Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/20797/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2015. Зареєстровано: 03.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2015.
Дата набрання законної сили: 01.03.2016
Результат оскарження 01.03.2016 Вищий господарський суд України: скасовано повністю рішення суду першої інстанції та залишено в силі постанову суду апеляційної інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21.10.2015Справа №910/20797/15
		За первісним позовом Заступника Генерального прокурора України, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкапіталс» 
		про стягнення штрафних санкцій в розмірі 4 594 903,28 грн
		та 
		за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкапіталс» 
		до Міністерства оборони України 
		про визнання господарського договору недійсним в частині.
		 
		     Суддя Нечай О.В.
		 
		 
		Представники учасників судового процесу:
		від Міністерства оборони України: Шавейко А.О., Тодерян В.М., за довіреностями
		від ТОВ "Будкапіталс": Хасін І.Б., за довіреністю 
		від прокуратури: Голуб Є.В., посвідчення № 029151.
		 
		                                              ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкапіталс" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 4 594 903,28 грн.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2015 було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.09.2015.
		04.09.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Міністерства оборони України було подано письмові пояснення.
		04.09.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником ТОВ «Будкапіталс» було подано відзив на позовну заяву.
		08.09.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "Будкапіталс" було подано зустрічну позовну заяву до Міністерства оборони України про визнання господарського договору недійсним в частині.
		          Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2015 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкапіталс" до Міністерства оборони України про визнання господарського договору недійсним в частині був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом.
		У судове засідання 16.09.2015 представники Міністерства оборони України та ТОВ "Будкапіталс" з'явились та подали клопотання про продовження строків розгляду справи.
		Представник прокуратури у судове засідання 16.09.2015 не з'явився.
		Розглянувши у судовому засіданні 16.09.2015 клопотання представників сторін про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.
		Враховуючи те, що представник прокуратури у судове засідання 16.09.2015 не з'явився та у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 21.10.2015.
		16.09.2015 до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшов лист від Київської міської спілки безквартирних офіцерів.
		24.09.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником ТОВ «Будкапіталс» було подано додаткові пояснення.
		21.10.2015 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Міністерства оборони України було подано відзив на зустрічну позовну заяву.
		У судове засідання 21.10.2015 представники Міністерства оборони України та прокуратури з'явились, надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги за первісним позовом підтримали в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували.
		          Представник ТОВ «Будкапіталс» у судове засідання 21.10.2015 з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, проти первісного позову заперечував, зустрічний позов просив задовольнити.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
		          ВСТАНОВИВ: 
		 
