Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/5250/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2015. Зареєстровано: 25.11.2015. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2015.
Дата набрання законної сили: 18.01.2016
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"17" листопада 2015 р.Справа № 922/5250/15
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Макаренко О.В.       
		при секретарі судового засідання Нагірна М.Т.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом   Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів"                                                                     ім. Данила Галицького", м. Львів      до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд",                                                                                                                                                 м. Харків    про  стягнення 28 517,10 грн. за участю представників сторін:
		позивача - не з'явився
		відповідача - ОСОБА_1, директор, наказ №3/к від 10.02.2015 р.,
		                        ОСОБА_2, головний бухгалтер, наказ №2/к від 11.01.2015 р. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" ім. Данила Галицького" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіабренд" (відповідача) про стягнення основного боргу в розмірі 16 000,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 11 775,40 грн. та процентів за користування коштами в розмірі 714,70 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.
		В обґрунтування позову позивач зазначив, що з метою отримання оперативної інформації про новини та виробничі показники роботи аеропортів між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) відповідно до ст. 181 ГК України було укладено у спрощений спосіб договір про надання послуг з моніторингу ринку авіаційних послуг.
		На виконання умов договору відповідач виставив позивачеві рахунки на оплату інформаційних послуг з моніторингу авіаринку за лютий-березень 2014 р. на загальну суму 16 000,00 грн. за № 4 від 04.02.2014 р. та № 5 від 07.02.2014 р., які оплачено позивачем в повному обсязі. Однак станом на 18.07.2014 р. відповідач послуги позивачеві не надав, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачеві претензію                     № 1479 від 18.07.2014 р. про повернення позивачеві сплачених коштів.
		27.08.2014 року позивач отримав відповідь на претензію разом зі Звітами про виконання моніторингу ринку авіаційних послуг за лютий-березень 2014 року.
		На думку позивача, відповідач послуги позивачеві за договором не надав, оскільки зазначена у Звітах інформація не є актуальною та не відповідає періоду часу, за який відповідач повинен був провести моніторинг. Так, у Звіті за березень 2014 р. не відображено жодної інформації за 2014 рік, а усі новини стосуються 2013 року, що чітко вбачається по тексту відображених новин, а також не вказано жодного посилання на джерело інформації, хоча якщо здійснити пошук в мережі інтернет за заголовком новини, то на сайті де відображується та чи інша новина чітко видно дату розміщення інформації і це аж ніяк не 2014 рік. 
		На підставі викладеного, позивач вважає, що грошову суму в розмірі                                 16 000,00 грн. набуто відповідачем без достатньої правової підстави, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутої грошової суми в розмірі 16 000,00 грн. на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, а також інфляційних втрат в розмірі 11 775,40 грн. та процентів за користування коштами в розмірі 714,70 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 387, 525, 526, 530, 625, 1212, 1214 ЦК України, ст. 231, п. 6 ст. 231, п. 4 ст. 232 ГК України.
		Представник позивача у судове засідання не з'явився. Ухвалою суду від 09.11.2015 р. задоволено клопотання позивача про розгляд справи по суті за наявними в ній матеріалами без участі представника позивача. У минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. 
		Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх.№45012 від 09.11.2015 р.) повідомив суду про те, що дійсно між позивачем (замовником) і відповідачем (виконавцем) у спрощений спосіб було укладено договір про надання послуг з моніторингу ринку авіаційних послуг, під час укладення якого сторони узгодили, що суть замовленого моніторингу полягала в зборі інформації в мережі Інтернет про згадуємість позивача та інших аеропортів. При цьому сторони не домовлялись ані про надання послуг за певним переліком, ані про порядок і строки передачі послуг. 
		Відповідач наполягає на тому, що виконав свої договірні зобов'язання належним чином, надав інформаційні послуги з моніторингу авіаринку, що підтверджується Звітами про виконання моніторингу ринку авіаційних послуг за лютий-березень 2014 року.
		На підставі викладеного, відповідач вважає, що кошти в розмірі 16 000,00 грн. отримано ним за договором вважаються набутими за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувано у відповідача відповідно до ст. 1212 ЦК України. Таким чином,  відповідач просить у позові відмовити повністю. 
		Ухвалою суду від 09.11.2015 р. задоволено клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору поза межами 2-х місячного терміну вирішення спорів, встановленого ч. 3 ст. 69 ГПК України.
