Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/6029/14 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2015. Зареєстровано: 10.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 12.11.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		 
		         ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА       
		 
		справа № 752/6029/14
		                                           провадження № 2/753/5049/15     
		   Р І Ш Е Н Н Я 
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		     "28" жовтня 2015 р.     Дарницький районний суд м. Києва в складі
		головуючого судді                                            Колесника О.М.
		при секретарях                                           Федотову А.І.,
		          Заболотній Л.Г.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, 3%-річних,  
		    В С Т А Н О В И В :
		    Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за договорами позики та 3%-річних.
		     В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, пояснивши, що 3.03.2012 року позивач ОСОБА_3 позичив відповідачу ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 1 222 424 грн. із зобов'язанням повернути позичені кошти у строк до 28.02.2014 року, про що останній написав йому розписку 16.01.2014 року без будь-якого примусу та насильства. У випадку неповернення боргу відповідач зобов'язався передати у власність позивача виробничу базу, розташовану в АДРЕСА_1. Вказану суму він передавав у офісі в м. Києві, по вул. Червоноармійській в присутності підлеглих працівників відповідача. Однак на вимоги позивача відповідач грошові кошти не повертає і на день розгляду справи, чим порушує умови договору позики. Тому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1 222 424 грн. боргу за договором позики, 3% річних за прострочення виконання зобов'язання - 3114,66 грн. та судові витрати.
		   Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що до 16.01.2014 року відповідач не знав позивача, але чув, що між позивачем та якимось його підлеглим існують боргові відносини. 16.01.2014 року позивач та ще 2 невідомі особи під виглядом купівлі у відповідача виробничої бази в м. Черкаси, завдали останньому тілесних ушкоджень і змусили його написати розписку про отримання ним 1 222 424 грн. позики. Насправді позивач ніколи не передавав відповідачу ніякою суми, а відповідачу ніколи не потрібні кошти у вигляді позики. Після написання розписки відповідач звернувся до медичної установи, яка констатувала у нього тілесні ушкодження після спілкування з позивачем і його невідомими знайомими. Крім того, з огляду розписки вбачається, що вона не є договором позики, а є договором купівлі-продажу майнових прав виробничої бази, поскільки обумовлено текстом, що у випадку не виконання умов договору позики позичальник зобов'язується передати у власність позичальнику виробничу базу. Також у розписці не визначена грошова одиниця числа 1 222 424, де тільки зазначено 00 коп.  
		     Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. 
		    Як зазначає ч.1 та ч.3, ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
		    У відповідності до ч.1, ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. 
		     Позивач ОСОБА_3 стверджував, а відповідач ОСОБА_4 не заперечував, що 16.01.2014 року останній власноруч написав розписку про те, що 3.03.2012 року позивач ОСОБА_3 позичив відповідачу ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 1 222 424 00 коп. із зобов'язанням повернути позичені кошти у строк до 28.02.2014 року. У випадку неповернення боргу відповідач зобов'язався передати у власність позивача виробничу базу, розташовану в АДРЕСА_1 (а.с.4).
		    Згідно ч.3, ст.10 та ч.1, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. 
		     За правилами ст.525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		   Як зазначає ч.1, ст.360-7 ЦПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
		     Постанова судової палати у цивільних справах Верховного Суду України №6-63цс13 від 18.09.2013 року наголошує, що „Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		   Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
		   Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		    Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		     Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
		     За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		    Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки".  
		    Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 стверджували, що 16.01.2014 року після застосування фізичної сили до нього з боку позивача та двох невідомих осіб, які діяли спільно, відповідач змушений був написати вказану розписку, так як боявся за своє життя та здоров'я. Зазначені обставини підтверджуються відповіддю медичної установи №004-2700 від 5.10.2015 року, що 16.01.2014 року о 19-10 годин ОСОБА_6 звернувся до Київської міської клінічної лікарні №1, якому було встановлено діагноз: забій грудної клітини справа, пацієнту було запропоновано медичну допомогу, від якої він відмовився (а.с.67). Вказані обставини були занесені до журналу відмов (а.с.81-82), а дана інформація була передана Київською міською клінічною лікарнею №1 до Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві і після проведення перевірки була списана до справи т.39, арк.45 (а.с.78). 
