Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-309цс15 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 18.11.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		11 листопада 2015 року                            м. Київ 
		Судова палата у цивільних справах
		 
		Верховного Суду України в складі:
		 
		головуючого Гуменюка В.І,  суддів Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л.,  Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г.,     
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за заявою ОСОБА_7 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У квітні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 березня 2011 року о 10 годині
		10 хвилин на вул. Столярчука у м. Хмільнику Вінницької області 
		ОСОБА_7, керуючи автомобілем ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1, створив перешкоду автомобілю Chevrolet AVEO <https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0CEAQFjAAahUKEwjjmKy7sODIAhWC83IKHdQPBlM&url=http%3A%2F%2Fwww.chevrolet.kiev.ua%2Frus%2Fdir%2Fnew_aveo.html&usg=AFQjCNHT7cIledFXfRIZXMgdZaV-gwGWQw&sig2=Hcu6dsYfbY--8KydB-4c-w&bvm=bv.105841590,d.bGQ>, номерний знак НОМЕР_2, під його керуванням, унаслідок чого сталося зіткнення. У результаті зіткнення пошкоджено автомобіль Chevrolet AVEO <https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0CEAQFjAAahUKEwjjmKy7sODIAhWC83IKHdQPBlM&url=http%3A%2F%2Fwww.chevrolet.kiev.ua%2Frus%2Fdir%2Fnew_aveo.html&usg=AFQjCNHT7cIledFXfRIZXMgdZaV-gwGWQw&sig2=Hcu6dsYfbY--8KydB-4c-w&bvm=bv.105841590,d.bGQ>, згідно з актом виконаних робіт загальна вартість відновлювального ремонту становить
		7 тис. 719 грн, крім того, позивачу завдано моральної шкоди. 
		Посилаючись на те, що зіткнення автомобілів сталося з вини відповідача, який порушив Правила дорожнього руху України, а страхова компанія сплатила відшкодування в розмірі 5 тис. 203 грн 19 коп.,
		ОСОБА_6 просив стягнути з відповідача 2 тис. 516 грн різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, 487 грн 20 коп. сплаченого судового збору та 1 тис. 300 грн витрат на оплату правової допомоги адвоката. 
		Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 2 липня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто на його користь із ОСОБА_7 2 тис. 132 грн 65 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди, 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, 487 грн 20 коп. сплаченого судового збору та 1 тис. 300 грн витрат на оплату правової допомоги адвоката; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 11 листопада 2014 року рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 2 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року рішення Апеляційного суду Вінницької області від
		11 листопада 2014 року скасовано та залишено в силі рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 2 липня 2014 року. 
		У квітні 2015 року до Верховного Суду України звернувся
		ОСОБА_7 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня
		2015 року з підстав неоднакового застосування норм матеріального й процесуального права, а саме статті 84 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
		У зв'язку із цим ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. 
		Згідно з пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ. 
		Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 14 березня 
		2011 року о 10 годині 10 хвилин на вул. Столярчука у м. Хмільнику Вінницької області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, та автомобіля Chevrolet AVEO <https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0CEAQFjAAahUKEwjjmKy7sODIAhWC83IKHdQPBlM&url=http%3A%2F%2Fwww.chevrolet.kiev.ua%2Frus%2Fdir%2Fnew_aveo.html&usg=AFQjCNHT7cIledFXfRIZXMgdZaV-gwGWQw&sig2=Hcu6dsYfbY--8KydB-4c-w&bvm=bv.105841590,d.bGQ>, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 
		Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 4 квітня 2011 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 8). 
		Відповідно до звіту оцінки майна з визначенням розміру матеріального збитку, виданого власникові транспортного засобу Chevrolet AVEO <https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&cad=rja&uact=8&ved=0CEAQFjAAahUKEwjjmKy7sODIAhWC83IKHdQPBlM&url=http%3A%2F%2Fwww.chevrolet.kiev.ua%2Frus%2Fdir%2Fnew_aveo.html&usg=AFQjCNHT7cIledFXfRIZXMgdZaV-gwGWQw&sig2=Hcu6dsYfbY--8KydB-4c-w&bvm=bv.105841590,d.bGQ>, номерний знак НОМЕР_2, вартість відновлювального ремонту складає 7 тис. 335 грн 84 коп. (а.с. 54а-56). 
		Згідно з актом виконаних робіт, складеним 27 квітня 2011 року СПД ОСОБА_8 СТО «ІНФОРМАЦІЯ_1», вартість відновлювальних ремонтних робіт складає 7 тис. 719 грн (а.с. 11).
		1 червня 2011 року приватним акціонерним товариством «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» виплачено ОСОБА_6 5 тис. 203 грн 19 коп. страхового відшкодування (а.с. 12). 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що застосовувати позовну давність у цьому спорі немає підстав, її перебіг починається з 1 червня 2014 року, оскільки в позивача можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд виникла тоді, як йому стало відомо, що розмір страхової виплати (регламентної виплати) за шкоду обмежується лімітом і покривається не в повному обсязі. 
		ОСОБА_7 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більше ніж двох справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. 
		Як приклад неоднакового застосування касаційним судом норм процесуального та матеріального права ОСОБА_7 наводить ухвалу Верховного Суду України від 9 листопада 2011 року, постановлену ним як судом касаційної інстанції, та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року.
		 
