Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/21921/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2015. Зареєстровано: 03.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2015.
Дата набрання законної сили: 03.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		29 жовтня 2015 року                  12:49                                         № 826/21921/15
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпро визнання незаконними дій, визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, - В С Т А Н О В И В:
		          ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), у якій просить суд:
		          - визнати незаконними дії щодо проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, як особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, законодавства, що регулює нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;  
		          - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015 № Ф-0035091701 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 38  279,29 грн.
		          - визнати протиправним та скасувати рішення № 0035101701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого  єдиного внеску від 03.09.2015 на суму 3  690,33 грн.
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність рішення                  від 03.09.2015 № 0035101701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого  єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015 № Ф-0035091701, прийнятих ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі акта від 03.09.2015 № 1481/17-01/НОМЕР_1. Оскільки, по-перше, з тексту акта перевірки не вбачається заниження позивачем розміру бази оподаткування єдиним внеском (а саме - перевіркою не було встановлено фактів заниження ОСОБА_1 сум чистого оподатковуваного податком на доходи фізичних осіб від здійснення незалежної професійної діяльності доходу, задекларованих у податковій звітності за 2012 - 2014 роки), по-друге, методика обчислення єдиного внеску за календарний рік на підставі щомісячних чистих доходів, як сукупність окремих сум щомісячних єдиних внесків, що застосована відповідачем не передбачена нормами чинного законодавства. А тому як наслідок обрахунок сум недоїмки та штрафу в оспорюваних рішеннях від 03.09.2015 був здійснений з порушенням норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
		Додатково, позивач звертає увагу на те, що нормами Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в дійсності не передбачено обов'язку самозайнятої особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, та не являється фізичною особою-підприємцем (зокрема, нотаріусом) надавати відомості про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску органам доходів і зборів, та відповідно права у цього контролюючого органу на проведення перевірок таких фізичних осіб із зазначених питань.  
		Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду у судовому засіданні.
		06.10.2015 в судовому засіданні у справі представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві. 
		В призначене судове засідання відповідач явку свого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. 
		Натомість 06.10.2015 до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача проти позову, де зазначено про правомірність оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015 № Ф-0035091701 та рішення від 03.09.2015 № 0035101701 про застосування штрафних санкцій.  Зокрема, відповідач пояснив, що в ході проведення документальної перевірки ОСОБА_1 виявлено заниження розміру чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% на загальну суму 110  314,50 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 51  191,51 грн. та за 2014 рік - 59  122,99 грн. Дане заниження відбулося у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 у звітах по єдиному соціальному внеску були відображено суми доходу, на який нараховується єдиний внесок за 2012 рік та за 2014 рік у розмірах менших, ніж зафіксовані у книзі обліку доходів та витрат у розрізі по місяцях року. Таким чином, перевіряючим встановлені порушення позивачем вимог абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». 
		У зв'язку з неявкою усіх осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання 06.10.2015, суд, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження. 
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		Як вбачається з наявних у справі матеріалів (а.с. 59 - 70, 73 - 76),  протягом періоду з 17.08.2015 по 31.08.2015 працівниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка платника податків, який проводить незалежну професійну діяльність, - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з питань щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати нею податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 03.09.2015 № 1481/17-01/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).
		Дана перевірка позивача була проведена працівниками відповідача на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.08.2015 № 1672 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1)»(а.с. 73), в тексті якого наведено правове обґрунтування підстав для проведення такої перевірки позивача, - норми ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
		При цьому, факт допущення працівників податкової інспекції до проведення документальної планової виїзної перевірки підтверджується документально (а.с. 74 - 75), та не заперечується позивачем.
		За висновками цього акта перевірки ОСОБА_1 були порушені вимоги:  абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що полягає у заниженні за перевіряємий період суми нарахованого єдиного соціального внеску на 38  279,29 грн., в тому числі за 2012 рік на суму 17  763,49 грн., за 2014 рік - 20  515,80 грн.
		Зокрема, в тексті акта перевірки зафіксовано, що протягом 2012 -2014 років ОСОБА_1 мала статус самозайнятої особи (зареєстрована Київським міським управлінням юстиції, отримала свідоцтво на право зайняття нотаріальною діяльністю від 15.02.2005 № 5565, реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 505 від 23.08.2005) та здійснювала нотаріальну діяльність. Оподаткування одержаних доходів здійснювала на загальних засадах шляхом сплати податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, та єдиного внеску самозайнятої особи.
		Згідно пп. 1.10 п. 2 «Описова частина» акта перевірки при перевірці працівниками контролюючого органу використані, зокрема, наступні документи: декларації про доходи та майновий стан, банківські платіжні документи, договори (угоди), акти виконаних робіт, книги обліку доходів та витрат, звітність про суми нарахованого єдиного соціального внеску, інформація з баз даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми випалених доходів, МРЕВ ДАІ, реєстраційної служби. 
