Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/19251/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2015. Зареєстровано: 03.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2015.
Дата набрання законної сили: 16.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26.10.2015№910/19251/15
		Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., 
		при секретарі судового засідання Грабовській А.С., 
		розглянув у відкритому судовому засіданні
		справу № 910/19251/15
		за позовом ОСОБА_1, м. Надвірна Івано-Франківської області,
		до публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз», м. Київ,
		про стягнення 108 641, 67 грн.,
		 
		за участю представників: 
		позивача - не з'явився; 
		відповідача - Мануілової Я.І. (довіреність від 30.03.2015 № 10-234);
		третьої особи - не з'явився.
		 
		ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта»; Товариство): дивідендів за 2011, 2012, 2013 роки в сумі 92 248 грн.;                  15 658,21 грн. втрат від інфляції; 735, 46 грн. 3% річних, а всього - 108 641, 67 грн.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2015 порушено провадження у справі; залучено до участі у справі приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» (далі - ПрАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»; Компанія) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		02.09.2015 відповідач подав суду відзив на позов, в якому зазначив, зокрема, таке: 
		зобов'язання з виплати дивідендів слід вважати визначеним лише тоді, коли Товариству відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з не з моменту прийняття уповноваженим органом управління емітента рішення (10.10.2014) про порядок розподілу та виплату дивідендів за 2011 - 2013 роки;
		позивач з власних мотивів не реалізував прав на отримання дивідендів в установлений строк та не підтвердив належними та допустимими доказами факт реалізації права на отримання дивідендів за 2011 - 2013 роки у встановлений рішенням загальних зборів акціонерів відповідача строк (20.10.2014 до 10.04.2015);
		загальними зборами акціонерів відповідача був встановлений відповідний період у часі для реалізації акціонерами ПАТ «Укрнафта» права на отримання прибутку у вигляді дивідендів за 2011 - 2013 роки;
		вимога позивача про стягнення з ПАТ «Укрнафта» втрат від інфляції у сумі            15 658, 21 грн. та 3% річних у сумі 735, 46 грн. ґрунтується на розрахунках, здійснених з допущенням істотних помилок, які призвели до збільшення суми, а саме: позивач зазначив не вірні суми дивідендів за 2011 - 2013 роки без вирахування військового збору за ставкою 1,5%; 
		при розрахунку 3% річних визначена невірна початкова дата розрахунку, при цьому застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не можливе щодо корпоративних відносин, які утворилися з огляду на природу прав учасника/акціонера товариства стосовно акціонерного товариства, а тому вимога позивача про виплату частини прибутку (дивідендів) ПАТ «Укрнафта» не є грошовим зобов'язанням в розумінні статті 625 ЦК України. 
		Компанія 04.09.2015 подала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що: щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача дивідендів за 2011-2013 роки в сумі 92 248 грн. необхідно зазначити, що з суми доходу позивача податковий агент - ПАТ «Укрнафта» повинна утримати військовий збір за ставкою 1,5%; 
		листом від 20.04.2015 №2004/10 Компанія повідомила, що не отримувала від Центрального депозитарію публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України» коштів для виплати позивачу дивідендів за 2011-2013 роки; 
		розрахунок позивача втрат від інфляції у сумі 15 658, 21 грн. здійснений без вирахування військового збору за ставкою 1,5%, отже розрахунок 3% річних є також неправильним.
		Позивач 14.09.2015 подав суду заперечення на відзив, в яких зазначив таке:            ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на отримання дивідендів (виплатити собі дивіденди), так як не є членом правління ПАТ «Укрнафта», а отже не має доступу до фінансів товариства; реалізувати право позивача на отримання дивідендів може тільки правління ПАТ «Укрнафта»; позивач не вирахував з суми позову військовий збір, так як відповідач не надав йому інформацію про сплату ним вказаного податку, чим порушив частину четверту статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (далі - Закон), в якій зазначено, що товариство в порядку встановленому статутом, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строки їх виплати; посилання відповідача на те, що зобов'язання з виплати дивідендів за своєю правовою природою не є грошовим, що виключає, на думку відповідача, застосування до нього положень статті 625 ЦК України - є помилковим.
