Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/5291/15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2015. Зареєстровано: 13.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 17.11.2015.
Дата набрання законної сили: 24.11.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  20/179/15
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		09.11.2015                                                                              Справа №  908/5291/15
		 
		 
		За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7) 
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Атон (69095,                            АДРЕСА_1) 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (60035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 190-А)
		про визнання договору підряду № 157 від 26.11.2013 р. недійсним
		 
		 
		                                                                                                                 Суддя  Гандюкова Л.П.
		 
		 
		Представники сторін:
		Від позивача         ОСОБА_1 (дов. № 19/3075 від 01.04.2015 р.);
		Від відповідача     ОСОБА_2 (дов. № 1 від 19.08.2015 р.);
		Від третьої особи  ОСОБА_3 (дов. № 61/28-04-10-017 від 28.07.2015 р.)
		 
		 
		СУТНІСТЬ СПОРУ:  
		 
		 
		         Заявлений позов про визнання недійсним договору підряду № 157 від 26.11.2013 р. 
		       Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.10.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5291/15, справі присвоєно номер провадження 20/179/15, справу призначено до розгляду на 27.10.2015 р., на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі залучено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.11.2015 р.
		За ініціативою суду згідно зі ст. 81-1 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного пристрою Оберіг.
		09.11.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 
		Позивач позов підтримав. На підставі ст. 234 ЦК України просить задовольнити позовні вимоги, які мотивовані наступним. За результатами виконання робіт, визначених договором підряду № 157 від 26.11.2013 р., сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт. Відповідачем були виписані податкові накладні. У звязку зі зменшенням за додатковою угодою до договору суми договору підрядник (відповідач) повернув позивачу частину коштів у сумі 19756,29 грн., сплачених позивачем у порядку передплати за договором № 157. За результатами планової виїзної перевірки позивача третьою особою був складений акт від 29.05.2015 р. № 85/28-04-41-10/03345716. ОСОБА_4 тверджень СДПІ, що викладені в даному акті перевірки, можна зробити висновок про те, що укладений між сторонами договір підряду № 157 від 26.11.2013 р. є правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. А отже, договір слід вважати фіктивним у розумінні ст. 234 ЦК України. 
		Відповідач проти позову заперечив із підстав, викладених у письмовому запереченні від 27.10.2015 р. Вважає, що сторони при підписанні спірного договору домовились про предмет, права та обовязки, відповідальність, ціну, строк дії та інші необхідні умови. Договір було підписано повноважними особами, їх підписи скріплено печатками підприємств. На виконання умов договору підрядні роботи були передані відповідачем та прийняті позивачем без зауважень. Позивач заплатив відповідачу обумовлену договором ціну. Тобто, договір був виконаний в повному обсязі. В обґрунтування недійсності правочину та його фіктивності позивач посилається лише на акт перевірки СДПІ. Виходячи з позову, порушення прав та законних інтересів позивача укладенням спірного договору не вбачається. Зі змісту позовної заяви позивач не мав наміру вчинити фіктивний правочин та бажав досягнути певних правових наслідків, укладаючи спірний договір, та отримав за договором певне майно. У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
		Представник третьої особи надав письмове пояснення, в якому зазначено, зокрема, наступне. СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 29.05.2015 р. Перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з відповідачем на підставі договору підряду № 157 від 26.11.2013 р. На ТОВ «ВКФ Атон» працює одна особа, виплачено заробітної плати 16057 грн. Разом з тим, в актах за договором № 157 загальна сума нарахованої заробітної плати складає суму 248245,42 грн. Дозволів на виконання робіт підвищеної безпеки та/або експлуатацію устаткування підвищеної безпеки відповідачу не видавалося. Транспортні засоби за відповідачем не зареєстровані. В актах форми КБ-2в не наведена субпідрядна організація. До перевірки не надані сертифікати якості на будівельні матеріали, не встановлено фактів придбання відповідачем товарів, робіт, послуг у інших юридичних осіб. Перевіркою встановлено недостовірність даних, які містяться в первинних документах, що свідчить про їх дефектність. Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що відповідач не надавав послуги позивачу, тому відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит. Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійсненням операції без ділової мети, обліком операції безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачливістю при вчиненні правочинів із контрагентами, що не виконують своїх податкових зобовязань, укладенням нетипових та разових угод. У порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам із відповідачем на загальну суму 343966 грн. Таким чином, у звязку з тим, що первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит, СДПІ прийшла до висновку, що позивач не отримував послуг від відповідача.