		10.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будкапіталс» (далі - забудовник, відповідач за первісним позовом) та Міністерством оборони України  (далі - пайовик, позивач за первісним позовом) було укладено Договір на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Кірова, 9-б № 227/ДКБ-361 П (далі - Договір).
		Предметом Договору є придбання пайовиком у забудовника житла на умовах пайової участі, а саме квартири кількістю 96 (дев'яносто шість) шт., загальною площею 4 956,84 квадратних метрів, у житлових будинках розташованих за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Кірова, 9-б, відповідно до адресного переліку квартир (додаток № 2), які забудовник зобов'язується передати, а пайовик оплатити у порядку і строки, визначені Договором (п. 1.1 Договору).
		Згідно з п. 3.1 Договору ціна Договору, тобто ціна квартир, які забудовник за Договором зобов'язується передати пайовику становить 34 450 038,00 грн, в т.ч. ПДВ 5 741 673,00 грн та складається із розрахунку загальної площі квартир 4 956,84 квадратних метрів, що передаються і фіксованої вартості 6 950,00 грн за один квадратний метр загальної площі (згідно Постанови КМУ від 29.02.2012 № 193 - гранична вартість для населених пунктів, які розташовані у 15-кілометровій зоні від адміністративного центру регіону, гранична вартість може бути збільшена на 10 відсотків). Вказана договірна ціна є твердою.
		25 грудня 2014 року сторонами було укладено Додаткову угоду № 1/361 П до Договору, відповідно до якої, у зв'язку із систематичним відключенням об'єкта будівництва, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Кірова, 9-б, від мереж електропостачання (лист від 19.12.2014 № 6466) та затримкою фінансування (лист від 17.12.2014 № 97/1) сторони змінили Додаток № 3 «Графік фінансування робіт» до Договору, а також змінили пункти 4.2, 5.1, 5.2, 5.3, 7.2, 10.1 в п.п. «а» п. 6.4 Договору, виклавши їх у новій редакції. 
		Згідно з п. 5.1 Договору передача пайовику квартир, зазначених у п. 1.1 Договору, здійснюється з оформленням акта прийому-передачі квартир, за наявності документів, що підтверджують введення об'єкта в експлуатацію, (нотаріально засвідченої копії сертифіката відповідності або декларації про готовність об'єкта до експлуатації), у термін до 10.03.2015.
		Пунктом 5.3 Договору сторони визначили, що забудовник, за власний рахунок, здійснює реєстрацію квартир, що передаються пайовику, в державній реєстраційній службі України, з обов'язковим оформленням права власності на них за Міністерством оборони України, у термін до 10.03.2015.
		Згідно з п.п. а п. 6.4 Договору забудовник зобов'язаний збудувати та передати пайовику квартири, зазначені у п. 1.1 Договору, у термін до 10.03.2015, у стані, що визначений п. 2.2 Договору, з оформленням акта прийому-передачі квартир, з їх реєстрацією в Державній реєстраційній службі України та обов'язковою державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно за Міністерством оборони України.
		За невиконання взятих на себе зобов'язань за Договором, а саме: у разі порушення терміну передачі пайовику квартир, зазначених у п. 1.1 Договору, та терміну їх реєстрації в Державній реєстрацій службі України (з обов'язковим оформленням права власності на них за Міністерством оборони України, забудовник передає у власність пайовика весь об'єкт будівництва розташований за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Кірова, 9-б. При цьому забудовник за власний рахунок оформлює відповідні документи про передачу майнових прав на об'єкт будівництва. Крім того, при порушенні терміну передачі пайовику квартир, з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно за Міністерством оборони України, забудовник сплачує пайовику, за кожну добу прострочення, пеню в розмірі 0,1 % вартості квартир, за якими допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів, відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, забудовник додатково сплачує пайовику штраф у розмірі 7 відсотків від суми невиконаних зобов'язань (п. 7.2 Договору).
		Прокурор в первісному позові зазначає, що відповідач за первісним позовом, в порушення пункту 5.3 та підпункту «а» пункту 6.4 Договору, реєстрацію квартир в Державній реєстраційній службі України, з оформленням права власності на них за позивачем за первісним позовом, здійснив лише в травні 2015 року, в зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом пеню в розмірі 2 188 265,62 грн та штраф в розмірі 2 406 637,66 грн.
		          ТОВ «Будкапіталс», в свою чергу, було подано зустрічну позовну заяву до Міністерства оборони України про визнання Договору недійсним в частині встановлення п. 5.3 та п. 6.4 цього Договору строків виконання зобов'язань з реєстрації права власності на передані квартири, а також в частині встановленої п. 7.2 Договору відповідальності за порушення строків реєстрації права власності на квартири, на підставі статтей 203, 215, 233, 634 ЦК України,  яка була прийнята судом для спільного розгляду з первісним позовом.
		          В зустрічному позові, позивач за зустрічним позовом зазначає, що здійснення держаної реєстрації права власності в день отримання Декларації про готовність об'єкту є неможливим, зважаючи на встановлену законом процедуру реєстрації права власності на нерухоме майно, а також зважаючи на значну кількість квартир, передбачену в Договорі, на які необхідно зареєструвати право власності, що потребує багато часу.
