Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16528/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2015. Зареєстровано: 04.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2015.
Дата набрання законної сили: 10.11.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		           22 жовтня 2015 року                                  м. Київ                              К/800/27812/15 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.
		провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі №826/16528/14 за позовом ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, треті особи: Ужгородська міська рада Закарпатської області, Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода», про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		ОСОБА_4 звернулась з позовом до Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, треті особи: Ужгородська міська рада Закарпатської області, Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода», в якому просила:
		1) визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невжиття будь-яких заходів протягом 3-ох місяців з 02.03.2014 (дата набрання чинності Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо не приведення їх у відповідність із Конституцією України від 23.02.2014 №763-VII) щодо не приведення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України і незабезпечення перегляду та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом протиправною;
		2) зобов'язати Кабінет Міністрів України у відповідності до вимог Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 №2479-VI (у редакції станом на 07.10.2010 із змінами і доповненнями) утворити національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та забезпечити її формування;
		3)   визнати протиправною   та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг за № 662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання   та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода";
		4) зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити перевірку дотримання ліцензійних умов комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" та установити тарифи на централізоване водопостачання і водовідведення комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода в установленому законодавством порядку.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг не мала компетенції розглядати, затверджувати і приймати будь-які рішення в частині регулювання тарифів у сфері комунальних послуг, в тому числі і постанову від 13.06.2014 № 662 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода». Крім того, позивач вважає, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг на момент прийняття постанови від 13.06.2014 № 662 було порушено процедуру затвердження тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, в тому числі щодо інформування споживачів про наміри змінити тарифи, отримання висновку Державної інспекції з контролю за цінами або її територіального органу, оприлюднення проекту регуляторного акту, врахування думки громадськості та її зауважень.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.  
		Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову від 13.06.2014 № 662 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода». Вказана постанова набрала чинності з 01.07.2014 року.
		Вказаною постановою для КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» були встановлені тарифи на централізоване водопостачання в розмірі 6,28 грн. за 1 куб.м (без ПДВ) та централізоване водовідведення - 3,58 грн. за 1 куб.м (без ПДВ), а також визнано такими, що втратили чинність постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.02.2012 р. №71 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» та від 14.02.2014 р. №125 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода»» для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення)».
		ОСОБА_4 вважає, що постанова Нацкомісії від 13.06.2014 № 662 грубо порушує її права та охоронювані законом інтереси, оскільки була прийнята не уповноваженим на це органом, з порушенням встановленого порядку та без достатніх для цього підстав.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.
		Відповідно до ч.3 ст.19 Закону    України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", в редакції від 09.07.2010 р., Кабінету Міністрів України: 1) утворити Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України та забезпечити її формування до 1 січня 2011 року; 2) у тримісячний строк з дня прийняття цього Закону затвердити передбачені цим Законом нормативно-правові акти та привести свої нормативно-правові акти, а також забезпечити приведення нормативно-правових актів органами виконавчої влади у відповідність із цим Законом.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" від 07.10.2010 року №2592-VI були внесені зміни у Закон України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" від 9 липня 2010 року № 2479-VI, а саме, виключено підпункт 1 пункту 3 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" від 9 липня 2010 року №2479-VI.
		Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України"" від 23.02.2014 № 763-VII визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України" від 07.10.2010 року №2592-VI (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 10, ст. 63, набрав чинності 02.03.2014).  Цим Законом встановлено, що норми законів України, до яких вносилися зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України", які втратили чинність згідно з пунктом 1 цього Закону, діють в редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням змін, внесених законами України після 7 жовтня 2010 року, у частинах, що відповідають нормам Конституції України, які діють станом на дату набрання чинності цим Законом. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону: 1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; 2) забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
		Тобто, дію підпункту 1 пункту 3 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 23.02.2014) було відновлено у зв'язку з втратою чинності Законом України від 07.10.2010 р. N 2592-VI, згідно із Законом України від 23.02.2014 р. N 763-VII.
		Отже, з 02.03.2014 р., відповідно до пп.1, 2 п.3 ст.19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (в редакції від 23.02.2014), КМ України зобов'язано: утворити національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та забезпечити її формування до 01.01.2011 року; та у тримісячний строк затвердити передбачені цим Законом нормативно-правові акти та привести їх у відповідність із цим Законом.