		За даними поданих ОСОБА_1 до податкового органу податкових декларацій про доходи за 2012 - 2014 роки позивач задекларував за результатами здійснення нотаріальної діяльності такі показники:
		- за 2012 рік: дохід, отриманий від провадження незалежної професійної діяльності, у розмірі 1  050  379 грн.; витрати, пов'язані з діяльністю - 759  945 грн.; чистий оподатковуваний дохід - 290  434 грн.;
		- за 2013 рік: дохід, отриманий від провадження незалежної професійної діяльності, у розмірі 1  986  404,30 грн.; витрати, пов'язані з діяльністю - 1  278 050 грн.; чистий оподатковуваний дохід - 708  354,30 грн.;  
		- за 2014 рік: дохід, отриманий від провадження незалежної професійної діяльності, у розмірі 1  830  278,81 грн.; витрати, пов'язані з діяльністю - 1  098  191,24 грн.; чистий оподатковуваний дохід - 732  087,57 грн. При цьому, під час перевірки факті порушень позивачем податкового законодавства при формуванні та відображення у податкових декларацій показників загального оподатковуваного доходу, витрат та відповідно розмірів чистого оподатковуваного доходу за 2012 - 2014 роки виявлено не було, заниження сум податку на доходи фізичних осіб не встановлено.
		Разом з тим, в ході перевірки достовірності відображення ОСОБА_1 у звітності сум доходів, отриманих від здійснення діяльності, що підлягають обкладанню податком  на доходи фізичних осіб та, на які нараховується єдиний внесок було встановлено нарахування самозайнятою особою згідно поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сум з цього внеску за 2012 рік у розмірі 10  646,31 грн., за 2013 рік - 81  612,63 грн., за 2014 рік - 11  865,31 грн. Однак на переконання перевіряючих мали місце випадки заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%,  на загальну суму 110  314,50 грн. (в тому числі за 2012 рік на суму 51  191,51 грн., за 2014 рік - 59  122,99 грн.). Дане заниження відбулося у зв'язку  з тим, що ОСОБА_1 у звітах по єдиному соціальному внеску відображено суми доходу, на які нараховується єдиний внесок за 2012 рік у розмірі 30  681 грн. та за 2014 рік - 34  194 грн., тоді як відповідно до книги обліку доходів та витрат у розрізі по місяцях відповідних років суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок складає за 2012 рік - 81  872,51 грн. та за 2014 рік - 93  316,99 грн. 
		Помісячний розрахунок сум чистого оподатковуваного доходу позивача, на який нараховується єдиний соціальний внесок у розмірі 34,7%, та розрахунок сум єдиного соціального внеску за 2012 і 2014 роки наведені на стор. 13 - 14, 15 - 16 акта перевірки.  Зокрема, за даними розрахунками працівників податкової інспекції позивачем занижено єдиний соціальний внесок за 2012 рік на 17  763,49 грн. (тобто, за даними звітів платником нараховано єдиного внеску в сумі 10  646,31 грн., а за даними перевірки сума цього внеску становить 28  409,80 грн.) та за 2014 рік на 20  515,80 грн. (тобто, за даними звітів платником нараховано єдиного внеску в сумі 11  865,31 грн., а за даними перевірки сума цього внеску становить 32  381,11 грн.)
		03.09.2015 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки сформувала вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-0035091701 (надалі - вимога, а.с. 9), якою ОСОБА_1 визначено до сплати суму недоїмки по єдиному соціальному внеску у розмірі 38  279,29 грн., а також винесла рішення № 0035101701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого  єдиного внеску від 03.09.2015 (надалі - рішення, а.с. 10), згідно якого до ОСОБА_1 у відповідності п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI застосована штрафна санкція по єдиному внеску у розмірі 3  690,33 грн. Розрахунок відповідачем штрафних санкцій з єдиного внеску до оспорюваного Рішення наявний в матеріалах справи (а.с. 69).
		Вважаючи вказані рішення контролюючого органу від 03.09.2015 протиправними, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із цим позовом. 
		Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються   Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI). 
		Згідно із пунктом 2 частини 1   статті 1 Закону № 2464-VI     єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
		Таким чином, позивач протягом перевіряємого періоду мала статус платника  єдиного внеску згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ.
		За вимогами норм частини 2 статті 6    цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
		В силу положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). 
		Відповідно до частини 3 статті 7 Закону № 2464-VІ у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		При цьому максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 статті 1 Закону № 2464-VІ).
		Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 статті 1 Закону № 2464-VІ).
		Згідно із частиною 11 статті 8 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. 
		Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 18.09.2012 № 5292-VI) визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. 
		Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до територіального органу Пенсійного фонду (а починаючи з 11.08.2013 - до органу доходів і зборів відповідно до Закону України від 04.07.2013 № 406-VII)(звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. 