		12.10.2015 позивач подав суду розрахунок ціни позову, яку суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача: 90 791, 45 грн. дивідендів (з вирахуванням 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% судового збору); 16 302, 46 грн. втрат від інфляції; 1 365, 60 грн. 3% річних та           3 568, 85 грн. витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		26.10.2015 представник відповідача подав суду додаткові пояснення по суті спору, в яких зазначив, зокрема, таке:
		під час розрахунку суми втрат від інфляції, що становить 16 342, 46 грн., позивачем невірно встановлений сукупний індекс інфляції за заявлений період;
		судові витрати мають бути безпосередньо пов'язаними з розглядом даної судової справи, що має довести саме позивач;
		постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», на яку посилається позивач, регламентує граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, вказаним нормативно-правовим актом не регламентовані порядок та умови компенсації витрат, пов'язаних з розглядом господарської справи;
		в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» не зазначено, що добові та відрив від звичайних занять входять до судових витрат.
		У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, представник третьої особи у судові засідання не з'являвся.
		Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд міста Києва
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		Згідно з частиною першою статті 3 Закону акціонерне товариство це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
		Частиною третьою вказаної статті, зокрема, передбачено, що акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство.
		Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» засновано на підставі наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення державного підприємства «Виробниче об'єднання «Укрнафта» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств»                         від 15.06.1993 № 210/93. 
		22.03.2011 рішенням загальних зборів акціонерів змінено тип та назву товариства з відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на ПАТ «Укрнафта».
		Статутний капітал ПАТ "Укрнафта" становить 13 557 127,50 грн., який поділено на 54 228 510 простих іменних акцій номінальною вартістю 25 копійок.
		Згідно з частиною першою статі 13 Закону установчим документом акціонерного товариства є його статут.
		Пунктом 3.1 статті 3 Статуту ПАТ «Укрнафта» встановлено, що акціонерами Товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.
		У пунктах 3.2 і 3.3 статті 3 Статуту відповідача встановлено, що вступ до складу акціонерів Товариства здійснюється шляхом набуття права власності на акції Товариства у порядку, визначеному чинним законодавством України, втому числі:
		а) придбання акцій при розміщенні Товариством акцій додаткових випусків;
		б) придбання акцій на підставі договору з їх власником або держателем;
		в) спадкування громадян, правонаступництва юридичних осіб;
		г) на інших підставах, передбачених чинним законодавством України.
		Кожною простою акцією Товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, зокрема, включаючи право на отримання дивідендів;
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на 20.10.2014 був акціонером ПАТ «Укрнафта» з кількістю акцій 1 386 штук, що підтверджується випискою ПрАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» про стан рахунку у цінних паперах від 27.01.2015        № 2701/3.
		Частиною першою статі 8 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.
		Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
		Згідно з частиною першою статті 32 Закону загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
		10.10.2014 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», на яких було прийнято рішення (оформлене протоколом позачергових загальних зборів акціонерів         ПАТ «Укрнафта» від 10.10.2014 № 22), зокрема, про розподіл прибутку товариства за 2011-2013 роки, затверджено порядок та строки виплати дивідендів.
		Вказаним рішенням вирішено, зокрема, таке:
		- затвердити порядок розподілу прибутку у сумі 2 181 892 000 грн., отриманого ПАТ «Укрнафта» за 2011 рік: 
		2 181 612 957, 30 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, отриманого товариством за 2011 рік направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40, 23 грн.;
		решту чистого прибутку спрямувати на розвиток Товариства; (пункт 9.1 протоколу);
		встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014; 
		виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 до 10.04.2015.
		перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 статті 30 Закону;
		- затвердити порядок розподілу прибутку Товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724 грн. (сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати Товариства за 2012 рік, складеного за МСФЗ):
		1 427 836 668, 30 грн., що складає 99,98 % чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26, 33 грн.;
		решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;
		встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014;
		виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 до 10.04.2015;
		перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 статті 30 Закону;
		- затвердити наступний порядок розподілу прибутку Товариства за 2013 рік у сумі 189 886 355 гри. (сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати Товариства за 2013 рік, складеного за МСФЗ):
		189 799 785 грн., що складає 99,95% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн.;
		решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства;
		встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20.10.2014;
		виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 до 10.04.2015;
		перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 статті 30 Закону.
		Згідно з частиною першою статті 30 Закону дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
		Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.
		Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
		У частині другій вказаної статті, зокрема, зазначено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
		Частинами третьою, п'ятою вказаної статті передбачено, що рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
		Для виплати дивідендів товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує дивіденди Центральному депозитарію цінних паперів на рахунок, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках для зарахування на рахунки депозитарних установ та депозитаріїв-кореспондентів для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів або сплати депонентам іншим способом, передбаченим договором, а також для їх подальшого переказу депозитаріями-кореспондентами особам, які мають права на отримання доходів та інших виплат відповідно до законодавства іншої країни.