		Отже, у 2014 році покладено на КМУ обов'язок вчинити дії не пізніше 01.01.2011 року.
		Указом Президента України від 27.08.2014 р. №694/2014 було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а Указом від 27.08.2014 № 692/2014 ліквідовано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Що стосується пункту 3 позовних вимог про визнання протиправною   та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг за № 662 від 13.06.2014 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання   та водовідведення комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до ст.6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, серед іншого, встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
		Пунктом 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №869, визначено, що цей Порядок застосовується під час установлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
		Згідно з п.1.2 Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 29.11.2013 року №253, ця Процедура застосовується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі - Комісія), при встановленні тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення і поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, які отримали у встановленому законодавством порядку ліцензії на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - ліцензіати).
		Відповідно до п.12    Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, затвердженого указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1073/2011, основною формою роботи Комісії як колегіального органу є засідання. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу. Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу Комісії. Голова, члени Комісії мають по одному голосу кожен.
		Як вірно встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, постанова Комісії від 13.06.2014 року №662 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання    та водовідведення комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» прийнята на підставі заяви Підприємства, на відкритому засіданні Комісії шляхом голосування членів Комісії, тобто з дотриманням Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. 
		Колегія суддів погоджується з висновками судів про необґрунтованість посилань скаржника на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови Комісія повинна була керуватись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки в даному випадку мають місце відносини між Комісією і виробником, та відсутній ланцюг взаємовідносин виробник-виконавець-споживач. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не регламентує дії Комісії під час встановлення тарифів для виробника, положення даного Закону не визначають порядку встановлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг тарифів на централізоване водопостачання   та водовідведення виробнику - КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода".
		Крім того, оскаржуваною постановою було встановлено тарифи саме для ліцензіата - КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", а не для кінцевого споживача. При цьому, позивач не є ліцензіатом і дані тарифи для нього не встановлювались.
		Також вірним є висновок судів про те, що на спірну постанову № 662 від 13.06.2014 року не поширюється дія Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки спірна постанова є актом індивідуальної дії, так як стосується лише КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода». 
		Частиною 1 статті 15 Закону України «Про природні монополії» визначено, що рішення комісій, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов'язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань встановлення цін та тарифів (крім встановлення цін та тарифів для населення) і функціонування оптового ринку електричної енергії.  З огляду на це, вказана постанова не підлягає обов'язковій державній реєстрації, що підтверджено повідомленням Мін'юсту   №4376-0-33-15/101 від 30.01.2015 року.
		Відповідно, позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови №662 від 13.06.2014 не підлягає задоволенню.
		Щодо пункту 4 позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року № 76-VIII, перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
		Проте, до Національної комісії не надходило обґрунтованого звернення позивача про порушення прав, що було б підставою звернутися до Кабінету Міністрів України за дозволом на проведення перевірки КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода», як не надходило заяви суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
		Відтак, у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних    послуг відсутні підстави для проведення перевірки дотримання ліцензійних умов комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода".
		Крім того, згідно п.2.1 Процедури встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, комплект документів, що подається до Комісії для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення, формується ліцензіатом з дотриманням послідовності, визначеної вимогами до формування змісту матеріалів та комплекту документів, що подаються для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та/або водовідведення.
		Відповідно до п.2.2    Процедури, для встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення заявник подає до Комісії у паперовому та електронному вигляді заяву про встановлення тарифів за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Процедури, а також розрахунки, підтверджені матеріали і документи, що використовувалися під час проведення таких розрахунків.
		Згідно з п.3.3 Процедури, у разі відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам, встановленим у розділі II цієї Процедури, Комісія розглядає їх протягом 30 календарних днів з дня надходження до Комісії.
		Отже, для того, щоб Комісія могла встановити тарифи на централізоване водопостачання та/або водовідведення ліцензіат зобов'язаний звернутися до Комісії в установленому порядку, чого зроблено не було. Відповідно, відсутні підстави для зобов'язання Національної комісії встановити тарифи на централізоване водопостачання і водовідведення комунальному підприємству "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода в установленому законодавством порядку.
		Враховуючи зазначені вище правові норми та зважаючи на обставини справи, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
		За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України 
		 
		УХВАЛИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...