Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1118/6605/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2015. Зареєстровано: 07.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2015.
Дата набрання законної сили: 05.11.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Апеляційний суд Кіровоградської області 
		№ провадження 22-ц/781/8/15       Головуючий у суді І-ї інстанції Франько М. Я. 
		             Доповідач Головань А. М.  
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		05.11.2015  року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
		                                                         головуючого:  Голованя А.М.
		                                                                     суддів: Фомічова С.Є., Карпенка О.Л.
		                                                        при секретарі: Дімановій Н.І 
		           розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, прокурора Кіровоградської області, який діє в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2014 року, у справі за позовом   прокурора м. Олександрії, який діє в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради до ОСОБА_4 про знесення самочинної забудови та за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до виконавчого комітету Олександрійської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_12, третя особа - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Кіровоградській області, про скасування рішення виконавчого комітету, відновлення становища шляхом знесення самочинної забудови та проведення відновлюваних робіт і
		ВСТАНОВИЛА:
		У жовтні 2008 року прокурор міста ОСОБА_12 звернувся до суду з позовом в інтересах держави, в особі Олександрійської міської ради до ОСОБА_13 про зобов'язання  знесення добудови до багатоквартирного  житлового будинку, посилаючись на те, що відповідач, яка займала посаду головного архітектора міста, здійснила будівництво, яке є самочинним, оскільки проведене без виділення земельної ділянки. (т.1, а.с.1,2)
		У лютому 2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись до суду з позовом до Олександрійської міської ради, виконавчого комітету Олександрійської міської ради, ОСОБА_13, ОСОБА_12   про скасування рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 14.12.2006 року № 1008,  відновлення становища, що існувало до винесення вказаного рішення, знесення самочинно збудованої прибудови та проведення відновлювальних ремонтних робіт.
		Зазначали, що подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_12 здійснили незаконну прибудову до свого житла - квартири АДРЕСА_1, без згоди інших співвласників будинку, дозволу на таку забудову та без виділення для цієї мети земельної ділянки у встановленому законом порядку. 
		Унаслідок цього були порушені житлові права співвласників  приватизованих квартир, а саме в квартирах утворилися пошкодження, які потребують відновлювальних робіт.(т.2, а.с.3-9)        
		Ухвалою суду від 10.03.2011 року цивільні  справи за цими позовами були об'єднані в одне провадження. 
		Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 квітня 2011 року, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано пункт 1.4 рішення виконкому Олександрійської міської ради від 14.12.2006 року № 1008, яким було надано дозвіл ОСОБА_4 та ОСОБА_12  провести реконструкцію та розширення за рахунок добудови квартири АДРЕСА_2. Зобов'язано ОСОБА_4 за власний рахунок знести самовільно збудоване нерухоме майно -добудову до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1. В задоволенні решти вимог відмовлено.(т.3,  а.с.33-38).
		Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2012 року було задоволено заяву ОСОБА_14 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, а вищезгадане рішення цього ж суду від 22 квітня 2011 року скасовано. (т.4, а.с.66).
		За результатами повторного розгляду справи Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області ухвалено рішення від 18 березня 2014 року, яким у задоволенні позовів прокурора міста ОСОБА_12 в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради та ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 - відмовлено.( т.5, а.с. 134-136)
		В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржуване рішення та зилишити без змін рішення суду від 22 квітня 2011 року. В апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухвалення нового рішення про задоволення позову.
		            Позивачі посилаються на те, що при вирішенні справи суд допустив порушення норм матеріального й процесуального права.
		            Представник виконавчого комітету Олександрійської міської ради та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які належним чином були повідомленими про час та місце розгляду справи у встановленому статтею 76 ЦПК України порядку, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися.  
		              Ухвалою апеляційного суду від 05.11.2015 року, в порядку ст. 37 ЦПК України, проведене заміна третьої особи - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Кіровоградській області на управління державної архітектурно - будівельної інспекції в Кіровоградській області.