		Оскільки рішення (оформлене протоколом позачергових загальних зборів акціонерів         ПАТ «Укрнафта» від 10.10.2014 № 22) в установлений законом термін відповідачем виконано не було, позивач був змушений звернутися до господарського суду міста Києва за захистом порушеного права.
		Так, згідно з розрахунком позивача (з врахуванням заяви від 12.10.2015) сума дивідендів становить 90 791, 45 грн. (з вирахуванням 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% судового збору).
		Товариство під час розгляду справи просило суд врахувати доводи та аргументи, викладені як в доповненнях, поданих суду 26.10.2015, так і у відзиві на позовну заяву.
		Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд міста Києва дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
		У абзаці першому - третьому частини четвертої статті 30 Закону зазначено, що для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.
		Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
		Товариство в порядку, встановленому статутом, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Протягом 10 днів з дня прийняття рішення про виплату дивідендів за простими акціями публічне акціонерне товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває таке товариство.
		15.04.2015 позивач звертався до Товариства та третьої особи листом, в якому просив виплатити дивіденди за 2011- 2013 роки.
		Листом від 20.04.2015 ПрАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз» повідомила позивача про таке:
		станом на 20.04.2015 Компанія не отримувала від Центрального депозитарію          ПАТ «НДУ» коштів для виплати дивідендів за 2011 - 2013 роки на ім'я, зокрема,               ОСОБА_1;
		для проведення депозитарної операції необхідно укласти договір на обслуговування рахунку у цінних паперах, надати інформаційну довідку для укладання договору, оплатити послуги Компанії, а також надати документи, визначені пунктом 9.11 та 11.9.5 внутрішнього положення про депозитарну діяльність депозитарної установи ПрАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз».
		Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» визначено, що депонент це власник цінних паперів, співвласники цінних паперів, нотаріус, на депозит якого внесено цінні папери, яким рахунок у цінних паперах відкривається депозитарною установою на підставі відповідного договору про обслуговування рахунка в цінних паперах, а також депозитарна установа, яка відкриває собі рахунок у цінних паперах на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи. 
		У листі від 19.05.2015 відповідач повідомив позивача, що виплата дивідендів за 2011 - 2013 роки акціонерам Товариства здійснюється відповідно до частини п'ятої статті 30 Закону.
		Відповідно до виписки про стан рахунку у цінних паперах на 20.10.2014 депонентом є ОСОБА_1, а депозитарною установою - ПрАТ «Фінансова компанія «Укрнафтогаз».
		Як зазначено у протоколі загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта» від 10.10.2014, виплата дивідендів за 2011-2013 роки розпочинається з 20.10.2014 та закінчується 10.04.2015.
		Пунктом 3.3 Статуту відповідача (в редакції, яка була чинною на момент прийняття рішень загальних зборів, оформлених протоколом від 10.10.2014 № 22), акціонери мають право, зокрема, отримувати дивіденди. 
		В силу підпункту 9.1.6 пункту 9.1 Статуту відповідача, до компетенції загальних зборів акціонерів віднесено, зокрема, затвердження річного звіту товариства, розподіл прибутку і збитків товариства, з урахуванням вимог, передбачених законом, затвердження розміру річних дивідендів у випадках, передбачених законом. 
		Отже, судом встановлено, що відповідач мав зобов'язання з виплатити позивачеві дивідендів за 2011-2013 роки з 20.10.2014 до 10.04.2015 у сумі 90 791, 45 грн. (з вирахуванням 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% судового збору, що сплачені Товариством).
		Доказів сплати дивідендів Товариством суду не надано.
		При цьому суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на те, що право на отримання частки дивідендів має бути реалізоване акціонером шляхом направлення емітенту відповідного звернення з повідомленням необхідних для виплати дивідендів реквізитів та підтвердженням права власності на цінні папери відповідача, а зобов'язання емітента виникає під час реалізації акціонером наданого права, а не при прийнятті загальними зборами акціонерів відповідача 10.10.2014 рішення про виплату дивідендів за 2011-2013 роки і що позивач у визначений загальними зборами строк (з 20.10.2014 до 10.04.2015) вказаних відомостей не надав, оскільки отримання дивідендів це право учасника, а чинним законодавством України не передбачено обов'язку акціонера звертатися з вимогою про виплату дивідендів до акціонерного товариства і не встановлено термінів такого звернення, відповідач не зазначив норм матеріального права, які передбачають такий обов'язок акціонера.
