Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 556/2155/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; одержання,давання, провокація хабара (усього), з них.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2015. Зареєстровано: 03.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2015.
Дата набрання законної сили: 23.11.2015
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 Справа № 556/2155/14-к 
		 Рядок статзвіту № 48 
		 
		23.10.2015 року Володимирецький районний суд Рівненської області під головуванням судді ОСОБА_1 
		при секретарі ОСОБА_2 
		за участю прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого  ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець кримінальне провадження по обвинуваченню  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, військовозобов`язаного, не працюючий, не судимого; 
		 за ч. 3 ст. 368 КК України,-
		 в с т а н о в и в:
		ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що обіймаючи відповідно до наказу № 260-к від 21.11.2012 р., посаду головного спеціаліста відділу технічного нагляду, управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області, яка відповідно ст.ст.26,27 Закону України «Про державну службу» відноситься до 11 рангу, шостої категорії посад державних службовців, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу технічного нагляду, управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області, затвердженої 21.11.2012 року, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, а саме приймати іспити та видавати посвідчення тракториста-машиніста, тощо - діючи умисно, з корисливих мотивів, та з метою особистого збагачення, в порушення вимог ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», під час виконання своїх службових обов`язків, 16 червня 2014 року о 10 годині 47 хвилин у приміщенні власного службового кабінету, що за адресою АДРЕСА_2 , вимагав та одержав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1100 гривень від ОСОБА_6 , за позитивне вирішення питання, щодо видачі нового зразка посвідчення тракториста-машиніста з вищими категоріями на право керування спеціальними транспортними засобами, при наступних обставинах:
		ОСОБА_6 звернувся до головного спеціаліста відділу технічного нагляду, управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області ОСОБА_4 , із питанням отримання нового зразка посвідчення тракториста-машиніста з вищими категоріями на право керування спеціальними транспортними засобами.
		В ході розмови, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_6 про необхідність проходження курсів навчання на відповідну категорію у Вищому професійному училищі №22, що у м. Сарни, та здати у його відділі іспит. При цьому, ОСОБА_4 вказав, що за успішну здачу іспитів та видачу посвідчення тракториста-машиніста, ОСОБА_6 має надати йому грошові кошти в сумі 1000 грн. за відкриття однієї категорії.
		З метою недопущення порушення своїх прав та законних інтересів, а саме щодо здачі іспитів та отримання посвідчення тракториста-машиніста, ОСОБА_6 вимушено погодився на протиправну вимогу ОСОБА_4 у зв`язку із чим 17.05.2014 року звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів.
		02.06.2014 року ОСОБА_6 , отримавши у Вищому професійному училищі №22, що в м.Сарни, свідоцтво №31 про навчання в даному закладі зустрівся із ОСОБА_4 у його робочому кабінеті, де обговорювалось питання щодо часу здачі іспитів ОСОБА_6 . В цей час ОСОБА_4 , у ході огляду документів, які йому надав ОСОБА_6 , вказав про необхідність передачі йому грошових коштів в сумі 300 гривень, нібито за проведення оплати із здачі іспитів та видачу посвідчення, чим створив умови вимушеності передачі у подальшому ОСОБА_6 неправомірної вигоди.
		В подальшому, 16.06.2014 р., в період часу з 9 години 46 хвилин до 10 глини 48 хвилин, ОСОБА_4 знаходячись у своєму службовому кабінеті, по вул. Соборна 2 в смт. Володимирець Рівненської області, являючись головою екзаменаційної комісії у Володимирецькому районі та м.Кузнецовськ надав для ОСОБА_6 екзаменаційні тести. Надалі, за наслідками проведених іспитів, ОСОБА_4 запросив ОСОБА_6 у свій службовий кабінет, де видав посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 і шляхом демонстрації ОСОБА_6 жестів руками та поклавши паперовий конверт «Коdак» на приставний стіл за яким сидів останній, пред`явив йому вимогу про передачу неправомірної вигоди, у вигляді грошових коштів. Так, о 10 годині 47 хвилин, ОСОБА_6 поклав у наданий ОСОБА_4 паперовий конверт грошові кошти в сумі 1100 грн., які передав, а ОСОБА_4 одержав за позитивне вирішення питання, щодо видачі нового зразка посвідчення тракториста-машиніста з вищими категоріями на право керування спеціальними транспортними засобами.