		          Крім того, державну реєстрацію права власності на квартири здійснює державний орган  - Державна реєстраційна служба України, на діяльність якої позивач за зустрічним позовом не має жодного впливу і за дії якої не може відповідати, відтак не може брати на себе зобов'язання щодо здійснення реєстрації у чітко визначені Договором строки.
		Відповідач за первісним позовом зазначає, що в первісній редакції Договору зобов'язання з реєстрації права власності на квартири забудовник повинен був здійснити до 20.12.14, тобто протягом тижня з дати укладення Договору мало бути збудовано квартири, введено будинок в експлуатацію та зареєстровано право власності на квартири, що є нереальним.
		Відповідач за зустрічним позовом, в свою чергу, зазначає суду, що позивач за зустрічним позовом усвідомлював наявність усіх ризиків, пов'язаних з виконанням Договору та цілком розумів усі зобов'язання, які на нього покладаються, тому твердження позивача за зустрічним позовом про невідповідність умов Договору його власному волевиявленню є безпідставними.
		Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.
		Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Аналогічне положення викладене у п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11.
		Згідно з ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.  
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.   
		Крім того, частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Таким чином, при укладенні Договору позивач за зустрічним позовом був обізнаний з умовами Договору, а також фактичне виконання Договору сторонами свідчить про їх вільне волевиявлення та спрямування сторонами своїх зусиль на його виконання, а тому відсутні підстави для визнання недійсним Договору в частині встановлення п. 5.3 та 6.4 строків виконання зобов'язань з реєстрації права власності на передані квартири, а також в частині встановленої п. 7.2 відповідальності за порушення строків реєстрації права власності на квартири.  
		Враховуючи вищевикладене, зустрічний позов не підлягає задоволенню.
		Щодо первісного позову суд зазначає наступне.
		Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. 
		Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. 
		Згідно з статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
		Щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.
		Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
		Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено                        ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та   ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
		Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11.
		Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
		Прокурором долучено до позовної заяви розрахунки пені та штрафу, в свою чергу відповідачем за первісним позовом не надано суду контррозрахунку штрафних санкцій та заперечуються періоди нарахування пені та штрафу, визначені прокурором, а тому спір щодо періодів нарахування штрафних санкцій між сторонами відсутній.
		Судом здійснено перерахунок сум пені та штрафу та встановлено, що прокурором розраховано штрафні санкції відповідно до норм чинного законодавства України та умов Договору.
		          Як вбачається з вищезазначеного розрахунку штрафних санкцій, період прострочення передачі документів про реєстрацію права власності на квартири загальною площею 1 708,99 кв. м складає 59 днів (з 10.03.2015 по 08.05.2015), на квартири загальною площею 959,9 кв. м складає 63 дні (з 10.03.2015 по 12.05.2015), на квартири загальною площею 688,95 кв. м складає 65 днів (з 10.03.2015 по 14.05.2015), на квартири загальною площею 565,35 кв. м складає 66 днів (з 10.03.2015 по 15.05.2015), на квартири загальною площею 896,1 кв. м складає 69 днів (з 10.03.2015 по 18.05.2015), на квартири загальною площею 137,55 кв. м складає 70 днів (з 10.03.2015 по 19.05.2015). Відтак суд дійшов висновку про те, що зобов'язання відповідача за первісним позовом з державної реєстрації права власності на квартири та передачі відповідних документів позивачу за первісним позовом виконувалось частинами 08.05.2015, 12.05.2015, 14.05.2015, 15.05.2015, 18.05.2015 та повністю було виконано 19.05.2015. 
		Отже, відповідачем за первісним позовом було допущено прострочення виконання зобов'язання за Договором в частині реєстрації квартир з державною реєстрацією права власності на квартири за позивачем за первісним позовом. 
		Однак, суд вважає за необхідне зменшити розміри заявлених прокурором до стягнення пені та штрафу, враховуючи наступне. 
		Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  
		Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
		Державну реєстрацію на квартири здійснює державний орган - Державна реєстраційна служба України, на діяльність якої відповідач за первісним позовом не має жодного впливу і за дії якої не може відповідати.
		Позивачем за первісним позовом не заперечується той факт, що квартири було збудовано у встановлений Договором строк, декларацію про прийняття будинку в експлуатацію також було отримано позивачем за первісним позовом в строк, квартири було передано за актом від 16.03.15. Затримка у підписанні акту, як зазначає відповідач за первісним позовом, на 3 робочі дні була викликана виключно тим, що строк дії довіреності на підписанта від позивача сплив і нову довіреність було підписано лише 16.03.15.