		            Заслухавши доповідача,  пояснення прокурора, позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_15, представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_16, представника Олександрійської міськради Скляра Ю.А., представника держбудінспекції Панфілова О.Г. які підтримали доводи скарг, заперечення ОСОБА_13, ОСОБА_12  та представника ОСОБА_19, перевіривши матеріали справи  в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги позивачів підлягають частковому задоволенню.
		Вирішуючи спір суд зазначив, що у зв'язку з тим, що відповідачі здійснили реконструкцію квартири, шляхом прибудови до неї приміщення у багатоквартирному житловому будинку, під забудову якого вже  була виділена земельна ділянка, тому  відповідно до  вимог ст.42 ЗК України додаткове (повторне) виділення земельної ділянки для такого будівництва не  вимагається.     
		              Також, позивачами не доведено, що реконструкція квартири може призвести чи призвела до порушень прав власників інших квартир у житловому будинку, або порушує санітарно - технічні вимоги і правила експлуатації будинку. Крім того, відповідачем надано витяг з Державного реєстру речових  прав на    нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 18511419 від 03.03.2014 року, відповідно до якого за ОСОБА_14  зареєстровано право власності на об'єкт  житлової нерухомості - квартиру  загальною площею 252,4 кв.м,  житловою  - 39,1 кв.м. із врахуванням оспорюваної прибудови.
		Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
		            Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі з метою розширення належної їм  на праві власності квартири  № 4, розташованої на 2-му поверсі, в будинку АДРЕСА_1 здійснили прибудову двоповерхового приміщення до торцевої стіни (конструкції) вказаного багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за рахунок чого площа квартири збільшилась з 90,40 кв.м.до 252,4 кв. м. (т.2, а.с.70-88, т.3 а.с. 121-126, 131, 138-141, т.5, а.с.215-217).   
		          Відповідно до частини першої, третьої  та четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		       Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже  збудоване нерухоме майно.
		Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		              Тобто, право власності на самочинно побудовані об'єкти набувається не в загальному порядку, а в спеціальному - на підставі рішення суду, прийнятого у відповідності до вимог ст. 376 ЦК України. Ця норма є спеціальною у застосуванні до спірних правовідносин, оскільки не пов'язується з приписами ст. 331 ЦК України.
		             Правовий режим земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок та прибудинкової території частково визначається земельним законодавством України, зокрема Земельним кодексом. 
		             Прибудинкові території багатоквартирних будинків ЗК України відносить до земель житлової та громадської забудови. 
		Відповідно до ст.ст. 38, 39 ЗК України, земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, належать до земель житлової та громадської забудови. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
		Важливою рисою правового режиму зазначених земель є те, ними розпоряджаються сільські, селищні, міські ради, повноваження яких у галузі земельних відносин визначені Земельним кодексом України (ст. 12) та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу встановлено, що до розмежування земель права державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. 
		               До повноважень сільських, селищних, міських рад на території населених пунктів належить також зміна цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи і розташована у межах певного населеного пункту. Це встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» від 11 квітня 2002 року.(чинної на час виникнення спірних правовідносин)
		              Отже, органи місцевого самоврядування, здійснюючи управлінські функції щодо раціо-нального використання та охорони земель, організують землевпорядкування, здійснюють земельний контроль, обмежують, тимчасово забороняють (зупиняють) використання земель громадянами та юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законнодавства тощо.
		          Відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.
		             У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).
		              Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України .
		             Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. (редакція на час виникнення спірних правовідносин)
		             Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		              Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		              З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. 
		З цього випливає, що Олександрійська міська рада, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, є особою права якої порушені самочинним будівництвом здійсненим відповідачами на земельній ділянці, яка відносить до земель житлової забудови, і яка їм не відводилася для будівництва у встановленому законом порядку.    
		Отже, відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України, позов прокурора підлягає задоволенню, а вказане самочиненне будівництво підлягає знесенню особою, яка його здійснила.             