		В цей же день, в період часу з 11 години 06 хвилин по 12 годин 12 хвилин, під час огляду місця події, із-за сейфу службового кабінету ОСОБА_4 , вказаний конверт із грошовими коштами в сумі 1100 гривень був вилучений працівниками міліції.
		Таким чином, стороною обвинувачення, ОСОБА_4  обвинувачується в тому, що він своїми умисними діями, які полягають в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди, поєднані з вимаганням неправомірної вигоди, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 368 КК України. 
		Обвинувачений ОСОБА_4 вини в інкримінованому йому злочині не визнав і суду пояснив, що ОСОБА_6 дійсно звертався до нього з приводу отримання посвідчення тракториста-машиніста нового зразка, вищої категорії. ОСОБА_4 на той час працював головним спеціалістом відділу технічного нагляду Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області і був головою екзаменаційної комісії. Пояснив ОСОБА_6 , що необхідно зпочатку пройти курси навчання на відповідну категорію у ВПУ м. Сарни, а потім здати у його відділі екзамен. Ніяких грошей в останнього не вимагав .
		Зустрічався з ОСОБА_6 чотири рази, останній - 16.06.2014 р., коли той здавав екзамен. Коштів ні в кого не вимагав і не отримував неправомірної вигоди. Протокол огляду місця події від 16.06.2014 р. в той день не складався, він його підписав 18.06.2014 р.
		А тому рахує, що справа відносно нього сфальсифікована. 
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 , пояснив, що він був членом екзаменаційної комісії з приводу отримання посвідчення водія машиніста-тракториста у Державній інспекції сільського господарства в смт. Володимирець. 16.06.2014 року ОСОБА_6 здавав екзамен, з початку завдання писав на чорновику, а потім переписав. Після здачі екзамену пішов до ОСОБА_4 в кабінет, оформити документи. Коли ОСОБА_6 вийшов, хвилин через десять, туди зразу зайшли працівники міліції. 
		Ідучи у кабінет обвинуваченого, ОСОБА_6 знав, що здав екзамен. За місяць до цих подій останній звертався до них, запитував як відкрити категорію. ОСОБА_4 йому все пояснив.
		Аналогічні покази дала суду і свідок ОСОБА_8  провідний фахівець Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області. 16.06.2014. ОСОБА_6 здавав екзамен. Ій нічого не відомо чи вимагав ОСОБА_4 гроші і чи йому їх давали. Вона входить до складу екзаменаційної комісії з приводу отримання посвідчення тракториста вищої категорії.
		Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що йому потрібні були права тракториста і він звернувся до ОСОБА_4  головного спеціаліста держтехнагляду, запитав як відкрити вищу категорію. Останній пояснив, що зпочатку потрібно пройти навчання у ВПУ в м. Сарни, що він і зробив. На початку червня 2014 року, поїхав до ОСОБА_4 додому, щоб вияснити, що робити далі. Останній сказав, що приїзджати і здавати екзамен. Перед цим їздив у м. Рівне, в УБОЗ, написав заяву, що в нього вимагають гроші. Знав, що потрібно за права платити, так як всі платять. Знайомі сказали скільки це коштує. В УБОЗ м. Рівне їздив три рази. 16.06.2014 року приїхав у смт. Володимирець здавати екзамен. На ньому була апаратура , яку дали працівники міліції у м. Рівне та помічені гроші. Коли написав завдання, його закликали в кабінет до ОСОБА_4 . Обвинувачений віддав йому посвідчення і підсунув конверт з-під фотографій. Він положив туди 1100 грн. і вийшов з кабінету. Коли виходив, конверт лежав на столі, чи брав його в руки ОСОБА_4 не бачив. Йому ніхто не заважав забрати посвідчення і піти з кабінету, але він знав, що всі дають гроші. ОСОБА_4 нічого не говорив про гроші, він сам розумів, що потрібно заплатити. 
