Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/5885/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фіз. чи юр. осіб із суб’єктами владних повноважень, у тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження їх правових актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності (крім тих, що пов’язані з публічною службою), (усього), у тому числі:; Державної податкової адміністрації України та її органів (усього); застосування штрафних санкцій за здійснення господарської діяльності, не пов'язаної з оподаткуванням (усього):; інші штрафні санкції.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2015. Зареєстровано: 09.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 11.11.2015.
Дата набрання законної сили: 21.12.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                      Харківський окружний адміністративний суд    61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua 
		 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м.  Харків  
		 23 жовтня 2015 р.         справа № 820/5885/15  
		Харківський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Мельникова Р.В.,   
		за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,  
		представника позивача - ОСОБА_1,
		представника відповідача - ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій, -
		В С Т А Н О В И В :
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області  від 02.03.2015 № 237; податкове повідомлення-рішення від 23.04.2015 № НОМЕР_1 про донарахування податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 59674,84 грн. (в тому числі за основним платежем 47739,87 грн., штраф 11934,97 грн);  вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2015 № Ф-0018711703 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у сумі 112641,38 грн; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.04.2015 № НОМЕР_2 про донарахування штрафних санкцій у сумі 8994,56 грн. та податкове повідомлення-рішення від 23.04.2015 № НОМЕР_3 про донарахування штрафу у сумі 510 грн..
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом було проведено перевірку ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено ОСОБА_4 № 1159/20-34-17-03-07/НОМЕР_4 від 10.04.2015 року. На підставі даного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2015 № НОМЕР_1 про донарахування податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 59674,84 грн. (в тому числі за основним платежем 47739,87 грн., штраф 11934,97 грн.);  вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2015 № Ф-0018711703 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у сумі 112641,38 грн; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.04.2015 № НОМЕР_2 про донарахування штрафних санкцій у сумі 8994,56 грн. та податкове повідомлення-рішення від 23.04.2015 № НОМЕР_3 про донарахування штрафу у сумі 510 грн. Позивач зазначає, що приймаючи спірні рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, оскільки висновки акту перевірки є неправомірними, надуманими, юридично не вмотивованими, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.
		Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на те, що встановлені за наслідком перевірки порушення позивачем вимоги діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні рішення є законними, а тому позов не підлягає задоволенню.
		Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець 27.07.2010 року № 24800000000124166 та взято на податковий облік у Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з 30.07.2010 року за № 77622, адреса: АДРЕСА_1
		Судом встановлено, на підставі п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, п.п. 13-1.1.2, п. 13-1.2 ст. 13-1 ЗУ " Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказів ДПІ у Московському районі м. Харкова від 02.03.2015 року № 237, від 27.03.2015 року № 317 та плану графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2015 року проведено документальну планову виїзну  перевірку ФОП ОСОБА_3, рнокпп НОМЕР_4 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року та складено ОСОБА_4 № 1159/20-34-17-03-07/НОМЕР_4 від 10.04.2015 року.
		За результатами проведеної перевірки, податковим органом прийнято  вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2015 № Ф-0018711703 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у сумі 112641,38 грн.;  податкове повідомлення-рішення від 23.04.2015 № НОМЕР_1 про донарахування податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 59674,84 грн. (в тому числі за основним платежем 47739,87 грн., штраф 11934,97 грн.); рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.04.2015 № НОМЕР_2 про донарахування штрафних санкцій у сумі 8994,56 грн. та податкове повідомлення-рішення від 23.04.2015 № НОМЕР_3 про донарахування штрафу у сумі 510 грн..
		Позивачем 20.04.2015 року було подано скаргу до ГУ ДФС у Харківській області про скасування вимоги від 10.04.2015 року № Ф-0018711703 та 27.04.2015 року про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.04.2015 року № НОМЕР_1  та про скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.04.2015 № НОМЕР_2.
		Відповідно до рішень ГУ ДФС у Харківській області від 19.05.2015 року та 22.05.2015 року, скарги ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 вказаного Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. 
