Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/5582/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; місцевих податків і зборів, крім єдиного податку.
Надіслано для оприлюднення: 04.11.2015. Зареєстровано: 05.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2015.
Дата набрання законної сили: 26.10.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		                                                               ПОСТАНОВА
		                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 жовтня 2015 року           Справа № 876/10057/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі: 
		головуючого судді                                                  Пліша М.А.,
		суддів                                                                       Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
		за участю секретаря судового засідання                    Федак С.Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар» до державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
		В С Т А Н О В И В :
		товариство з обмеженою відповідальністю «Олмар» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000232100 від 26.05.2014 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 8621,14грн.
		          Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		          Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Олмар» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, помилково взято до уваги обставини справи, які не доведені належним чином у суді. 
		В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку та збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства (надалі - ЗРВСХ) за березень 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар» ДПІ у Сихівському районі м. Львова було складено Акт № 423/21-00/22411887 від 13.05.2014р. щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань. Згідно відомостей наведених в Акті, встановлено несвоєчасну сплату ТзОВ «Олмар» узгодженого податкового зобов'язання з ЗРВСХ у сумі 86 283,00 грн. за звітний податковий період березень 2014р.
		Не погоджуючись з таким висновком, 16.05.2014р. ТзОВ «Олмар» надало ДПІ у Сихівському районі м. Львова свої заперечення на Акт, де просило визнати висновки камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку/збору, незаконними та необгрунтованими. ТзОВ «Олмар» наголошувалось податковому органу, що сплата збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за березень 2014р. ТзОВ «Олмар» була здійснена в повному обсязі з дотриманням строків передбачених законодавством. Так, 25.04.2014 р. товариством проведено оплату збору в розмірі 50 000,00 грн. та 28.04.2014 р. в розмірі 36 283,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 1427 від 25.04.2014 р. та № 1449 від 28.04.2014р. Оскільки рахунок № 31214233700008 за яким було здійснено оплату, Державною казначейською службою України було закрито, сплачений ТзОВ «Олмар» збір був повернутий обслуговуючим банком на поточний рахунок підприємства: частина в розмірі 50 000,00 грн. 30.04.2014р. о 20.00 за київським часом, що не дало змоги проконтролювати коректність здійснення платежу та частина в розмірі 36 283, грн. 05.05.2014 р. У зв'язку із таким поверненням, ТзОВ «Олмар» повторно сплатило збір в розмірі 86283 грн. платіжним доручення № 1485 від 05.05.2014 р.
		Не зважаючи на наведені вище обставини, за результатами розгляду заперечення, останнє було залишено без задоволення. 28.05.2014р. на адресу ТзОВ «Олмар» надійшло податкове повідомлення-рішення № 0000232100 від 26.05.2014р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій (форма «ПІ»), згідно з яким товариство зобов'язане сплатити штраф у розмірі 8621,14 (вісім тисяч шістсот двадцять одна грн. 14 коп.) за платежем «Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства». 
		Апелянт вважає, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги той факт, що інформація про реквізити рахунків, відкритих органами Державної казначейської служби для зарахування податків, зборів та інших платежів, виходячи з положень п. 14.1.171. ст.14 ПК України та Закону України «Про інформацію», є податковою інформацією та, відповідно до чинного законодавства, має відповідати загальним вимогам, що ставляться інформації. Так, відповідно до приписів ст.2 Закону України «Про інформацію», одним із основних принципів інформаційних відносин є достовірність і повнота інформації, відтак інформація повинна бути точною та виключати можливість її неоднозначного тлумачення. У той же час, інформацію про перелік рахунків для зарахування надходжень платежів, опубліковану на офіційному веб-сайті Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на момент здійснення ТзОВ «Олмар» оплати сум ЗРВСХ, було доведено до платників податку з грубим порушенням вказаних вище принципів інформаційних відносин та законодавства про інформацію.
