Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-103кс15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2015.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 1 жовтня 2015 року                                                                     м. Київ
		Судова палата у кримінальних справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючогосудді-доповідача ОСОБА_2.,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        суддів:     при секретарях:ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5.,  ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 ., ОСОБА_9., ОСОБА_10.,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12.,  ОСОБА_13, ОСОБА_14, за участюпрокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_15.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року щодо ОСОБА_1,   
		 
		у с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2014 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні його скарги на дії слідчого ОСОБА_16 щодо скасування постанови від 16 червня 2014 року про закриття кримінального провадження № 1201410060000104 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Ухвалою судді апеляційного суду Рівненської області від 16 жовтня 2014 року повернуто ОСОБА_1 апеляційну скаргу з додатками до неї у зв'язку з пропуском строку на оскарження, визначеного статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 11 березня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу апеляційного суду від 16 жовтня 2014 року - без зміни.
		Заступник Генерального прокурора України звернувся із заявою про перегляд ухвали касаційної інстанції щодо ОСОБА_1 з підстав неоднакового застосування судом однієї і тієї самої норми права, передбаченої КПК, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, у якій просить ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року і ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 16 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції. У заяві зазначає про неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини третьої статті 395 КПК, яке стосується початку обчислення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді особою, яка не була присутньою під час її проголошення.
		На підтвердження своєї позиції заступник Генерального прокурора України послався на рішення суду касаційної інстанції від 5 березня 2015 року та 8 квітня 2014 року, в яких містяться правові висновки щодо застосування частини третьої статті 395 КПК. Зокрема, в ухвалі від 5 березня 2015 року касаційний суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду зазначив, що апеляційний суд не перевірив належним чином, коли ОСОБА_1, якого не було повідомлено про розгляд його скарги, отримав копію судового рішення, та передчасно послався на порушення ним строків подання апеляційної скарги. Однак копію ухвали слідчого судді від 19 вересня 2014 року, постановлену за відсутності ОСОБА_1, останній отримав згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 29 вересня 2014 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 здав на пошту 6 жовтня 2014 року, тобто в межах строків, визначених пунктом 3 частини другої статті 395 КПК. 
		В ухвалі від 8 квітня 2014 року касаційний суд зробив аналогічний висновок, оскільки ОСОБА_1 яка подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді у встановлений законом п'ятиденний строк. Такого висновку касаційний суд дійшов на підставі пункту 3 частини другої статті 395 КПК, оскільки строк оскарження для ОСОБА_1 починається з дня отримання ним поштової кореспонденції за місцем проживання і слідчий суддя розглянув скаргу останнього без його участі.
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України (далі - Суд) заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора, який просив задовольнити заяву, дослідила матеріали справи і матеріали, додані до заяви, та дійшла висновку про таке.
		1. Суд зазначає, що відповідь на питання заяви про те, чи правозастосування норми частини третьої статті 395 КПК у рішенні касаційного суду, яке оспорюється, різниться з його висновками щодо застосування цієї норми права в рішеннях, наданих для порівняння, повинна виноситься з дотриманням вимог статті 444 КПК, враховуючи при цьому специфічні правила пункту 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, та в комплексі з правовими позиціями практики Суду про перегляд рішень касаційної інстанції. 
		Суд вважає, що мета процесуальних змін, внесених до положень статті 445 КПК (у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VІІІ) була покликана удосконалити процедуру перегляду рішень суду касаційної інстанції для цілей частини першої статті 445 цього Кодексу.
		2. Право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
		3. Прокурор стверджує, що касаційний суд по-різному тлумачить норму частини третьої статті 395 КПК. Ставить під сумнів висновок касаційного суду в оспореному рішенні щодо визначення строків і порядку подачі апеляційної скарги особою, яка оспорює рішення слідчого судді, ухвалене на досудовому слідстві за її викликом, але без участі цієї особи.