		З аналізу вищенаведених норм Закону № 2464-VІ слідує, що для платників єдиного внеску, передбачених пунктом 5 частини 1 статті цього 4 Закону, сума єдиного внеску щомісяця складає 34,7 відсотка від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, яка у свою чергу не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску - сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), який визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
		Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, протягом перевіряємого періоду був затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2 (яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309 та діяла до 08.01.2014 року), наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за № 1628/24160 та діяв до 30.04.2015).
		Пунктом 3.4. даних Порядків передбачено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.  
		Зі змісту таблиці 3 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно» Додатку 5 до зазначених Порядків в другій графі зазначається сума доходу, заявлена в податковій декларації.
		Тобто, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі усього таблиці 3 додатка 5 до зазначених вище Порядків має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.
		Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа, яка займається незалежною професійною, а саме - нотаріальною діяльністю.
		За даними звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 і 2014 роки (таблиця 3)(надалі - звіти, а.с. 11 - 12), ОСОБА_1 визначено суми доходів, які відповідають сумам доходів, заявлених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за відповідні роки (надалі - податкові декларації)(а.с. 90 - 93, 99 - 103). Вказані суми доходів (1  050  378,70 грн. та 732  087,57 грн.) у Звітах за 2012 і 2014 роки позивачем розподілено помісячно наступним чином: 
		- за січень-березень, травень-червень, липень-вересень, жовтень-листопад, грудень 2012 року - мінімальна заробітна плата  (1  073 грн., 1  094 грн., 1  102 грн., 1  118 грн., 1 134 грн.) та за квітень 2012 року - 1  038  295,70 грн.;
		- за січень-березень 2014 року - 1  222 грн., квітень-червень 2014 року - 1  226 грн., липень-вересень 2014 року - 1  228 грн., жовтень-листопад 2014 року - 1  230 грн., за грудень 2014 року - 7189 599,57 грн.  Виходячи із такого помісячного розподілу сум річного доходу позивачем визначено базу нарахування єдиного внеску по кожному місяцю, враховуючи обмеження її максимальною величиною (17 прожиткових мінімумів) та мінімальною величиною для мінімального страхового внеску (мінімальна заробітна плата).
		Дані Звіти подані за вказані роки у встановленому порядку, за встановленою формою та у строки, передбачені законодавством України. Зазначене також не заперечується відповідачем. Суми єдиного внеску у даних Звітах за 2012  і 2014 роки позивачем розраховано із розміру 34,7 %  бази нарахування єдиного внеску.
		Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що порядок визначення позивачем у Звітах  бази нарахування єдиного внеску та розміру єдиного внеску за 2012  і 2014 роки не суперечив вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
		Натомість матеріалами справи підтверджується, що база для нарахування єдиного внеску (сума оподатковуваного податком доходу) позивачем була визначена відповідно до поданих за відповідні звітні роки декларацій про майновий стан і доходи. 
		Також в Акті перевірки щодо правильності визначення чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період не встановлено його заниження або завищення.
		Щодо посилань працівників податкової інспекції на невідповідність показників звітності ОСОБА_1 по єдиному внеску «сума чистого доходу за один місяць» з фактичними показниками сум чистого доходу, то суд  ставиться до них критично у зв'язку з наступним.
		Відповідно до п. 178.4. ст.178 Податкового кодексу України (на час періоду, що перевірявся, надалі - ПК України) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. 
		Згідно п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час періоду, що перевірявся) фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. 
		Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. 
		Облік доходів та витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ведуть у Книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої в період до 18.10.2013 були затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1025 (втратив чинність 18.10.2013 року), а після того - чинним наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481. 
		Зокрема, відповідно до пункту 5 Порядку № 1025 і пункту 9 Порядку № 481 дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік). 
		Матеріалами справи (зокрема, актом перевірки) підтверджується, що загальна сума річного доходу, вказана у податковій звітності позивача співпадає з загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат. 
		Тобто, позивачем, податкова звітність сформована на підставі первинних бухгалтерських документів, відображених в Книзі обліку доходів та витрат. Документальних доказів на підтвердження протилежного (зокрема, копій аркушів з відповідних книг обліку доходів та витрат нотаріуса, тощо) відповідачем до суду подано не було. 
		За таких підстав, податковим органом в Акті перевірки вказано непідтверджені документально суми чистого доходу ОСОБА_1 за 2012 і 2014 роки та останні фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про безпідставність нарахування контролюючим органом сум єдиного внеску.
		Також, суд погоджується з правомірністю тверджень позивача про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування спірних сум єдиного внеску і штрафної санкції за результатами проведеної документальної перевірки самозайнятої особи - нотаріуса ОСОБА_1
		Оскільки нормами частини 4 статті 8 Закону № 2464-VІ порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску (як такого, що не входить до системи оподаткування)  визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		В розумінні підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній на момент ініціювання та проведення перевірки позивача) «адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів)» - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.