		Отже, відповідачем за первісним позовом було в строк виконано всі свої зобов'язання за Договором, окрім зобов'язання щодо реєстрації права власності на квартири за позивачем за первісним позовом, проте, затримка в їх виконанні викликана, в тому числі, об'єктивними обставинами, на які відповідач за первісним позовом не міг вплинути, зокрема, процедурою державної реєстрації, а також тією обставиною, що постановою КМУ від 21.01.2015 № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» Державну реєстраційну службу і Державну виконавчу службу вирішено ліквідувати, поклавши на Міністерство юстиції України завдання і функції з реалізації державної політики з питань державної реєстрації актів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Наслідком винесення цієї постанови стало створення ліквідаційної комісії та виникнення технічних моментів, які на певний період унеможливили нормальне функціонування Державної реєстраційної служби України, на які відповідач за первісним позовом також не мав жодного впливу та які він не міг передбачати при укладенні Договору.
		Відповідач за первісним позовом також зазначає про те, що позивачем за первісним позовом не було надано в строк підписаний зі своєї сторони змінений адресний перелік квартир, змінений в процесі будівництва, в свою чергу оскільки остаточний адресний перелік квартир, підписаний позивачем за первісним позовом, є одним з обов'язкових документів, які згідно Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013, необхідно надати державному реєстратору для державної реєстрації права власності на новозбудовані квартири, затримка в підписанні вказаного переліку також унеможливлювала подання відповідачем за первісним позовом заяви про реєстрацію квартир та державну реєстрацію права власності за позивачем за первісним позовом на вказані квартири. В свою чергу, позивачем за первісним позовом та прокурором не спростовано вищезазначених доводів відповідача за первісним позовом. 
		Як вбачається з матеріалів справи, мали місце об'єктивні обставини, що спричинили прострочення виконання відповідачем за первісним позовом свого зобов'язання по реєстрації новозбудованих квартир та державній реєстрації права власності на вказані квартири за позивачем за первісним позовом, зокрема, систематичні відключення від електропостачання об'єкта будівництва, що підтверджується Договором, видача декларації про готовність об'єкту лише 10.03.15, необхідність уточнення площ новозбудованих квартир, введення процедури ліквідації Державної реєстраційної служби України тощо.
		Відповідно до  ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Прокурором та позивачем за первісним позовом також не надано суду жодного доказу на підтвердження завдання позивачу за первісним позовом збитків вищезазначеним простроченням відповідачем за первісним позовом виконання свого зобов'язання за Договором.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається відповідач за первісним позовом та які спричинили прострочення виконання ним зобов'язання по реєстрації права власності за позивачем за первісним позовом на квартири є винятковими.
		Крім того, відповідачем за первісним позовом вживались заходи щодо виконання зазначеного зобов'язання, що не заперечується учасниками судового процесу.
		Враховуючи зазначені обставини та незначність прострочення виконання відповідачем за первісним позовом свого зобов'язання за Договором, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої прокурором до стягнення пені до 47 620,00 грн та штрафу до 52 380,00 грн.
		При цьому, визначені судом суми пені та штрафу є співрозмірними з вищезазначеним порушенням, допущеним відповідачем за первісним позовом.
		Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені прокурором вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом пені та штрафу в розмірі 4 594 903,28 грн підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 100 000,00 грн.
		У відповідності до частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. 
		Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. 
		Згідно з пунктом 2 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.
		Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн.
		Згідно з ч. 4 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
		Виходячи з ціни позову (4 594 903,28 грн.), оскільки первісний позов підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з зменшенням судом розмірів штрафних санкцій, судовий збір повинно бути стягнуто з відповідача за первісним позовом в доход бюджету в повному розмірі - 73 080,00 грн, в свою чергу, оскільки зустрічний позов задоволенню не підлягає, судовий збір за подання зустрічного позову покладається на позивача за зустрічним позовом.
		Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд   
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Первісний позов задовольнити частково. 
		           
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкапіталс»  (03126, м. Київ, вулиця Академіка Стражеско, будинок 3-А; ідентифікаційний код: 38892820) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код: 00034022) пеню в розмірі 47 620 (сорок сім тисяч шістсот двадцять) грн 00 коп. та штраф в розмірі 52 380 (п'ятдесят дві тисячі триста вісімдесят) грн 00 коп.
		 
		3. В іншій частині первісного позову відмовити.
		 
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкапіталс»  (03126, м. Київ, вулиця Академіка Стражеско, будинок 3-А; ідентифікаційний код: 38892820) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.
		 
		           5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
		           
		6. Судовий збір за подання зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом.          
		 
		Повне рішення складено 29.10.2015.
		         
		          Суддя                                                                                                    О.В. Нечай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...