Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6362/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 17.11.2015. Зареєстровано: 18.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 20.11.2015.
Дата набрання законної сили: 11.11.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа: №   826/6362/15                                             Головуючий у 1-й інстанції:   Кротюк О.В.,                                                                                                             Суддя-доповідач:  Кобаль М.І. 
		 
		У  Х  В  А  Л  А
		Іменем України
		11 листопада 2015 року                                                                                            м. Київ
		 
		Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		 
		                      головуючого - судді                      Кобаля М.І.,    
		                                           суддів:                      Епель О.В., Карпушової О.В. 
		                          при секретарі:                        Хмарській К.І. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство фінансів України про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач) у якому просив:
		1.  Визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік без проведення і врахування результатів науково - громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму всупереч вимогам ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум».
		2.  Визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України із встановлення розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік без проведення і врахування результатів перегляду вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення всупереч вимогам ст. 3 Закону України «Про прожитковий мінімум».
		3.  Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині не вжиття заходів для встановлення прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік на забезпечення гарантій ст. 48 Конституції України та на виконання ст. ст. 3, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» з урахуванням покладених на відповідача обов'язків згідно ст. ст. 3, 5, 6, 9 Закону України «Про основи національної безпеки України», ст. ст. 2, 3, 19, 41 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».
		4.  Зобов'язати Кабінет Міністрів України вжити передбачені законодавством заходи та реалізувати наявну компетенцію з метою:
		-  провести науково - громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму в Україні, - на виконання ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»;
		-     провести перегляд вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення, - на виконання ст. 3 Закону України «Про прожитковий мінімум»;
		-  забезпечити виконання вимог гласності до процесу проведення науково - громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму в Україні, - на виконання ст. 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», ст. 3 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
		5.  Зобов'язати Кабінет Міністрів України встановити розмір прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік на виконання гарантій, передбачених ст. 48 Конституції України з обов'язковим застосуванням результатів проведення науково - громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму (ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»), перегляду вмісту наборів непродовольчих товарів, продуктів харчування та послуг для основних соціально-демографічних груп населення (ст. 3 Закону України «Про прожитковий мінімум»).
		6.  Зобов'язати Кабінет Міністрів України вжити передбачені законодавством заходи та реалізувати наявну компетенцію до затвердження встановленого Кабінетом Міністрів України розміру прожиткового мінімуму Верховною Радою України в спосіб та в межах повноважень, визначених Конституцією та Законом України «Про Кабінет Міністрів України».
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
		Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду  першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким  відмовити в задоволенні адміністративного позову  повністю (за текстом апеляційної скарги). 
		Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Заслухавши позивача, представників відповідача та представника Міністерства фінансів України, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін,    виходячи з наступного. 
		Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - ОСОБА_2 є громадянином України та має встановлений законами України     перелік соціальних гарантій, які ґрунтуються на правовій категорії «прожитковий мінімум». 
		Як зазначає ОСОБА_2, Кабінетом Міністрів України при встановленні прожиткового мінімуму не дотримано вимог Закону України «Про прожитковий мінімуму» № 966-XIV від 15.07.1999.
		Вважаючи порушеними свої соціальні права, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. 
		Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України рішення про схвалення відповідного рішення експертної комісії щодо набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, на підставі якого було вчинено дії по встановленню прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік.
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
		Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15.07.1999 (далі по тексту - Закон) та Законом України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 (далі по тексту - Закон про КМУ).
		Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В преамбулі  Закону та відповідно до статті 46 Конституції України закладено правову основу для встановлення, затвердження та врахування прожиткового мінімуму при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
		Статтею 1 Закону визначено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі по тексту - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі по тексту - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі по тексту - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
		Згідно із ст. 2 Закону прожитковий мінімум застосовується для: 
		-          загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм; 
		-          встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; 
		-          визначення права на призначення соціальної допомоги; 
		-          визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших; 
		-          встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; 
		-          формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
		Відповідно до ч.1. ст. 3 Закону набір продуктів харчування та набір непродовольчих товарів визначаються в натуральних показниках, набір послуг - у нормативах споживання не рідше одного разу на п'ять років.
		Набір продуктів харчування формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я (ч.2. ст. 3 Закону).
