Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-18623/09/0370 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2009. Зареєстровано: 21.10.2009. Забезпечено надання загального доступу: 14.12.2009.
Дата набрання законної сили: 23.09.2009
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 23 вересня 2009 р. Справа № 2а-18623/09/0370 
		 
			 Волинський окружний адміністративний суд в складі:
			головуючого судді Валюха В.М.,
			суддів Денисюка Р.С., Лозовського О.А.,
			при секретарі Польовій М.М.,
			з участю позивача ОСОБА_1,
			представника відповідача Давидюка О.Ф.,
			розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання неправомірними дій щодо зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді, та стягнення заборгованості з довічного грошового утримання судді 
			 ВСТАНОВИВ:
			 ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державної судовоїадміністрації України про зобовязання зарахувати період проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді, та стягнення заборгованості з довічного грошового утримання судді в розмірі 165974 грн. 51коп.
			Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач станом на 11.06.2005 року набув право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді, оскільки має більше 20 років спеціального стажу, до якого слід зарахувати період проходження строкової військової служби з 12.11.1981 року до 26.11.1983 року, яку з 09.05.1982 року по 21.11.1983 року проходив на території Демократичної Республіки Афганістан (тобто наділений статусом учасника бойових дій та має право на зарахування стажу на пільгових умовах  один місяць служби за три), половину строку навчання у Львівському державному університеті з 24.08.1984 року до 26.06.1989 року, стаж роботи на посадах судді Маневицького районного суду та судді апеляційного суду Волинської області, починаючи з 21.12.1992 року. Позивач звертався із відповідною заявою про призначення та виплату щомісячного грошового утримання судді. Листом від 04.08.2008 року №17-4983/08 Державною судовою адміністрацією України було відмовлено у наданні погодження для призначення щомісячного грошового утримання позивачу з 11.06.2005 року, оскільки відповідно до Закону України «Про статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» не передбачено зарахування періоду проходження строкової військової служби в пільговому порядку, та погоджено одержання щомісячного грошового утримання з 02.07.2008 року. Позивач просить зобовязати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді, період проходження військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 09.05.1982 року до 21.11.1983 року на пільгових умовах  один місяць служби за три місяці, та стягнути з відповідача на його користь заборгованість з довічного грошового утримання судді в розмірі 165974 грн. 51коп.
			В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просить зобовязати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді, період проходження військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 09.05.1982 року до 21.11.1983 року на пільгових умовах  один місяць служби за три місяці, та стягнути з відповідача на його користь заборгованість з довічного грошового утримання судді в розмірі 165974 грн. 51коп. 
			Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав та пояснив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 545 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. При цьому, календарний період проходження строкової військової служби не є періодом проходження строкової військової служби з обчисленням його частини на пільгових (кратних) умовах. Представник відповідача вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у наданні погодження на призначення щомісячного грошового утримання судді з 11.06.2005 року, а тому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
			Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
			Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР з 12.11.1981 року до 26.11.1983 року, брав участь у бойових діях з 09.05.1982 року до 21.11.1983 року на території Демократичної Республіки Афганістан, в період з 24.08.1984 року до 29.06.1989 року навчався у Львівському державному університеті імені Івана Франка. 21.12.1992 року позивач відповідно до рішення №12/4 від 18.12.1992 року дванадцятої сесії Волинської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання був призначений народним суддею Маневицького районного суду Волинської області. З 17.04.2002 року позивач прийнятий на посаду судді апеляційного суду Волинської області у звязку з обранням його суддею апеляційного суду безстроково відповідно до постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 року, де працює суддею по даний час. ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій. Вказані фактичні обставини підтверджуються поясненнями осіб, які беруть участь у справі, копією військового квитка серії НОМЕР_1, копією диплома серії НОМЕР_2, копією виписки з наказу начальника Управління юстиції Волинської області від 21.12.1992 року №253, копією наказу голови апеляційного суду Волинської області від 17.04.2002 року № 7, копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3, виданого 21.07.2000 року Маневицьким районним військовим комісаріатом.
