Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/858/15 : не визначено.
Надіслано судом: 03.11.2015. Зареєстровано: 04.11.2015. Оприлюднено: 06.11.2015.
Дата набрання законної сили: 09.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  
		61022, м.Харків, пр.Леніна, 5 
		Р І Ш Е Н Н Я   
		іменем України
		 
		24.09.2015р.                                                                                                Справа №905/858/15 
		за позовом: Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Відділу освіти Костянтинівської районної державної адміністрації, с.Ілліча, код ЄДРПОУ 02142661
		 
		до відповідача: Приватного підприємства «Бізнес-Партнер», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 22011719
		 
		про розірвання договору купівлі-продажу №51 від 02.02.2015р.
		 
		Суддя: Паляниця Ю.О. 
		Секретар судового засідання: Бикова Я.М.
		 
		У засіданні брали участь:
		від позивача: не зявився
		від відповідача: не зявився
		прокурор: Андрієвська Н.В. - за посв.
		 
		СУТЬ СПРАВИ:
		 
		Костянтинівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Відділу освіти Костянтинівської районної державної адміністрації, с.Ілліча звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Бізнес-Партнер», м.Донецьк про розірвання договору купівлі-продажу №51 від 02.02.2015р., укладеного між Відділом освіти Костянтинівської районної державної адміністрації та Приватним підприємством «Бізнес-Партнер».
		 
		В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на істотне порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №51 від 02.02.2015р. в частині виконання обовязку продавця відносно продажу товару належної якості. 
		 
		Позивач у судовому засіданні 10.09.2015р. позов прокурора підтримав у повному обсязі. 
		Представники Відділу освіти Костянтинівської районної державної адміністрації у судове засідання 24.09.2015р. не зявились. При цьому, судом враховано, що ухвалою від 10.09.2015р. присутність позивача у судовому засіданні 24.09.2015р. не була визначена обовязковою.
		 
		Представник відповідача, зокрема, в судове засідання 24.09.2015р., як і в попередні судові засідання, не зявився, відзив на позовну заяву не надав, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма №500 від 14.09.2015р.
		 
		Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобовязують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. 
		Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»  у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. 
		Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обовязком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
		Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача, господарський суд встановив:
		За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.
		Відповідно до ст.626  Цивільного кодексу України договором   є   домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).
		 
		Як встановлено судом, 02.02.2015р. між Відділом освіти Костянтинівської районної державної адміністрації (покупець) та Приватним підприємством «Бізнес-Партнер» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №51, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобовязується у 2015 році поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його вартість.
		Найменування товару: вугілля камяне 05.10.1 (марки ДГр 0-200). Одиниця виміру товару  тони. Кількість товару  684 т (п.1.2 договору №51 від 02.02.2015р.).
		Згідно із п.п.5.1, 5.2 вказаного договору загальний строк поставки товару за договором: лютий-грудень 2015 року. Місце поставки товару: Донецька область, навчальні заклади Костянтинівського району з 8:00 до 16:00 години.
		За приписами п.10.1 підписаного сторонами договору строк його дії з дати підписання до 31.12.2015р.
		З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги вказаний вище договір як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обовязків.
		 
		Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
		Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (ч.ч.1, 2 ст.673 Цивільного кодексу України). 
		 
		За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає умовам: вугілля камяне 05.10.1 (марки ДГр 0-200), розмір шматків  0-200 мм, кількість тон  684, зола не більше  39%, волога не вище  12%, ціна за тону  1191 грн, сума з ПДВ  814644 грн.
		Відповідно до п.2.2 договору №51 від 02.02.2015р. постачальник зобовяаний на кожну партію товару, що є предметом поставки за договором, видати сертифікат, який посвідчує відповідність названої продукції вимогам відповідних стандартів або технічних умов.
		Як свідчать матеріали справи, протягом лютого-березня 2015 року відповідач поставив на користь позивача вугілля камяне у кількості 172 тони (накладні №51/1 від 11.02.2015р., №51/2 від 11.02.2015р., №51/3 від 11.02.2015р., №51/4 від 11.02.2015р., №51/5 від 11.02.2015р., №51/6 від 14.02.2015р., №51/7 від 14.02.2015р., №51/8 від 14.02.2015р., №51/9 від 14.02.2015р., №51/10 від 03.03.2015р., №51/11 від 03.03.2015р.).
		При цьому, як вказує прокурор та представники позивача на жодну партію товару відповідачем всупереч умов п.2.2 договору №51 від 02.02.2015р. не було своєчасно надано сертифікати відповідності якості товару. Крім того, за твердженням вказаних учасників судового спору, зольність поставленого вугілля становила 48,7%, що не відповідає рівню золи, який передбачено п.2.1 договору №51 від 02.02.2015р.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).
		За умовами п.6.2.2 договору №51 від 02.02.2015р. покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобовязання постачальником (а саме поставка вугілля, якість якого не відповідає сертифікату якості, повідомивши про це його у строк до 10 календарних днів).
		Пунктом 10.3 спірного договору передбачено, що договір може бути розірвано тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору. Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному законодавстві України.
		 
		Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. 
		Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, прокурором при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору повинен бути доведений факт порушення відповідачем умов укладеного договору, невиконання  або неналежного виконання передбачених законом або договором обовязків. 
		Виходячи зі змісту позовної заяви, прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на невідповідність якості товару умовам, які визначені у п.2.2 договору №51 від 02.02.2015р., а також несвоєчасність надання відповідачем сертифікатів якості поставленого вугілля, що за твердженням прокурора, є істотним порушенням договору. 
		 
		Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.
		За змістом ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		 
		04.03.2015р. позивач звернувся до відповідача з листом №203/01-5, у відповідності до якого повідомив Приватне підприємство «Бізнес-Партнер» про наявність претензій щодо якості поставленого товару з огляду на те, що у навчальних закладах, до яких було здійснено поставку вугілля (Білокузьминівська, Віролюбівська, Марківська, Іванопільська, Степанівська ОСОБА_1 ступенів, Куртівський, Олександро-Шультинський, Миколаївський, Новоартемівський НВК І-ІІІ ступенів), температура не відповідає санітарним нормативам. Крім того, позивач зазначив про відсутність сертифікатів якості на поставлену відповідачем продукцію та необхідність дострокового розірвання договору.
		Як свідчать матеріали справи, відповідач на пропозицію про розірвання договору відповіді не надав. При цьому, 31.03.2015р. Приватним підприємством «Бізнес-Партнер» було представлено посвідчення якості вугілля №37 від 16.03.2015р. Української науково-промислової асоціації «Укркокс», згідно із яким зольність поставленого вугілля становила 38,7%.
		При цьому, за змістом листа №1870 від 06.05.2015р. Державного підприємства Дзержинськвугілля шахта Торецька, 02.05.2015р. до лабораторії вказаного підприємства надійшла постанова слідчого СВ Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 про призначення дослідження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2015р. за №42015050660000011. Відтак, ділянкою ОТК проведено оброблення заборів гірної маси, вилученої у приміщенні котельної та на вулиці поблизу котельної з території НВК за адресою: Донецька обл., Костянтинівський район, с.Миколаївка, вул.Жовтня, 19а (поставка товару була здійснена відповідачем за накладною №51/5 від 11.02.2015р.). За результатами хімічного аналізу встановлено, що зольність досліджуваного вугілля становить 48,7%.
		Тобто, виходячи зі змісту листа №1870 від 06.05.2015р. Державного підприємства Дзержинськвугілля шахта Торецька, відповідачем було здійснено поставку вугілля, якість якого не відповідала сертифікату якості №37 від 16.03.2015р. Української науково-промислової асоціації «Укркокс». Наразі, за висновками суду, вказане порушення відповідача є істотним.
		Відтак, Костянтинівською районною державною адміністрацією було оформлено лист №330/01-5 від 21.04.2015р., у відповідності до якого запропоновано відповідачу підписати додаткову угоду про розірвання укладеного сторонами правочину. Згідно із поясненнями №618/01-5 від 31.07.2015р. Костянтинівської районної державної адміністрації, які в силу норм ст.32 Господарського процесуального кодексу України є доказами у справі, лист №330/01-5 від 21.04.2015р. був направлений на електронну адресу відповідача.
		При цьому, додаткову угоду про розірвання договору №51/5 від 11.02.2015р. сторонами не підписано, укладений сторонами договір не розірвано.
		 
		Таким чином, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що Приватним підприємством «Бізнес-Партнер» було здійснено поставку вугілля, якість якого не відповідала сертифікату якості №37 від 16.03.2015р. Української науково-промислової асоціації «Укркокс», приймаючи до уваги висновки суду щодо істотного характеру вказаного порушення, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору №51/5 від 11.02.2015р.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Задовольнити позов Костянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Відділу освіти Костянтинівської районної державної адміністрації, с.Ілліча до Приватного підприємства «Бізнес-Партнер», м.Донецьк про розірвання договору купівлі-продажу №51 від 02.02.2015р., укладеного між Відділом освіти Костянтинівської районної державної адміністрації та Приватним підприємством «Бізнес-Партнер».
		 
		Розірвати договір купівлі-продажу №51 від 02.02.2015р., укладений між Відділом освіти Костянтинівської районної державної адміністрації та Приватним підприємством «Бізнес-Партнер».
		 
		Стягнути з Приватного підприємства «Бізнес-Партнер» (87510, Донецька область, м.Маріуполь, Приморський район, вул.Корабельна, буд.2, код ЄДРПОУ 22011719) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827 грн.
		 
		Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		У судовому засіданні 24.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Повне рішення складено 28.09.2015р.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                   Ю.О.Паляниця

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...