		Так. зазначаючи, що у відповідному розділі на веб-сайті розміщені чинні бюджетні рахунки в розрізі території області, територіальним органом ДФС належним чином не доведено до відома платників податків те, що серед таких рахунків можуть міститись також уже закриті рахунки, а вказівка на те, що «рахунки по платежах, які не зазнали змін у додатках, не перевідкриваються» абсолютно не дає платнику податків можливості правильно трактувати, що саме під нею розуміється.
		З даної вказівки не можливо однозначно зрозуміти чи мова йде про зміни саме у рахунках на здійснення платежів чи у самих платежах (назвах, реквізитах, номерах бюджетної класифікації тощо податків, зборів, інших обов'язкових платежів). Не можливо зрозуміти, що мається на увазі під поняттям «не перевідкриваються» і яким чином таке має проінформувати платника податків про порядок розміщення інформації на веб-сайт. При цьому, перевідкриття аналітичних рахунків для зарахування надходжень до Державного бюджету України, здійснюється у разі зміни переліку видів надходжень, що зараховуються до такого бюджету, та одразу після прийняття закону про державний бюджет на відповідний рік (Порядок взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затверджений спільним Наказом № 760/1031 Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 04 грудня 2013р.; Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом № 758 від 22 червня 2012р.). У той же час, будь-які дані (включаючи номер бюджетної класифікації) щодо ЗРВСХ залишались протягом бюджетного року незмінними.
		Крім того, з поданої на веб-сайті інформації не можливо було зробити висновок про те, що у прикріплених додатках було вказано саме реквізити змінених рахунків, адже, як випливає з опублікованого органами Міндоходів повідомлення: «Зміни та доповнення оприлюднюються у додатках», додатки можуть містити у собі як зміни, так доповнення, тобто поділятись на два види. У той же час, Додаток 3, у якому, як встановлено обставинами справи, містився змінений рахунок для зарахування ЗРВСХ, мав назву «Доповнення до переліку рахунків для зарахування платежів до ЗФДБ...», тобто, як логічно випливає з наведеного, міг містити лише додаткові рахунки для сплати окремих платежів, що не передбачає собою розуміння опублікованого раніше рахунку, як такого, що нечинний, закритий. В основному ж файлі з реквізитами для сплати всіх обов'язкових платежів для відповідної території («Сихівський район м. Львова») будь-які відмітки про те, що аналітичний рахунок для сплати ЗРВСХ є закритим, відкрито новий рахунок чи посилання на такий рахунок були відсутніми.
		Єдина інформація, яка могла б бути розглянутою, як інформація про зміни у рахунках, була опублікована органом Міндоходів, окремо, у вигляді повідомлення «З 25 квітня 2014 року відкрито нові рахунки... » з подальшим посиланням на відповідні додатки та не стосувалась ЗРВСХ.
		Враховуючи наведені вище обставини, апелянт вважає, що, оскільки обов'язок надання достовірної, точної та повної інформації щодо реквізитів рахунків, відкритих органами Державної казначейської служби для зарахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, покладено на територіальні органи Міндоходів, то платник податків не може нести відповідальність за негативні наслідки зумовлені неналежним виконанням такими органами своїх обов'язків.
		Також суд першої інстанції, беручи до уваги та враховуючи при вирішенні справи твердження представника відповідача про те, що чинні реквізити рахунків були оприлюднені на дошці податкових оголошень у приміщенні Міндоходів, порушив норми матеріального та процесуального законодавства та дійшов помилкового висновку, що таким чином відповідачем виконано обов'язок щодо доведення до відома інформації про реквізити рахунків для сплати відповідних платежів. Так, посилаючись на п. 4 розділу 4 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України №765 від 05 грудня 2013р., суд першої інстанції не врахував, що обов'язок доведення до платників інформації шляхом її розміщення на дошці оголошень, установленій на доступному для огляду місці (біля входу до приміщення органу Міндоходів) застосовується поряд з опублікуванням такої інформації на офіційному веб-порталі Міндоходів (вказані способи не є альтернативними). Звідси обов'язок належним чином довести інформацію про чинні реквізити рахунків, стосується обох способів опублікування.