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 ствердив, що 16.06.2014 року, вранці, він прийшов у Державну інспекцію сільського господарства на прийом до ОСОБА_4 . Працівники міліції сказали йому бути присутнім при проведенні огляду в кабінеті обвинуваченого. Все знімали на відео. Гроші знайшли за сейфом, у конверті з-під фотографій. Руки у ОСОБА_4 не світилися, конверт також. Світились тільки гроші, на них було написано « ОСОБА_10 ». Протокол огляду був написаний, а не друкований. Він підписував даний протокол, читав його. Там було написано, що конверт з грішми знайдено за сейфом. 
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ствердили, що вони були запрошені працівниками міліції в якості понятих 16.06.2014 р., коли були помічені грошові кошти і передані якомусь чоловіку для вручення хабара. Так їм пояснили працівники міліції.
		Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснили, що вони були запрошені працівниками міліції в якості понятих при проведенні огляду місця події  16.06.2014 р. Коли вони зайшли в кабінет ОСОБА_4 , там вже були працівники міліції. Внизу в сейфі знайшли конверт з поміченими грішми. Велася відеозйомка. 
		В обґрунтування пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення, сторона обвинувачення посилається також на наступні докази, а саме:
		- заяву ОСОБА_6 начальнику УБОЗ УМВС України в Рівненській області від 17.05.2014 р.;
		- протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 02.06.2014р.  стенограма розмови від 02.06.2014 р.;
		- протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 11.06.2014 р.  стенограма розмови від 10.06.2014 р.;
		- протокол виготовлення, вручення і використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 16.06.2014 р.;
		- протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 17.06.2014р.  стенограма розмови від 16.06.2014 р.;
		- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 17.06.2014 р.;
		- протокол огляду місця події від 16.06.2014 р.  службового кабінету обвинуваченого;
		- посадова інструкція головного спеціаліста відділу технічного нагляду Управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Держсільгоспінспекції в Рівненській області;
		- Висновок фізикохімічної експертизи №476/476 від 28.08.2014 р.;
		- Висновки криміналістичних експертиз відеозвукозапису №2928/2929 від 05.08.2014 р., №2930/2931 від 08.08.2014 р., №2932/2933 від 11.08.2014 р., згідно яких в записах розмови, наявної на наданих для дослідження картах пом`яті, зафіксоване усне мовлення ОСОБА_4 , ознак монтажу не виявлено. 
		У відповідності до ст..84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		Відповідно до ст.. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. 
		Статтею 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Виходячи з положень ч.1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст.. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		Частиною третьою статті 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
		Аналіз наданих сторонами кримінального провадження та досліджених в судовому засіданні доказів, дає суду підстави дійти до наступних висновків.
		Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 характеризується декількома обов`язковими ознаками та являє собою прийняття службовою особою , яка займає відповідальне становище від іншої особи предмета неправомірної вигоди: 1) в будь-якому вигляді; 2) за виконання чи невиконання якої-небудь дії; 3) з використанням наданого їй службового становища; 4) в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третіх осіб.
		В судовому засіданні встановлено відсутність таких обов`язкових ознак об`єктивної сторони даного злочину, як факт прийняття службовою особою від іншої особи предмета неправомірної вимоги. Крім того, в судовому засіданні стороною обвинувачення не було надано доказів того, що ОСОБА_4 отримав неправомірну винагороду у завуальованій формі, для того щоб суд мав можливість, відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. №5 «Про судову практику у справах про хабарництво», зазначити це у вироку і навести докази, на підставі яких би суд дійшов до висновку, що гроші, матеріальні цінності чи послуги були передані або надані службовій особі як неправомірна вигода, та що це усвідомлювали і той, хто її надав, і той, хто її одержав.
		Таким чином, стороною обвинувачення не доведено наявності обов`язкових складових об`єктивної сторони даного злочину, таких як прийняття службовою особою, яка займає відповідальне становище, від іншої особи предмета неправомірної вигоди в будь-якому вигляді, та вимагання неправомірної вигоди. Сам ОСОБА_6 у судовому засіданні ствердив, що ОСОБА_4  йому нічого не говорив про гроші. 
		В судовому засіданні стороною обвинувачення також не було доведено того, які саме дії повинен був виконати чи не виконати ОСОБА_4 , їх перелік та послідовність.
