Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7596/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2015. Зареєстровано: 04.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2015.
Дата набрання законної сили: 29.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №   826/7596/15                            Головуючий у 1-й інстанції:  Шулежко В.П. 
		Суддя-доповідач:  Літвіна Н. М. 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 жовтня 2015 року                                                                     м. Київ
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого - судді                                                         Літвіної Н.М.
		Суддів                                                                          Коротких А.Ю.
		                                                                                           Хрімлі О.Г.
		при секретарі                                                              Соловіцькій І.М.          
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанспромгаз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанспромгаз» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
		Також позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фінанспромгаз» на підставі наказу № 413 від 14 лютого 2015 року, виданого в.о. начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві такою, що проведена з порушенням порядку відповідного проведення перевірки та визнати протиправним та скасувати Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фінанспромгаз» № 188/26-55-22-08/37955837 від 05 березня 2015 року, який складений ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Фінанспромгаз», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фінанспромгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено Акт № 188/26-55-22-08/37955837 від 05 березня 2015 року.
		Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 77  400  230, 00 грн., а також порушено     ст. 134, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму у розмірі 79  227  499, 00 грн.
		Висновок податкового органу ґрунтується на нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Фінанспромгаз» та ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай», ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу», внаслідок наступних обставин:
		отримання вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к щодо непідтвердження фактів здійснення господарської діяльності ТОВ «Старксервіс» та вироку Подільського районного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року у справі № 758/9742/14-к щодо непідтвердження фактів здійснення господарської діяльності ТОВ «Флюід Тівіай»;
		показань при допиті в якості свідка директора ТОВ «Старксервіс» гр. ОСОБА_3 у протоколі допиту свідка від 02 квітня 2014 року зі змісту якого вбачається, що останній зареєстрував ТОВ «Старксервіс» на прохання свого знайомого за грошову винагороду без мети займатись підприємницькою діяльністю, хто займався підготовкою та оформленням реєстраційних документів йому невідомо, статутний фонд ТОВ «Старксервіс» він не формував, рахунки в банківських установах не відкривав, місцезнаходження печатки та первинної документації ТОВ «Старксервіс» йому невідоме;
		відсутності у ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності.
		На підставі Акту перевірки 05 квітня 2015 року відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення: 
		№ 39926552208 яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 79  227  499, 00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19  806  875, 00 грн.; 
		№ 40026552208 яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77  400  230, 00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19  350  059, 00 грн.
		Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Флюід Тівіай» укладено договори доручення на проведення аналізу ринку та придбання товару № 17/11-5 та № 25/11-2 від 01 листопада 2012 року, договір купівлі-продажу № 17/11-5 від 01 листопада 2012 року, з ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» укладено договір доручення на проведення аналізу ринку та придбання товару № 25/11-2 від 01 листопада 2012 року, з ТОВ «Старксервіс» договір доручення на проведення аналізу ринку та придбання товару № 3/01-15 від 28 грудня 2012 року. 
		На підтвердження факту виконання вказаних договорів складено відповідні акти приймання-передачі майна, акти виконаних робіт, звіти повіреного, ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай» та ТОВ «Нью Девелопмент Лімітед Лоу» виписаано позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірний період на суму у розмірі 77  400  230, 00 грн.
		Підставами, на які посилається податковий орган як на доказ незаконного формування позивачем об`єкту оподаткування податком на додану вартість є вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 761/22932/13-к щодо непідтвердження фактів здійснення господарської діяльності ТОВ «Старксервіс» та вирок Подільського районного суду м. Києва від 26 серпня 2014 року у справі № 758/9742/14-к щодо непідтвердження фактів здійснення господарської діяльності ТОВ «Флюід Тівіай».
		Проте, приписи ч. 4 ст. 72 КАС України передбачають обов`язковість врахування адміністративним судом обставин, встановлених вироком, якщо вони стосуються безпосередньо тієї особи, щодо якої ухвалено вирок. 
		Водночас, встановлені вироком суду у кримінальній справі обставини, що свідчать про наявність складу злочину у діяннях фізичної особи, не можуть вважатися обов`язковими для адміністративного суду під час надання ним оцінки податковій поведінці юридичної особи, працівником або представником якої була фізична особа, щодо якої ухвалено вирок. 
		Крім того, у вказаних вироках жодним чином не досліджувалися взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай», а тому вони не мають приюдиційного значення для вирішення даної адміністративної справи.
		Визнання винним засновників контрагентів позивача - ТОВ «Старксервіс», ТОВ «Флюід Тівіай» не спростовує той факт, що TOB «Фінанспромгаз» мало належний правовий статус та могло займатися законною діяльністю, докази чого містяться в матеріалах справи (свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платників ПДВ).
		Разом з тим, вироком Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/22932/13-К від 24 вересня 2013 року визнано винним у скоєні злочину передбаченого ст. 205 КК України ОСОБА_4, який жодного відношення до діяльності TOB «Старксервіс» не має, не є його посадовою особою та не підписував жодних первинних документів.
		Крім того, колегія суддів не приймає до уваги протокол допиту свідка - директора ТОВ «Старксервіс» гр. ОСОБА_3 від 02 квітня 2014 року, оскільки податковий орган не надав доказів притягнення його до кримінальної відповідальності як посадової особи     ТОВ «Старксервіс» - безпосередньо відповідальної за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.
		Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
		Неможливість підтвердити відображення контрагентами сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань згідно даних актів перевірок інших суб'єктів господарювання, порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
		Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22 жовтня 2010 року у справі № 21-3а10, від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.
		На думку колегії суддів єдиною підставою для формування платником податків права на отримання податкового кредиту є дослідження реальності господарських операцій та належне їх оформлення первинними документами.
		Згідно до п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
		Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
		Відповідно до п. п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. 
		Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства. 
		Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. 
		Між тим, як зазначалося вище, реальність спірних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.
		Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. 
		Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. 
		Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
		Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення угод, в період їх виконання та на даний час TOB «Фінанспромгаз» не було припинено, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано. Крім того, TOB «Фінанспромгаз» було зареєстроване як платник податку на додану вартість.
		Відповідно до  інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року  з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
		Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
		Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «Фінанспромгаз» в повному обсязі довів реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.
		Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
		Отже, суд першої інстанції неналежним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
		Що стосується вимог позивача про визнання проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фінанспромгаз» на підставі наказу № 413 від 14 лютого 2015 року, виданого в.о. начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві такою, що проведена з порушенням порядку відповідного проведення перевірки та визнання протиправним та скасувати Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фінанспромгаз» № 188/26-55-22-08/37955837 від 05 березня 2015 року, який складений ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України - про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
		Згідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України - документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
		Оскільки на практиці таке правове регулювання призводить до того, що на момент отримання платником податків інформації щодо призначення невиїзної перевірки її результати вже є оформленими відповідним актом або довідкою, то як наслідок, у цьому випадку необхідно визначатися із юридичною долею податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами невиїзних перевірок, проведених із процедурними порушеннями.
		Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що фактичне проведення перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки та те, що задоволення позову в цій частині не призводить до відновлення порушених прав платника податків, колегія суддів  приходить до висновку про відмову ТОВ «Фінанспромгаз» у задоволенні позову в частині визнання проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі наказу № 413 від 14 лютого 2015 року, виданого в.о. начальника ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві такою, що проведена з порушенням порядку відповідного проведення перевірки та визнання протиправним.
		Також, щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача по формуванню висновків, викладених в акті перевірки, колегія суддів приходить до висновку щодо необґрунтованості вказаних вимог та зазначає наступне.
		Так, згідно п. 86.1 ст. 86 ПК України - результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).
		Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
		Згідно до абз. 4 п. 86.1 ст. 86 ПК України - у разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
		З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.
		Крім того, висновки акта перевірки не є остаточними, оскільки платник податків вправі надати свої заперечення до відповідного акта, що можуть бути в подальшому враховані контролюючим органом під час вирішення питання про здійснення нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Питання щодо визначення грошового зобов'язання платників податків за результатами перевірок, відповідно до ст. 58 ПК України, вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.
		Згідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України - податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником).
		Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акта певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків.
		Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанспромгаз» - задовольнити частково.
		Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року - скасувати та винести нове рішення. 
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанспромгаз» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити частково.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 39926552208, № 40026552208 від 15 квітня 2015 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
		В іншій частині позову - відмовити.
		Постанова набирає законної сили  в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
		 
		Головуючий суддя                                                            Літвіна Н.М.
		              
		 
		Судді                                                                                    Коротких А.Ю.
		                                                                                          
		                                                                                          
		                                                                                          Хрімлі О.Г.
		 
		         
		Повний текст постанови виготовлений 03 листопада 2015 року.          
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                                           Літвіна Н. М. 
		           
		Судді:                                                                                                                                       Коротких А. Ю.
		 
		                                                                                                                                                        Хрімлі О.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...