		Окрім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент здійснення ТзОВ «Олмар» сплати ЗРВСХ на березень 2014 року на дошці податкових оголошень Міндоходів було розміщено будь-яку інформацію про такі рахунки і що оприлюднена інформація була достовірною, повною і точною.
		Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно акцентував свою уваги на тому, що протягом 2013 року та за лютий 2014 року ТзОВ «Олмар» сплачувало ЗРВСХ на вірний та чинний рахунок. Так, правильність та своєчасність сплати платником податку належних до сплати платежів за попередні періоди, не звільняє територіальні органи Міндоходів від обов'язку надавати такому платнику податків достовірну, повну і точну інформацію про актуальні реквізити рахунків, відкритих органами Державної казначейської служби для зарахування податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску шляхом її розміщення на офіційному веб-порталі Міндоходів.
		Щодо твердження суду першої інстанції, що сплата зобов'язання з порушенням граничного терміну сплати мало місце саме з вини нового працівника, то апелянт вважає,  що такий висновок суду зроблений упереджено, без належного врахування обставин справи. Так, маючи на меті отримати точну та достовірну інформацію щодо банківських рахунків для зарахування ЗРВСХ, звірити її актуальність на момент здійснення сплати, новоприйнятий заступник головного бухгалтера, діючи добросовісно, скористалась інформацією оприлюдненою на веб-сайті ТУ Міндоходів у Львівській області. Враховуючи неточність та неоднозначність оприлюдненої інформації, заступником головного бухгалтера було здійснено оплату на закритий Державною казначейською службою рахунок. При цьому ні умислу на порушення строків сплати (випливає з самого факту здійснення оплати у встановлений законом строк), ні ознак необережних дій (особа не знала і, враховуючи, обставини, справи не могла знати, що сплата відбувається на закритий рахунок), у діях заступника головного бухгалтера немає. Більше того, ситуація що мала місце, навпаки вказує на той факт, що особа-платник податків, яка бажає отримати інформацію про чинні рахунки для сплати податків та зборів з використанням веб-сайту ГУ Міндоходів у Львівській області, не має можливості отримати таку інформацію у доступній, зрозумілій та однозначній формі.
		Судом першої інстанції також безпідставно не проаналізовано та не взято до уваги доводи позивача, що відповідно до п.14.1.156 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). При цьому, твердження суду першої інстанції, що факт несвоєчасного надходження відповідної суми збору до бюджету підтверджує, що позивач не виконав обов'язок зі сплати податку, є безпідставним. Наведена норма вказує лише на цільове призначення платежу та обов'язок платника податків здійснити оплату саме на казначейський рахунок відповідного бюджету, а не будь-який інший рахунок і не пов'язує момент належної сплати податкового зобов'язання із зарахуванням суми коштів до відповідного бюджету.
		У той же час, загальні засади, порядок та умови функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні визначений окремим нормативно-правовими актами. Так, відповідно до п.1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатором переказу у розумінні п.1.15 цієї ж статті Закону вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Згідно з п. 22.4 ст.22 зазначеного Закону ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Порядок зарахування грошової суми на казначейський рахунок відповідного бюджету здійснюється за окремими внутрішньо банковими правилами та є незалежним від платника податків. Оскільки, відповідно до п. 1. 29 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», безпосереднє проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система, момент належного виконання податкового зобов'язання для платника податків не може бути пов'язаний із моментом завершення переказу та зарахування коштів до бюджету.
		Не передбачає відповідальності за затримку зарахування коштів до бюджету і диспозиція ст. 126 ПК України, згідно якої штрафна санкція накладається за порушення правил сплати (перерахування) податків.
