Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/10895/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2015. Зареєстровано: 23.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 25.11.2015.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		 
		         ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА       
		 
		справа № 753/10895/15-ц
		                                           провадження № 2/753/5585/15
		   РІШЕННЯ 
		   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                  "17" листопада 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
		головуючого                       - судді Цимбал І.К.
		       при секретарі                  - Корпусенко А.О.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві в особі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, про визнання батьківства та зобов'язання вчинити дії -
		   ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду із позовом про визнання батьківства, та зобов'язання вчинити дії, мотивуючи свої вимоги тим, що між позивачем та ОСОБА_4, нове прізвище ОСОБА_5, мали місце відносини внаслідок яких народилась дитина ОСОБА_6 На час народження дитини ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, у зв'язку з чим батьком дитини був зареєстрований останній. ОСОБА_4 зажадала від позивача фінансового утримання її та дитини, оскільки остання є його рідною донькою. Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі, позивач замовив проведення тесту ДНК, з метою впевненості у кровній спорідненості із народженою. За результатами проведення вказаного тексту було встановлено, що ОСОБА_6 є рідною донькою позивача. З того часу позивач почав фінансово утримувати дитину та ОСОБА_4, приймати участь у вихованні дитини, займатися її розвитком, тобто виконувати батьківськи обов'язки, вважаючи себе батьком. Будь яких перешкод щодо участі позивача у вихованні дитини ОСОБА_4 позивачу не створювала. Проте, на початку поточного року, ОСОБА_4 повідомила позивача, проте що у зв'язку з повторним одруженням, остання має намір виїхати проживати до іншої країни. Таки чином позивачу стало зрозуміло, що його права як батька, якими він користувався від дня народження дитини порушені, оскільки зважаючи на відсутність офіційно оформлених документів щодо батьківства позивача, ОСОБА_4 не вважає за доцільне враховувати його думку з приводу подальшої долі дитини, зокрема її місця проживання, тощо і вирішує такі питання на власний розсуд. За таких обставин позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Представник позивача пояснив, що позивач окрім зазначеного вище, як рідний батько заповів все своє майно дитині, бажає її подальшого виховання, отримання громадянства США і вважає, що як протягом життя дитини так і зараз має право приймати участь у вирішенні долі дитини, зокрема визначення її місця проживання тощо. Разом з тим, ОСОБА_4 вирішила, що позивач не має будь яких прав на вчинення вказаних дій, зокрема вирішення питань що стосуються долі дитини, оскільки юридично, батьківство позивача не оформлено, будь якого дозволу позивачана виїзд дитини до іншої країни не потрібно, оскільки, останній не має на дитину прав визнаних офіційно. Отже, з того часу у сторін виник спір з даного приводу, адже позивач дійшов висновку про порушення його прав як батька, які він використовував протягом життя дитини, у зв'язку з чим потребує судового захисту.
		Відповідач та представники відповідачів позовні вимоги не визнали, посилаючись на необхідність застосування до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності. Так, відповідач пояснила, що позивач дійсно є батьком дитини, приймав участь у її вихованні, утриманні, придбанні транспортного засобу ОСОБА_4, з метою того, щоб остання привозила дитину до позивача, оскільки у квартирі де проживала ОСОБА_4 були труднощі з відвідуванням. Дитина сприймала позивача як друга родини, а не батька, батьком вважає іншого чоловіка. Представники відповідачів зазначили, що позивачу було відомо про те, що дитина є його рідною донькою, проте позивач у передбачений законом строк не звертався до суду із вимогою про визнання батьківства, хоча мав можливість вчинити певні дії, доказів про перешкоди у зверненні до суду, протягом встановленого строку, позивач та представник останнього суду не надали.
		Представник позивача заперечував проти заяви представників відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності та просив поновити вказаний строк, про що зазначив у заяві від 09.11.2015 року подану через канцелярію суду, зазначаючи що позивачем не був пред'явлений відповідний позов, оскільки будь яких перешкод щодо здійснення останньому своїх прав як батькові ОСОБА_4 не створювала і з метою уникнення їх штучного створення і травмування дитини, позивач до суду не звертався, отже фактично був вимушений утриматися від офіційного встановлення батьківства. Таким чином причини пропуску такого строку є поважними, оскільки саме така перешкода виникла на початку 2015 року, коли ОСОБА_4 одноособово вирішила залишити територію України разом із дитиною та переїхати на постійне місце проживання до ФРН.
		Третя особа, представника в судове засідання не направила, разом з тим письмово повідомила суд про розгляд справи у відсутність представника третьої особи та ухвалення рішення відповідно до вимог чинного законодавства /Т.І а.с. 208/.
		Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
		ІНФОРМАЦІЯ_4 року народилась ОСОБА_6 /Т.І а.с. 93/, яка є донькою позивача та ОСОБА_4, що підтверджується результатом дослідження ТОВ «Євролаб» /Т.І а.с. 6/, а також визнанням цих обставин матір'ю дитини ОСОБА_4 та іншими учасниками процесу.
		Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
		Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
		Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
		Згідно ч. 1 ст. 129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
		ОСОБА_4 визнала ті обставини, що протягом життя дитини позивач, матеріально опікувався нею та дитиною, приймав участь у її розвитку та вихованні, придбав ОСОБА_4 транспортний засіб, для того щоб остання привозила дитину до нього, оскільки вдома де проживала остання зустрічі були неможливі, через наявність іншого чоловіка та іншої дитини. Обставини щодо матеріального забезпечення також підтверджуються виписками із банківських установ /Т.І а.с. 110 - 189/.