		4. Суд дослідив: 1) порядок і строки оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого під час досудового розслідування, порядок розгляду таких скарг (статті 303-307 КПК); 2) апеляційну процедуру перегляду рішень слідчого судді (статті 309-310 КПК); 3) порядок і строки апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, які прописані нормою частини третьої статті 395 КПК.
		5. Суд зазначає: та обставина, що слідчий суддя відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його скарги на дії слідчого ОСОБА_16 щодо скасування постанови від 16 червня 2014 року про закриття кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 185 КК, не є у цьому аспекті вирішальною, оскільки і в такій категорії проваджень ОСОБА_1 було гарантовано право на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді. 
		6. Гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження виступає передбачений у параграфі 2 глави 26 КПК порядок оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування. Стаття 309 КПК містить перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені  під час досудового розслідування.
		Системне тлумачення відповідних положень глави 31 КПК дає змогу дійти висновку, що законодавець установив певні особливості апеляційної перевірки ухвал слідчого судді, які зумовлені, насамперед, характером цього виду судового рішення, необхідністю невідкладної перевірки його законності й обґрунтованості. Особливостями перевірки таких ухвал є: а) спрощений порядок подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду (частина перша статті 395 КПК); б) скорочений строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді - протягом 5-ти днів з дня її оголошення; для особи, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення; для особи, без виклику якої постановлено ухвалу слідчого судді і яка її оскаржує, - з дня отримання нею копії судового рішення (частини другої і третьої статті  395 КПК); в) скорочений строк розгляду апеляції - не пізніше як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції (частина друга статті 422 КПК).
		Такі процедури під час досудового слідства можуть бути ініційовані саме особою, щодо якої ухвалені відповідні рішення слідчим чи слідчим суддею.
		Суд зауважує, що процедура перегляду слідчим суддею рішень слідчого встановлює чітко визначені правила і строки, визначає послідовність їх застосування на практиці. Звідси випливає, що ОСОБА_1 міг захистити свої законні інтереси як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.
		7. Доводи заяви прокурора, що ОСОБА_1 було позбавлено права оскаржити в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2014 року про відмову у задоволенні його скарги на дії слідчого щодо скасування постанови від 16 червня 2014 року про закриття кримінального провадження, яку той оскаржив до апеляційного суду, є безпідставними.
		Так, слідчий суддя, одержавши до провадження скаргу ОСОБА_1, належно сповістив його про час і місце її розгляду, останній проігнорував повідомлення слідчого судді і без поважних причин ухилився від явки до суду для розгляду скарги.
		8. Суд зазначає, що чинні норми КПК стосовно права на оскарження рішень слідчого, а так само рішень слідчого судді, забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., законну мету і не порушують саму сутність цього права.
		9. Заявник (прокурор) доводив, що ОСОБА_1 незаконно відмовили у доступі до апеляційного суду Рівненської області, який мав повноваження розглянути його скаргу на ухвалу слідчого судді від 22 серпня 2014 року.
		Ураховуючи зазначене, Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не було відмовлено у доступі до суду, а тому відхиляє зауваження заявника стосовно належного дотримання ОСОБА_1 строків звернення до суду апеляційної інстанції зі скаргою на рішення слідчого судді.
		10. Процедура визначення строків для подання скарги, безумовно має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. 
		На думку Суду, ОСОБА_1 міг обґрунтовано очікувати, що строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді був для нього передбачуваний. 
		11. Правовий строк існує у багатьох своїх різновидах, характер яких залежить від мети встановлення строку, його функцій, порядку регулювання відносин, яких він стосується і на які він має вплив.
		12. Одним із різновидів строків у кримінальному провадженні є строки за визначенням, до них належать абсолютно визначені, відносно визначені, не визначені, альтернативні (загальні та виключні).
		13. Встановлення в законі порядку обчислення, продовження і поновлення строків обумовлюється необхідністю досягнення завдань кримінального провадження та забезпечення законних інтересів і прав суб'єктів кримінального процесу.
		14. Приписи КПК про строки регламентують тривалість строків, порядок їх обчислення та наслідки закінчення строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються.