		Оскільки ТзОВ «Олмар» сформувало та подало до банку платіжні доручення з реквізитами рахунку для сплати збору, що були доведені до відома платника територіальним органом Міндоходів, у відведений законодавством строк, відтак ТзОВ «Олмар» діяло добросовісно та не порушувало правил сплати (перерахування) податків.
		Крім того при розгляді цієї справи, суду першої інстанції варто було взяти до уваги, що відповідно до п.4.1.4. ст.4 ПКУ, однією з основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку. Так, якщо норми одного і того ж нормативно-правового акта припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 ПК України).
		Враховуючи наведені вище обставини просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. 
		Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.  
		Судом першої інстанції встановлено, що державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів Львівської області проведено камеральну перевірку податкової звітності зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за березень 2014 року, за результатами якої складено акт № 423/21-00/22411887 від 13.05.2014 року, згідно якого встановлено порушення пункту 126.1 статті 126 розділу 11 Податкового кодексу України - несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за березень 2014 року в сумі 86 283,00 грн.
		Розглядаючи спір судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 31.1 статті 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Згідно пунктів 36.1 та 36.2 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. А також, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідно до статті 38 вказаного Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.
		Судом першої інстанції з'ясовано, що платіжним дорученням № 1485 від 05.05.2014 року ТзОВ «Олмар» фактично сплатило на відповідний бюджетний рахунок збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за березень 2014 року в сумі 86 283,00 грн. Вказана сума збору є узгодженою, граничний термін її сплати - 30 квітня 2014 року при цьому суд зазначив, що згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таки розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати сумі грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
		З огляду на це, суд першої інстанції вважав, що товариство фактично сплатило податкове зобов'язання з затримкою 5 календарних днів, за що пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.
		Даючи оцінку сплаті податкового зобов'язання платіжними дорученнями № 1427 від 25.04.2014 року та № 1449 від 28.04.2014 року на рахунок, який закритий Державною казначейською службою, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 4 розділу 4 наказу Міністерства доходів і зборів України від 5 грудня 2013 року №765 Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів інформацію про реквізити рахунків, відкритих органами Державної казначейської служби для зарахування єдиного внеску, територіальні органи Міндоходів доводять до платників шляхом її розміщення на дошці оголошень, установленій на доступному для огляду місці (біля входу до приміщення органу Міндоходів), на офіційному веб-порталі Міндоходів. Таким чином, платник податків який самостійно визначив податкові зобов'язання, повинен сплатити їх у законодавчо встановлені строки до бюджетів на рахунки Держказначейства, які доводяться до його відома податковою службою (податковою інспекцією за місцем реєстрації платника) шляхом оприлюднення на дошці податкових оголошень, на офіційному веб-порталі Міндоходів. Згідно долученого до матеріалів справи скрін-шоту огляду вкладення веб- порталу Міндоходів, на якому розміщені реквізити рахунків для сплати податків та зборів, такий містив реквізити рахунку для сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, який закритий Державною казначейською службою. На вказаній сторінці веб-порталу Міндоходів містилася інформація, що зміни і доповнення до бюджетних рахунків оприлюднюються у додатках, а рахунки по платежах, які не зазнали змін у додатках не перевідкриваються. Отже, для того, щоб встановити чи чинний наявний у списку рахунок та чи зазнав такий рахунок змін, необхідно перевірити його реквізити у додатку. Зазначену інформацію, яку доведено на офіційному веб-порталі Міндоходів, позивач до уваги не взяв. У додатку 3 Доповнення до переліку рахунків для зарахування платежів містився чинний рахунок для зарахування бюджетного збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. Однак новий працівник товариства, всупереч тому, що протягом 2013 року та за лютий 2014 року ТзОВ «Олмар» сплачувало такий збір на вірний та чинний рахунок, у зв'язку з своєю неуважністю сплатив збір на закритий рахунок, що в подальшому призвело до сплати зобов'язання з порушенням граничного терміну сплати саме з вини цього працівника.