		Одночасно за приписами норм пункту 1 і 2 статті 13 Закону № 2464-VІ органи доходів і зборів мають право:
		- отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб -  підприємців  відомості  про  нарахування, обчислення  і  сплату  єдиного  внеску,  а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом;
		- проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України. 
		При цьому необхідно зазначити, що приватний нотаріус є фізичною особою, а в силу приписів ПК України та Закону № 2464-VІ також є самозайнятою особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, та не є суб`єктом (а в даному випадку також не є суб'єктом підприємницької діяльності), що зобов`язаний надавати відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску органам доходів і зборів та не підлягає перевірці ними з цього приводу.
		Однак відповідно до наявних матеріалів справи перевірка позивача проводилася контролюючим органом, зокрема, і щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, всупереч норми п. 2 ст. 13 Закону № 2464-VІ.
		Таким чином, з огляду на наведене вище та з урахуванням, норми абз. 2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (за якою камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи) суд вважає проведення посадовими особами документальної планової виїзної перевірки в частині питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування єдиного соціального внеску, - такою, що була проведена з перевищенням службових повноважень.
		В контексті із вищевказаним суд вважає за доцільне додати, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV   суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
		У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 Справа «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Суд вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
		З огляду на вищевикладене, та з урахуванням попередньо встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про протиправність дій контролюючого органу по нарахуванню позивачу сум єдиного внеску в результаті проведеної документальної планової виїзної перевірки.  А тому відповідно вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015 № Ф-0035091701, що була сформована на підставі акта від 03.09.2015 № 1481/17-01/НОМЕР_1 та рішення від 03.09.2015 № 0035101701 з визначеною сумою штрафу (у процентному відношенні від незаконно нарахованої суми єдиного внеску) є протиправними та підлягають скасуванню.
		Щодо позовної вимоги позивача про визнання незаконними дії щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1, то суд зазначає наступне. 
		Порядок допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальних перевірок (в тому числі планових виїзних) визначений у ст. 81 ПК України. А саме положеннями абз. 1 - 4 п. 81.1 ст. 81 цього Кодексу визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
		- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
		- копії наказу про проведення перевірки;
		Згідно із абз. 5 - 8 п. 81.1 ст. 81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
		Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
		При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. 
		У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
		Також нормами п. 81.2 ст. 81 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови. 
		- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
		Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується позивачем, працівник ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві був допущений ОСОБА_1 до проведення документальної планової виїзної перевірки, так акт відмови у допуску посадової особи контролюючого органу не складався.
		Також, судом враховуються приписи норми ч. 1  ст. 6 КАС України, яка визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Згідно положень  ст. 17 КАС України, предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
		Відповідно до пп.  17.1.7  п.  17.1  ст.  17 ПК України  платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
		Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
		Пунктом  86.1  ст.  86 ПК України  визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
		Однак висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника, а отже, не порушують його права та законні інтереси. Натомість в спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків, є рішення контролюючого органу (акт індивідуальної дії), прийняте за результатами проведеної перевірки (аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.01.2015 № К/800/54118/14, від 05.08.2015 № К/800/32483/14).
		Так, у відповідності до п.  58.1  ст.  58  та п.  86.8  ст.  86 ПК України  на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення, а відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VІ - вимога про сплату недоїмки та/або рішення про застосування штрафних санкцій. 
		З тексту поданої позовної заяви вбачається, що позивач фактично оскаржує дії відповідача по проведенню перевірки, оскільки за результатами проведення перевірки та складання акта були донараховані до сплати суми єдиного внеску згідно оспорюваних вимоги і рішення про застосування штрафних санкцій.
		Слід відзначити, що згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.
		Відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок (в тому числі з викладення висновків в акті перевірки) можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
		Таким чином, враховуючи встановлений факт допущення позивачем посадової особи контролюючого органу до перевірки, у даних спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для платника податків є рішення контролюючого органу (акти індивідуальної дії), прийняті за результатами проведеної перевірки, а саме - вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015 № Ф-0035091701 і рішення від 03.09.2015№ 0035101701 про застосування штрафних санкцій.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України). 
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015 № Ф-0035091701 і рішення № 0035101701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого  єдиного внеску від 03.09.2015, та відмови в решті позовних вимог. 
		Керуючись ст.ст. 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 03.09.2015 № Ф-0035091701 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
		3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 03.09.2015                           № 0035101701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого  єдиного внеску. 
		4. В решті позову відмовити. 
		5. Стягнути судові витрати у сумі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні 40 коп.) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39561761) за рахунок бюджетних асигнувань.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                                                К.М. Кобилянський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...