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. 
		Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. 
		Відповідно до ст. 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
		Згідно з положеннями п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. 
		Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів. 
		Як вбачається із наказу на проведення перевірки  від 02.03.2015 року № 237, встановлено термін перевірки ФОП ОСОБА_3 10 робочих днів, а наказом від 27.03.2015 року продовжено термін перевірки на 5 робочих днів.
		Суд зазначає, що спірний наказ від 02.03.2015 року № 237 на проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 на момент звернення до суду вичерпав свою дію у часі фактом свого виконання, оскільки є актом одноразового застосування, а відтак суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
		Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
		Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регламентується ст. 177 ПК України.
		Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України обєктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, повязаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.З огляду на визначення, наведене в пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу  витрати, що прямо повязані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
		У відповідності до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом VI цього Кодексу. 
		Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 мав господарські відносини з АТ "Спецбудмеханізація", ТОВ "Харківспецбуд-1", ТОВ "Н.К.С.-13", ТОВ "Верстато-Ремонтний завод "КТТ", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Валса", ПАТ "Крюковський вагонобудівний завод", ТОВ "Вербка південна", ТОВ "Статус-Лайм", ФОП ОСОБА_5, ПАТ "Горлівський машинобудівний завод", ФОП ОСОБА_6, ВГСП ПАТ "Київський радіозавод" ВТК "Металіст", ФОП ОСОБА_7, ТОВ "Завод Строммаш", ДП ВО "Київприлад", ТОВ "Укрнафко", ТОВ "Промтехніка-Плюс", ТОВ "Сієра Дніпро", ТОВ "Гірнічні машини-донецький єнєргозавод", ПАТ "Чернігівський завод радиоприладів", ВАТ "Промислово будівельна група "Антарекс", ЗАТ "Єлтехком", ПАТ "ГМБ", філією 21 ПП "Нива-В.Ш.", ДП "Новатор", ТОВ "Укр-Техноінвест", ПАТ "Інструментальний завод-У", ТОВ "Гірничні машини-Горлівський машинобудівельник", ПП "ХС Груп", ТОВ "Кольорметпрокат", ТОВ "СТС Сервіс", ФОП ОСОБА_8, ТОВ "Чермет Харків" з якими було укладено відповідні письмові правочини у формі договорів.
		Вчинення господарських операцій на виконання вимог договорів підтверджуються первинними документами, зокрема актами приймання-здачі виконаних робіт, видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, які були дослідженні в ході розгляду справи та долучені до матеріалів справи.
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
		Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		З положень ч.1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
		Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.Зазначені норми права кореспондують з приписами Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, відповідно до п. 2.1 якого первинні документи  це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції  це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів. В п. 2.4 Положення № 88 зазначені обовязкові реквізити первинних документів, якими є: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 
		Тобто, приписами норм чинного законодавства передбачено, що до документів первинного бухгалтерського обліку відносяться не тільки розрахункові та платіжні документи, але будь-які інші документи, що фіксують та підтверджують господарські операції, а саме: договори, накладні (прибуткові, видаткові, товарно-транспортні), акти виконаних робіт (наданих послуг), накази, журнали, бухгалтерські книги тощо.
		Відповідну позицію висловив і Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, зокрема зазначивши, що в разі фактичного здійснення господарської операції будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході проведення перевірки ДПІ було повідомлено про втрату книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_3, на підтвердження чого було надано лист Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 16.03.2015 року № 67/10143, однак податковим органом зазначені обставини були проігноровані.
		Згідно приписів Закону № 2462 сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб повинна бути визначена помісячно для відповідного порівнянна із мінімальною сумою страхового внеску та максимального величиною бази нарахування єдиного внеску.