		Набір непродовольчих товарів формується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту(ч.3. ст. 3 Закону).
		Як передбачено ст. 4 Закону прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Згідно із п. 1-3, 10 Постанови КМ України «Про науково-громадську експертизу набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму» №1767 від 24.09.1999, якою затверджено Порядок проведення науково-громадської експертизи набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму встановлено наступне.
		Науково-громадська експертиза набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму (далі по тексту - експертиза) полягає у визначенні за участю соціальних партнерів наукової обґрунтованості норм і нормативів споживання, належного дотримання принципів формування цих наборів. 
		Експертиза проводиться експертною комісією, що утворюється у складі 12 осіб, до якої входять по 4 представники від центральних органів виконавчої влади, об'єднань роботодавців і профспілкових об'єднань, які мають статус всеукраїнських. 
		Представниками центральних органів виконавчої влади в експертній комісії є перші заступники (заступники) Міністра соціальної політики, Міністра економічного розвитку і торгівлі, Міністра фінансів, Міністра охорони здоров'я, визначені згідно з наказами керівників відповідних центральних органів виконавчої влади.
		Члени експертної комісії від об'єднань роботодавців і профспілкових об'єднань, які мають статус всеукраїнських, визначаються кожною стороною окремими рішеннями. 
		Центральні органи виконавчої влади, які визначені у частинах 2 - 4 статті 3 Закону, є  відповідальними за формування набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг, у встановлений Кабінетом Міністрів України термін подають Мінекономрозвитку пропозиції щодо сформованих наборів у натуральних показниках або у нормативах споживання з необхідними розрахунками і науковими обґрунтуваннями.
		Рішення про схвалення експертною комісією набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму надсилаються на затвердження Кабінету Міністрів України і є підставою для розрахунку прожиткового мінімуму. Зміни та доповнення до наборів вносяться тільки за рішенням експертної комісії.
		Відповідно до ст. 21 Закону про КМУ, Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина. 
		Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.
		Питання діяльності міністерств у Кабінеті Міністрів України представляють відповідні міністри.
		Згідно із п.2 ч.1 ст. 20 Закону про КМУ, основними повноваженнями Кабінету Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема є:
		Кабінет Міністрів України:
		-          забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян;
		-          виступає стороною соціального діалогу на національному рівні, сприяє його розвитку, відповідно до закону проводить консультації з іншими сторонами соціального діалогу щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин;
		-          забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій.
		Аналіз зазначених правових положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції прийти до висновку, що Кабінет Міністрів України встановлює прожитковий мінімуму на підставі та в порядку, визначеному Законом. 
		Встановлення прожиткового мінімуму повинно ґрунтуватися на трьох елементах, передбачених Законом, якими є: 1) набір продуктів харчування, 2) набір непродовольчих товарів, 3) набір послуг. При цьому вказані елементи повинні бути актуалізовані (переглянуті) у періодичний строк, який не може бути менше ніж п'ять років.
		Відповідно до пояснень Міністерства соціальної політики України, на сьогодні при обчисленні розміру прожиткового мінімуму застосовуються набори продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, що затверджені постановою КМУ від 14.04.2000 року № 656 (т.1.а.с.67-68). 
		Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що судом першої інстанції для встановлення всіх обставин справи та постановлення законного рішення, витребувано у  Кабінету Міністрів України всі документи, визначені Законом, за період з 2000 року по 2015 рік, які стосуються підстав і обставин встановлення прожиткових мінімумів у цей період часу. 
		Проте, відповідачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції затвердженого Кабінетом Міністрів України рішення про схвалення відповідного рішення експертної комісії щодо набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг для встановлення прожиткового мінімуму, на підставі якого було вчинено дії по встановленню прожиткового мінімуму в Україні на 2015 рік.
		Правовими положеннями ст. 4 Закону встановлено, що прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг. 
		Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України. 
		Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. 
		Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в даному випадку основним предметом спору є встановлення Кабінетом Міністрів України розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2015 році, а не його затвердження, що відноситься до компетенції Верховної Ради України.
		Таким чином, відповідне спростовує доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі.
		Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що Кабінетом Міністрів України не доведена правомірність та обґрунтованість своїх дій  та бездіяльності з урахуванням вимог чинного законодавства України. 
		Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
		Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано    належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
		В зв'язку з цим колегія    суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін. 
		Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -          
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну    скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2015 року - без змін. 
		Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
		       Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
		          
		Головуючий - суддя                                                                                                   М.І. Кобаль
		 
		                                  судді:                                                                                   О.В. Епель
		     
		                                                                                                                       О.В. Карпушова
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.
		 
		Головуючий суддя                                                                 Кобаль М.І.            
		 
		Судді:                                                                                           Епель О.В. 
		 
		                                                                                                                    Карпушова О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...