		          Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, у тому числі  договору підряду від 26.11.2013 р. № 157, суд
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		26.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (замовник за договором, позивач)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» (підрядник, відповідач), укладений договір підряду № 157, за умовами якого позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобовязання виконати власними і (або) залученими силами роботи з будівництва обєкта «Автотранспортний цех по зберіганню, технічному обслуговуванню і ремонту 100 одиниць спецавтотранспорту ПАТ «Запоріжгаз» по вул. Південне шосе, 52 в м. Запоріжжі» (п. 1.1 договору). 
		Вартість робіт по договору на момент його укладання становить без ПДВ  926333,33 грн., ПДВ 20% - 185266,67 грн. Загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором становить 1111600,00 грн. та визначається згідно з договірної ціни, що є невідємною частиною цього договору (п. 2.1). Замовник протягом 10 робочих днів із моменту укладання даного договору здійснює попередню оплату в розмірі 100% від загальної вартості робіт, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника (п. 2.4).
		Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору виконання робіт починається з моменту повернення підряднику підписаного договору та здійснення замовником передплати в розмірі 100% від загальної вартості робіт. Термін закінчення робіт: 01.05.2014 р. Роботи за даним договором виконуються силами підрядника згідно з проектів замовника. 
		Згідно з п. 8.1 договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.05.2014 р., але до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.
		Сторонами в цінах станом на 25.11.2013 р. було підписано договірну ціну на будівництво «Автотранспортний цех по зберіганню, технічному обслуговуванню і ремонту 100 одиниць спецавтотранспорту ПАТ «Запоріжгаз» по вул. Південне шосе, 52 в м. Запоріжжі», локальні кошториси №№ 2-1-1, 2-1-2, 2-1-3, 2-1-4, 2-1-5, 2-1-6, заключні відомості ресурсів до локальних кошторисів №№ 2-1-1, 2-1-2, 2-1-3, 2-1-4, 2-1-5, 2-1-6.
		Відповідач виставив позивачу рахунок № 150 від 26.11.2013 р. на суму 1111600,00 грн. оплати за договором № 157 від 26.11.2013 р.
		Зазначена сума передплати в розмірі 1111600,00 грн. була перерахована позивачем на рахунок відповідача згідно з платіжним дорученням № 14238 від 29.11.2013 р.
		29.11.2013 р. відповідач виписав позивачу податкову накладну № 11 на суму 1111600,00 грн.
		Додатковою угодою № 1 від 22.01.2014 р. сторони внесли зміни до п. 2.1 договору та визначили, що вартість робіт по договору без ПДВ становить 909869,76 грн., ПДВ 20% - 181973,95 грн. Загальна вартість робіт із ПДВ за даним договором становить 1091843,71 грн. та визначається згідно з договірної ціни, що є невідємною частиною цього договору.
		Відповідно до виписки банку по руху грошових коштів за 26.02.2014 р. відповідач повернув позивачу суму 19756,29 грн.
		27.02.2014 р. відповідач виписав розрахунок № 1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.11.2013 р. № 11 за договором від 26.11.2013 р. № 157.
		Відповідно до додаткової угоди № 2 від 29.10.2014 р. сторони визначили термін закінчення робіт  31.12.2014 р., зазначили, що дана додаткова угода вступає в дію з 30.04.2014 р.
		Надані позивачем матеріали справи свідчать, що ТОВ ВКФ Атон (відповідач) виконав передбачені договором № 157 будівельні роботи на загальну суму 806281,11 грн., що підтверджується підписаними сторонами 24.12.2014 р. актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 р. (форми КБ-2в) на загальну суму 806281,11 грн., заключною відомістю ресурсів до акту та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2014 р. (форми № КБ-3) на загальну суму 806,28111 тис. грн.
		Зазначені документи про вартість виконаних підрядних робіт підписані представниками сторін та скріплені круглими печатками підприємств. У зазначених документах мається посилання на договір підряду № 157 від 26.11.2013 р.
		Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено планову виїзну перевірку ПАТ по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз із питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01.10.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено ОСОБА_4 від 29.05.2015 р.  № 85/28-04-41-10/03345716, на який позивач посилається як на підставу визнання оспорюваного договору недійсним.
