваційної позички - суд апеляційної інстанції  їх відхиляє як безпідставні та необґрунтовані з огляду на наступне.
		Відповідно до пункту 3.1 Договору Державна інноваційна фінансово-кредитна установа зобов'язалась перерахувати відповідачу цільовий вклад у сумі 20000000,00 грн., з якого було перераховано лише  грошові кошти у сумі 16165194,00 грн., у зв'язку з чим ДП "Антонов" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про спонукання до виконання Договору шляхом перерахування коштів у сумі 3834806,00 грн.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 зі справи №36/472, залишеним без змін в порядку апеляційного та касаційного перегляду, позов задоволено та зобов'язано Державну інноваційну фінансово-кредитну установу належним чином виконати умови Договору шляхом перерахування коштів у сумі 3834806,00 грн. на користь ДП "Антонов".
		Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2009 у справі №36/472 відмовлено у перегляді за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2008 зі справи №36/472. Зокрема у наведеній ухвалі суд зазначив про те, що підставою для відмови у перегляді за нововиявленими обставинами є те, що інноваційний проект включає етап сертифікації літака, проте, ним не закінчується, а отже інноваційний проект сертифікацією літака не закінчено.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДП "Антонов" захистило своє право на отримання інноваційної позики в повному обсязі у судовому порядку, проте, невиконання Державною інноваційною фінансово-кредитною установою рішення зі справи №36/472 (зокрема невиконання обов'язку по перерахуванню 3834806,00 грн. на користь ДП "Антонов") не є підставою для звільнення ДП "Антонов" від обов'язку повернути інноваційну позику в розмірі, який фактично було надано позивачем, а саме:  у сумі 16165194,00 грн.
		Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.04.2009 у справі №36/472, якою відмовлено у перегляді за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2008 зі справи №36/472, була винесена у 2009 році. Проте, після її винесення, зі спливом значного терміну, на сайті Державної авіаційної служби України avia.gov.ua розміщені дані про те, що станом на 27.07.2012 повітряні судна типу Ан-140 та Ан-140-100 схвалені для експлуатації в цивільній авіації України згідно із сертифікатом типу ТЛ 0010, тобто і обставини, відповідач налагодив серійне виробництво літака Ан-140 та його модифікацій, а також те, що відповідача було внесено до Переліку організацій, які мають сертифікат розробника цивільної авіаційної техніки, як таке, що отримало 24.07.2013 сертифікат № Р-2 як розробник ряду літаків, у тому числі Ан-140, наявність яких в сукупності і стала підставою для висновку щодо досягнення соціального ефекту та реалізацію у повному обсязі інноваційного проекту шляхом створення нового літака, що було предметом Договору від 05.10.1998».
		У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
		Враховуючи наведене, висновок Господарського суду міста Києва та Київського апеляційного господарського суду про факт завершення інноваційного проекту за Інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998 та факт наявності непогашеного ДП «Антонов» грошового зобов'язання з повернення інноваційної позики в сумі 16165094,00 грн., відповідає принципу правової певності, регламентованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та практиці Європейського суду з прав людини, які в якості джерел права мають застосовуватися судами при розгляді справ.
		Отже, оскільки ДП «Антонов» не надано доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Антонов» суми основного боргу в розмірі  16165094,00 грн.
		При цьому судом встановлено, що 15.05.2015 між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (первісний кредитор), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (новий кредитор), з іншої сторони, укладено Договір про відступлення права вимоги №15/05/15, за умовами пункту 1.1.  якого первісний кредитор відступає та передає у власність новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Державного підприємства «Антонов» (боржник), а саме: право вимагати повернення боржником отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, суми (цільового вкладу) за Інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та боржником у розмірі 16165094,00 грн., а також сум всіх можливих та дійсних штрафних санкцій (в т.ч. штрафів, пені, неустойки), втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, який боржник має сплатити згідно основним договором (разом - право вимоги).  
		Пунктами 1.2., 2.2. Договору про відступлення права вимоги №15/05/15 від 15.05.2015 сторони погодили, що новий кредитор набуває право вимоги за умови та в момент зарахування на поточний рахунок первісного кредитора грошових коштів від нового кредитора у терміни та розміри, встановлені п. 2.2. договору, а саме: 1544664,54 грн. у строк до 29.05.2015.
		У подальшому, 18.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеравто», як новим кредитором, укладено Договір відступлення права вимоги №18/05-15/3, за умовами пункту 1.1. якого первісний кредитор відступає та передає у власність новому кредитору належне йому право грошової вимоги до Державного підприємства «Антонов» (боржник), а саме: право вимагати повернення боржником отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, суми (цільового вкладу) за Інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та боржником у розмірі 16165094,00 грн., а також сум всіх можливих та дійсних штрафних санкцій (в т.ч. штрафів, пені, неустойки), втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, які боржник має сплатити згідно основним договором (разом - право вимоги).
		Пунктом 1.2. Договору відступлення права вимоги №18/05-15/3 від 18.05.2015, визначено, що право грошової вимоги належить первісному кредитору на підставі Договору про відступлення права вимоги №15/05/15 від 15.05.2015, укладеного між первісним кредитором та ДІФКУ.
		За цим договором новий кредитор набуває право грошової вимоги в повному обсязі з моменту підписання сторонами договору (п. 1.7. Договору відступлення права вимоги №18/05-15/3 від 18.05.2015).
		Відповідач за первісним позовом про заміну кредитора був обізнаний, що підтверджується повідомленнями №07-373 від 18.05.2015 та №19/05-15-1 від 19.05.2015 і не заперечується ДП «Антонов».
		Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
		За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Таким чином, ТОВ «Інтеравто» (як новий кредитор) набув право вимоги до ДП «Антонов» (боржник) повернення боржником отриманої від Київського регіонального відділення Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є Державна інноваційна фінансово-кредитна установа, суми (цільового вкладу) за Інноваційним договором №07/98 від 05.10.1998 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та боржником у розмірі 16165094,00 грн., а також сум всіх можливих та дійсних штрафних санкцій (в т.ч. штрафів, пені, неустойки), втрат від інфляції та будь-яких інших платежів, який боржник має сплатити згідно з основним договором.
		Щодо зустрічних позовних вимог Державного підприємства «Антонов» про визнання недійсними Договору про відступлення права вимоги №15/05/15 від 15.05.2015 та Договору про відступлення права вимоги №18/05-15/3 від 18.05.2015, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
		Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.
		Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Зміст правочину, за приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 
		Частиною 3 статті 228 ЦК України встановлено, що  у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.  
		Таким чином, для визнання недійсним спірного договору відповідно до вищевказаної норми законодавства, позивач повинен довести, в чому саме полягає невідповідність цього правочину інтересам держави і суспільства, наявність умислу  сторін або однієї сторони на укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявність вини,  яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.
		Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Позивачем за зустрічним позовом не доведено невідповідності спірних договорів інтересам держави і суспільства та умислу будь-якої зі сторін, а також те, що вказані правочини завідомо укладалися з метою порушення таких інтересів, що унеможливлює визнання їх недійсним з цих підстав.
		За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову та задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі.
		Судовий збір в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на Державне підприємство "Антонов".
		Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто" задовольнити.
		2. Стягнути з Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, будинок 1; ідентифікаційний код 14307529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 120, корпус 1; ідентифікаційний код 30518435) 16165094 (шістнадцять мільйонів сто шістдесят п'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 00 коп. основного боргу та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
		3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. 
		4. В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Антонов" - відмовити. 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено: 28.10.15 
		 
		Суддя                                                                                           О.А. Грєхова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...