		15. Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають  приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
		16. При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг. Не викликає труднощів визначення його тоді, коли він прямо зазначений у законі. У тих випадках, коли початок перебігу строку не позначено, ним слід вважати момент учинення тієї процесуальної дії або настання події, що спричиняє виникнення відповідного процесуального обов'язку, для виконання якого і встановлюється цей строк.
		17. Зважаючи на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що для особи, яка оспорює рішення слідчого судді, ухвалене за викликом цієї особи, але без її участі, початком (початковим моментом) перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення такого рішення. 
		Суд вважає, що саме таким приписом норми частини третьої             статті 395 КПК керувався касаційний суд, коли ухвалював оспорене рішення у справі щодо ОСОБА_1
		18. Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 8 вересня 2014 року ОСОБА_1 було повернуто апеляційну скаргу з додатками до неї на підставі пункту 4 частини третьої статті 399 КПК, оскільки вона подана з пропуском строку на апеляційне оскарження та ним не порушено питання про поновлення цього строку.
		ОСОБА_1 повторно оскаржив ухвалу слідчого судді від 22 серпня    2014 року до апеляційного суду та подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 16 жовтня 2014 року апеляційну скаргу йому повернуто у зв'язку з відсутністю підстав для поновлення строку на оскарження.
		Суд апеляційної інстанції у висновку про відсутність поважних причин у ОСОБА_1 на оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді від 22 серпня 2014 року зазначив, що останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду його скарги на постанову слідчого від 16 червня 2014 року про закриття кримінального провадження                         № 121410060000104, про що свідчить розписка ОСОБА_1 (а.с. 13), а тому строк на подачу  ОСОБА_1 апеляційної скарги має обчислюватися з моменту проголошення судового рішення, а не з часу отримання копії ухвали слідчого судді. Суд касаційної інстанції з такими висновками апеляційного суду погодився.
		Водночас із рішення касаційного суду від 5 березня 2015 року, яке надано для порівняння, вбачається, що суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, зазначив, що слідчий суддя 19 вересня 2014 року постановив ухвалу про повернення скарги ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження без виклику останнього. Зазначену ухвалу слідчого судді було направлено ОСОБА_1 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і вручено останньому 29 вересня 2014 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 6 жовтня           2014 року. Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про необхідність її повернення ОСОБА_1, як такої, що подана з порушенням строку, визначеного частинами другою і п'ятою статті 115 КПК, пунктом 3 частини другої та частини третьої статті 395 КПК, оскільки ОСОБА_1 дотримався процесуальних строків подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. 
		В ухвалі від 8 квітня 2014 року, яка також надана для порівняння,  касаційний суд зробив аналогічний висновок, оскільки ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді у встановлений законом п'ятиденний строк. Такого висновку касаційний суд дійшов на підставі пункту 3 частини другої статті 395 КПК, оскільки строк оскарження для ОСОБА_1 починається з дня отримання нею поштової кореспонденції за місцем проживання, оскільки слідчий суддя розглянув скаргу останньої без її участі, а копію ухвали слідчого судді від 27 вересня 2013 року було їй направлено 30 вересня 2013 року, яку вона отримала 12 жовтня 2013 року, про що свідчить запис у журналі реєстрації вручення поштової кореспонденції.
		19. З огляду на викладене Суд дійшов висновку, що в межах заявлених заступником Генерального прокурора України вимог встановлено дані про однакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права за різних правових обставин, що не зумовило неоднакового застосування однієї і тієї самої норми права. 
		Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.
		Керуючись статтями 453, 454, 456 Кримінального процесуального кодексу України, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України,
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Відмовити заступнику Генерального прокурора України у задоволенні заяви. 
		Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України.
		 
		Головуючий    ОСОБА_20
		              Судді:ОСОБА_17ОСОБА_18                                                                         
		ОСОБА_19ОСОБА_21
		ОСОБА_23ОСОБА_22
		ОСОБА_24 ОСОБА_25ОСОБА_26  ОСОБА_27

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...