		З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вислухавши пояснення представників відповідача, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив таке.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив відповідачеві рахунки на оплату інформаційних послуг з моніторингу авіаринку за лютий-березень 2014 р. на загальну суму 16 000,00 грн. за № 4 від 04.02.2014 р. на суму 8 000,00 грн. та № 5 від 07.02.2014 р. на суму 8 000,00 грн., які позивачем оплачено в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення № 701 від 04.02.2014 р. на суму 8 000,00 грн. та                 № 771 від 10.02.2014 р. на суму 8 000,00 грн.
		Відповідач стверджує, що виконав свої договірні зобов'язання належним чином. На підтвердження надання позивачеві послуг з моніторингу ринку авіаційних послуг відповідач посилається на наявні в матеріалах справи Звіти про виконання моніторингу ринку авіаційних послуг за лютий-березень 2014 року (далі - Звіти) (а.с. 28-119).
		При цьому позивач вважає, що відповідач послуги позивачеві не надав, оскільки зазначена у Звітах (а.с. 28-119) інформація є неактуальною та не відповідає періоду часу, за який повинен був бути проведений моніторинг. За таких обставин позивач вважає, що грошову суму в розмірі 16 000,00 грн. набуто відповідачем без достатньої правової підстави, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 387, 525, 526, 530, 625, 1212, 1214 ЦК України, ст. 231, п. 6 ст. 231, п. 4 ст. 232 ГК України.
		Дослідивши надані сторонами матеріали справи, проаналізувавши вищенаведені доводи позивача, суд вважає їх хибними і такими, що суперечать приписам чинного законодавства та спростовуються наявними матеріалами справи з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		За умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
		Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони  мають право обирати  форму правочину,  якщо  інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених    договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
		Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
		Аналіз змісту вищевказаних первинних бухгалтерських документів свідчить про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо надання відповідачем певних послуг, прийняття зазначених послуг позивачем та оплати їх вартості, тобто між сторонами у даній  справі було укладено усний договір про надання послуг з моніторингу ринку авіаційних послуг.
		При цьому сторони підтверджують факт укладення між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) усного договору про надання послуг з моніторингу ринку авіаційних послуг, а також підтверджують факт отримання відповідачем від позивача коштів в розмірі 16 000,00 грн. на підставі цього договору.
		Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
		Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто.
		Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
		Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача повернути позивачеві безпідставно набуті відповідачем грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн., перераховані позивачем на рахунок відповідача за договором про надання послуг, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, а також стягнення інфляційних втрат в розмірі 11 775,40 грн. та процентів за користування коштами в розмірі 714,70 грн.
		При цьому позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн. на підставі приписів ст. 1212 ЦК України.
		Загальні підстави виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначено нормами гл. 83 ЦК України.
		Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.  Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
		1) повернення виконаного за недійсним правочином;
		2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
		3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
		4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		Отже із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання:
		1) факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;
		2) відсутність для цього підстав.
		Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобовязань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. 
		Як зазначено вище, предметом укладеного між сторонами договору про надання послуг з моніторингу ринку авіаційних послуг, є оплатне придбання позивачем у відповідача вказаних послуг. При цьому кошти в розмірі 16 000,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім у якості оплати за послуги, які повинні бути виконані за усним договором. Отже, кошти в розмірі 16000,00 грн. набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. 
		При цьому сторони у судовому засіданні також підтвердили, що між сторонами у даній справі фактично було укладено договір про надання послуг у спрощений спосіб, на виконання якого відповідач отримав від позивача кошти в розмірі                           16 000,00 грн. Тобто, заявлені позивачем до стягнення кошти в розмірі 16 000,00 грн., за своєю правовою природою є попередньою оплатою за послуги.
		Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобовязального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо вимоги повернути позивачу (замовнику) попередньо сплачені кошти у звязку з неналежним виконанням відповідачем (виконавцем) умов договору.
		Даний висновок суду повністю узгоджується з висновком Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, викладеним у постанові Верховного суду України від 14.10.2014 р. у справі №3-129гс14.
		З огляду на викладене, суд вважає, що позивач помилково послався на ч.1 ст. 1212 ЦК України як на підставу повернення вказаних коштів.
		Враховуючи вищевикладені обставини і норми закону, суд дійшов висновку про те, що кошти в розмірі 16 000,00 грн. не може бути витребувано у відповідача на користь позивача на підставі положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 16 000,00 грн., інфляційних втрат в розмірі                 11 775,40 грн. та процентів за користування коштами в розмірі 714,70 грн. є неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір при відмові в позові на позивача.
		Керуючись ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 6, 11, 205, 629, 655, 901, 903, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У позові відмовити повністю. 
		Повне рішення складено 23.11.2015 р.   
		 
		Суддя ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...