Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/4542/15 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2015. Зареєстровано: 31.10.2015. Забезпечено надання загального доступу: 04.11.2015.
Дата набрання законної сили: 12.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 461/4542/15                 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. 
		Провадження № 22-ц/783/5272/15                    Доповідач в 2-й інстанції:  Мусіна  Т. Г. 
		Категорія:42
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		                12 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
		головуючого - Мусіної Т.Г.
		суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.
		за участі секретаря - Фейір К.О.
		                                  з участю: представника відповідача ТзОВ «Варіанти Львів» - Рянкеля С.І.,
		                                  відповідача ОСОБА_4 
		                                  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Громадської організації «Правий сектор-Захід» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 червня 2015 року у справі за позовом Громадської організації «Правий сектор-Захід» до Інформаційного агентства Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіанти Львів», ОСОБА_4, ОСОБА_7 про спростування недостовірної інформації,-
		   в с т а н о в и л а :
		У квітні 2015 року Громадська організація «Правий сектор-Захід» звернулася до суду з позовом до інтернет-видання «Варіанти», ОСОБА_4, ОСОБА_7 про спростування недостовірної інформації, в якому просила:
		- визнати недостовірною інформацію, поширену інтернет-виданням «Варіанти» та такою, що порушує право позивача на недоторканність ділової репутації;
		- зобов'язати відповідачів спростувати поширену ними недостовірну інформацію у спосіб, яким недостовірна інформація була поширена;
		- зобов'язати відповідачів видалити статтю з веб-сайту http//www.varianty.net.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 04 березня 2015 року інтернет-виданням «Варіанти» було опубліковано статтю із назвою «Кончина Правого сектору». Позивач вважає, що автор вказаної статті, незважаючи на журналістську етику, мораль, в брутальний, образливий та принизливий спосіб безпідставно поливає брудом позивача. Вказує, що автором статті, що містить недостовірну інформацію, є головний редактор інтернет-видання «Варіанти» ОСОБА_4, засновником та керівником ТОВ «Варіанти Львів» є ОСОБА_7 Зазначає, що вказані особи є суб'єктами поширення недостовірної інформації, що завдає шкоди репутації ГО «Правий сектор-Захід». На підставі наведеного позивач просив задовольнити його позов. 
		Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 червня 2015 року у задоволенні позову Громадської організації «Правий сектор-Захід» відмовлено.
		Рішення суду оскаржив позивач.
		В апеляційній скарзі зазначає, що висновок суд про те, що поширена відповідачем інформація не є твердженням чи тлумаченням певних фактів, а є оціночним судженням, не відповідає дійсності, оскільки така інформація поширена у формі подачі істинних фактів, які дійсно мали місце, відповідач у даній статті не критикував позивача і не виражав суб'єктивну думку, а зводив наклеп на позивача. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, хоча належним чином у відповідності до вимог ст. 74-76 ЦПК України повідомлений судовою повісткою про дату судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення позивачу 01.09.2015р. під розписку рекомендованого поштового відправлення (а.с. 127).
		Письмове клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з підстав неможливості явки в судове засідання через відрядження саме на день судового засідання відхилено судовою колегією як безпідставне, оскільки позивач був повідомлений про дату судового засідання завчасно за півтора місяця.
		Колегією суддів також враховано, що справа перебуває в провадженні судових органів з квітня 2015 року, на день судового засідання апеляційної інстанції спливали розумні строки її розгляду, передбачені законом, неявка в судове засідання осіб, які належним чином повідомлені про дату судового засідання, розцінюється судом як умисне затягування судового процесу та суперечить вимогам ст.. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка представника позивача не перешкоджає розглядові справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судом встановлено, що 04.03.2013р. головним редактором інформаційного агентства Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіанти Львів» ОСОБА_4 на вебсайті інформаційного агентства http//www.varianty.net було опубліковано статтю із назвою «Кончина Правого сектору», викладену інформацію у якій позивач вважає недостовірною, такою, що порушує його право на недоторканність ділової репутації, підриває авторитет позивача та завдає шкоди його позитивній репутації в суспільстві.
		Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Частина 2 ст. 16 ЦК України містить перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів. 
		Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		За змістом ст. 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - Постанова) роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
		Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, вживання гіпербол, алегорій, сатири. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд правильно прийшов до висновку, що правові підстави для його задоволення відсутні.