		Суб`єктивна сторона даного злочину характеризується лише прямим умислом та наявністю корисливого мотиву, при цьому особливість суб`єктивної сторони даного злочину полягає у тісному, нерозривному зв`язку між умислом особи, яка отримує неправомірну вигоду і особою, яка надає таку неправомірну вигоду, оскільки і один і другий мають усвідомлювати, що має місце давання-отримання неправомірної вигоди. Умислом особи, яка отримує неправомірну вигоду, охоплюється також, усвідомлення того, що особа, яка надає таку неправомірну вигоду розуміє сутність того, що відбувається і усвідомлює, що неправомірна вигода передається ним службовій особі і приймається останньою саме як неправомірна вигода. 
		В судовому засіданні, стороною обвинувачення не доведено того, що ОСОБА_4 будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи при цьому, корисливий мотив, усвідомлював те, що ОСОБА_6 , розуміє сутність того, що відбувається і усвідомлює, що неправомірна вигода передається ним службовій особі і приймається останньою саме, як неправомірна вигода. 
		Як зазначено в Рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.06.1998 року у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії», публічні інтереси не можуть служити виправданням провокацій зі сторони правоохоронних органів. Основні вимоги справедливості, вказані в статті 6 Конвенції відносяться до любого виду злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдати використання доказів отриманих за допомогою провокацій поліції. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права, і за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 р., п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканість житла (ст..ст. 5,8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Як вбачається з рішення Коституційного Суду України у справі від 20.10.2011 р. №12-рп/2011 за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч.3 ст. 62 Конституції України, аналізуючи положення: «Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом», Конституційний Суд України приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до п. 3.2 цього Рішення, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Конституційний Суд України чітко зазначає, що тимчасове обмеження конституційних прав і свобод громадян під час здійснення оперативно-розшукової діяльності уповноваженим органом, посадовою особою можливе лише у випадках, передбачених Конституцією України, та в порядку, встановленому законами України, з метою захисту прав і свобод інших людей, в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, економічного добробуту та прав людини; у випадках пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину; з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи. Відтак, Конституційний суд України приходить до висновку, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів. 
		В судовому засіданні стороною обвинувачення було надано як доказ Протокол огляду місця події від 16.06.2014 року, згідно з яким предметом огляду є кабінет Володимирецької державної інспекції сільського господарства. Огляд проводився слідчим відділення розслідування злочинів у сфері службової діяльності СУ УМВС України у Рівненській області у присутності понятих: ОСОБА_13 , ОСОБА_12 за участю ОСОБА_9 , запрошеного на вимогу ОСОБА_4 . Майор міліції ОСОБА_14 здійснював обшук. Під час огляду службового сейфу, в нижньому відділенні було виявлено конверт «Коdак» із видимим вмістом грошових коштів номіналом 100 гривень. Під час освітлення купюр за допомогою спеціального випромінювання на кожній з них встановлено характерні сліди світіння яскраво зеленого кольору. При огляді конверту слідів світіння не виявлено. На руках ОСОБА_4 також встановлено характерні сліди світіння зеленого кольору.
		Протокол огляду місця події друкований. Відеозапис огляду проводився на відеокасетах марки «Panassonik-mini DV».
		Разом з тим, під час дослідження даного відеозапису в судовому засіданні встановлено, що конверт з грішми виявлено за сейфом, на руках ОСОБА_4 слідів світіння не виявлено.
		У протоколі огляду місця події зазначено, що огляд проводиться в присутності, в тому числі 4-х працівників міліції та всім присутнім роз`яснюються їх права та обов`язки, а також що слідчий дає вказівки кожному працівнику міліції, хто які дії повинен виконувати. Однак з переглянутих відеокасет слідує, що до початку огляду слідчий не вказує про присутність співробітників, не роз`яснює права та обов`язки, не дає вказівки працівникам міліції про те, що кожен з них повинен виконувати окремі дії, що є порушенням ст.. 223 КПК України. Крім того, у протоколі зазначається про вказівку слідчим для капітана міліції ОСОБА_15 робити опечатування вилученого, а на відеокасеті остання дістає із-за сейфа конверт. 