		У наданій для порівнянні ухвалі від 9 листопада 2011 року Верховний Суд України залишив без зміни рішення суду першої інстанції про те, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано шкоди, є тим днем, від якого починається перебіг позовної давності.
		Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 261 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 
		Крім того, у заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_7 посилається на неоднакове застосування касаційним судом п 
		останови Кабінету Міністрів України від 27 квітня2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2006_04_27/pravo1/KP060590.html?pravo=1> (далі - постанова № 590) в частині граничного розміру компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
		На обґрунтування зазначених обставин заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 жовтня 2014 року, постановлену в справі про визнання права власності на частку у статутному фонді, якою скасовано рішення апеляційного суду, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		У цій ухвалі суд касаційної інстанції послався на постанову № 590 в редакції до внесення в неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року № 127 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2006_04_27/pravo1/KP060590.html?pravo=1> «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590», якою виключено позиції щодо розміру компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. 
		Правових підстав для висновку про неоднакове застосування постанови № 590 немає, оскільки на момент ухвалення у справі рішень, які просить переглянути заявник, положення норм цієї постанови щодо граничного розміру компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, були виключені, а в наданій для порівнянні ухвалі суд касаційної інстанції застосовував норму права в редакції до внесення в неї змін. 
		За таких обставин відсутні підстави для висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права. 
		Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції статті 261 ЦК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки 
		(стаття 257 ЦК України).
		Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
		За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). 
		Таким чином, ОСОБА_6 дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила 14 березня 2011 року, тобто в день, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача і йому завдано шкоди, і саме із цього часу в нього виникло право вимоги як до безпосереднього заподіювача шкоди, так і до страхової компанії, відповідальної за останнього. 
		До суду за захистом свого порушеного права позивач звернувся
		23 квітня 2014 року - зі спливом позовної давності.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_7 звертався із заявою про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу (а.с. 36-37). 
		Саме з таких висновків виходив суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 у зв'язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.
		Разом з тим суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, наведеного не врахував та допустив неправильне застосування положень статті 261 ЦК України. 
		Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 3604 ЦПК України за наявності підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, та в разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, суд має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції. 
		За таких обставин ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню на підставі підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 3604 ЦПК України із залишенням у силі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 11 листопада 2014 року, що було помилково скасоване судом касаційної інстанції. 
		Керуючись статтями 355, 3603 , 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Заяву ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2015 року скасувати та залишити в силі рішення Апеляційного суду Вінницької області від 11 листопада 2014 року.
		Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті
		355 ЦПК України.
		 
		Головуючий                                                                                                                  В.І. Гуменюк
		 
		Судді:                                                                                                                                   Н.П. Лященко
		 
		Л.І. Охрімчук
		 
		Ю.Л. Сенін
		 
		А.Г. Ярема

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...