		З огляду на це суд вважав, що факт несвоєчасного надходження відповідної суми збору до місцевого бюджету підтверджує те, що позивач не виконав обов'язок зі сплати податку. Оскільки помилкове перерахування товариством збору на закритий рахунок вплинуло на виконання ним обов'язку платника зі сплати збору, то у відповідача були підстави для застосування до позивача штрафу в порядку пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
		Проте колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується. 
		Як уже зазначалось вище сплата збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за березень 2014р. ТзОВ «Олмар» була здійснена - 25.04.2014 р. проведено оплату збору в розмірі 50 000,00 грн. та 28.04.2014 р. в розмірі 36 283,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 1427 від 25.04.2014 р. та № 1449 від 28.04.2014р. Оскільки рахунок № 31214233700008 за яким було здійснено оплату, Державною казначейською службою України було закрито, сплачений ТзОВ «Олмар» збір був повернутий обслуговуючим банком на поточний рахунок підприємства: частина в розмірі 50 000,00 грн. 30.04.2014р. о 20.00 за київським часом, що не дало змоги проконтролювати коректність здійснення платежу та частина в розмірі 36 283, грн. 05.05.2014 р. У зв'язку із таким поверненням, ТзОВ «Олмар» повторно сплатило збір в розмірі 86283 грн. платіжним доручення № 1485 від 05.05.2014 р., оскільки з 01 травня по 04 травня 2014 року були вихідними днями.
		Колегія суддів вважає, що твердження апелянта проте, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги той факт, що інформація про реквізити рахунків, відкритих органами Державної казначейської служби для зарахування податків, зборів та інших платежів, виходячи з положень п. 14.1.171. ст.14 ПК України та Закону України «Про інформацію», є податковою інформацією та, відповідно до чинного законодавства, має відповідати загальним вимогам, що ставляться інформації заслуговують на увагу. Так, відповідно до приписів ст.2 Закону України «Про інформацію», одним із основних принципів інформаційних відносин є достовірність і повнота інформації, відтак інформація повинна бути точною та виключати можливість її неоднозначного тлумачення. У той же час, інформацію про перелік рахунків для зарахування надходжень платежів, опубліковану на офіційному веб-сайті Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на момент здійснення ТзОВ «Олмар» оплати сум ЗРВСХ, було доведено до платників податку з порушенням вказаних вище принципів інформаційних відносин та законодавства про інформацію. Зазначаючи, що у відповідному розділі на веб-сайті розміщені чинні бюджетні рахунки в розрізі території області, територіальним органом ДФС належним чином не доведено до відома платників податків те, що серед таких рахунків можуть міститись також уже закриті рахунки, а вказівка на те, що «рахунки по платежах, які не зазнали змін у додатках, не перевідкриваються»  не дає платнику податків можливості правильно трактувати, що саме під нею розуміється. Перевідкриття аналітичних рахунків для зарахування надходжень до Державного бюджету України, здійснюється у разі зміни переліку видів надходжень, що зараховуються до такого бюджету, та одразу після прийняття закону про державний бюджет на відповідний рік (Порядок взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затверджений спільним Наказом № 760/1031 Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 04 грудня 2013р.; Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затверджений наказом № 758 від 22 червня 2012р.). У той же час, будь-які дані (включаючи номер бюджетної класифікації) щодо ЗРВСХ залишались протягом бюджетного року незмінними.
		З поданої на веб-сайті інформації не можливо зробити категоричний висновок про те, що у прикріплених додатках було вказано саме реквізити змінених рахунків, бо з опублікованого органами Міндоходів повідомлення: «Зміни та доповнення оприлюднюються у додатках», додатки можуть містити у собі як зміни, так доповнення, тобто поділятись на два види. У той же час, Додаток 3, у якому містився змінений рахунок для зарахування ЗРВСХ, мав назву «Доповнення до переліку рахунків для зарахування платежів до ЗФДБ...», тобто, фактично міг містити лише додаткові рахунки для сплати окремих платежів, що не передбачає собою розуміння опублікованого раніше рахунку, як такого, що нечинний, закритий. В основному ж файлі з реквізитами для сплати всіх обов'язкових платежів для відповідної території («Сихівський район м. Львова») будь-які відмітки про те, що аналітичний рахунок для сплати ЗРВСХ є закритим, відкрито новий рахунок чи посилання на такий рахунок були відсутніми.