		В описовій частині протоколу огляду місця події відсутні відомості щодо послідовності дій слідчого, а у заключній частині протоколу відсутні будь-які дані про спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу і не зрозуміло чи ці учасники знайомилися з ним, що є також порушенням ст.. 104 КПК України. Відсутній у протоколі і підпис понятого ОСОБА_9 .
		Даний відеозапис огляду місця події, проведеного 16.06.2014 р., повністю підтвердив і повторно допитаний свідок ОСОБА_9 . Крім того зазначив, що протокол огляду був написаний, він його читав і підписав. Там було написано, те що відображено на відеокасеті.
		Повторно допитаний свідок ОСОБА_12 , який був понятим при проведенні огляду місця події, також ствердив, що конверт з грішми дістали зі сторони нижньої частини сейфа. Він не міг фізично бачити, звідки конкретно дістали гроші, так як заважав стіл. В той день, 16.06.2014 р., протокол ніхто не складав. Він його підписав на слідуючий день в міліції в м. Кузнецовську, понятий ОСОБА_13 також. Не може ствердити, чи на руках ОСОБА_4 були сліди світіння.
		Крім того, в обвинувальному акті також вказано, що конверт з грошовими коштами вилучений із-за сейфу службового кабінету ОСОБА_4 .
		З огляду на викладене, приймаючи до уваги суперечливість даних зафіксованих в Протоколі огляду місця події від 16.06.2014 р. матеріалам відеозапису та встановленим у судовому засіданні обставинам-показам свідка ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_12 суд, керуючись ст.. 87 КПК України, ст.. 62 Конституції України визнає докази, а саме: протокол огляду місця події від 16.06.2014 р. та дані які містяться в ньому недопустимим доказом і не використовує його при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає його з переліку доказів.
		З цих же підстав, суд визнає Висновок експерта №476/476від 28.08.2014 р., та дані, які містяться в ньому, згідно з яким на змивах правої руки ОСОБА_4 виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, таким що суперечить матеріалам відеозапису огляду місця події від 16.06.2014 р. та встановленим у судовому засіданні обставинам-показам свідка ОСОБА_9  недопустимим доказом і не використовує його при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає його з переліку доказів. 
		Також стороною обвинувачення для дослідження в судовому засіданні було надано, як доказ, Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 17.06.2014 року, складений оперуповноваженим в ОВС ВБК УБОЗ УМВС України в Рівненській області майором міліції ОСОБА_14 . А згідно ч.4 ст. 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.
		Як зазначено в ч.7 ст. 271 КПК України прокурор в своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов`язаний:1) викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину; 2) зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів. 
		Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні. (ч.3 ст. 271 КПК України)
		Дані вимоги закону органами досудового слідства порушені. В протоколі про результати контролю за вчиненням злочину не викладено обставин, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину , а викладено лише формальне, тобто не вмотивоване, без належного обґрунтування, посилання на відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.
		Крім того в тексті даного протоколу має місце запис про те, що «після того ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_4 : що?, а той у відповідь показав якісь незрозумілі жести руками, після тих незрозумілих жестів ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_4 це скільки, той знову щось показав руками (чути якийсь шепіт та шорох)». Однак порівнюючи вище вказані дані у протоколі про результати контролю за вчиненням злочину та зафіксовані на відеозаписі, суд приходить до висновку про їх невідповідність. Зокрема на відеокасеті немає запису про те, що « ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_4 це скільки, той знову показав руками (чути якийсь шепіт та шорох)». З відеозапису не зрозуміло як появився конверт «KODAK» на приставному столі у службовому кабінеті ОСОБА_4 .
		У Протоколі про результати контролю за вчиненням злочину також зазначено що, керуючись ч.4 ст. 271 КПК України та враховуючи те, що контроль за вчиненням злочину закінчився відкритим фіксуванням, подальше фіксування фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, здійснювалося шляхом огляду та особистого обшуку в порядку ст.. 237, ч.3 ст. 208 КПК України, про що буде складений відповідний протокол. Однак у матеріалах кримінального провадження такого протоколу немає.