			Суд також встановив, що 09.06.2008 року позивач звернувся до голови апеляційного суду Волинської області з заявою про призначення з 11.06.2005 року та виплату щомісячного грошового утримання судді. 17.06.2008 року головою апеляційного суду Волинської області направлено Державній судовій адміністрації України лист №1.4/339 про погодження призначення грошового утримання судді ОСОБА_1 з 11.06.2005 року. За наслідками розгляду вказаного клопотання листом від 04.08.2008 року №17-4983/08 Державною судовою адміністрацією України було відмовлено у наданні погодження для призначення щомісячного грошового утримання позивачу з 11.06.2005 року, оскільки відповідно до Закону України «Про статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» не передбачено зарахування періоду проходження строкової військової служби в пільговому порядку, та погоджено одержання щомісячного грошового утримання з 02.07.2008 року.
			Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про статус суддів» кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обовязків за власним бажанням або у звязку з закінченням строку повноважень. Відповідно до частини четвертої статті 43 цього ж Закону, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
			Згідно із пунктом 2.6 Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 25.08.2005 року № 94 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2005 року за №1314/11594), до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше як десять років зараховується, крім стажу трудової діяльності, зазначеної в частині четвертій статті 43 Закону України «Про статус суддів», стаж роботи, передбачений Указом Президента України від 10.07.1995 року №584 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (із змінами). Половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах зараховується у разі навчання на денному відділенні.
			Відповідно до пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року №545) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
			Законодавство колишнього СРСР і чинне законодавство України передбачає зарахування періоду проходження військової служби до різних видів трудового стажу, а також пільгове (кратне) обчислення цього періоду військовослужбовцям, які за рішенням уряду СРСР, проходили військову службу в державах, де в той час велися бойові дії, для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення та отримання різних видів пенсій і соціальних виплат. 
			Зокрема, Законом СРСР «Про загальний військовий обовязок» від 12.07.1967 року і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобовязаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.02.1981 року №193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю. 
			Спільною постановою Центрального Комітету КПРС та Ради міністрів СРСР «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться у складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сімям» від 17.01.1983 року №59-27 було передбачено зараховувати до вислуги років для призначення пенсії  один місяць служби за три місяці  час служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні, а тим, хто отримав поранення, контузії, каліцтво або захворювання, - незалежно від строку служби  і час безперервного перебування у звязку із цим на лікуванні в лікувальних закладах. Оскільки на час прийняття зазначеної постанови такої форми соціального забезпечення суддів, як щомісячне довічне грошове утримання, в СРСР не існувало, то питання про зарахування періоду перебування на військовій службі до спеціального трудового стажу суддів і про пільгове (кратне) обчислення цього періоду для призначення їм щомісячного довічного грошового утримання в законодавчому порядку врегульовано не було. 
			Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 року №1545-XII установлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України. 
			У частині першій статті 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» від 25.03.1992 року зазначено, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
			Статтею57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року передбачено, що військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обовязку, а також перебування в партизанських загонах і зєднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення періоду цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Згідно зі статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року порядок обчислення вислуги років і визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
			Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього СРСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього СРСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, та брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік таких держав, періоди бойових дій у них і категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України. 
			Як зазначено в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та в затвердженому нею Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, бойові дії в Афганістані, під час яких йому надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ колишнього СРСР, проходили в період із квітня 1978 року до грудня 1989 року. 
			Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. У пункті 3 цієї постанови передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним у її пункті 1, зараховується на пільгових умовах  один місяць служби за три місяці  участь у бойових діях у воєнний час. 
			Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, установлені раніше законодавством України і законодавством колишнього СРСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. 
			Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що закони і нормативно-правові акти України, які регулюють пільговий порядок обчислення періоду проходження військовослужбовцями за рішенням Уряду колишнього СРСР військової служби в Демократичній Республіці Афганістан для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення пенсій і соціальних виплат, не є рівноцінною заміною відповідного законодавства колишнього СРСР. Тому при вирішенні цього спору суд застосовує як закони і нормативні акти України, так і законодавство колишнього СРСР. 
			Вирішуючи питання про можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, суд виходить із того, що визначальною підставою в цьому випадку є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певних категорій для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат. Основними актами, на підставі яких здійснюється таке регулювання, крім інших, є Закон України «Про військовий обовязок і військову службу» та Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів». 
			Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має повязуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне грошове утримання, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Таку можливість передбачено, зокрема: спільною постановою Центрального Комітету КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про пільги військовослужбовцям, робітникам та службовцям, що знаходяться в складі обмеженого контингенту радянських військ на території Демократичної Республіки Афганістан, та їхнім сімям», Законом України «Про пенсійне забезпечення», постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» тощо. 
			З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що до стажу роботи, що дає право позивачу на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, слід зарахувати період проходження дійсної військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 09.05.1982 року до 21.11.1983 року на пільгових умовах  один місяць служби за три місяці.
			Таким чином, до стажу роботи позивача, що дає йому право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, слід зарахувати календарний період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 12.11.1981 року до 09.05.1982 року, з 21.11.1983 року до 26.11.1983 року, що становить 6 місяців 2 дні, період проходження військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 09.05.1982 року до 21.11.1983 року на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці), що становить 4 роки 7 місяців 6 днів, половину строку навчання за денною формою у Львівському державному університеті імені Івана Франка з 24.08.1984 року до 29.06.1989 року, що становить 2 роки 5 місяців 2 дні, а також стаж трудової діяльності на посадах судді Маневицького районного суду та судді апеляційного суду Волинської області, починаючи з 21.12.1992 року, що станом на 11.06.2005 року складає 12 років 5 місяців 20 днів. Всього стаж роботи позивача, що дає йому право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, станом на 11.06.2005 року складав 20 років. 
			Відповідно до пункту 2.5, пункту 2.7 Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 25.08.2005 року №94, після перевірки Державною судовою адміністрацією України правильності проведення розрахунку стажу роботи, який дає право на встановлення щомісячного грошового утримання, та розрахунку розміру щомісячного грошового утримання підрозділами, надсилається погодження або обґрунтоване заперечення щодо призначення виплати щомісячного грошового утримання судді, а призначення щомісячного грошового утримання судді проводиться наказом голови суду на підставі отриманого від Державної судової адміністрації України погодження.
			Оскільки суд встановив, що листом Державної судової адміністрації України від 04.08.2008 року №17-4983/08 було відмовлено у наданні погодження для призначення щомісячного грошового утримання позивачу з 11.06.2005 року, і при цьому суд також встановив, що станом на 11.06.2005 року у позивача виникло право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, тому суд приходить до висновку, що підлягають до задоволення позовні вимоги про зобовязання відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання судді, період проходження дійсної військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 09.05.1982 року до 21.11.1983 року на пільгових умовах  один місяць служби за три місяці служби. 
			Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з довічного грошового утримання в розмірі 165974 грн. 51 коп. підлягають до задоволення частково шляхом прийняття постанови про зобовязання відповідача провести нарахування та виплату щомісячного грошового утримання за період з 11.06.2005 року до 02.07.2008 року в розмірі, передбаченому статтею 43 Закону України «Про статус суддів», оскільки відповідно до пункту 5.1 Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 25.08.2005 року №94, виплата щомісячного грошового утримання забезпечується державою за рахунок коштів Державного бюджету України, в межах асигнувань, виділених Державній судовій адміністрації України, тобто саме на відповідача покладено обовязок забезпечувати перевірку правильності проведення розрахунку розміру щомісячного грошового утримання судді та його виплату, в звязку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження, тобто адміністративний суд не вправі визначити конкретний розмір щомісячного грошового утримання, який належить до виплати позивачу. Задовольнивши адміністративний позов частково, суд відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) тим самим гарантував дотримання і захист прав позивача.
			Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі статті 43 Закону України «Про статус суддів», суд 
			 ПОСТАНОВИВ:
			 Адміністративний позов задовольнити частково.
			Зобовязати Державну судову адміністрацію України зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, період проходження дійсної строкової військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 9 травня 1982 року до 21 листопада 1983 року на пільгових умовах один місяць служби за три місяці служби на території Демократичної Республіки Афганістан.
			Зобовязати Державну судову адміністрацію України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання за період з 11 червня 2005 року до 2 липня 2008 року в розмірі, передбаченому статтею 43 Закону України «Про статус суддів».
			В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
			Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
			Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 28 вересня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. 
			 Головуючий суддя В.М.Валюх
			суддя Р.С. Денисюк
			суддя О.А.Лозовський

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...