		Оскільки обов'язок надання достовірної, точної та повної інформації щодо реквізитів рахунків, відкритих органами Державної казначейської служби для зарахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, покладено на територіальні органи Міндоходів, то суд апеляційної інстанції вважає, що платник податків не може нести відповідальність за негативні наслідки зумовлені неналежним виконанням такими органами своїх обов'язків.
		Також суд першої інстанції, беручи до уваги та враховуючи при вирішенні справи твердження відповідача про те, що чинні реквізити рахунків були оприлюднені на дошці податкових оголошень у приміщенні Міндоходів, не врахував, що обов'язок доведення до платників інформації шляхом її розміщення на дошці оголошень, установленій на доступному для огляду місці (біля входу до приміщення органу Міндоходів) застосовується поряд з опублікуванням такої інформації на офіційному веб-порталі Міндоходів (вказані способи не є альтернативними). А отже обов'язок належним чином довести інформацію про чинні реквізити рахунків, стосується обох способів опублікування.
		Не заслуговують на увагу і твердження суду першої інстанції про те, що протягом 2013 року та за лютий 2014 року ТзОВ «Олмар» сплачувало ЗРВСХ на вірний та чинний рахунок, бо  правильність та своєчасність сплати платником податку належних до сплати платежів за попередні періоди, не звільняє територіальні органи Міндоходів від обов'язку надавати такому платнику податків достовірну, повну і точну інформацію про актуальні реквізити рахунків, відкритих органами Державної казначейської служби для зарахування податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску шляхом її розміщення на офіційному веб-порталі Міндоходів.
		Помилка у здійсненні сплати була викликана тим, що новоприйнятий заступник головного бухгалтера, маючи на меті добросовісно сплатити зобов'язання, скористалась інформацією оприлюдненою на веб-сайті ТУ Міндоходів у Львівській області. Враховуючи неточність та неоднозначність оприлюдненої інформації, заступником головного бухгалтера було здійснено оплату на закритий Державною казначейською службою рахунок. При цьому ні умислу на порушення строків сплати (випливає з самого факту здійснення оплати у встановлений законом строк), ні ознак необережних дій (особа не знала і, враховуючи, обставини, справи не могла знати, що сплата відбувається на закритий рахунок) судом першої інстанції не встановлено. А фактичні обставини справи підтверджують той факт, що особа-платник податків, яка бажає отримати інформацію про чинні рахунки для сплати податків та зборів з використанням веб-сайту ГУ Міндоходів у Львівській області, не мала можливості отримати таку інформацію у доступній, зрозумілій та однозначній формі.
		Оскільки ТзОВ «Олмар» сформувало та подало до банку платіжні доручення з реквізитами рахунку для сплати збору, що були доведені до відома платника територіальним органом Міндоходів, у відведений законодавством строк, то колегія суддів вважає, що ТзОВ «Олмар» діяло добросовісно та не порушувало правил сплати (перерахування) податків.
		          З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи, а позовні вимоги  - задовольнити. 
		Керуючись ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, - 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар» - задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 813/5582/14 - скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар» задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова від 26.05.2014 року № 0000232100.
		Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Олмар» понесені витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 182, 70 грн. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  
		 
		Головуючий суддя                                                             М.А. Пліш
		                 
		Судді                                                                                 Т.І. Шинкар
		 
		                                                                                          Н.В. Ільчишин
		Повний текст постанови виготовлений 27.10.2015 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...