		З огляду на викладене , суд визнає Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 17.06.2014 р., складений оперуповноваженим УБОЗ УМВС у Рівненській області таким, що не відповідає вимогам закону і визнає даний протокол та дані, які містяться в ньому недопустимим доказом і не використовує його при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженню, у зв`язку з чим виключає його з переліку доказів.
		У судовому засіданні досліджувався також як доказ Протокол огляду і вручення грошових коштів, в якому вказується, що він проводився 2 червня 2014 року з 9 год. 10 хв. до 9 год. 35 хв. в присутності понятих ОСОБА_11 , ОСОБА_16 . Однак допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_11 ствердили, що вони були запрошені понятими один раз в середині червня 2014 року, до дев`ятої години ранку.
		Дані невідповідності викликають сумнів у достовірності вище вказаного протоколу. А як зазначено у ч.3 ст. 358 КПК України, якщо долучений до матеріалів кримінального провадження або наданий суду особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності, учасники судового провадження мають право просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу напідставі інших доказів. 
		З огляду на викладене суд визнає Протокол огляду і вручення грошових коштів від 2.06.2014 р. і дані, які містяться в ньому, недопустимим доказом і не використовує його при прийнятті процесуального рішення по даному кримінальному провадженні, в зв`язку з чим виключає його з переліку доказів.
		Проаналізувавши докази, надані сторонами кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків: 
		Конституція України статтею 8 проголошує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		Стаття 2 Кримінально-процесуального кодексу України встановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. 
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадження поряд з іншими підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення  час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
		Згідно з ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч.4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. 
		Таким чином, під час судового розгляду, в судовому засіданні, не знайшло свого підствердження належними та допустимими доказами твердження сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_4 , обіймачи посаду головного спеціаліста відділу технічного нагляду управління технічного нагляду охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області, яка відповідно до ст.. 25 ЗУ «Про державну службу» відноситься до шостої категорії державних службовців, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та відповідно до посадової інструкції наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, а саме - приймати іспити та видавати посвідчення тракториста-машиніста, діючи умисно з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, під час виконання своїх службових обов`язків, 16.06.2014 р. у приміщенні службового кабінету, вимагав та одержав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 1100 гривень від ОСОБА_6 , за позитивне вирішення питання щодо здачі іспиту та видачі нового зразка посвідчення тракториста-машиніста вищих категорій. 
		З огляду на викладене , суд, дослідивши надані докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 підлягає виправданню в інкримінованому йому злочину за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
		Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ст.. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз віднести за рахунок коштів Державного бюджету, згідно ст..ст. 122, 124 КПК України.
		 Керуючись ст.ст. 370-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
		 
		 ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_4 виправдати за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
		Речові докази: заяву ОСОБА_6 від 16.06.2014 року про видачу йому посвідчення тракториста-машиніста; посвідчення тракториста-машиніста НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 старого зразка та талон попереджень АК НОМЕР_3 до даного посвідчення; екзаменаційну картку ОСОБА_6 ; ксерокопії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_6 ; книгу реєстрації видачі посвідчень тракториста-машиніста; конверт з аркушем паперу на який фломастером для нанесення невидимого маркування нанесено зразок надпису « ОСОБА_10 »; конверт з аркушем паперу на який нанесено зразок препарату «Промінь-1»; шматок бинту яким робились змиви з правої руки ОСОБА_4 ; шматок бинту який позначений як зразок чистого бинта; візитку фотографа ОСОБА_17 , змиви з видаткової накладної №126683 і квитанції №3697.167.1 з «Приватбанку», конверт з написом «Коdак», видаткову накладну №126683 від 16 червня 2014 року та квитанцію №3697.167.1 з «Приватбанку» від 16.06.2014 року - залишити при матеріалах кримінального провадження; грошові кошти в сумі 1100 гривень номіналом 100 гривень з серійними номерами: «ЕГ3809792, ГИ1033740, КГ7574794, ГЕ3823659, ЗА8355920, КЙ9575757, ЕХ2194029, КА8937744, КТ6101351, ЕГ3448295, ГЦ6481108» - конфіскувати в дохід держави. 
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Прокурору, обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення. 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...