		Згідно заповіту складеного 24.05.2011 року, позивач заповів все своє майно ОСОБА_6 /Т.ІІ а.с. 4 - 34/. У відповідача, яка без поважних причин не з'явилась на два подальших судових засідання, під час дослідження доказів, виникли сумніви щодо прав та повноважень осіб, які засвідчували вказаний заповіт, внаслідок чого на стадії дослідження доказів судом була оголошена перерва та зобов'язано представника надати у судове засіданні відповідне підтвердження такого права та повноважень, які останнім були надані /Т. ІІ а.с. 56 - 65/.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача щодо визнання батьківства по відношенню до доньки ОСОБА_6, оскільки з наведених вище обставин вбачається, що позивач будучи біологічним батьком дитини, утримує та виховує останню протягом усього її життязнає вважає себе її батьком, у зв'язку з чим вчиняв відповідні дії, направлені зокрема і на забезпечення майбутнього доньки.
		Суд вважає доводи ОСОБА_4 про те, що позивач лише навчав дитину іноземній мові, такими що спростовуються вище зазначеними доказами, зокрема матеріальним забезпеченням дитини та ОСОБА_4, реєстрацією за дитиною свого майна. Крім того, доводи ОСОБА_4 про те, що більшу частину часу позивач перебуває в іншій країні, а тому з дитиною спілкується вкрай рідко, суд також оцінює критично, оскільки на підтвердження таких доводів доказів суду ОСОБА_4 або представником останньої не представлено. Суд вважає, що у такому разі купівля транспортного засобу ОСОБА_4 позивачем для того, щоб остання привозила дитину до дому позивача було б з боку останнього нелогічним вчинком і не свідчить про те, що більшу частину свого життя позивач перебуває поза межами країни де проживає дитина.
		Разом з тим, ОСОБА_4 та представники відповідачів, просили застосувати до даних правовідносин строк позовної давності, оскільки позивач не вчинив дії направлені на визнання батьківства у передбачений законом строк, оскільки знав, що останній є батьком дитини з часу проведення відповідного дослідження тобто з 23.03.2007 року.
		Згідно ч. 2 ст. 129 СК України, до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
		Згідно п. 6 ППВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно зі ст. 129 СК зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
		У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
		Представник позивача просить поновити строк позовної давності, оскільки позивачем останній пропущений з поважних причин, які зазначено вище.
		Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 5 СК України, держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.
		Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.
		ОСОБА_4 визнала та пояснила, що будь яких перешкод у здійсненні позивачем реалізації батьківських прав вона не здійснювала, позивач та дитина безперешкодно спілкувалися. ОСОБА_4 пояснила, що дитина вважає позивача не батьком, а другом їх родини, батьком вважає іншу особу. На початку 2015 року ОСОБА_4 повідомила позивача про те, що має намір вийти заміж та виїхати на постійне місце проживання до іншої країни.
		22.05.2015 року ОСОБА_4 уклала шлюб із громадянином ОСОБА_5 /Т.І а.с. 95/.
		ОСОБА_4 пояснила, що саме після повідомлення позивачу про наміри та укладення шлюбу на початку 2015 року, розпочався конфлікт з позивачем, який негативно поставився до її з дитиною переїзду у іншу країну, а в подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Згідно ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		З пояснень представника позивача вбачається, що причиною не звернення до суду з даним позовом стало те, що у позивача мали місце реальні підстави вважати, що з боку відповідача будуть створюватися штучні перешкоди у фактичному здійсненні позивачем своїх прав та обов'язків відносно дитини і з метою уникнення таких дій і травмування дитини, пов'язаних з такими перешкодами, позивач до суду не звертався, а фактично виконував свої права та ніс обов'язки як батько. Дані твердження в судовому засіданні не спростованіі суд з урахуванням наведених обставин вважає їх логічними та обґрунтованими. В іншому разі, на думку суду, позивач не реалізовував свої батьківські права та обов'язки по відношенню до дитини та не вживав би заходи для забезпечення її майбутнього.
		Згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції (рішення у справі «Гаазе проти Німеччини» від 08.04.2004 р.,«Йогансен проти Норвегії» від 07.08.1996 р.).
		З боку позивача протягом життя дитини такі права безперервно реалізовувалися і останній фактично ніс обов'язки відносно дитини притаманні батькові. Такі обставини, на думку суду, підтверджують доводи представника позивача, які стали підставою для не реалізації прав на судовий захист позивачем протягом року, від дня коли останній дізнався про те, що він є батьком дитини. Так, через безвихідність ситуації та можливість позбавлення права виконувати свої обов'язки відносно дитини, через переїзд до іншої країни і у зв'язку з цим створення перешкод щодо цього, позивач і вимушений був звернутися до суду.
		Згідно п. 9 ППВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3,відповідно до статей 213, 215 ЦПК рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що пропуск строку позовної давності для пред'явлення вимог щодо визнання батьківства позивачем пропущено з поважних причин і збоку держави в особі суду права позивача та дитини на юридичне встановлення спорідненості незалежно від волі інших осіб підлягають захисту.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 79, 88, 208, 209, 212 - 218ЦПК України, ст. ст. 128, 129 СК України, ст. ст. 251, 256, 267 ЦК України,п. 6 ППВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, суд -
		                                                        ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві в особі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві, про визнання батьківства та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
		Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Каліфорнія Сполучені Штати Америки, зареєстрованого за адресою: 95060 АДРЕСА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4
		Зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві виключити відомості про ОСОБА_3, записаного батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 з актового запису про народження № 1689 вчиненого відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва від 30.11.2006 р.
		Зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві внести зміни до актового запису № 1689 вчиненоговідділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва від 30.11.2006 р., зазначивши ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 змінивши прізвище дитини з ОСОБА_6 на ОСОБА_6 - ОСОБА_6, а по-батькові з ОСОБА_6 на ОСОБА_6
		Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		    
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...