		Пунктом 35 постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз'яснено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
		Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з Товариства дивідендів за 2011-2013 роки, строк виплат яких розпочався з 20.10.2014 та закінчився 10.04.2015, у сумі 90 791, 45 грн. підлягають задоволенню.
		Крім суми дивідендів позивач просить стягнути з відповідача 16 302, 46 грн. втрат від інфляції та 1 365, 60 грн. 3% річних.
		Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Тобто, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. 
		Судом встановлено, згідно прийнятого відповідачем рішення в останнього виникло зобов'язання зі сплати на користь позивача грошових коштів в якості виплати дивідендів.
		Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		При цьому посилання відповідача у відзиві на те, що зобов'язання по виплаті дивідендів за своєю правовою природою не є грошовим, що виключає застосування до нього положень статті 625 ЦК України є помилковими.
		Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню частина друга статті 625 ЦК України (постанова від 01.10.2014 зі справи № 6-113 цс 14).
		Позивач ставить вимогу про стягнення з відповідача 16 302, 46 грн. втрат від інфляції та 1 365, 60 грн. 3% річних за період з 10.04.2015 до 10.10.2015.
		Перевіривши поданий ОСОБА_1 розрахунок, суд дійшов висновку, що заявлений період встановлено позивачем неправильно, оскільки 10.04.2015 був останнім днем виконання зобов'язання, у зв'язку з чим нарахування слід здійснювати з наступного дня, тобто з 11.04.2015.
		Крім того, за розрахунком суду сума втрат від інфляції становить 15 888, 50 грн., а не 16 342, 46 грн., як зазначає позивач.
		У зв'язку з наведеним стягненню з Товариства підлягає 1 365, 60 грн. 3% річних та 15 888, 50 грн. втрат від інфляції.
		Щодо ж до посилань відповідача на те, що положеннями Порядку проведення індексації грошових коштів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, заборонено проведення індексації доходів осіб від акцій та інших цінних паперів, то слід зазначити про те, що вказаний порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників а отже, фактично, регулює правовідносини сторін щодо індексації грошових доходів населення та не підлягає застосуванню до правовідносин сторін щодо несвоєчасного виконання грошових зобов'язань.
		Факт, що доходи громадян від акцій не відносяться до об'єктів індексації, визначених пункті 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003         № 1078, не спростовує факт наявності грошового зобов'язання відповідача з виплати дивідендів своїм акціонерам у встановлених загальними зборами розмірах та у встановлені строки. Починаючи з дня, наступного за останнім днем періоду, визначеного для виплати дивідендів, зобов'язання з виплати дивідендів вважається відповідачем порушеним з певними правовими наслідками, в тому числі визначеними статті 625 ЦК України.
		Відповідно до частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України). 
		Позивач надав суду докази (у розумінні статті 32 ГПК України), які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.
		Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Відповідно до пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.
		До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
		Ухвалами господарського суду міста Києва від 30.07.2015, 02.09.2015, 14.09.2015 явку позивача у засідання господарського суду судом було визнано обов'язковою.
		У зв'язку з чим витрати, пов'язані з явкою позивача у судові засідання (вартість проїзду) у сумі 1 118, 98 грн., слід компенсувати за рахунок відповідача.
		Водночас не підлягають відшкодуванню добові за час, витрачений на переїзди та відрив від звичайних занять, оскільки постановою Кабінету міністрів України від 27.04.2006 № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», на яку посилається позивач, затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, а не господарських, крім того, за відрив від звичайних занять граничний розмір компенсації стороні, на користь якої ухвалено судове рішення обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять, проте, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем він є пенсіонером, а довідки про розмір мінімальної заробітної плати позивача суду не подано. 
		За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь ОСОБА_1 (78405, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1): 90 791 (дев'яносто тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 45 коп. дивідендів; 1 365 (одну тисячу триста шістдесят п'ять) грн. 60 коп. 3% річних; 15 888 (п'ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп. втрат від інфляції; 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 88 коп. судового збору та 1 118 (одну тисячу сто вісімнадцять) грн. 98 коп. вартості проїзду.
		3. Після набрання судовим рішенням законної сили видати відповідний наказ.
		4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		 
		Повне рішення складено 30.10.2015.
		 
		Суддя                                                                                                               О. Марченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...