		З наданих первинних документів вбачається, що за 2012-2014 роки ФОП ОСОБА_3 отримано збиток у сумі -71370,00 грн., а саме сума доходу/збитку позивача за 2012 рік складає за січень - 3166,66 грн., лютий - 1166,66 грн., березень - 3195,00 грн., квітень 259,91 грн., травень - 3454,91 грн., червень - 322,09 грн., липень - 0,00 грн., серпень + 147,00 грн., вересень 3195,00 грн., жовтень 0,00 грн., листопад 1135,80 грн., грудень - 3613,51 грн.; за 2013 рік: січень - 3206,78 грн., лютий - 2892,74 грн., березень - 627,97 грн., квітень - 3803,33 грн., травень - 3766,27 грн., червень - 3640,44 грн., липень - 4087,80 грн., серпень + 759, 15 грн., вересень - 5522,22 грн., жовтень + 1832,74 грн., листопад - 622,41 грн., грудень - 1692,27 грн.; за 2014 рік: січень - 204,67 грн., лютий - 4003,34 грн., березень - 2699,33 грн., квітень - 937,08 грн., травень - 3595,07 грн., червень - 3660,73 грн., липень - 3991,09 грн., серпень - 285,78 грн., вересень - 90,68 грн., жовтень - 3657,82 грн., листопад - 3688,83 грн., грудень - 195,69 грн..
		Допитаною в ході судового засідання у якості свідка ОСОБА_9, яка є головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб, не надано обґрунтованих пояснень щодо способу обчислення  суми загального оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_3 за перевіряємий період та подальшого нарахування грошових зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб та з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
		З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оскільки податковим органом не доведено обґрунтованість нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи з фізичних осіб, то податкове повідомлення-рішення від 23.04.2015 року № НОМЕР_1 про донарахування податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 59674,84 грн. є необґрунтованим, прийнятим всупереч нормам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
		Крім того, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Статтею 6 Закону України "Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, визначених, зокрема, у п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлюється у розмірі 34,7 % суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального єдиного внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
		Згідно із ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджуються нарахування (обчислення) виплат доходу, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
		Таким чином, оскільки за перевіряємий період податковим органом не доведено правомірності обчислення суми оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, а єдиний внесок для платників,  встановлюється у розмірі 34,7 % суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, то податкова вимога  про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2015 № Ф-0018711703 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування у сумі 112641,38 грн. підлягає скасуванню.
		Що стосується рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.04.2015 № НОМЕР_2 про донарахування штрафних санкцій у сумі 8994,56 грн., то зазначена вимога є похідною, а тому також підлягає скасуванню.
		Що стосується податкового повідомлення-рішення від 23.04.2015 № НОМЕР_3 про донарахування штрафу у сумі 510 грн., суд зазначає наступне.
		Перевіркою дотримання самозайнятою особою обов'язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ встановлено, що працю найманих осіб не використовував, діяльність здійснював самостійно, звіт за формою № 1-ДФ не надавався.
		В ході розгляду справи представником відповідача зазначено, що перевірка правильності заповнення та своєчасності надання до податкового органу звітів проведена на підставі п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України.
		Пунктом 119.2 ст. 119 ПК України, передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
		Відповідно до п. 176.2 "б" ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
		Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 звіти за формою ДФ до ДПІ про виплачені суми доходів фізичної особи - підприємця за 2012-2014 роки не надавав.
		Зазначені обставини не заперечувалась самим представником позивача в ході розгляду справи, а відтак позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2015 № НОМЕР_3 про донарахування штрафу у сумі 510 грн. задоволенню не підлягають, оскільки є обґрунтованим та прийнятим в межах повноважень та спосіб передбачений діючим законодавством.
		В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2015 № НОМЕР_1, вимоги від 10.04.2015 № Ф-0018711703 та рішення від 23.04.2015              № НОМЕР_2.
		Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 94 КАС України.
		Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити частково. 
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.04.2015 № НОМЕР_1.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 10.04.2015 № Ф-0018711703 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені. 
		Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 23.04.2015 № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. 
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61263, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) судовий збір у розмірі 180 (сто вісімдесят) грн. 94 коп. 
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Повний текст постанови складено  28 жовтня 2015 року.
		 
		Суддя                 Р.В. Мельников

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...