		Із змісту статті вбачається, що інформація, викладена у статті, подана як репортаж автора статті ОСОБА_4 з місця події - прес-конференції окремих 4-х членів Правового сектору і Прес-клубі, яка була зірвана іншими учасниками Правового сектору.
		Автор статті у притаманній йому манері сарказму, іронії, в жанрі політичної сатири відобразив у статті в сатиричній формі події, що відбувались 04.03.2015р. у Прес-клубі з участю членів Правого сектору, свідком яких він був, та надав в сатиричній формі свою оцінку цим подіям та її учасникам.
		Частина 2 статті 29 Закону України «Про інформацію» встановлює, що предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		Спірна публікація присвячена висвітленню проблем, які становлять підвищений суспільний інтерес, оскільки в ній порушено проблему реальної діяльності членів громадської організації «Правий сектор-Захід» на Галичині. Вказана проблема проілюстрована журналістом на прикладі діяльності членів громадської організації «Правий сектор-Захід» в конкретній ситуації при намаганні інших членів цієї організації провести прес-конференцію.
		З врахуванням того, що позивач позиціонує діяльність своєї громадської організації виключно як позитивну, що організацією здобуто вагомий авторитет серед громадських активістів, правозахисників та має позитивну репутацію серед громадян західного регіону та всієї України, громадськість мала право знати інформацію щодо діяльності громадської організації «Правий сектор-Захід» та окремих її членів при проведенні прес-конференції, яка має суспільний інтерес.
		Пунктом 20 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 роз'яснено, що судам слід ураховувати положення частини одинадцятої статті 30 Закону України «Про інформацію», в якій зазначено, що інформацію з обмеженим доступом може бути поширено без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист, що відповідає практиці застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції.
		У вказаному контексті, Європейський суд, у рішенні від 23 квітня 1992 року по справі «Кастеллс проти Іспанії», висловив наступну правову позицію: «Межі допустимої критики щодо Уряду є ширші, ніж щодо рядового громадянина або навіть політичного діяча. В демократичній системі дії чи бездіяльності Уряду повинні ставати предметом пильної уваги не тільки з боку законодавчої та судової влади, але також і з боку преси і громадської думки. Більш того, займане Урядом домінуюче становище зобов'язує його демонструвати стриманість, коли постає питання про кримінальне переслідування за критику, особливо за наявності інших засобів відповіді на невиправдані нападки з боку його супротивників або засобів масової інформації» (п.46).
		Рішення суду про відмову у позові відповідає положенням Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004р. на 872-му засіданні Комітету Ради Європи.
		Зокрема у статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (п.6).
		З врахуванням наведеного суд правильно прийшов до висновку, що діяльність громадської організації «Правий сектор-Захід» може піддаватись критиці із вживанням гіпербол, сатири, оціночних суджень та суб'єктивний думок та поглядів автора статті ОСОБА_4
		При ухваленні рішення суду про відмову у задоволенні позову суд правильно врахував практику Європейського суду з прав людини по застосуванню ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право журналіста друкованого ЗМІ на свободу вираження поглядів.
		     Враховуючи, що суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, застосував закон, який поширюється на зазначені правовідносини, при встановленні зазначених фактів судом не було допущено порушення норм процесуального права, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального і процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову.
		    Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає частковій зміні в частині назви особи відповідача, а саме, замість «інтернет-видання «Варіанти» слід зазначити правильну назву - Інформаційне агентство Товариство з обмеженою відповідальністю «Варіанти Львів» як власника веб-сайту, на якому була розміщена стаття, що є об'єктом позову, про що є дані в матеріалах справи, та визнається представником відповідача Інформаційного агентства Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіанти Львів», який приймав участь у розгляді справи.
		    В решті рішення суду залишається без змін.
		    Керуючись п.3 ч.1 ст.307, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів 
		                                                        в и р і ш и л а:
		Апеляційну скаргу Громадської організації «Правий сектор-Захід» відхилити.
		Рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 червня 2015 року частково змінити в частині назви особи відповідача, а саме: замість «інтернет-видання «Варіанти»» зазначити Інформаційне агентство Товариство з обмеженою відповідальністю «Варіанти Львів».
		В решті рішення суду залишити без змін.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили. 
		     
		       Головуючий                           Т.Г. Мусіна                  
		                   Судді:                           І.В. Бермес           
		                                                                            Р.В. Савуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...