		     Як вбачається з висновку ЕД-1-7-239/15 експертного почеркознавчого та авторознавчого досліджень ТОВ „Судова незалежна експертиза України" від 30.09.2015 року текст розписки про повернення позики від 16.01.2014 року від імені ОСОБА_4 складений або під диктовку іншої особи або в стані операційної напруги, викликаною нестандартністю ситуації, хвилюванням, тощо, не можна виключити комбінацію вказаних факторів (а.с.85-89). Як докази до своїх заперечень щодо позову відповідач та його представник надали фотографії, на яких зображений ОСОБА_4, а на його спині, грудній частині праворуч, на лівій нозі, на шиї знаходяться забійні рани (а.с.90-93). Дані фотографії були отримані за допомогою камери „Nikon", моделі „COOLPIX S630".
		    За змістом висновку №06/15 експертного комп'ютерно-технічного дослідження від 20.10.2015 року файли цифрових фотознімків DSCN1382.JPG, DSCN1383.JPG, DSCN1384.JPG, DSCN1385.JPG, DSCN1386.JPG, DSCN1387.JPG, DSCN1388.JPG, DSCN1389.JPG зафіксовані камерою „Nikon", моделі „COOLPIX S630" з версією програмного забезпечення 1.0, згідно показів годинника реального часу цифрової фотокамери, зафіксованих у метаданих цих файлів під час їхньої фіксації, отримані 17.01.2014 року протягом часу з 7-04 годин по 7-08 годин. Файли цифрових фотознімків DSCN1382.JPG, DSCN1383.JPG, DSCN1384.JPG, DSCN1385.JPG, DSCN1386.JPG, DSCN1387.JPG, DSCN1388.JPG, DSCN1389.JPG після первинної їх фіксації жодним змінам, зокрема монтажу, не піддавались (а.с.94-99).
		     Як передбачає ч.1, ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. 
		    Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд вважає, що поскільки розписка від 16.01.2014 року була написана ОСОБА_4 після застосування до нього насильства, що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, при цьому інших доказів отримання відповідачем у позивача будь-яких позик суду не надано, тому в задоволенні позову позивача про стягнення з відповідача 1 222 424 грн. боргу за договором позики від 16.01.2014 року необхідно відмовити, як недоведений судові. Крім того, підставами відмови у задоволенні позову є і інші обставини, а саме: з огляду розписки вбачається, що вона не є договором позики, а є договором купівлі-продажу майнових прав виробничої бази, поскільки обумовлено текстом, що у випадку не виконання умов договору позики позичальник зобов'язується передати у власність позичальнику виробничу базу, що суперечить ч.1, ст.1049 ЦК України, де зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, що були передані позикодавцем), а також у розписці не визначена грошова одиниця числа 1 222 424, де тільки зазначено 00 коп., що не дає підстав відносити її до гривневого еквіваленту, поскільки грошова одиниця в копійках застосовується не тільки в Україні, а і в Російській Федерації, і в Білорусі. 
		     Ствердження позивача про те, що відповідач, отримавши 3.03.2012 року вказані кошти в позику, добровільно написав розписку 16.01.2014 року, суд не може покласти в основу рішення, поскільки вони спростовуються описаним вище доказами. Суд також не може покласти в основу рішення і показання свідка ОСОБА_7, який не бачив обставин передачі коштів у позику відповідачу, а тільки знає про зазначені обставини зі слів позивача.
		      За змістом до ч.2, ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		     Поскільки суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення коштів за договором позики, тому необхідно відмовити і в задоволенні стягнення 3 114 грн. 66 коп. 3%-річних за прострочення виконання зобов'язання, що є похідним від вимоги про стягнення боргу за договором позики. 
		     Згідно ст.88 ЦПК України поскільки суд відмовив у задоволенні позову у повному обсязі, тому не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 654 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.
		     Керуючись ст.10; 11; 60; 79; 88; 209; 213-215 ЦПК України, на підставі ст.202; 207; 526; 527; 610-611; 614; 625; 1046-1050 ЦК України, ст.10; 60; 360-7 ЦПК України, Постанови судової палати у цивільних справах Верховного Суду України №6-63цс13 від 18.09.2013 року, суд      
		В И Р І Ш И В :
		  В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення 1 222 424 грн. боргу за договором позики, 3 114 грн. 66 коп. 3%-річних, 3654 грн. судового збору відмовити.
		    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва. 
		Суддя :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...