		Відповідно до змісту цього ОСОБА_4 в ході перевірки було встановлено, що ТОВ ВКФ Атон не надавало послуги ПАТ «Запоріжгаз», тому відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право платника податків на податковий кредит. Перевіркою встановлено одержання ПАТ «Запоріжгаз» необґрунтованої податкової вигоди, яка характеризується відсутністю фактичного здійснення господарських операцій (їх реальності), здійсненням операції без ділової мети, обліком операцій безвідносно до їх дійсного економічного змісту, необережністю та необачливістю при вчиненні правочинів із контрагентами, що не виконують своїх податкових зобовязань, укладенням нетипових та разових угод. У порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України ПАТ «Запоріжгаз» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ ВКФ Атон на загальну суму 343966 грн. В акті зазначено про встановлення перевіркою кількості працюючих осіб на ТОВ ВКФ Атон  1 особа - жінка, загальна сума нарахованої заробітної плати за 4 квартал 2013 р.  2365,00 грн. За даними актів за формою КБ-2в загальні витрати труда за весь період взаємовідносин з ПАТ «Запоріжгаз» та ТОВ ВКФ Атон складають  13718,96 люд.-год.  Загальна сума нарахованої заробітної плати, яка включена до складу вартості будівельних робіт, складає суму до актів за формою КБ-2в  248245,42 грн. Характер робіт, наведених в актах, є складним та потребує значних фізичних зусиль, що неможливо однією особою  жінкою. До актів включена вартість експлуатації машин всього в сумі 121289,79 грн. Проте, ТОВ ВКФ Атон дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки не видавалось. Транспортні засоби за ТОВ ВКФ Атон не зареєстровані. В актах форми КБ-2в не наведена субпідрядна організація. До перевірки не надані сертифікати якості на будівельні матеріали, не встановлено фактів придбання ТОВ ВКФ Атон товарів, робіт або послуг у інших юридичних осіб. Контрагенти ТОВ ВКФ Атон не мали ознак провадження господарської діяльності та не могли бути субпідрядниками та постачальниками будівельних матеріалів.  
		Враховуючи викладене у вищезазначеному ОСОБА_4, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, та на підставі ч. 2 ст. 234 ЦК України просить суд визнати недійсним укладений між ним та відповідачем договір підряду № 157 від 26.11.2013 р.
		Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши дослідженні докази,  суд вважає, що позовні вимоги  задоволенню не підлягають на наступних підставах. 
		Статтею 3 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема: свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.    
		У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними  розяснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України, стаття 13 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України"), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).
		Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною  (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з ч. 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Оспорюваний договір № 157 від 26.11.2013 р. за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
		Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.    
		Передання робіт  підрядником  і  прийняття  їх  замовником оформляється  актом,  підписаним  обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
		Оскільки позивач стверджує, що договір підряду № 157 від 26.11.2013 р. не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, як зазначено в акті перевірки, який покладено в підставу позову, то при вирішенні спору суд бере до уваги, що законом передбачено спеціальну норму для визнання недійсним договору з цих підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
		Згідно з п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
		У п. 24 постанови Пленуму  Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляд цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також встановлено, що для визнання правочину фіктивним необхідно  встановити наявність умислу всіх сторін правочину; судам необхідно  враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин;  якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків; у разі якщо  на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. 
		У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
		Позивач у судовому засіданні пояснив, що ним було виконано зобовязання за договором № 157, відповідачем у повному обсязі виконано будівельні роботи, виконавцем робіт (відповідачем) були виписані відповідні податкові накладні. Надав документи, які підтверджують оплату ним виконаних робіт за договором. Зазначив, що збудований обєкт переданий йому відповідачем. Акт виконаних робіт та інші документи підписані сторонами за договором без зауважень. 
		Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Дослідивши спірний договір, суд встановив, що сторони  в момент вчинення правочину (при підписанні спірного договору) дотримались всіх необхідних вимог чинного законодавства України та дійшли згоди щодо всіх істотних умов, що характерні для договору підряду, а саме: домовились щодо предмету договору (обєкту будівництва), ціну роботи, умов та порядку оплати, строку виконання робіт та порядок їх прийняття, своїх обовязків, вирішення спорів, строку дії договору та інших умов. Підписали договірну ціну (кошторис) до договору. При цьому спірний договір відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України та ст. 181 ГК України укладено в письмовій формі, підписано обома сторонами та скріплено круглими печатками сторін  юридичних осіб, що посвідчує його дійсність та реальність наміру сторін на його виконання. Суд звертає увагу, що в п. 1.3 договору № 157 зазначено, що підрядник підтверджує, що він має усі необхідні дозволи (ліцензії), які вимагаються чинним в Україні законодавством для виконання ним своїх обовязків за цим договором. Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України до принципів здійснення підприємницької діяльності віднесено, зокрема, вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється; вільного найму підприємцем працівників; комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
		Отже, досліджені судом документи (договір підряду, акти приймання виконаних робіт, податкові накладні, банківська виписка тощо) дають змогу зробити висновок, що між сторонами виникли підрядні правовідносини, оформлено необхідні документи, вчинені усі необхідні дії, спрямовані на реальне виконання правочину. 
		Таким чином, судом не встановлено наявності умислу сторін, а отже його фіктивності та підстав для визнання його у звязку з цим недійсним. Акт перевірки № 85/28-04-41-10/03345716 від 29.05.2015 р. не є беззаперечним доказом і достатньою підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки встановлені органами державної податкової інспекції при проведені перевірки факти підлягають  доказуванню стороною та оцінкою судом на загальних підставах за правилами, встановленими  чинним ГПК України, тобто сам лише акт перевірки не є підставою для визнання правочину недійсним із підстав фіктивності та не звільняє сторону від процесуального обовязку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами. Викладені в ОСОБА_4 перевірки факти стосуються лише сфери податкових зобовязань субєктів господарської діяльності і вищенаведені висновки не тягнуть за собою наслідків визнання правочину недійсним у судовому порядку з підстав, які заявлено. Крім того, із ОСОБА_4 перевірки не вбачається та із пояснень представника третьої особи не слідує, що під час проведення перевірки було  вчинено вихід на місце та встановлено відсутність обєкта будівництва, що є предметом договору. ОСОБА_4 перевірки та пояснень представника третьої особи слідує, що спірний договір було визначено   Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів  як договір надання послуг. Між тим, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК).
		Таким чином, Цивільним кодексом України  договори про надання послуг і договори підряду регулюються окремо. Визначальною ознакою послуг за загальним правилом є те, що вони споживаються замовником у процесі надання. Тобто, на момент завершення виконання відсутній результат як певний відокремлений матеріалізований обєкт. Надання послуг, на відміну від підряду, не є договором із передання певного результату (збудованого обєкту) і саме тому ст. 901 ЦК України не покладає на замовника обовязок прийняти послугу. Вказані в ОСОБА_4 перевірки інші порушення, зокрема, щодо нарахування заробітної плати, порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, оформлення договірних відносин із контрагентами, відсутність  дозволів на виконання робіт підвищеної безпеки та/або експлуатацію устаткування підвищеної безпеки та інші може бути при доведеності фактів підставою для відповідальності, підставою для визнання недійсним договору, однак з інших підстав.
		      Відповідно до приписів п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України обовязок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. 
		     Суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства викладені в позовній заяві та поясненнях доводи позивача. На наведених вище підставах суд вважає, що інші, визначені в позовній заяві обставини та  надані позивачем та третьою особою  письмові докази (запити, відповіді на запити, податковий розрахунок,  відомості, податкове повідомлення-рішення, а.с. 50-52) не можуть бути підставою для  задоволення позову  по даному предмету та підстав, не спростовують висновків суду.
		         У звязку з викладеним, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними, тому в задоволенні позову з підстав, які заявлено, відмовляється у повному обсязі. 
		          Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
		           Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,   суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову про визнання недійсним договору підряду № 157 від 26.11.2013 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ Атон» відмовити повністю.
		 
		                 
		Повне рішення складено  13 листопада 2015 р.
		 
		                                   Суддя                                                                   Л.П. Гандюкова
		 
		 
		Рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до  апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд, який розглянув справу. У разі неподання скарги, рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання у повному обсязі.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...