		              Також, частково підлягає задоволенню позов ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які є власниками квартир багатоквартирного будинку до опорних конструкцій якого було здійснено незаконну прибудову.
		               Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки вказане будівництво вчинено без отримання на нього згоди інших співвласників будинку, то в такому випадку було порушено встановлене ст. 382 ЦК України право позивачів володіти, користуватися та розпоряджатися спільним майном. 
		Таким чином, відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України вказане самочиненне будівництво підлягає знесенню особами, які його здійснили.                   
		               Не відповідає вимогам закону та порушує права позивачів й пункт 1.4 рішення виконкому Олександрійської міської ради від 14.12.2006 року № 1008, яким було надано дозвіл ОСОБА_4 та ОСОБА_12  провести реконструкцію та розширення за рахунок добудови квартири АДРЕСА_2, оскільки виконком, згідно положень ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції на час виникнення правовідносин), не мав права надавати такий дозвіл без документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою заявників, наслідком чого, відповідно до ст. 21 ЦК України, є визнання йцього акту незаконним.
		Разом з тим 21 ЦК України, слід зазначити, що сам по собі акт про наявність тріщин та деформації в конструкціях будинку від 25.06.2009 року (т.1, а.с.32,33), на який посилаються позивачі в поданій ними заяві, не свідчить про те, що їхньою причиною є самочинне будівництво, оскільки в ньому відсутня висновки про наявнісить причинного зв'язку між погіршенням стану будинку та здійсненим будівництвом.
		             27 липня 2010 року у справі, за клопотанням позивачів, було призначено судово-будівельну експертизу на яку було поставлено питання про технічний стан будинку та причини його погіршення.( т. 2, а.с. 98)
		             Проте, через невиконання вимог експерта, зокрема, щодо не оплати її виконання, зазначена експертиза не проведена.(т. 2, а.с.249)
		              Отже, підстави для покладання обов'язку на відповідачів провести відновлюванні ремонтні роботи будинку відсутні.
		               Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідачі ОСОБА_14 та ОСОБА_12 зареєстрували за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 252,4 кв. м., житлова площа 39,1 кв.м. на праві спільної часткової власності, із врахуванням площі оспорюваної прибудови. (т.5, а.с. 215-219)
		              Зазначена реєстрація була оскаржена прокуром в порядку адміністративного судочинства і постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року, що набрала законної сили, вона була визнаною протиправною, а свідоцтва про право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_2 - скасованими. (т.6, а.с.11-13)     
		             За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п.2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення, яким позов прокурора підлягає задовольнню, а позов ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 частковому задоволенню, шляхом покладення на ОСОБА_4 та ОСОБА_12 обов'язку за власний рахунок, знести самочинно збудоване нерухоме майно -добудову до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 та скасування п. 1.4 рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 14.12.2006 року № 1008. В задоволенні вимоги про покладання обов'язку на відповідачів провести відновлюванні ремонтні роботи будинку має бути відмовлено.
		             При ухваленні рішення суд відповідно до ст. 88 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат, і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_12 в дохід держави судовий збір в розмірі 121,80 грн. з кожного.
		            Керуючись  ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
		ВИРІШИЛА:
		             Апеляційні скарги заступника прокурора Кіровоградської області та позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
		             Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 березня 2014 року скасувати.
		            Ухвалити нове рішення, яким позов прокурора м. Олександрії, який діє в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради задовольнити повністю, а позов ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 задовольнити частково.
		             Пункт 1.4 рішення виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 14.12.2006 року № 1008 скасувати.
		             Зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_12, за власний рахунок, знести самочинно збудоване нерухоме майно - добудову до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1. 
		             В задоволенні інших вимог відмовити.
		             Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_12 в дохід держави судовий збір в розмірі 121,80 грн. з кожного.
		          Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів  з дня набрання законної сили.
		 
		              Головуючий: 
		     Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...