Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/1270/7579/12 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.10.2015. Зареєстровано: 01.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2015.
Дата набрання законної сили: 03.11.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           08 жовтня 2015 року                                  м. Київ                              К/800/41921/13 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.
		суддів:                                                    Карася О.В.
		                                                             Олендера І.Я.
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів 
		на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня                   2013 року 
		та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року 
		у справі № 2а/1270/7579/2012 
		за позовом Державного підприємства «Антрацит» 
		до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -  
		 
		ВСТАНОВИВ:   
		          
		Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня                   2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, позов Державного підприємства «Антрацит» (далі -                ДП «Антрацит»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ Міндоходів; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001048012 від 07 серпня 2012 року та № 0001058012 від  07 серпня 2012 року.
		Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.  
		          В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позову. 
		          В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Антрацит» з питання правомірності нарахування податку на додану вартість за період з січня по червень 2009 року, з квітня по липень 2011 року, та вересень 2011 року, за результатами якої складено акт № 66/16-0/32226065 від 16 липня 2012 року.
		На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001048012 від 07 серпня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на     4 539 375,50 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001058012 від 07 серпня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 001 164,00 грн. (3 545 066,00 грн. - основний платіж,                  456 098,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
		Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон                               № 168/97-ВР), підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Стоік», Товариства з обмеженою відповідальністю «УГК-2000», Приватного підприємства «Укрстандарт» товарно-матеріальних цінностей, з огляду на нікчемність правочинів, яка мотивована відсутністю товарно-транспортних накладних та документів, які засвідчують якість отриманого товару.
		          Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
		          Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		          Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
		          Подібні за правовим регулюванням норми закріплено і в підпункті «а»                пункту 198.1, пунктах 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.
		Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. 
		          Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. 
		          Як з'ясовано судами, на підтвердження фактичного виконання господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «ФК «Стоік»,                     ТОВ «УГК-2000», ПП «Укрстандарт» позивачем подано належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, приймальні акти, журнали-ордери по рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками), картки складського обліку отриманих матеріалів, товарно-транспорті накладні, сертифікати та паспорти якості на отриману продукцію.
		Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів (зокрема, товарно-транспортних накладних та документів, що підтверджують якість отриманого товару) на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.
		Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо. 
		При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. 
		Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
		          За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня               2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування. 
		          Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ:   
		          
		Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                                                            Рибченко А.О.
		 
		          Судді                                                                                          Карась О.В.
		 
		Олендер І.Я.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...