Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-23419св15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 05.11.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ 
		28 жовтня 2015 року                                                                                           м. Київ   
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду 
		цивільних і кримінальних справ в складі:
		 
		головуючого                 Луспеника Д.Д., 
		суддів:              Гулька Б.І.,                                    Журавель В.І.,
		                                                   Хопти С.Ф.,                              Штелик С.П., 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Крона» про захист     прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою    ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду                          м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що товариство з обмеженою відповідальність «Крона» (далі - ТОВ «Крона») є утримувачем будинку АДРЕСА_1, та яке зобов'язано проводити ремонт несучих конструкцій, у тому числі і пошкоджену плиту перекриття над його квартирою, за що нараховує йому квартирну плату, але своїх зобов'язань товариство не виконує. Крім того, зазначав, що преюдиційним рішенням суду            від 6 вересня 2006 року ОСОБА_4, яка є власником квартири № 12 зазначеного вище будинку № 46, що розташована поверхом вище над належною йому квартирою № 8, зобов'язано полагодити плиту перекриття між їх квартирами, що була пошкоджена внаслідок самовільного демонтування нею несучої стіни. Проте до цього часу рішення суду не виконано, а відповідач також не вчиняє цих дій, які входять до його функціонального обов'язку, нараховуючи при цьому як складову тарифу на квартирну плату поточний ремонт несучих та захисних конструкцій будинку.  
		З урахуванням наведеного та з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про житлово-комунальні послуги» позивач просив суд захистити його права як споживача житлово-комунальних послуг та зобов'язати відповідача списати з нарахованої йому квартирної плати частину суми у розмірі 3 462 грн 8 коп. за ненадані товариством послуги.  
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 січня 2015 року у задоволенні позову          ОСОБА_3 відмовлено.  
		Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області 24 червня 2015 року рішення районного суду змінено в частині правового обґрунтування відмови ОСОБА_3 у позові. У решті рішення суду залишено без змін.
		У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування відмови ОСОБА_3 у позові, виходив із того, що позовні вимоги позивача про списання частини нарахованої квартирної плати не є належним способом судового захисту, оскільки не відповідають положенням ст. ст. 3, 4 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, так як вимог до нього про стягнення квартирної плати товариство не заявляло, а його доводи можуть бути предметом розгляду саме цих вимог.
		Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.
		Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
		Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. 
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
		Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. 
		Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
		Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
		При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. 
		Звертаючись з позовом, ОСОБА_3 просив про захист його порушеного права як споживача та зобов'язання відповідача, утримувача житлового будинку, в якому він проживає, вчинити певні дії, зокрема списати частину квартирної плати за невиконання ним своїх обов'язків по належному утриманню та ремонту будинку. При цьому позивач посилався на Конституцію України, як норми прямої дії, на Закон України «Про захист прав споживачів» та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» 
		Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.
		У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право;          4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення;          8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;                  9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.
		Правовий аналіз наведених положень ЦПК України, ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачами спосіб захисту своїх прав, а саме захист його прав як споживача та зобов'язання відповідача, утримувача житлового будинку, в якому він проживає, вчинити певні дії, зокрема, списати (зменшити) частину квартирної плати за невиконання ним своїх обов'язків по належному утриманню та ремонту будинку, не суперечить положенням ст. 16 ЦК України. Зокрема, ч. 2 указаної статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. 
		Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції  України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. 
		Апеляційний суд при ухваленні рішення зазначив про те, що враховує обов'язкову для застосування судами правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України № 6-25 цс 11 від 12 вересня 2011 року. Проте суд не врахував, що зазначена постанова суду приймалась за інших фактичних обставин справи та іншого правового регулювання спірних правовідносин.   
		За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не може вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у х в а л и л а: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		Головуючий                                                                                                      Д.Д. Луспеник 
		 
		Судді:                                                                                                     Б.І. Гулько
		 
		В.І. Журавель
		 
		С.Ф. Хопта
		 
		С.П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...