Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/10233/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 12.11.2015. Зареєстровано: 12.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 16.11.2015.
Дата набрання законної сили: 21.01.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		№ 2/243/5365/2015
		                                                       №243/10233/15-ц
		                 Р І Ш Е Н Н Я
		                       І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		                                                                                
		       11 листопада   2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі :
		головуючого - судді        Чернишова   Ю.В. 
		при секретарі                     Білоусові Д.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Слов'янська цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріального збитку ,   -                                      
		                                     ВСТАНОВИВ:
		До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріального збитку та просила стягнути з Держава Україна в особі міністерства юстиції України за рахунок Державного бюджету України, на відшкодування матеріальної шкоди заподіяної її житлу, внаслідок проведення антитерористичної операції - 910 000грн.
		         Обгурнтовуючи вимоги позивач зазначила , що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1. В період з 12.04.2014року по 05.07.2014року на території м. Слов'янська проводились диверсійні дії та обстріли житлових районів міста. На цей період вона виїздила з м. Слов"янська, а повернувшись до міста 02.04.2015року виявила, що її житловий будинок з усім майном, за вказаною адресою, зруйновано та знищено. З цього приводу вона звернулась до Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області та 12.08.2015року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про досудове розслідування кримінального провадження за ознаками ст.194 ч.2 КК України. Досудовим розслідуванням винну особу не встановлено, тому вважає, що з підстав передбачених ст. 1177 ЦК України, шкода завдану майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо особа є неплатоспроможною.
		 
		Відповідач- Міністерство юстиції України , в особі представника Монакової Є.О., вимоги не визнало.При цьому представник в суді зазначила, що Міністерство юстиції України не є належним відповідачем, оскільки до його компетенції не віднесено питання відшкодування шкоди завданої внаслідок антитерористичної операції. Крім того до компетенції міністерства не відноситься представництво Держави у відносинах не пов'язаних з представництвом інтересів держави в Європейському суді.
		          
		             Відповідач- Державна казначейська служба України, незважаючи на належне  повідомлення про час та місце судового розгляду справи, не використав  наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, представник відповідача повторно до суду не з'явився, тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.     
		 
		 
		                       Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача- Міністерства юстиції України, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) встановив наступне.
		     
		            Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів, за договором купівлі-продажу від 31.07.2006року ОСОБА_1 придбала у власність житловий будинок АДРЕСА_1.
		            Як вбачається із акту обстеження житлового будинку по АДРЕСА_1 від 04.09.2014року пошкодженого під час проведення антитерористичної операції, комісією було виявлено, що житловий будинок зруйновано в результаті обстрілу. До подальшої експлуатації не придатний, категорія технічного стану - III- (третя). Зазначений акт затверджено протоколом засідання робочої групи №6 від 17.09.2014року та протокол робочої комісії затверджено рішенням виконкому Слов"янської міської ради від 18.02.2015року №99.
		           Також встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області 12.08.2015року за фактом пошкодження домоволодіння АДРЕСА_1. Дана заява зареєстрована та внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №1201405051000182 від 18.07.2014 року за ознаками ч.2 ст. 194 КК України.  
		            Враховуючи приписи ст.11,60 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів. 
		             Звертаючись із зазначеним позовом ОСОБА_1 , як на підставу своїх вимог посилається на положення ст.1177 ЦК України , зазначивши, що оскільки за фактом пошкодження її майна під час проведення АТО , було порушено кримінальне провадження , однак до теперішнього часу винної особи не встановлено, то шкода завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою.
		              Встановивши виниклі правовідносини та  обставини справи, суд приходить до переконання, що з доводами позивача не можна погодитись , оскільки вони не грунтуються на законі.
		              З огляду на встановлені в суді обставини, що не викликають сумніву та підтверджено доказами, встановлено, що під час проведення АТО в м. Слов'янську Донецької області. 
		             Відповідно до ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
		Статтею один цього закону передбачено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
		         Постановою КМУ №1053 від 30.102014року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до цього додатку в перелік зазначених населених пунктів включено і м. Слов"янськ. Однак Розпорядженням КМУ №1079 від 05.11.2014року дія наведеної вище Постанови КМУ зупинена. До теперішнього часу інших нормативних актів, якими б було затверджено перелік населених пунктів де проходила антитерористична операція (територія проведення антитерористичної операції), не прийнято, тобто така територія не визначена.
		 
		          Враховуючи наведене та визначені позивачем, в межах заявлених вимог, правові підстави для відшкодування шкоди, не грунтуються на законі.
		Так стаття 1177 ЦК України відповідно до ЗУ №245-VII від 16.05.2013року, набула змін і її викладено в наступній редакції- шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
		           Аналіз зазначеної норми дає підстави зробити висновок про наявність кількох складових для застосування цієї норми. Такими складовими є наявність кримінального правопорушення, завдання шкоди, та те, що така шкода завдана саме внаслідок кримінального правопорушення. 
		           Встановлені у справі обставини та надані сторонами докази, не дають підстави зробити висновок, що шкода завдана позивачці внаслідок зруйнування її житлового будинку, завдана саме внаслідок  кримінального правопорушення, оскільки ні досудовим слідством ні судом не приймались процесуальні рішення стосовно цього, як зазначила сама позивачка, відносно кримінального провадження розпочатого за заявою ОСОБА_1 за ст. 194 ч.2 КК України. 
		          На сьогодні єдиним окремим законом про відшкодування шкоди, завданої злочином, за рахунок державного бюджету, є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", яким передбачено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна тощо.
		          Тобто наведених позивачем підстав для задоволення вимог судом не встановлено.
		      Законом України «Про боротьбу з тероризмом» №638-iV від 20.03.2003року , з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов,  які  його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем,  повноваження  і  обов'язки  органів  виконавчої влади, об'єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері,  порядок  координації  їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у  зв'язку із участю у боротьбі з тероризмом. 
		Статтею 19 цього Закону передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної  громадянам  терористичним  актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України  відповідно до закону і з наступним стягненням  суми  цього 
		відшкодування  з  осіб,  якими  заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. 
		Відшкодування шкоди, заподіяної організації, підприємству або установі терористичним актом, провадиться в порядку, визначеному  законом. 
		             На теперішній час закона, який би регулював порядок відшкодування шкоди, заподіяної  громадянам  терористичним  актом, не прийнято. 
		            Розпорядженням КМУ №1002-р від 16.10.2014року затверджено План заходів з організації відновлення пошкоджених (зруйнованих) об'єктів соціальної і транспортної інфраструктури, житлового фонду та систем забезпечення життєдіяльності на території 
		Донецької та Луганської областей. Однак на теперішній час відсутній закон чи нормативний акт, який регулює такий порядок, не встановлено державний орган на який покладено обов"язок здійснювати таке відшкодування та механізм визначення розміру  відшкодування.
		          Враховуючи викладене та встановлені обставини суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.   
		           Керуючись статтями 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про боротьбу з тероризмом» №638-iV від 20.03.2003року, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015рік», ст.1177  ЦК України, суд
		                                                                                                               В И Р І Ш И В :
		            Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		            
		Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через  Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		             Повний текст рішення складено 12.11.2015року.
		 
		             Суддя:                                                                                                                                                                           Ю.В. Чернишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...